Ухвала суду № 71368404, 18.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1584/17

Провадження № 1-кс/761/1328/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч В.М., за участі секретаря Філь В.В., слідчого Діхтенка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про накладення арешту на майно,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м.Києва звернувся старший слідчий з ОВС 2-го відділу управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України Діхтенко С.В. з погодженим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Жупіною О.С. клопотанням про накладення у кримінальному провадженні № 320 131 700 000 000 44 за ч.1,2 ст.205, ч. 3 ст. 209, ч. 1,3 ст. 212 КК Україниарешту на грошові кошти ТОВ «ВКФ Рома ЛТД», які знаходяться на банківських рахунках №26042010000073, №26002010000198, №26001010000199, №26004038650001, №26003010000023, відкритих в АКБ «Індустріалбанк» (МФО 313849).

На обґрунтування клопотання зазначено, що ГСУ ФР ДФС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 320 131 700 000 000 44 за фактом вчинення вказаних вище кримінальних правопорушень, яким встановлено, що учасниками організованої групи упродовж 2012-2014 років на території м. Києва та Одеської області створено та придбано низку суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП «Оріон-Прайс», ПП «Буд-Сістем», ПП «Віва-Трейдінг», ПП «Аурум 999» та ПП «Топ Трейдінг», які здійснювали документальне оформленням фінансово-господарських операцій, що реально не здійснювались.

Розслідуванням з'ясовано, що ТОВ «ВКФ Рома ЛТД» у період 2013-2014 років мало фінансово-господарські відносини з вищезазначеними підприємствами, що, на думку слідчого, свідчить про ухилення ТОВ «ВКФ Рома ЛТД» від сплати податків шляхом завищення сум валових витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок відображення у бухгалтерському та податковому обліках правочинів з ПП «Оріон-Прайс», ПП «Буд-Сістем», ПП «Віва-Трейдінг», ПП «Аурум 999» та ПП «Топ Трейдінг», які фактично не здійснювались, що призвело до заниження податків на суму 1 926 999 грн.

За даними розслідування ТОВ «ВКФ Рома ЛТД» при здійсненні діяльності користується банківськими рахунками №26042010000073, №26002010000198, №26001010000199, №26004038650001, №26003010000023, які відкриті у АКБ «Індустріалбанк».

У зв'язку з викладеним слідчий просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на перелічених рахунках, з метою їх збереження, оскільки останні здобуті злочинним шляхом.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Слідчий суддя, заслухавши слідчого, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи слідчого, дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.

Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичне позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 КПК, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу.

Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв'язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під час досудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Враховуючи, що слідчий суддя має можливість встановити наявність у кримінальному провадженні певних обставин виключно з матеріалів поданого клопотання, на його ініціатора і покладається відповідний обов'язок.

Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що надані матеріали не містять будь-яких об'єктивних даних, які б підтверджували факт вчинення відповідних кримінальних правопорушень та причетність до них ТОВ «ВКФ Рома ЛТД».

З наведеного витікає, що доводи слідчого ґрунтуються на припущеннях, оскільки матеріали клопотання не містять відомостей про причетність ТОВ «ВКФ Рома ЛТД» до ухилення від сплати податків, а також інших кримінальних правопорушення, за фактом вчинення яких здійснюється досудове розслідування.

Отже, вказане з достатньою повнотою свідчить про недоведеність слідчим факту вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою:

- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов);

- чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди:

- забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна;

- та збереження речових доказів.

У силу вказаної вище статті для досягнення однієї з перших трьох цілей, арешт накладається на майно підозрюваного, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження за умови наявності обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана останньою, або особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Таким чином, застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування допускається за обов'язкової наявності зв'язку між майном, на яке планується накладення арешту, та його приналежністю відповідному учаснику кримінального провадження.

У той же час, у кримінальному провадженні № 320 131 700 000 000 44 відсутні особи, яким би оголошувалась підозра. Також, слідчим не наведені юридичні особи, відносно яких здійснюється досудове розслідування у цьому провадженні.

Також, серед підстав для накладення арешту також зазначено, що майно, на яке планується накладення арешту є доказом вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, вирішуючи питання про можливість використання грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках підприємства, як доказу у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що наведений чинник заслуговує на негативну оцінку через те, що доказом у цьому кримінальному провадженні мають бути документи про фіктивність проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «ВКФ Рома ЛТД» з товариствами.

Однак, надані слідчому судді матеріали необхідних відомостей не містять, що свідчить про недоведеність, що грошові кошти на рахунках ТОВ «ВКФ Рома ЛТД» мають злочинне походження або використовуються з метою фінансування такої діяльності, тобто можуть бути доказами у кримінальному провадженні.

Також, серед підстав для накладення арешту слідчим також зазначено, що грошові кошти на банківському рахунку є доказом вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, стороною обвинувачення не наведені правові підстави застосування ініційованого нею заходу забезпечення кримінального провадження, що у силу ч. 2 ст. 173 КПК є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Керуючись вимогами ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 2-го відділу управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України Діхтенка С.В. про накладення у кримінальному провадженні № 320 131 700 000 000 44 арешту на грошові кошти ТОВ «ВКФ Рома ЛТД» (код ЄДРПОУ 23855495) у розмірі 1 926 999 грн., які знаходяться на банківських рахунках №26042010000073, №26002010000198, №26001010000199, №26004038650001, №26003010000023, відкритих в АКБ «Індустріалбанк» (МФО 313849),відмовити.

На ухвалу упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва.

Слідчий суддя В.М.Циктіч