Рішення № 71370789, 21.12.2017, Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

"21" грудня 2017 р. Справа № 145/1574/17

Провадження № 2/145/852/2017

Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Кіосак Н. О.

за участю секретаря Віценко К.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до СТОВ «Поділля» про стягнення заборгованості за заробітною платою, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій вказує, що з 11.03.2016 р. по 31.05.2017 р. працювала у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Поділля» на посаді бухгалтера.

Починаючи з лютого 2017 року їй не виплачувалася заробітна плата, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 20'277,87 грн. Після звільнення розрахунок з нею також не був проведений.

21.07.2017 р. нею подавалася заява про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати до Тиврівського районного суду. 27.07.2017 р. був виданий судовий наказ у справі № 145/1110/17, проте Ухвалою від 13.09.2017 р. він був скасований. Тому вона звертається з цим позовом.

Відповідно до ст. 117 КЗпП її середній заробіток за час затримки по вересень 2017 року включно становить 33578,25 грн.

Відповідач протягом 9 місяців не виплачує їй заробітну плату, тим самим позбавляє засобів для існування. Маленької пенсії 1500 грн. не вистачає на підтримання нормального способу життя, тому вона змушена перебиватися випадковими заробітками, відмовляти собі в купівлі тих речей, до яких раніше звикла, тобто докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. З іншої сторони, внаслідок сучасної структури ринку праці, вона позбавлена можливості влаштуватися на іншу роботу.

До того ж, відповідач у заяві про скасування судового наказу (справа № 145/1110/17) стверджує, що нічого їй не винен. Це завдало їй додаткових моральних страждань. Оцінює моральну шкоду в 5000 грн.

Просить стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» на її користь заборгованість у розмірі 58856,12 грн., у тому числі: грн. заборгованості за заробітною платою, 33'578,25 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по вересень 2017 року включно, 5000,00 грн. моральної шкоди.

Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просить його задоволити з підстав, викладених у заяві. Представник відповідача СТОВ «Поділля» двічі (14.11.21.12.2017року) в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку. Заяв про відкладення розгляду справи суду не надано. Причин неявки не повідомлено.

Зі згоди представника позивача судом вирішено розглядати справу в порядку заочного розгляду.

Відповідач не використав можливість і право реалізувати свої процесуальні права заперечувати проти позову, не забезпечив присутність його представника в судовому засіданні, не надав суду доказів, які б спростовували позовні вимоги позивачки Небажання відповідача надати докази, які б спростовували позовні вимоги позивачки, з'являтися на виклик суду, дало суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

З 11.03.2016 р. по 31.05.2017 р. позивач працювала у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Поділля» на посаді бухгалтера, що стверджується трудовою книжкою позивачки.

На час звільнення заборгованість відповідача по заробітній платі позивачці склала у розмірі 12560,06 грн., яка утворилась, починаючи з лютого 2017 року. Розмір заборгованості підтверджується довідкою СТОВ «Поділля» № 119 від 5 липня 2017 р. (а.с.9), а розмір нарахованої зарплати підтверджується формою ПФУ ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, вказані у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Розділів І,ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від лютого 1995 р. N 100 середньомісячна заробітна плата у випадку затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за

останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою

пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п.3 розділу ІІІ даного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі

Відповідно до п.8 Розділу ІУ даного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачка звільнена з роботи 31.05.2017 року. Отже, останніми двома місяцями роботи, що передують цій події, є квітень та травень 2017 року. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з лютого по вересень 2017року включно склав грн. ( середньоденний заробіток –399,74 грн. (4800грн.( зарплата за квітень 2017 року) + 10789,90 грн. ( зарплата за травень 2017року): 39 ( кількість робочих днів за квітень-травень 2017року) х 84 робочих дні за період червень-вересень 2017 року ).

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачкою у повному обсязі на мо-мент звільнення з роботи, то згідно норм статті 117 КЗпП України позовні вимоги підлягають задоволенню і в частині стягнення заборгованої заробітної плати, і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, а також частково щодо відшкодування завданої моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 у справі № 6-77цс11.

Конституційний Суд України у власному рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу зазначив, що в аспектi конституцiйного звернення положення частини першої статтi 233 Кодексу законiв про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слiд розумiти так. Для звернення працiвника до суду з заявою про вирiшення трудового спору щодо стягнення середнього заробiтку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звiльненнi та про вiдшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримiсячний строк, перебiг якого розпочинається з дня, коли звiльнений працiвник дiзнався або повинен був дiзнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всiх належних при звiльненнi сум, фактично з ним розрахувався.

Відповідно до ст. 237-1 КзпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Враховуючи вимоги статті 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, суд встановив, що через порушення трудових прав позивачці, що полягає у невиплаті заробітної плати на момент звільнення з роботи, вона без законних на те підстав була позбавлені можливості отримати належну винагороду за працю, внаслідок чого , була поставлена в скрутне матеріальне становище, що, безумовно, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Порушення її законних прав призвело до моральних страждань, які дають суду підстави для стягнення з відповідача коштів у відшкодування спричиненої моральної шкоди. З врахуванням принципів розумності і справедливості ,суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь кожної позивачки на відшкодування заподіяної моральної шкоди 1000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивачки складають 2670 грн. ( 640 грн. судового збору та 2030 грн. витрати на правничу допомогу адвоката), що стверджується квитанцію про сплату судового збору; рахунком –фактурою від 27.09.2017 року, договором про надання правової допомоги, випискою ПАТ «Укргазбанк» від 02.10.2017 року, актом приймання передачі наданих послуг.

Таким чином, до стягнення підлягають 2467,08 грн.( 92,40 % (процент задоволених позовних вимог): 2670 грн. (розмір судових витрат) /100).

Керуючись ст.ст.2,3 5,7, 9,10-13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 280, 284 ЦПК України, ст.ст.115-117, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» (23340, Вінницька область, Тиврівський район село Строїнці, вул..50-річчя Жовтня, 8, ідентифікаційний номер 32192534) на користь ОСОБА_2 ( 23340, Вінницька область, Тиврівський район, с.Строїнці, вул.. 50-річчя ЖовтняАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за заробітною платою в сумі 20277 грн. 87 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 33578 грн. 25 коп. та на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. та судові витрати в сумі 2467,08 грн., а всього 56852 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн.. 20 коп.

В задоволенні решті вимог ОСОБА_2 до СТОВ «Поділля» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 27.12.2017року.

Суддя: ОСОБА_4