Рішення № 71366130, 26.12.2017, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1259/16-ц

Номер провадження № 2/708/7/17

Р і ш е н н я

Іменем України

26 грудня 2017 року.

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої - судді Ткаченко С.Є.

при секретарі - Тендітній Л.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - ОСОБА_2, Возвишаєва М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Рацівської сільської ради про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_6, яка за життя заповіла відповідачці належну їй земельну ділянку площею 2, 46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району.

Вказаний заповіт було посвідчено 14.08.2008 року секретарем Рацівської сільської ради Чигиринського району від імені ОСОБА_6.

Про існування зазначеного заповіту йому стало відомо під час розгляду судом цивільної справи про визначення ОСОБА_5 додаткового строку для прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що вказаний заповіт складений з порушенням вимог ч. 2 ст. 43 Закону України «Про нотаріат», а також в той час, коли мати хворіла на мозкову недостатність після перенесеного інсульту, у зв'язку з чим не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а відповідачка скористалася станом хворої та нав'язала їй свою волю, позивач просить визнати заповіт від 14.08.2008 року, складений на користь відповідачки, недійсним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги та прохав їх задовольнити, пояснивши суду, що ОСОБА_6 перенесла тяжку хворобу, яка негативно вплинула на її психічний стан та волевиявлення при складанні заповіту 14.08.2008 року і не могла усвідомлювати значення своїх дій.

Також є сумніви щодо дійсності заповіту, оскільки на час його складання мати позивача була паралізованою і не могла самостійно прибути до сільської ради для його підписання.

А тому просить визнати цей заповіт недійсним.

Представник позивача ОСОБА_1 також підтримав позов та прохав його задовольнити, підтримавши думку попереднього представника позивачки.

Відповідачка ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила суду, що померла ОСОБА_6 на момент складання заповіту в матері була паралізована лише ліва сторона і вона могла писати і повністю усвідомлювала свої дії та була в нормальному розумовому стані.

Представник відповідачки ОСОБА_2 також позов не визнала та пояснила суду, що даний позов базується лише на припущеннях. Під час складання заповіту ОСОБА_6 розуміла значення своїх дій і бажала залишити у спадок земельну ділянку своїй дочці, а секретарем сільської ради було вчинено всі необхідні дії для його посвідчення.

При цьому підпис у заповіті чіткий, заповіт зареєстровано належним чином, у зв`язку з чим підстави для визнання його недійсним відсутні.

Представник відповідача - Рацівської сільської ради - Возвишаєв М.О. також позов не визнав і пояснив суду, що підстав для визнання заповіту недійсним немає, оскільки заповідачка під час його складанні перебувала в адекватному стані та усвідомлювала значення своїх дій, а секретар сільської ради Шульженко К.Ф. під час складання заповіту належним чином та згідно до чинного законодавства виконала свої посадові обов'язки. Вказаний заповіт відповідав волі ОСОБА_6, її волевиявлення було вільним, а тому він не вбачає підстав для визнання його недійсним.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що добре знала померлу ОСОБА_6, а відповідачка приходиться їй свахою. Вона проживає в трьох кварталах від ОСОБА_5 і їй відомо, що остання доглядала свою матір, яка проживала разом з нею, до смерті, возила її до лікарні. Сина померлої ОСОБА_4 в гостях у матері вона не бачила жодного разу.

Зі слів померлої їй відомо, що вона хотіла залишити будинок сину, а землю - дочці.

Хоча після перенесеного інсульту ОСОБА_6 була частково паралізованою, але все розуміла, могла говорити і писати.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що працює фельдшером Вітівського ФАП і по роботі ходила до ОСОБА_6, робила їй уколи за призначенням лікаря, але седативних препаратів не вводила, бо їх не було у лікарському призначенні.

ОСОБА_6 була в адекватному розумовому стані, всіх впізнавала, все розуміла, говорила самостійно, постійно скаржилась на головний біль після перенесених інсультів та пролежнів на тілі.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що добре знає відповідачку і так само добре знала померлу ОСОБА_6 ОСОБА_5 забрала матір до себе додому і там доглядала її до смерті.

Спочатку ОСОБА_6 могла сама себе обслуговувати, а після перенесеного інсульту була частково паралізована. Незважаючи на це, вона все розуміла, всіх упізнавала, нормально говорила.

Зі слів померлої їй відомо, що вона хотіла залишити будинок сину, щоб йому було де жити, а землю хотіла залишити дочці, яка її доглядала.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що ОСОБА_6 була його пацієнткою до смерті в ІНФОРМАЦІЯ_2 Вона хворіла на хронічну мозкову недостатність, лікування ним проводилось на дому. Кілька разів він відвідував її вдома та призначав лікування.

Медичні препарати призначалися на підставі рекомендацій, зазначених лікарем в медичній картці стаціонарного хворого Чигиринської ЦРЛ. Це були препарати для покращення мозкового кровообігу, для розрідження крові, наркотичні препарати їй не призначались.

Хвора була частково паралізована (ліва сторона), але вона з ним говорила, відповідала на запитання, розуміла, що він їй говорив. Про те, чи були у ОСОБА_6 психічні захворювання, йому нічого невідомо.

Вислухавши представників сторін, відповідачку, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1).

Згідно до довідки № 49 від 16.11.2009 року, виданої амбулаторією загальної практики сімейної медицини с. Рацеве Чигиринського району, причиною її смерті стали хронічна мозкова недостатність ІІІ ступеня та загальний атеросклероз (а.с.11).

За життя ОСОБА_6 склала заповіт, нотаріально посвідчений 14 серпня 2008 року секретарем Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Шульженко К.Ф., згідно якого належну їй земельну ділянку площею 2,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області заповідала ОСОБА_5 (а.с.13).

Разом з тим відповідно до висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 472 від 07.12.2017 року, яка була призначена судом у відповідності до вимог п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", на час складання, підписання та посвідчення вище вказаного заповіту від 14 серпня 2008 року ОСОБА_6 виявляла прояви органічного психічного розладу у зв'язку із наслідками повторних ішемічних інсультів, із зниженням інтелектуально-мнестичних функцій і психічної активності, без проявів психозу і недоумства, що не позбавляло її на той час здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Даний висновок про здатність ОСОБА_6 розуміти значення своїх дій і керувати ними під час складання заповіту 14 серпня 2008 року ґрунтується на матеріалах цивільної справи і дослідженій медичній документації, які містять достатню інформацію про психічну діяльність підекспертної в юридично значимій ситуації.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ОСОБА_6 на обліку в психіатричному кабінеті Чигиринської ЦРЛ не перебувала.

Згідно до досліджених медичних карт стаціонарної хворої ОСОБА_6 № 2055 та № 2325, остання перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Чигиринської ЦРЛ в період з 20.05.2006 року по 02.06.2006 року, де хворій встановлюється діагноз «мозковий ішемічний інсульт в басейн правої СМА з лівостороннім помірним геміпарезом при церебральному атеросклерозі САГ», а в період з 11.05.2008 року по 23.05.2008 року ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Чигиринської ЦРЛ із заключним клінічним діагнозом «хронічна атеросклеротична дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ступеню, ішемічний інсульт з лівостороннім геміпарезом».

При цьому, з цих же карт вбачається, що специфічних психіатричних фармакологічних засобів ОСОБА_6 не приймала, будь-яких психічних розладів у неї не спостерігалось, наркотичні засоби їй не призначалися, а призначений лікуючим лікарем ОСОБА_13 препарат «сібазон», який в подальшому призначався хворій і лікарем загальної практики ОСОБА_12, не є наркотичним препаратом, а є заспокійливим лікарським засобом.

З урахуванням цього, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що під час складання оспорюваного заповіту ОСОБА_6 в повній мірі розуміла свої дії та могла керувати ними.

На підтвердження цього та адекватну поведінку ОСОБА_6 вказують і покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10, які є медичними працівниками, а також покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Як передбачено ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб,чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідає його волі.

Ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А ч. 7 ст. 81 України також передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, вважає, що волевиявлення ОСОБА_6 в момент складання заповіту 14 серпня 2008 року було вільним та відповідало її волі, оскільки вона на час посвідчення цього заповіту розуміла значення своїх дій та могла керувати ними, що також підтверджується і висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 472 від 07.12.2017 року.

Достатніх і допустимих доказів на підтвердження того, що під час посвідчення вказаного заповіту було порушено вимоги Закону України «Про нотаріат» щодо його складання, підписання чи посвідчення представниками позивача суду не надано, а їх посилання на даний факт спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з цього, суд не вбачає підстав для визнання недійсним вище вказаного заповіту від 14 серпня 2008 року, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та, керуючись ст.1257 ЦК України, п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст., ст. 12, 81, 89, 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Рацівської сільської ради про визнання заповіту недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення буде складено 29 грудня 2017 року.

Головуюча