Ухвала суду № 71371309, 20.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7668/17

Провадження №11-кп/772/1108/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Бурденюка С.І.

суддів : Дедик В.П., Нешик Р.І.

при секретарі: Табачук В.О.

з участю:

прокурора: Тучика А.А.

захисника: ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури м. Вінниці ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.

Чоп Закарпатської області, громадянина України, з середньою

освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

(Постишева), раніше судимого:

23.06.2001 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ч. 2 ст. 206 КК України до двох років позбавлення волі; на підставі ст. 46-1 КК України відстрочено виконання покарання на 2 роки;

21.11.2002 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ст. 297 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.;

10.06.2003 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ч. 1 ст. 186 КК України до одного року позбавлення волі;

06.04.2009 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт;

12.05.2009 року вироком Тульчинського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 296 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком три роки;

06.02.2012 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;

20.02.2013 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до двох років трьох місяців позбавлення волі;

16.05.2013 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1, 4 ст. 70 КК України на трьох років трьох місяців позбавлення волі; 12.06.2014 року звільненого на підставі Закону України «Про амністію»;

18.05.2015 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до трьох років трьох місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого з іспитовим строком три роки,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України визначено ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.05.2015 року та остаточно призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_3 в строк відбування покарання час утримання під вартою з моменту затримання – 22.02.2017 року до моменту його звільнення у зв’язку з внесенням застави – 27.02.2017 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 процесуальні витрати по проведенню експертизи в сумі триста дев’яносто шість гривень на користь держави.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: водопостачальний насос марки «Dongyin», який зберігається в камері зберігання речових доказів Лівобережного ВП вирішено повернути потерпілому ОСОБА_5.

Заставу, внесену відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Михайленка А. В. від 23.03.2017 року в сумі 3200 грн. вирішено повернути заставодавцю після набрання вироком суду законної сили та фактичного затримання ОСОБА_3 на виконання вироку.

в с т а н о в и в :

Згідно вироку суду першої інстанції, 22.02.2017 року приблизно о 16:00 год. ОСОБА_3 в стані алкогольного сп’яніння перебував на Центральному ринку в м. Вінниці. Проходячи поряд магазину «Мега Сантехніка», що розташований за адресою м. Вінниця вул. Шмідта, 28 та належить ОСОБА_5, ОСОБА_3 побачив водопостачальний насос марки «Dongyin», потужністю 0,7 кВт, який знаходився біля входу в магазин. В цей час у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаного водопостачального насосу.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи із корисливих спонукань, керуючись жагою до наживи, ОСОБА_3, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, діючи таємно, повторно, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку водопостачального насосу марки «Dongyin», потужністю 0,7 кВт. Так, ОСОБА_3 взяв даний насос в руку та направився до виходу з ринку.

Після цього, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 945/17-21 від 06.03.2017 року, ринкова вартість водопостачального насосу марки «Dongyin», потужністю 0,75 кВт станом на 22.02.2017 року становила 2456,67 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 2456,67 гривень.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв"язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обвинуваченого внаслідок м"якості. Просить призначити ОСОБА_3 покарання у виді 4 -х років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України визначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.05.2015 року та остаточно призначити покарання у виді п"яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання час утримання під вартою з моменту затримання – 22.02.2017 року до моменту його звільнення у зв’язку з внесенням застави – 27.02.2017 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

До початку судового розгляду прокурор відкликав свою апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 просить змінити вирок суду першої інстанції, пом"якшивши покарання ОСОБА_3, посилаючись на те. що покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Судом не враховано, що ОСОБА_3 щиро покаявся, відшкодував шкоду потерпілому, позитивно характеризується за місцем проживання, вчинив злочин, який не є тяжким, являється важко хворим.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечува проти апеляційної скарги адвоката; думку адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 які підтримали апеляційну скаргу адвоката, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, які ніким із учасників не оспорюються, а отже в апеляційному порядку не переглядаються.

Проте, що стосується призначеного судом покарання обвинуваченому, то в цій частині вирок суду містить непереконливі висновки.

За змістом ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без його ізоляції від суспільства, а тому підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, не вбачає.

Разом з тим, на думку апеляційного суду, вирок в частині призначеного покарання ОСОБА_3 підлягає зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинання одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, суди при призначенні покарання в кожному окремому випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка винила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів… ОСОБА_6 належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам , які вперше вчинили злочини , неповнолітнім особам , які щиро розкаялись у вчиненому , активно сприяли розкриттю злочинів , відшкодували завдані збитки , тощо ».

Суд призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, не в достатній мірі обгрунтував своє рішення, не в повній мірі врахував всі обставини кримінального провадження і дані про особу засудженого, норми закону, що регламентують вирішення питання призначення покарання зокрема положення ст.65 КК України. а також перевірені обставини справи .

З вироку суду вбачається, що ОСОБА_3 щиро розкаявся, вину визнав, потерпілий претензій до ОСОБА_3 не має (а.с. №25), вчинив злочин, який не є тяжким, по місцю проживання характеризується позитивно, а також те, що ОСОБА_3 хворіє на туберкульоз (а.с. №53).

В даному випадку , апеляційний суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання ,шляхом часткового складання покарань у відповідності до ст. 71 КК України, більш м’яке покарання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 414, 418,420 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - задовольнити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2017 року змінити в ч астині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_3 винним за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_3 визначити покарання за сукупністю вироків шляхом часткового складання вироків невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.05.2015 року та остаточно призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Врешті вирок залишити без змін.

На судове рішення може бути подано касаційну скаргу до Верховного суду протягом 3 (трьох) місяців з дня проголошення.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

с у д д і :

ОСОБА_6І ОСОБА_7 ОСОБА_8