Постанова № 71371259, 28.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/2850/2017

Категорія: 23

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 рокуСправа № 136/1807/16-цм. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

судді-доповідача Берегового О.Ю.,

суддів Денишенко Т.О., Сопруна В.В.,

за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., позивача ОСОБА_2, представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" Майданюка С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року ухвалене о 12 год. 53 хв. в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Липовецького районного суду Вінницької області Кривенко Д.Т., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником 1/2 частки земельної ділянки, площею 7,8641 та, кадастровий № НОМЕР_1, розташованої на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Весною 2016 року йому стало відомо про наявність договору оренди землі від 09 вересня 2013 року, який він нібито уклав із ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» щодо вищевказаної земельної ділянки, на підставі якого за ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» 11 квітня 2014 року було зареєстровано право оренди.

Зважаючи на те, що договір оренди землі від 09 вересня 2013 року з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» він не підписував, тобто відсутнє його волевиявлення на укладення правочину, а також не передавав земельну ділянку відповідачу в оренду, чим було порушено його права, просив суд визнати такий договір недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі укладений 09 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро" відносно 1/2 частки земельної ділянки, площею 7,8641 га, кадастровий номер - НОМЕР_1, що розташована на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро" (код ЄДРПОУ - 32513287) на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 551, 20 грн. та витрат за проведення судової експертизи в розмірі 1 733, 20 грн., а всього 2 284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) гривні 40 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ТОВ "Концерн "Сімекс - Агро" подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09 вересня 2013 року між ТОВ Концерн «Сімекс - Агро» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди 1/2 земельної ділянки, яка належить позивачеві, площею 7, 8641 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п.3.1. строк дії договору становить 10 років.

Відповідно до акту прийому-передачі ОСОБА_2 передав, а орендар - ТОВ Концерн «Сімекс - Агро» прийняв об'єкт оренди.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладений від імені позивача підписаний не ним, а іншою особою, тобто без волевиявлення ОСОБА_2, а тому прийшов до висновку про його недійсність.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, оскільки судом неповно з'ясовані обставин, які мають значення для вирішення справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, пославшись на те, що договір оренди земельної ділянки він не підписував, позивач зобов'язаний довести те, що підпис в договорі оренди не належить йому.

Відповідно до висновку експерта №2826/2827/17-21 від 21 серпня 2017 року почерковий об'єкт, запис «ОСОБА_2» у графі «Орендодавець» у примірнику Договору оренди земельної ділянки №б/н від 09.09.2013 року, укладеному між ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро» та ОСОБА_2, - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Однак, з додатків до висновку експерта вбачається, що пункт 13 (реквізити та підписи сторін) договору оренди, який був об'єктом дослідження містить реквізити ОСОБА_2, однак не містить його підпису.

Разом з тим, до заперечень відповідача проти позову ним було долучено копію спірного договору оренди, оригінал якого був оглянутий судом апеляційної інстанції, який містить підпис позивача, однак, зазначений примірник договору не був досліджений експертом.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №802/544/16-а за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Липовецького районного управління юстиції Вінницької області в особі державного реєстратора, за участі третьої особи на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, яка набрала законної сили, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовлено.

В мотивувальній та описовій частинах зазначеної постанови адміністративного суду встановлено, що ОСОБА_2 укладено у письмовій формі договір оренди 1/2 частки земельної ділянки, площею 7,8641, кадастровий № НОМЕР_1, яка розташована на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області із ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», при цьому він не заперечував щодо реєстрації даного правочину (сторінка 2, абзац 11,12, сторінка 3, абзац 6).

Крім того, з його пояснень встановлено, що позивачу було відомо про факт користування належною йому на праві власності земельною ділянкою ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» за новими умовами договору (сторінка 4, абзац 2).

Зважаючи на викладене, з урахуванням положень ч.4 ст.82 ЦПК України колегія суддів дійшла до висновку, що мало місце волевиявлення позивача на укладення договору оренди земельної ділянки від 09 вересня 2013 року.

З урахуванням того, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження відсутності в нього волевиявлення на укладення спірного договору оренди земельної ділянки, зважаючи, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та належним чином не дослідивши матеріали справи дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За таких обставин апеляційна генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, судовий збір сплачений за її подачу заявником підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" 606,32 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 грудня 2017 року.

Суддя-доповідач:

Судді: