Вирок № 71372659, 28.12.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/8036/15-к

Провадження № 1-кп/490/232/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«28» грудня 2017 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Шаповалової О.І.

за участі прокурора Шаповалової В.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

його захисника Свідзинського Р.М.

обвинуваченого ОСОБА_5

його захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є громадянином України, здобув середню освіту, є розлученим, неповнолітніх дітей не має, є інвалідом ІІ групи, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше засуджувався:

- 22 червня 1993 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 140 Кримінального Кодексу України 1960 року - до 3 років позбавлення волі; був звільнений 23 лютого 1996 року по закінченню строку відбуття покарання;

- 17 травня 1999 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 140, частиною 3 статті 140, частиною 1 статті 229-6 Кримінального Кодексу України 1960 року - до 3 років 6 місяців позбавлення волі з застосуванням примусового лікування від наркоманії; був звільнений 07 серпня 2002 року по закінченню строку відбуття покарання;

- 04 червня 2003 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185, статтею 395 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 3 років позбавлення волі;

- 30 липня 2003 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 4 років позбавлення волі, а за сукупністю цього вироку та вироку того ж суду від 04 червня 2003 року - до 5 років позбавлення волі;

- 11 вересня 2003 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 5 років 6 місяців позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, за які він був засудженим цим вироком та попередніми вироками цього ж суду остаточно - до 6 років позбавлення волі; був звільнений 16 квітня 2009 року по закінченню строку відбуття покарання;

- 25 березня 2010 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 30 травня 2011 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 310 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 3 років позбавлення волі, а за сукупністю цього вироку та вироку того ж суду від 25 березня 2010 року остаточно - до 4 років позбавлення волі; був звільнений 28 січня 2014 року умовно-достроково, з невідбутою частиною покарання 4 місяці 2 дні

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 186 Кримінального Кодексу України, -

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві, є громадянином України, здобув середню освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, є інвалідом ІІ групи, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше засуджувався:

- 13 серпня 1996 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 140, частиною 2 статті 140, частиною 2 статті 141 Кримінального Кодексу України 1960 року - до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та застосуванням примусового лікування від наркоманії; був звільнений 18 вересня 1998 року на підставі Закону України "Про амністію";

- 25 лютого 1999 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 140 Кримінального Кодексу України 1960 року - до 3 років позбавлення волі; був звільнений 19 жовтня 2001 року по закінченню строку відбуття покарання;

- 30 жовтня 2003 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 4 років позбавлення волі;

- 01 червня 2005 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 1 статті 316 Кримінального Кодексу України 2001 року - за сукупністю цього злочину та злочину, за який був засуджений вироком від 30 жовтня 2003 року остаточно - до 4 років 2 місяців позбавлення волі; був звільнений 22 серпня 2007 року по закінченню строку відбуття покарання;

- 20 лютого 2008 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 5 років позбавлення волі;

- 01 липня 2009 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 1 року позбавлення волі, а за сукупністю цього вироку та вироку від 20 лютого 2008 року остаточно - до 5 років 6 місяців позбавлення волі; був звільнений 17 жовтня 2014 року по закінченню строку відбуття покарання

а також

- 01 квітня 2016 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 162 Кримінального Кодексу України - до 4 років позбавлення волі

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України, -

та

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, здобув неповну середню освіту, виконує будівельні роботи, мешкає за адресою: АДРЕСА_3, раніше засуджувався:

-17 червня 2009 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - до 4 років позбавлення волі, був звільнений 18 січня 2013 року по відбуттю покарання

а також

-11 листопада 2016 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 3 років позбавлення волі.

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, будучи раніше засудженими за вчинення злочинів проти власності та маючі не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення таких злочинів, вчинили нові злочини проти власності за таких обставин.

20 червня 2015 року ОСОБА_1, знаходячись на вулиці Ульянових у місті Миколаєві, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник через огорожу на територію домоволодіння АДРЕСА_4, де таємно заволодів належними ОСОБА_7 металевими прутами, листом металу розміром 1 х 2,5 м. вагою 25,8 кг. та металевою конструкцією вагою 26 кг. загальною вартістю 186,48 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

В ніч з 26 на 27 червня 2015 року він же, знаходячись на провулку Дружному у місті Миколаєві, знов вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник у приміщення літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_5, де таємно заволодів належною ОСОБА_8 м'ясорубкою «Delfa» вартістю 700 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

У період часу з 20:00 години 26 червня 2015 року до 09:00 години 27 червня 2015 року він же, знаходячись на вулиці Вазова у місті Миколаєві, знов вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник через огорожу на територію домоволодіння АДРЕСА_6, де заволодів чотирма металевими трубами, що перебували на даху сараю, а також проник до приміщення сараю, де заволодів двома алюмінієвими бідонами ємністю по 50 л. кожен, а усього заволодів належним ОСОБА_9 майном на загальну суму 1.120 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

06 липня 2015 року о 13:00 годині він же, знаходячись на вулиці Інгульській у місті Миколаєві, знов вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_7, де таємно заволодів належними ОСОБА_10 металевою кришкою та металевим кільцем загальною вагою 45,7 кг. загальною вартістю 164,52 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

20 липня 2015 року о 01:00 годині ОСОБА_1, перебуваючи разом із ОСОБА_3 у домоволодінні АДРЕСА_12 домовився із ним про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи спільно, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли в приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_22, де таємно заволоділи належними ОСОБА_11:

-шуруповертом «Bort Babx12P» з зарядним пристроєм у комплекті вартістю 870 грн.;

-кутовою шліфувальною машиною «Forte Eg10 x 125 new» вартістю 694 грн.;

-вібромашиною «Bort Bsx150n» вартістю 688 грн.;

-акваріумним компресором «Atman 12 000» вартістю 2.599 грн.;

-акваріумним компресором «Atman 4 000» вартістю 1.016 грн.;

-промисловим феном вартістю 1.000 грн.

-електричним лобзиком вартістю 2.000 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду у загальному розмірі 8.867 грн.

21 липня 2015 року приблизно о 08:00 годині ОСОБА_1, перебуваючи разом із ОСОБА_3 у домоволодінні АДРЕСА_12 домовився із ним про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи спільно, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли в приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_23, де таємно заволоділи двома належними ОСОБА_12 листами алюмінію загальною вартістю 796,5 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд

23 липня 2015 року приблизно о 09:00 годині ОСОБА_1, перебуваючи разом із ОСОБА_3 у домоволодінні АДРЕСА_12 домовився із ним про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи спільно, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли в приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_23, де таємно заволоділи належними ОСОБА_12:

-чотирма металевими трубами, двома металевими каструлями, металевою урною загальною вартістю 476,66 грн.;

-алюмінієвим бачком вартістю 224,10 грн.;

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду у загальному розмірі 700 грн. 76 копійок.

18 серпня 2015 року приблизно о 12:00 годині ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_3 на зупинці громадського транспорту «Шкільна» по проспекту Героїв України /на той час - Героїв Сталінграду/ у місті Миколаєві та домовився із ним про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи спільно, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли в квартиру АДРЕСА_1, де таємно заволоділи належними ОСОБА_14:

-кутовою шліфувальною машиною «Ferm» вартістю 279,5 грн.;

-дрилю - шуруповертом «Ростех» вартістю 280 грн.;

-електричним лобзиком «Blau-craft» в кейсі з двома насадками вартістю 720 грн.;

-розвідним ключем з металу коричневого кольору вартістю 50 грн.;

-перфоратором з металу сірого кольору з насадкою вартістю 170 грн.;

-електричною дрилю «Blau-craft» вартістю 302,5 грн.;

-двома рибальськими вудками, які для потерпілого не становлять матеріальної цінності

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_14 майнову шкоду у загальному розмірі 1.802 грн.

31 серпня 2015 року біля 01:00 годині ОСОБА_1, перебуваючи разом із ОСОБА_3 біля будинку АДРЕСА_8, домовився із ним про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи спільно, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли через вікно в приміщення будинку АДРЕСА_8, де таємно заволоділи належними ОСОБА_15:

-електричною пилою марки «Рояль» вартістю 2.499 грн.;

-електричною дрилю марки «ДТВ» вартістю 1.049 грн.;

-електричною віброшліфовочною машиною марки «Топекс» вартістю 688 грн.;

-монтажною піною в п'яти балончиках загальною вартістю 417,5 грн.;

-продовжувачем довжиною 25 м. вартістю 439 грн.;

-електричним трансформатором вартістю 199 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_15 майнову шкоду у загальному розмірі 5.291 грн. 50 копійок.

01 вересня 2015 року біля 01:00 годині ОСОБА_1, перебуваючи разом із ОСОБА_3 біля будинку АДРЕСА_8, домовився із ним про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи спільно, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли через вікно в приміщення будинку АДРЕСА_8 де таємно заволоділи належними ОСОБА_15:

-алюмінієвою каструлею діаметром 60 см. вартістю 93,6 грн.;

-алюмінієвою каструлею діаметром 40 см. вартістю 85,8 грн.;

-трьома алюмінієвими пательнями загальною вартістю 195 грн.;

-п'ятьма скляними пляшками горілки «Столетов» об'ємом 0,5 літрів кожна загальною вартістю 270 грн.;

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_15 майнову шкоду у загальному розмірі 644 грн. 40 копійок.

05 вересня 2015 року біля 01:00 години ОСОБА_1, перебуваючи разом із ОСОБА_3 біля будинку АДРЕСА_8, домовився із ним про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи спільно, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли через вікно в приміщення будинку АДРЕСА_8 де таємно заволоділи належними ОСОБА_15:

-листом з міді розміром 1,5 х 0,5 м. вартістю 620 грн.;

-двадцятьма шинами з бронзи загальною вартістю 500 грн.;

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_15 майнову шкоду у загальному розмірі 720 грн. 00 копійок.

06 вересня 2015 року приблизно о 12:00 годині ОСОБА_1, перебуваючи разом із ОСОБА_3 у домоволодінні АДРЕСА_24 домовився із ним про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи спільно, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли в приміщення будинку АДРЕСА_9, де таємно заволоділи належними ОСОБА_16:

-алюмінієвою дробиною та трьома мисками з алюмінію загальною вартістю 905 грн.;

-трьома кришталевими салатниками, кришталевим рогом вазою та графином загальною вартістю 700 грн.;

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_16 майнову шкоду у загальному розмірі 1.605 грн.

11 вересня 2015 року біля 11:00 години ОСОБА_1, знаходячись на вулиці Цілинній у місті Миколаєві, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_10, де таємно заволодів належними ОСОБА_17:

-велосипедом марки «Гіант» вартістю 3.600 грн.;

-бензопилою вартістю 2.199 грн.;

-електричною цепною пилкою вартістю 4.499 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_17 майнову шкоду у загальному розмірі 10.298 грн.

14 вересня 2015 року біля 11:00 години ОСОБА_1, перебуваючи разом із ОСОБА_3 на зупинці громадського транспорту «Шкільна» по проспекту Героїв України у місті Миколаєві, домовився із ним про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи спільно, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли у домоволодіння АДРЕСА_11, де таємно заволоділи належним ОСОБА_18 ноутбуком марки «Asus» вартістю 5.000 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд.

20 вересня 2015 року біля 09:00 години ОСОБА_1, знаходячись у будинку АДРЕСА_12 вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_13 де таємно заволодів належними ОСОБА_19:

-електричною дрилю марки «Крафт» вартістю 1.899 грн.;

-кутовою шліфувальною машинкою марки «БОШ» вартістю 1.749 грн.;

-електричним лобзиком вартістю 1.249 грн.

-набором накидних ключів у кількості 25 штук вартістю 508 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_19 майнову шкоду у загальному розмірі 5.405 грн.

21 вересня 2015 року біля 13:00 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_14 вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_14 де таємно заволодів належними ОСОБА_20:

-електричною дрилю вартістю 1.899 грн.;

-двома кутовими шліфувальними машинками за ціною по 1.749 грн. кожна.

-перфоратором вартістю 2.324 грн.;

-шуруповертом вартістю 1.299 грн.;

-будівельним феном вартістю 2.598 грн.;

-стиплером вартістю 205 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_20 майнову шкоду у загальному розмірі 11.823 грн.

28 вересня 2015 року біля 13:00 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_15 вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до господарської будівлі, розташованої на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_15 де таємно заволодів належною ОСОБА_21 бензопилою марки «Дніпро-М» вартістю 3.200 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

05 жовтня 2015 року біля 12:30 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_16 вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на подвір'я домоволодіння АДРЕСА_16 де таємно заволодів належним ОСОБА_22 металевим багажником на автомобіль «ГАЗ-24» вартістю 4.000 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

14 жовтня 2015 року біля 11:00 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_17, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до господарської будівлі, розташованої на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_17, де таємно заволодів належними ОСОБА_23:

-електричним лобзиком фірми «Темп» вартістю 800 грн.;

-кутовою шліфувальною машинкою марки «Темп» вартістю 1.600 грн. ;

-перфоратором марки «Уралмаш» вартістю 1.100 грн.;

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_23 майнову шкоду у загальному розмірі 3.500 грн.

30 червня 2016 року у вечірній час ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_5 про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, перестрибнув через паркан домоволодіння АДРЕСА_18 та відчинив хвіртку, після чого на територію того ж домоволодіння проник ОСОБА_5.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_5, діючи спільно, заволоділи належними ОСОБА_24:

-алюмінієвою каструлею об'ємом 4 літри вартістю 170 грн.;

-алюмінієвою каструлею об'ємом 5 літрів вартістю 185 грн.;

-двома алюмінієвими каструлями об'ємом по 3 літри кожна вартістю 320 грн.;

-мідним дротом для електричного продовжувача довжиною 10 метрів вартістю 70 грн.;

-чотирижильним мідним дротом довжиною 12 метрів вартістю 157,2 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_24 майнову шкоду у загальному розмірі 902, 2 грн.

04 липня 2016 року у вечірній час ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_5 про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_1, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, перестрибнув через паркан домоволодіння АДРЕСА_18 та відчинив хвіртку, після чого на територію того ж домоволодіння проник ОСОБА_5.

Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_5, діючи спільно, заволоділи належними ОСОБА_24:

-алюмінієвою каструлею об'ємом 3 літри вартістю 160 грн.;

-акумулятором для автомобіля марки «АКБ А-MEGA 6CT-100/105 950A» вартістю 2.379 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_24 майнову шкоду у загальному розмірі 2.539 грн.

20 липня 2016 року у вечірній час ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_18, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_18, де таємно заволодів належним ОСОБА_24 мобільним телефоном марки «Samsung GT-E1200M» (imei 356410050461434) вартістю 165 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

21 липня 2016 року близько 16:30 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_19, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу проник у будинок АДРЕСА_19, де з тумбочки, що розташована на другому поверсі, таємно заволодів належною ОСОБА_25 парою золотих сережок вагою 2,64 гр. вартістю 1.367 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

25 липня 2016 року близько 10:20 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_20, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу проник на територію домоволодіння АДРЕСА_20, де таємно заволодів належним ОСОБА_26 перфоратором марки «HILTI TE 30-C» вартістю 1.500 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Окрім того, 06 вересня 2015 року біля 01:00 години ОСОБА_3 домовився з іншою особою /надалі - співучасником/ про спільне таємне заволодіння чужим майном.

На виконання умов досягнутої домовленості ОСОБА_3 та співучасник, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли на подвір'я домоволодіння АДРЕСА_8 де, діючи спільно, заволоділи належними ОСОБА_15:

-металевим сейфом загальною вагою 118 кг. вартістю 424,8 грн.;

-двома металевими конструкціями загальною вагою 48 кг. вартістю 172,8 грн.;

-калориферною піччю (буржуйкою) вартістю 700 грн.;

-металевою лавкою вартістю 300 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_3 та співучасник зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_15 майнову шкоду у загальному розмірі 1.597 грн. 60 коп.

Окрім того, ОСОБА_1 вчинив замахи на вчинення злочинів проти власності за таких обставин

20 жовтня 2015 року біля 13:30 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_17, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до господарської будівлі домоволодіння АДРЕСА_17, де вилучив належні ОСОБА_23

-алюмінієвий бідон об'ємом 40 літрів вартістю 300 грн.;

-пристрій для поливу з бронзи вартістю 150 грн.

Після цього, утримуючи це майно при собі, він вийшов з господарської будівлі, маючи намір довести свій злочинний намір до кінця, але в цей момент був помічений ОСОБА_23

Усвідомивши, що є поміченим власником майна, ОСОБА_1 покинув вилучене майно на території домоволодіння та з місця вчинення злочину зник.

28 липня 2016 року близько 10:20 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_18, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_18, де вилучив належні ОСОБА_24

-металевий чайник вартістю 100 грн.;

-мідний дріт для електричного продовжувача довжиною 8 метрів вартістю 56 грн.

Після цього, утримуючи це майно при собі, він намагався покинути місце вчинення злочину, але був затриманий сусідами ОСОБА_24 на місці події.

16 листопада 2016 року близько 10:20 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_21, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до котельні на територію домоволодіння АДРЕСА_21, де вилучив належну ОСОБА_27 електричну цепну пилку «Бригадир» вартістю 1.300 грн.

Після цього, утримуючи це майно при собі, він намагався покинути місце вчинення злочину, але був затриманий ОСОБА_27 на місці події.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені

Кваліфікуючи дії обвинувачених, суд враховує, що:

-відповідно до статті 32 Кримінального Кодексу України, пункту 3 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" /надалі - Пленуму/ неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони передбачені тією самою частиною тієї самої статті Особливої частини Кримінального Кодексу України утворюють повторність злочинів;

-відповідно до абзацу 2 пункту 7 Пленуму у разі, якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу України із зазначенням повторності

злочинів у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуючої ознаки відповідних злочинів;

-відповідно до абзацу 2 пункту 7 Пленуму якщо вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 Кримінального Кодексу України повинні отримувати окрему кваліфікацію.

-відповідно до частини 1 статті 33 Кримінального Кодексу України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу. До того ж, відповідно до роз'яснень, що містяться у абзаці 2 пункту 8 Пленуму сукупність утворюють також злочини, передбачені однією і тією ж статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу України, якщо вони мають різні стадії

Таке доводить, що:

-кваліфікація усіх вчинених одним обвинуваченим злочинів, що передбачені однією частиною відповідної статті Кримінального Кодексу України та реалізація злочинного наміру під час вчинення яких досягла однієї й той же стадії, має здійснюватись за однією частиною відповідної статті із зазначенням кваліфікуючих ознак усіх злочинів, що утворюють сукупність, та такої кваліфікуючої ознаки, як повторність;

-інші злочини, вчинені тим же обвинуваченим, або злочини, реалізація злочинного наміру під час вчинення яких досягла інших стадій, мають отримувати самостійну кваліфікацію.

Кваліфікуючи дії обвинувачених, суд також враховує вимоги частини 1 статті 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту; зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення може здійснюватись судом лише у випадку, якщо це покращує становище особи, відносно якої здійснюється кримінальне провадження, а в інших випадках - лише за ініціативою прокурора шляхом зміни обвинувачення в суді.

Таке дозволяє кваліфікувати дії обвинувачених таким чином.

ОСОБА_1

1. В цьому випадку згідно обвинувального акту від 31 липня 2015 року дії цього обвинуваченого по епізодам від 20 червня 2015 року та від 06 липня 2015 року кваліфіковані за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України.

Наявність об'єктивної сторони крадіжки та визначеної державним обвинуваченням кваліфікуючої ознаки, а саме - вчинення крадіжки повторно - знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Разом з цим, така кваліфікуюча ознака, як вчинення крадіжки з проникненням у сховище державним обвинуваченням під час остаточної кваліфікації дій обвинуваченого не вказана.

За такого цим вироком по перелічених епізодах ОСОБА_1 притягається до відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України.

2. Дії ОСОБА_1 по епізодах від 28 липня 2016 року та від 16 листопада 2016 року свідчать про вчинення ним закінчених замахів на вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України.

За такого цим вироком по перелічених епізодах ОСОБА_1 притягається до відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України.

3. Дії ОСОБА_1 по епізоду від 20 жовтня 2015 року свідчать про те, що він таємно вилучив майно, але не отримав можливості (бодай - початкової) розпорядитись вилученим майном та змушений був його покинути на території домоволодіння власника майна, де був помічений.

При цьому відповідно до роз'яснень, що містяться у абзаці 2 пункту 4 Постанови № 10 Пленуму від 06 листопада 2009 року Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" закінченим замахом на крадіжку є дії особи,

яка викрала майно (тобто - отримала можливість розпорядитись ним), але одразу була викрита.

За такого ці дії ОСОБА_1 по цьому епізоду слід кваліфікувати, як незакінчений замах на повторне вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням до іншого приміщення.

4. Дії ОСОБА_1 по іншим епізодам органами досудового розслідування та державним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України із зазначенням у різних випадках поруч з кваліфікуючою ознакою "повторність" таких кваліфікуючих ознак, як:

-проникнення у інше приміщення та сховище;

-проникнення у житло;

-вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб;

За такого цим вироком по перелічених епізодах ОСОБА_1 притягається до відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України із зазначенням кваліфікуючих ознак усіх злочинів, що утворюють сукупність.

Наведене доводить, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати:

-за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

-за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення, сховище;

-за частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням в інше приміщення;

-за частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням в інше приміщення.

ОСОБА_3

Дії ОСОБА_3 органами досудового розслідування та державним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України із зазначенням у різних випадках поруч з кваліфікуючою ознакою "повторність" таких кваліфікуючих ознак, як:

-проникнення у інше приміщення;

-проникнення у житло;

-вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб;

За такого цим вироком ОСОБА_3 притягається до відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України із зазначенням кваліфікуючих ознак усіх злочинів, що утворюють сукупність.

Наведене доводить, що дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло та інше приміщення.

ОСОБА_5

Дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

З залучених до матеріалів кримінального провадження довідки № 74-18092015/48001 та копій вироків Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 липня 2003 року; від 11 вересня 2003 року та від 30 травня 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 раніше засуджувався:

- 22 червня 1993 року - за частиною 3 статті 140 Кримінального Кодексу України 1960 року;

- 17 травня 1999 року - за частиною 2 статті 140, частиною 3 статті 140 Кримінального Кодексу України 1960 року;

- 04 червня 2003 року - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 30 липня 2003 року - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 11 вересня 2003 року - за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 25 березня 2010 року - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року;

вказані судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку.

З залучених до матеріалів кримінального провадження довідок № 73-18092015/48001 та № 108 -28072015/48001, а також копії вироку Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 липня 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 раніше засуджувався:

- 13 серпня 1996 року - за частиною 2 статті 140, частиною 2 статті 140, частиною 2 статті 141 Кримінального Кодексу України 1960 року;

- 25 лютого 1999 року - за частиною 2 статті 140 Кримінального Кодексу України 1960 року;

- 30 жовтня 2003 року - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 20 лютого 2008 року - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 01 липня 2009 року - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року,

вказані судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку.

З залучених до матеріалів кримінального провадження довідки № 76-26072016/48001, копії вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 червня 2009 року, а також копії вироку Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 грудня 2004 року,копії вироку Заводського районного суду міста Миколаєва від 15 серпня 2006 року та довідки № 2844 від 26 липня 2016 року Центрального районного відділу Кримінально-виконавчої інспекції міста Миколаєва вбачається, що ОСОБА_5 раніше засуджувався 17 червня 2009 року - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України; вказана судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку.

Факт вчинення кожним із них нових злочинів доводять наступні зібрані у справі та досліджені судом докази.

І. По епізоду від 20 жовтня 2015 року.

З показів обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що дійсно 20 жовтня 2015 року вдень він ходив вулицями Матвіївки з тим, щоб щось вкрасти. Біля 13-30 години він опинився біля будинку його однокласника ОСОБА_23, та вирішив вкрасти майно в нього. З цією метою він переліз через паркан домоволодіння, зайшов до господарської будівлі де побачив алюмінієвий бідон та пристосування для поливу, взяв їх, вийшов з господарської будівлі з тим, щоб перелізти через паркан та зникнути.

Але раптом на нього звернув увагу господар.

Усвідомивши це, він покинув викрадене та з місця вчинення злочину збіг, щоб уникнути затримання.

Ці покази обвинуваченого узгоджуються з відомостями, що містяться у протоколі огляду місця події - домоволодіння АДРЕСА_17, з якого вбачається, що бідон та пристрій для полива були виявлені поруч із господарською будівлею у вказаному домоволодінні.

При цьому з заяви потерпілого ОСОБА_23 від 20 жовтня 2015 року вбачається, що саме бідон та пристрій для поливу були предметом злочинного посягання 20 жовтня 2015 року.

Вартість предметів злочину сторонами кримінального провадження не заперечуються.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд вважає фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 20 жовтня 2015 року замаху на розкрадання чужого майна встановленими.

ІІ. По решті епізодів злочинної діяльності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив викладені в обвинувальних актах обставини викрадення ним:

1)20 червня 2015 року - належних ОСОБА_7 металевих прутів, листу металу та металевої конструкції з домоволодіння АДРЕСА_4;

2)в ніч з 26 на 27 червня 2015 року - належної ОСОБА_8 м'ясорубки з літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_5;

3)у період часу з 20:00 години 26 червня 2015 року до 09:00 години 27 червня 2015 року - належних ОСОБА_9 металевих труб та алюмінієвих бідонів з домоволодіння АДРЕСА_6

4)06 липня 2015 року - належної ОСОБА_10 металевої кришки та металевого кільця з домоволодіння АДРЕСА_7

5)20 липня 2015 року (разом із ОСОБА_3) - належних ОСОБА_11 інструментів з приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_22

6)21 липня 2015 року (разом із ОСОБА_3) - належних ОСОБА_12 листів алюмінію з приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_23

7)23 липня 2015 року (разом із ОСОБА_3) - належних ОСОБА_12 металевих труб, каструль та урни, а також алюмінієвого бачка з приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_23;

8)18 серпня 2015 року (разом із ОСОБА_3) - належних ОСОБА_14 інструментів з квартиру АДРЕСА_1

9)31 серпня 2015 року (разом із ОСОБА_3) - належних ОСОБА_15 інструментів з будинку АДРЕСА_8;

10)01 вересня 2015 року (разом із ОСОБА_3) - належних ОСОБА_15 каструль, пательні та пляшок горілки з будинку АДРЕСА_8;

11)05 вересня 2015 року (разом із ОСОБА_3) - належних ОСОБА_15 металевого листа та бронзових шин з будинку АДРЕСА_8;

12)06 вересня 2015 року (разом із ОСОБА_3) - належних ОСОБА_16 дробини та посуду з будинку АДРЕСА_9

13)11 вересня 2015 року - належних ОСОБА_17 велосипеду та електричних інструментів з домоволодіння АДРЕСА_10

14)14 вересня 2015 року (разом із ОСОБА_3) - належного ОСОБА_18 ноутбуку з домоволодіння АДРЕСА_11

15)20 вересня 2015 року - належних ОСОБА_19 інструментів з приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_13

16)21 вересня 2015 року - належних ОСОБА_20 інструментів з приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_14

17)28 вересня 2015 року - належної ОСОБА_21 бензопили з господарської будівлі, розташованої на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_15

18)05 жовтня 2015 року - належного ОСОБА_22 багажника з подвір'я домоволодіння АДРЕСА_16

19)14 жовтня 2015 року - належних ОСОБА_23 інструментів з господарської будівлі, розташованої на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_17

20)30 червня 2016 року (разом з ОСОБА_5.) - належних ОСОБА_24 каструль та дроту з домоволодіння АДРЕСА_18

21)04 липня 2016 року (разом з ОСОБА_5.) - належних ОСОБА_24 каструлі та акумулятора для автомобіля з домоволодіння АДРЕСА_18

22)20 липня 2016 року - належного ОСОБА_24 мобільного телефону з домоволодіння АДРЕСА_18

23)21 липня 2016 року - належних ОСОБА_25 золотих сережок з будинку АДРЕСА_19

24)25 липня 2016 року - належного ОСОБА_29 перфоратора з території домоволодіння АДРЕСА_20.

До того ж, обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що він:

1)28 липня 2016 року намагався вкрасти належні ОСОБА_24 чайник та дріт з території домоволодіння АДРЕСА_18, проте був затриманий його сусідами

2)16 листопада 2016 року намагався вкрасти належну ОСОБА_27 пилу з території домоволодіння АДРЕСА_21, проте був затриманий власником

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження також підтвердив викладені в обвинувальних актах обставини викрадення ним разом з ОСОБА_1:

1)20 липня 2015 року - належних ОСОБА_11 інструментів з приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_22

2)21 липня 2015 року - належних ОСОБА_12 листів алюмінію з приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_23

3)23 липня 2015 року - належних ОСОБА_12 металевих труб, каструль та урни а також алюмінієвого бачка з приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_23;

4)18 серпня 2015 року - належних ОСОБА_14 інструментів з квартиру АДРЕСА_1

5)31 серпня 2015 року - належних ОСОБА_15 інструментів з будинку АДРЕСА_8;

6)01 вересня 2015 року - належних ОСОБА_15 каструль, пательні та пляшки горілки з будинку АДРЕСА_8;

7)05 вересня 2015 року - належних ОСОБА_15 металевого листу та бронзових шин з будинку АДРЕСА_8;

8)06 вересня 2015 року - належних ОСОБА_16 дробини та посуду з будинку АДРЕСА_9

9)14 вересня 2015 року - належного ОСОБА_18 ноутбуку з домоволодіння АДРЕСА_11

До того ж, обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що він, попередньо домовившись із ОСОБА_30, разом із ним 06 вересня 2015 року проник на подвір'я домоволодіння АДРЕСА_8 де вони викрали належні ОСОБА_15:

-металевий сейфом;

-дві металеві конструкції;

-калориферну піч (буржуйку);

-металеву лавку.

Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду кримінального провадження також підтвердив викладені в обвинувальних актах обставини викрадення ним разом з ОСОБА_1:

1)30 червня 2016 року - належних ОСОБА_24 каструль та дроту з домоволодіння АДРЕСА_18

2)04 липня 2016 року - належних ОСОБА_24 каструлі та акумулятора для автомобіля з домоволодіння АДРЕСА_18

Вартість викраденого майна обвинуваченими також не оспорюється.

Враховуючи наведені покази обвинувачених, а також думку учасників судового розгляду про можливість такого, суд, керуючись приписами частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним подальше дослідження доказів щодо обставин вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кримінальних правопорушень 20 червня 2015 року; в ніч з 26 на 27 червня 2015 року; у період часу з 20:00 години 26 червня 2015 року до 09:00 години 27 червня 2015 року; 06 липня 2015 року; 20 липня 2015 року; 21 липня 2015 року; 23 липня 2015 року; 18 серпня 2015 року; 31 серпня 2015 року; 01 вересня 2015 року; 05 вересня 2015 року; 06 вересня 2015 року (ОСОБА_3); 06 вересня 2015 року (ОСОБА_1 та ОСОБА_3); 11 вересня 2015 року; 14 вересня 2015 року; 20 вересня 2015 року; 21 вересня 2015 року; 28 вересня 2015 року; 05 жовтня 2015 року; 14 жовтня 2015 року; 30 червня 2016 року; 04 липня 2016 року; 20 липня 2016 року; 21 липня 2016 року; 25 липня 2016 року; 28 липня 2016 року; 16 листопада 2016 року

За такого фактичні обставини вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 цих злочинів суд вважає встановленими.

Оцінюючи наведені вище докази у їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за встановлених судом обставин доведеною.

Підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим.

Органами досудового розслідування та державним обвинуваченням дії ОСОБА_1 щодо спроби протиправного заволодіння майном ОСОБА_23 20 жовтня 2015 року кваліфіковані за частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 186 Кримінального Кодексу України - як закінчений замах на відкрите заволодіння чужим майном.

Як зазначено в обвинувальному акті від 30 жовтня 2015 року, на думку його автора ОСОБА_1, проникаючи до господарської будівлі, розташованої на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_17, дійсно мав намір на таємне вилучення чужого майна; після того, як він вилучив майно та вийшов з ним з господарської будівлі, він був помічений потерпілим ОСОБА_23

Далі автор обвинувального акту вказував, що:

Після [того, як ОСОБА_1 був помічений потерпілим] він, утримуючи викрадене при собі, розуміючи, що його дії є явними для оточуючих, намагався зникнути з місця події, але довести свій злочинний намір до кінця не зміг, хоча і виконав всі дії, які вважав необхідними, і добігши до забору, викрадене кинув.

Оцінюючи пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення в частині твердження, що він вчинив дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, суд доходе такого.

1. Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України, які розтлумачені у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, пред'явлене особі обвинувачення має бути викладеним в обвинувальному акті, який, окрім іншого, має містити у собі викладення фактичних обставин кримінального правопорушення.

При цьому наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (кваліфікацією та формулюванням обвинувачення).

В цьому випадку ОСОБА_1 обвинувачується у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна. За такого юридична формула стверджуваного злочину передбачає одночасну наявність трьох складових:

-вчинення діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину;

-не доведення злочину до кінця;

-причини не завершення злочинного діяння, які не залежать від волі винного.

Отже, під час викладення фактичних обставин кримінального правопорушення органу досудового розслідування та державному обвинуваченню необхідно було викласти, окрім іншого, причини, за яких, обвинувачений, як на їх думку, будучи поміченим потерпілим та не зважаючи на таке продовжуючи вчинення злочину, не зміг довести свій умисел до кінця.

Проте, наданий суду обвинувальний акт таких посилань не містить.

Більше того, досліджені судом докази об'єктивно не містять відомостей, які давали б підстави для обґрунтованого припущення про те, що ОСОБА_1 завадило довести свій злочинний намір до кінця будь-що інше, ніж усвідомлення ним того факту, що його дії є поміченими потерпілим.

2. Далі, твердження органів досудового розслідування та державного обвинувачення, ніби ОСОБА_1 після того, як вийшов з господарської будівлі та був помічений потерпілим, продовжив вчиняти дії, спрямовані на протиправне вилучення майна, належними та допустимими доказами не підтверджується.

В той же час воно спростовується:

-згаданими вище відомостями, що містяться у протоколі огляду місця події, з яких вбачається, що предмети, викрасти які намагався ОСОБА_1, після закінчення ним злочинних дій залишились безпосередньо біля господарської будівлі;

-показами обвинуваченого ОСОБА_1, який стверджував, що, усвідомивши, що є поміченим, взяте ним майно покинув та з місця вчинення злочину втік.

Більше того, під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений звертав увагу суду на ту обставину, що він, будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення великої кількості злочинів та будучи обвинуваченим в межах цього кримінального провадження у вчиненні більше 20 злочинів, жодного разу не вчиняв відкритого заволодіння чужим майном, постійно викрадав майно лише таємно.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 88 Кримінального Процесуального Кодексу України відомості, що викладені ОСОБА_1 в цій частині показів, є доказами звички обвинуваченого, які, оскільки надаються самим обвинуваченим, в цьому випадку є допустимими.

Та такі докази доводять, що в цьому випадку вчинення відкритого заволодіння майном не узгоджується із звичайною поведінкою ОСОБА_1; з його поведінкою узгоджується лише таємне викрадення чужого майна.

Таке також спростовує твердження органів досудового розслідування та державного обвинувачення, ніби 20 жовтня 2015 року ОСОБА_1 намагався викрасти майно відкрито.

3. Окрім наведеного, суд враховує, що встановлені судом обставини вчинення злочину 20 жовтня 2015 року, зокрема - те, що під час вчинення цього злочину ОСОБА_1 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна - у своїй сукупності утворюють цілісну картину перебігу подій, у якій кожна послідуюча подія природно випливає з попередньої та тягне настання наступної.

В той же час, версія органів досудового розслідування та державного обвинувачення, ніби ОСОБА_1 у той день вчинив замах на відкрите викрадення майна, не утворює цілісної картини подій; викладає події фрагментарно, у цій версії події не є пов'язаними поміж собою та не випливають одна з одної.

З урахуванням наведеного суд вважає, що посилання державного обвинувачення про вчинення 20 жовтня 2015 року замаху на відкрите викрадення чужого майна не знайшло своє підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, отже, в цій частині пред'явлене ОСОБА_31 обвинувачення не є обґрунтованим.

Мотиви зміни обвинувачення.

1. В зв'язку з необґрунтованістю частини пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення суд вважає за необхідне виключити з нього посилання про те, ніби ОСОБА_1

після [того, як був помічений потерпілим], утримуючи викрадене при собі, розуміючи, що його дії є явними для оточуючих, намагався зникнути з місця події.

Таке тягне зміну кваліфікації вчиненого ним діяння з частини 2 статті 15 - частини 3 статті 186 Кримінального Кодексу України на частину 3 статті 15 - частину 3 статті 185 Кримінального Кодексу України.

Оскільки така зміна кваліфікації тягне за собою покращення становища засудженого, суд, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод, керуючись частиною 3 статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України вважає за необхідне вийти за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення та ухвалити вирок відповідно до встановлених судом фактичних обставин вчинення ним злочину 20 жовтня 2015 року.

2. Органами досудового розслідування та державним обвинуваченням окремі передбачені однією частиною однієї статті Кримінального Кодексу України злочини, вчинені ОСОБА_1 та ОСОБА_3, кваліфіковані окремо (зокрема - в зв'язку з їх розслідуванням в межах різних проваджень).

Проте, таке суперечить наведеним вище вимогам статей 32, 33 Кримінального Кодексу України та роз'ясненням, що містяться у Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки".

За такого повторне посилання на вчинення кожним з цих обвинувачених злочинів, передбачених однією частиною однієї статті Кримінального Кодексу України, з пред'явленого кожному з них обвинувачення слід виключити.

3. Органи досудового розслідування та державне обвинувачення, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України, в деяких випадках зазначали таку кваліфікуючу ознаку, як "проникнення до іншого володіння".

Проте, така кваліфікуюча ознака діючим законодавством не передбачена.

За такого цю кваліфікуючу ознаку з пред'явленого їм обвинувачення слід виключити.

При цьому суд враховує, що таке виключення на правове становище обвинувачених не вплине, адже їх дії повністю охоплюються кваліфікацією, що надається судом.

Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинувачених

ОСОБА_1

Як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує визнання ним своєї винуватості, а також - сприяння ним у встановленні дійсних фактичних обставин справи під час досудового розслідування та судового розгляду.

Сторони пропонують визнати за обставину, що пом'якшує його покарання, також його щире каяття.

Проте, з наявністю такої обставини в цьому випадку погодитись неможливо, адже ОСОБА_1 під час розгляду цього кримінального провадження після зміни відносно нього запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий в зв'язку із станом його здоров'я продовжив вчиняти злочини проти власності та вчинив ще 7 таких злочинів, після чого знов був затриманий. Таке свідчить, що обвинувачений не бажає змінювати своє життя та ставати на шлях виправлення.

За такого суд вважає, що його ставлення до скоєного повністю охоплюється такою обставиною, як визнання своєї винуватості та сприяння у розгляді справи.

Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 67 Кримінального Кодексу України визнає рецидив злочинів, адже окрім судимостей за злочини проти власності ОСОБА_1 має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

ОСОБА_3

Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує визнання ним своєї винуватості, а також - сприяння ним у встановленні дійсних фактичних обставин справи під час досудового розслідування та судового розгляду.

До того ж, оскільки ОСОБА_3 вказує про те, що про вчинення злочинів жалкує, до того ж після зміни обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на менш суворий (30 березня 2016 року) й до теперішнього часу нових злочинів не вчиняв та, будучи засудженим до позбавлення волі, належним чином виконував свої процесуальні обов'язки й не ухилявся від явки до суду та правоохоронних органів, суд вважає, що він щиро покаявся у содіяному, та таке розцінює, як обставину, що пом'якшує його покарання.

Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 67 Кримінального Кодексу України визнає рецидив злочинів, адже окрім судимостей за злочини проти власності ОСОБА_3 має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

ОСОБА_5

Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, суд враховує його щире каяття, визнання ним своєї винуватості, а також - сприяння ним у встановленні дійсних фактичних обставин справи під час досудового розслідування та судового розгляду.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження встановлено не було.

Мотиви призначення покарання.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно кожного з обвинувачених, суд, керуючись статтею 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкцій відповідних статей Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчинених злочинів, відомості про особу кожного з винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання кожного з них.

В зв'язку із цим стосовно кожного з обвинувачених суд відзначає наступне.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_1

1. Оцінюючи характер та ступінь тяжкості злочинів, вчинених цим обвинуваченим, суд відзначає, що більшість із них є тяжкими.

Суд також враховує, що, хоча у більшості випадків ОСОБА_1 здійснив викрадення майна, що об'єктивно не становило суттєвої матеріальної цінності та викрадення якого тягло скоріше незручності для потерпілих, ніж заподіяння дійсної матеріальної шкоди, він неодноразово вчиняв викрадення й такого майна, втрата якого об'єктивно призводила до суттєвих незручностей та значних майнових втрат (як то - інструментів; ноутбуку тощо)

Суд враховує також, що за період з червня по жовтень 2015 року (протягом майже п'яти місяців) ОСОБА_1 вчинив 20 посягань на чуже майно, а через чотири місці після його звільнення з під варти за наступні п'ять місяців (з червня по листопад 2016 року) - ще 7 посягань на чужу власність.

При цьому суд враховує, що у 2016 році ОСОБА_1 був затриманий на місці вчинення злочину, але не зважаючи на таке вчинив наступний злочин проти власності.

Суд враховує також, що від злочинної діяльності ОСОБА_1 постраждало більше 10 осіб.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про підвищену суспільну небезпеку особи ОСОБА_1, а за такого - про підвищену суспільну небезпеку вчинених ним злочинів.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_1 встановлено, що він має постійне місце проживання, проте за місцем проживання характеризується негативно, вчиняє крадіжки відносно сусідів; зловживає алкогольними напоями, стоїть на обліку в Миколаївському обласному наркологічному диспансері з діагнозом: "Синдром залежності від опіатів", підтримує стосунки з іншими правопорушниками та особами з кримінальним минулим.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує також, що на момент вчинення злочину йому виповнилось 45 років; своє перше кримінальне правопорушення він вчинив у віці 20-ти років; більше 15 років провів у місцях позбавлення волі; ніколи не мав соціально корисного джерела доходів.

Суд враховує також, що наразі він є інвалідом ІІ групи, страждає на низку важких невиліковних захворювань, має мати, якій наразі виповнилось 70 років, почав отримувати пенсію по інвалідності.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що злочини, за які ОСОБА_1 засуджується цим вироком, є природним проявом сталого способу його життя. При цьому наведені вище докази доводять, що він, не зважаючи на свій вік, стан свого здоров'я та врахування цих обставин під час розгляду кримінального провадження, не бажає ставати на шлях виправлення.

2. Обвинувачений ОСОБА_1 просив призначити йому покарання у розмірі, що є нижчим від найнижчої межі, встановленої у санкції відповідної статті Кримінального Кодексу України.

Проте, відповідно до частини 3 статті 65, статті 69 Кримінального Кодексу України таке є можливим лише у разі наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та у своїй сукупності істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину. В цьому ж випадку, як доведено вище, наявною по суті є лише одна обставина, що пом'якшує покарання - визнання своєї винуватості, яка з необхідністю тягне сприяння у розгляді справи. До того ж, за відсутністю щирого каяття (як в цьому випадку) ця обставина не тягне за собою зниження суспільної небезпеки вчиненого злочину.

Отже, підстави для призначення ОСОБА_1 покарання у розмірі, нижчому від найнижчої межі, встановленої законом, є відсутніми.

Встановлені ж судом обставини, що характеризують характер та ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, його особу, а також - такі, що пом'якшують його покарання та обтяжують його у своїй сукупності свідчать, що йому слід призначити основне покарання у межах санкцій відповідних статей Кримінального Кодексу України, у розмірі, що є ближчим до максимальної межі, встановленої діючим законодавством.

Отже, ОСОБА_1 слід призначити покарання:

-за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

-за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;

-за частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - з урахуванням вимог частини 3 статті 68 цього Кодексу - у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

-за частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

При цьому враховуючи, що усі вчинені обвинуваченим злочини є проявом одного явища, суд вважає, що остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

3. Строк відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

4. При цьому у строк відбуття покарання ОСОБА_1 на підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України слід зарахувати періоди його попереднього ув'язнення:

-з 20 жовтня 2015 року до 19 лютого 2016 року;

-з 23 листопада 2015 року до моменту набрання чинності цим вироком.

Вирішуючи питання про порядок зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання, суд враховує, що протягом застосування до ОСОБА_1 попереднього ув'язнення такий порядок змінювався неодноразово.

Так, редакція частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України, що діяла до 23 грудня 2015 року, передбачала зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.

24 грудня 2015 року набув чинності Закон України № 838-VIII "Про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання", який передбачав, що: "Зарахування судом строку попереднього ув'язнення ... проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі".

21 червня 2017 року набув чинності Закон України № 2046-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення", який передбачає, що: " Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день..."

Наведене доводить, що вказані норми регулювали не статус осіб, відносно яких застосоване попереднє ув'язнення, але - лише порядок зарахування строку перебування особи у відповідному статусі у строк покарання протягом відповідного періоду.

Так:

-протягом періоду до 23 грудня 2015 року цей строк мав зараховуватись з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі;

-протягом періоду з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі;

-протягом періоду з 21 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі

Оскільки ж запроваджений з 24 грудня 2015 року порядок зарахування відповідного строку пом'якшував правове становище особи у разі її засудження, відповідно до частини 1 статті 5 Кримінального Кодексу України він, у разі засудження особи, має розповсюджуватись й на період до його запровадження.

Оскільки ж з 21 червня 2017 року діє порядок, що, у разі засудження є менш сприятливий, він відповідно до частини 2 статті 5 Кримінального Кодексу України не може бути розповсюдженим на період, що тривав до запровадження такого порядку.

При цьому суд враховує, що після 21 червня 2017 року попереднє ув'язнення обвинуваченого триває, станом на 20 червня 2017 року не було закінченим.

Отже, правові підстави для розповсюдження раніше діючого порядку на період попереднього ув'язнення обвинуваченого, що тривав після 21 червня 2017 року, є відсутніми.

Наведене доводить, що строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 слід зарахувати таким чином:

-період з 20 жовтня 2015 року до 19 лютого 2016 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі;

-період з 23 листопада 2016 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі;

-період з 21 червня 2017 року до моменту набрання цим вироком чинності - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.

5. Обвинувачений ОСОБА_1 також просить про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році".

При цьому ОСОБА_1 дійсно відноситься до осіб, згаданих у статті 1 цього Закону, адже хворіє на захворювання, що передбачені у пункті "г" цієї статті, до того ж - має мати, яка досягла пенсійного віку (пункт "є").

Проте, звільненню на підставі статті 1 цього Закону підлягають лише особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким. В цьому ж випадку злочин, передбачений частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України, є тяжким.

До того ж, відповідно до статті 4 вказаного Закону звільненню підлягають особи, засуджені за вчинення тяжких злочинів, які на момент набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного судом строку покарання. В цьому ж випадку, з урахуванням строк попереднього ув'язнення, ОСОБА_1 не відбув 2 років та 8 місяців з призначеного судом покарання.

Отже, підстави для застосування відносно ОСОБА_1 Закону України "Про амністію у 2016 році" є відсутніми.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3

1. Оцінюючи характер та ступінь тяжкості злочинів, вчинених цим обвинуваченим, суд відзначає, що усі вони є тяжкими.

Суд також враховує, що, хоча у більшості випадків ОСОБА_3 здійснив викрадення майна, що об'єктивно не становило суттєвої матеріальної цінності та викрадення якого тягло скоріше незручності для потерпілих, ніж заподіяння дійсної матеріальної шкоди, він неодноразово вчиняв викрадення майна, втрата якого об'єктивно призводила до суттєвих незручностей та значних майнових втрат (як то - інструментів)

Суд враховує також, що за період з липня по вересень 2015 року (протягом майже трьох місяців) ОСОБА_3 вчинив 10 посягань на чуже майно.

Разом із цим суд враховує, що після вчинення цих злочинів - 16 вересня 2015 року він був затриманий в зв'язку із вчиненням інших злочинів та перебував під вартою до 30 березня 2016 року; після того - протягом майже 1 року та 10 місяців - нових злочинів проти власності не вчиняв.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_3 встановлено, що на момент вчинення злочинів за місцем проживання він характеризувався негативно, вчиняв крадіжки відносно сусідів; зловживав алкогольними напоями, стояв на обліку в Миколаївському обласному наркологічному диспансері.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує також, що на момент вчинення злочинів йому виповнилось 38 років; своє перше кримінальне правопорушення він вчинив у віці 19-ти років; більше 15 років провів у місцях позбавлення волі.

Разом із цим суд враховує, що наразі він має постійне місце проживання, є інвалідом ІІ групи, страждає на ВІЛ-інфекцію, має діагноз: "Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів, контрольована залежність".

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що злочини, за які ОСОБА_3 засуджується цим вироком, є природним проявом сталого способу його життя. Разом із цим, наведені вище докази, зокрема, щодо його ставлення до скоєного та тієї обставини, що він припинив вчиняти злочини, доводять, що він бажає стати на шлях виправлення.

2. Встановлені судом обставини, що характеризують характер та ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 злочинів, його особу, а також - такі, що пом'якшують його покарання та обтяжують його у своїй сукупності свідчать, що йому слід призначити основне покарання у межах санкції частини 3 статті 185 Кримінального Кодексу України.

Отже, ОСОБА_3 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

При цьому враховуючи, що злочини, за які ОСОБА_3 засуджується цим вироком, були вчинені ним до постановлення 01 квітня 2016 року Заводським районним судом міста Миколаєва попереднього вироку відносно нього ж, відповідно до вимог частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України йому слід призначити остаточне покарання за сукупністю цих злочинів та злочинів, за які він був засуджений попереднім вироком, за правилами, передбаченими в частині 1 статті 70 вказаного Кодексу.

Враховуючи ж, що злочини, за вчинення яких обвинувачений засуджений 01 квітня 2016 року, також були природним проявом сталого способу життя, що під час винесення цього вироку повністю враховується, остаточне покарання обвинуваченому за всі ці злочини на підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

4. У строк відбуття покарання ОСОБА_3 на підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України /в редакції Закон України № 838-VIII/ слід зарахувати період його попереднього ув'язнення - з 16 вересня 2015 року до 30 березня 2016 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

5. ОСОБА_3 просить не позбавляти його волі.

Вирішуючи питання про можливість такого, суд виходе з того, що за сукупністю злочинів ОСОБА_3 призначається покарання у вигляді позбавлення волі строком до п'яти років. За такого відповідно до частини 1 статті 75 Кримінального Кодексу України у разі, якщо суд дійде висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, він може бути звільненим від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про можливість такого звільнення, суд виходе з наступного

5.1. Попереднім вироком ОСОБА_3 був засуджений до покарання, що належить відбувати реально, за вчинення частини з сукупності злочинів, за вчинення яких цим вироком йому призначається остаточне покарання.

В зв'язку з таким суд відзначає, що відповідно до роз'яснень, що містяться у абзаці 1 пункту 23 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання: "У разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру". Таке доводить, що само по собі призначення певного покарання за частину з сукупності злочинів, за вчинення яких визначається остаточне покарання, не впливає на прийняття рішення про звільнення від відбування покарання, що призначається остаточно за усю сукупність злочинів та не може виключати такого звільнення.

До того ж, ані вимоги діючого законодавства, ані роз'яснення чи правові позиції, що є обов'язковими до виконання, не містять заборони щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження до покарання, що належить відбувати реально, вироком, після постановлення якого було встановлено, що засуджений винен ще й в інших злочинах, вчинених ним до постановлення попереднього вироку.

Отже, в цьому випадку діюче законодавство передбачає можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

5.2. Вирішуючи питання про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання суд враховує таке.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо нього 1 квітня 2016 року, та суд апеляційної інстанції - залишаючи 27 травня 2016 року вказаний вирок без змін, виходили з відсутності підстав вважати, що виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання є можливим.

При цьому суди виходили з того, що ОСОБА_3, будучи неодноразово судимим, лише через півроку після звільнення з місць позбавлення волі почав вчиняти умисні корисливі злочини і протягом незначного часу - наступних п'яти місяців - вчинив десять епізодів злочинної діяльності.

Але в межах цього кримінального провадження отримані відомості про те, що обставини, про які посилались суди під час ухвалення попередніх рішень, істотно змінились.

Так, як доведено вище, в цьому випадку ОСОБА_3 після вчинення злочинів, за які він був засудженим попереднім вироком та засуджується цим вироком, був звільнений з місць позбавлення волі в зв'язку із зміною запобіжного заходу; після такого звільнення протягом найбільшого з початку вчинення першого кримінального порушення періоду нових злочинів не вчиняв, у содіяному покаявся.

Окрім того, з 01 серпня 2016 року до 06 вересня 2016 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в торакальному відділенні Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру в зв'язку з суттєвим погіршенням стану його здоров'я, наразі вживає замісну терапію, отже - вживає залежні від нього заходу щодо зменшення соціальної небезпеки його особи. Таке, як вже зазначалось вище, доводить що він бажає стати на шлях виправлення.

5.3. Висновки ж про протилежне, що містяться у наданій суду досудовій доповіді, ніби обвинувачений не готовий змінювати свою поведінку та власний спосіб життя, були зроблені, як свідчить текст цієї доповіді, без урахування встановлених цим вироком обставин та навіть без їх дослідження, отже - не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, як необґрунтовані.

Встановлені ж судом обставини у їх сукупності, а саме - щире каяття обвинуваченого, його поведінка після вчинення злочинів, стан його здоров'я та ставлення до скоєного - дозволяють дійти висновку про те, що виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання є можливим, тим більше - з умови належного контролю за його поведінкою.

За такого суд вважає за можливе на підставі статті 75 Кримінального Кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_5

1. Оцінюючи характер та ступінь тяжкості злочинів, вчинених цим обвинуваченим, суд відзначає, що усі вони є тяжкими.

Оцінюючи відомості щодо особи винного, суд враховує, що він постійного місця роботи, а за такого - постійного джерела доходів - не має, перебуває на обліку в Миколаївському обласному наркологічному диспансері з діагнозом "зловживання опіоїдами, каннабіоїдами", за місцем проживання характеризується негативно - був помічений у порушеннях громадського порядку, зловживає алкогольними напоями та наркотичними засобами, неодноразово доставлявся до відділу поліції.

Суд враховує також, що на обліку у Миколаївській обласній психіатричній лікарні він не перебуває.

Суд враховує також, що на момент вчинення злочинів йому не виповнилось й 30 років.

Оцінюючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд вважає, що злочини, за які ОСОБА_5 засуджується цим вироком, є природним проявом способу життя, який цей обвинувачений свідомо обрав для себе. Разом із цим, наведені вище докази, зокрема, щодо його ставлення до скоєного, доводять, що він бажає стати на шлях виправлення.

2. Встановлені судом обставини, що характеризують характер та ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів, його особу, а також - такі, що пом'якшують його покарання та обтяжують його у своїй сукупності свідчать, що йому слід призначити основне покарання у межах санкції частини 3 статті 185 Кримінального Кодексу України.

При цьому враховуючи порівняно незначну з іншими обвинуваченими по цій справі кількість епізодів злочинної діяльності, а також порівняно незначну із ними ступінь сталості злочинного способу життя, в порядку індивідуалізації покарання суд вважає за доцільне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Враховуючи ж, що злочини, за вчинення яких обвинувачений засуджений 11 листопада 2016 року, були вчинені обвинуваченим до винесення вироку у цій справі та також є природним проявом способу життя, який він свідомо обирає для себе, що при винесенні цього вироку повністю враховується, остаточне покарання обвинуваченому за всі ці злочини на підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

3. Строк відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту його затримання.

4. При цьому у строк відбуття покарання ОСОБА_5 на підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України слід зарахувати період його попереднього ув'язнення - з 25 липня 2016 року до моменту набрання чинності цим вироком.

Вирішуючи питання про порядок зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання, суд враховує, що протягом застосування до ОСОБА_5 попереднього ув'язнення такий порядок змінювався неодноразово.

Так, редакція частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України, що діяла станом на 25 липня 2016 року, передбачала зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

21 червня 2017 року набув чинності Закон України № 2046-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення", який передбачає, що: " Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день..."

Наведене доводить, що вказані норми регулювали не статус осіб, відносно яких застосоване попереднє ув'язнення, але - лише порядок зарахування строку перебування особи у відповідному статусі у строк покарання протягом відповідного періоду.

Так:

-протягом періоду до 25 липня 2016 року до 20 червня 2017 року цей строк мав зараховуватись з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі;

-протягом періоду з 21 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі

При цьому оскільки з 21 червня 2017 року діє порядок, що, у разі засудження є менш сприятливий, він відповідно до частини 2 статті 5 Кримінального Кодексу України не може бути розповсюдженим на період, що тривав до запровадження такого порядку.

При цьому суд враховує, що після 21 червня 2017 року попереднє ув'язнення обвинуваченого триває, станом на 20 червня 2017 року не було закінченим.

Отже, правові підстави для розповсюдження раніше діючого порядку на період попереднього ув'язнення обвинуваченого, що тривав після 21 червня 2017 року, є відсутніми.

Наведене доводить, що строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 слід зарахувати таким чином:

-період з 25 липня 2016 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі;

-період з 21 червня 2017 року до моменту набрання цим вироком чинності - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі

5. Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд враховує також, що попереднім вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2016 року, залишеним в цій частині без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 01 березня 2017 року встановлено, що цей обвинувачений раніше проходив випробування невдало, а звільнення його від відбування покарання не мало наслідком його виправлення та перевиховання, а також - що свій спосіб життя змінювати він не бажає.

Суд також враховує, що наразі доказів, що свідчать про зміну цих обставин, матеріали справи не містять.

З огляду на це суд вважає, що підстави для застосування відносно цього обвинуваченого статті 75 Кримінального Кодексу України наразі є відсутніми.

Вирішення питання про розподіл судових витрат.

Матеріали справи свідчать, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження на залучення експертів Миколаївського НДЕКЦ при МВС України з метою встановлення обставин вчинення злочинів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було витрачено 3.824 грн.96 коп..

Відповідно до статті 124 КПК України вказані процесуальні витрати слід покласти на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках, тобто - стягнути з кожного з них на відшкодування цих витрат по 1.912 грн. 48 коп..

Окрім того, під час досудового розслідування цього кримінального провадження на залучення експертів Миколаївського НДЕКЦ при МВС України з метою встановлення обставин вчинення злочинів ОСОБА_1 було витрачено 2.457 грн. 60 коп.

Відповідно до статті 124 КПК України вказані процесуальні витрати слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_1

Таким чином, загалом на відшкодування судових витрат слід стягнути:

-з ОСОБА_1 - (1912,48+2457,60) - 3.370 грн. 08 коп.;

-з ОСОБА_3 - 2.457 грн. 60 коп.

Вирішення питання про долю речових доказів.

Речові докази у справі - предмети, що були протиправно вилученими в потерпілих - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України слід повернути власникам.

Вирішення питання про запобіжний захід.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_33. відносно ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому строк його тримання під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - до 31 січня 2018 року включно.

В зв'язку із тим, що відносно нього обирається міра покарання у вигляді позбавлення волі, до набрання вироком чинності обраний відносно нього запобіжний захід слід залишити попереднім - тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185; частиною 3 статті 185; за частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 185 та частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України.

Призначити ОСОБА_1 покарання:

-за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

-за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;

-за частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

-за частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років 6 /шість/ місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

На підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за цим вироком, період попереднього ув'язнення ОСОБА_1, а саме:

-з 20 жовтня 2015 року до 19 лютого 2016 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі;

-з 23 листопада 2016 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі;

-з 21 червня 2017 року до моменту набрання цим вироком чинності - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити попереднім - тримання під вартою.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_3 засуджується цим вироком та злочинів, за які він засуджений вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 квітня 2016 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки 6 /шість/ місяців.

На підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за цим вироком, період попереднього ув'язнення ОСОБА_3 - з 16 вересня 2015 року до 30 березня 2016 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, зокрема:

1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3)пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин;

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_5 засуджується цим вироком та злочинів, за які він засуджений вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2016 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки 6 /шість/ місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

На підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за цим вироком, період попереднього ув'язнення ОСОБА_5:

-з 25 липня 2016 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі;

-з 21 червня 2017 року до моменту набрання цим вироком чинності - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївського Науково-Дослідного експертно-криміналістичного Центру МВС України 3.370 грн. 08 коп. на відшкодування витрат на проведення експертиз.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Миколаївського Науково-Дослідного експертно-криміналістичного Центру МВС України 2.457 грн. 60 коп. на відшкодування витрат на проведення експертиз.

Речові докази у справі - акваріумний компресор «Atman 12 000»; акваріумний компресор «Atman 4 000» - повернути потерпілому ОСОБА_11.

Речові докази у справі - два металеві листи, дві металеві каструлі, 4 металеві труби, алюмінієвий бак та металеву урну - повернути потерпілій ОСОБА_12.

Речові докази у справі - два алюмінієвих бідони - повернути потерпілому ОСОБА_9.

Речові докази у справі - металеву конструкцію та лист металу - повернути потерпілій ОСОБА_7.

Речові докази у справі - металеве кільце та кришку - повернути потерпілій ОСОБА_10.

Речовий доказ у справі - м'ясорубку - повернути потерпілій ОСОБА_8.

Речові докази у справі - кутову шліфувальну машину «Ferm»; дриль - шуруповерт «Ростех»; електричний лобзик «Blau-craft» в кейсі з двома насадками; розвідний ключ; перфоратором з металу сірого кольору з насадкою; електричну дриль «Blau-craft» - повернути потерпілому ОСОБА_14.

Речові докази у справі - алюмінієву дробину, три миски, кришталеву вазу, кришталевий ріг, кришталевий графин та три кришталеві салатники - повернути потерпілому ОСОБА_16.

Речові докази у справі - електричну дриль марки "AKITA TOOLS", дві алюмінієві каструлі та алюмінієву пательню, металевий сейф та дві металеві конструкції - повернути потерпілому ОСОБА_15.

Речові докази у справі - бензопилу марки "Стартекс" та велосипед - повернути потерпілому ОСОБА_17.

Речовий доказ у справі - ноутбук - повернути потерпілому ОСОБА_32.

Речові докази у справі - електричну дриль марки "Крафт", набір накидних ключів в кількості 25 штук - повернути потерпілій ОСОБА_19.

Речові докази у справі - електричну дриль марки "Протон", кутову шліфувальну машинку та перфоратор - повернути потерпілому ОСОБА_20.

Речовий доказ у справі - металевий багажник для автомобіля - повернути потерпілому ОСОБА_22.

Речовий доказ у справі - кутову шліфувальну машинку, алюмінієвий бідон та пристрій для поливу - повернути потерпілому ОСОБА_23.

Речові докази у справі - дві алюмінієві каструлі та мобільний телефон - повернути потерпілому ОСОБА_24.

Речові докази у справі - перфоратор та шліфувальну машинку - повернути потерпілому ОСОБА_26.

Речовий доказ у справі - електричну цепну пилу "Бригадир" - повернути потерпілому ОСОБА_27.

Вирок може бути оскарженим до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

28.12.2017