Постанова № 71365416, 26.12.2017, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Григоренко М.П., Хилевича С.В.

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2017 року (суддя - Харечко С.П.) у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа Державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Кондратюка І.М. на бездіяльність державного виконавця,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2017 року скаргу задоволено.

Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби при знятті арешту з майна, що належить ОСОБА_1

Зобов'язано державного виконавця Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Кондратюка І.М. зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 накладений постановою державного виконавця від 04 лютого 2011 року у виконавчому провадженні №26257191.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Рівненський міський відділ ДВС ГТУЮ у Рівненській області подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаної ухвали суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано норму ч.1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла до 05 жовтня 2016 року), відповідно до якого виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених даним законом. Стаття 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла до 05 жовтня 2016 року) надає виключний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.

Тобто, виконавчий лист №2-6014 від 04 лютого 2011 року виданий Рівненським міським судом про стягнення боргу з ОСОБА_1 повернуто стягувачу згідно п.2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла до 05 жовтня 2016 року), а не закінчено з підстав передбачених ст. 49 даного закону.

Просить ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2017 року скасувати та відмовити скаржнику в задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Кондратюка І.М. від 04 травня 2011 року накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 59903,25 грн. у виконавчому провадженні №26257191 з виконання виконавчого листа №2-6014, виданого 04 лютого 2011 року Рівненським міським судом, про стягнення з ОСОБА_1 солідарно на користь AT "Банк "Фінанси та кредит" заборгованості по кредиту в сумі 59903,25 грн.

Виданий 04 лютого 2011 року виконавчий лист №2-6014 був повернутий стягувачу згідно постанови державного виконавця від 28 жовтня 2013 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Кондратюка І.М. від 16 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження №48723066 з виконання виконавчого листа №2-6014/10, виданого 04 лютого 2011 року Рівненським міським судом, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь AT "Банк "Фінанси та кредит" заборгованості по кредиту та судові витрати на суму 323318,25 грн.

Виконавчий документ був повернутий стягувачу згідно постанови державного виконавця від 27 квітня 2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження". Встановлено строк до 27 квітня 2017 року для повторного пред'явлення для виконання виконавчого документа.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої існтанції.

Згідно п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла до 05 жовтня 2016 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результатними.

У ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому у ній не зазначено такий випадок, якщо виконавчий лист повернуто у зв'язку з відсутністю майна у боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі.

Колегія суддів при цьому зазначає, що ніщо не перешкоджає ОСОБА_1 добровільно виконати рішення суду, що є його обов'язком згідно вимог ст. 129 Конституції України та ст. 18 ЦПК України, після чого арешт з майна буде знято згідно із законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому дана ухвала підлягає скасуванню

Керуючись ст.ст. 274, 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2017 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа Державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Кондратюка І.М. на бездіяльність державного виконавця - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення.

Повний текст постанови складений: 28 грудня 2017 року.

Головуюча

Судді :