Рішення № 71365059, 27.12.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7115/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Наумова С.В.,

при секретарі Слакві Марчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось до суду із вказаним позовом в якому просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» суму боргу у розмірі 73 940 гривень гривень 60 копійок та стягнути судові витрати у розмірі 739 гривень 41 копійку.

В процесі розгляду справи до участі у справі, ухвалою суду від 27 листопада 2017 року залучено правонаступника позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не з’явився, подав до суду клопотання в якому просив провести судове засідання без участі представника правонаступника позивача на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином викликався до суду для розгляду справи, однак до суду не з’явився, проте подав до суду письмове клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давність до вирішення спору по цивільній справі № 569/7115/15-ц за позовом ТОВ Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, комісії, штрафу і з підстав відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, крім того подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

За таких обставин, в зв’язку із неявкою в судове засідання належним чином повідомленого представника позивача та відповідача, суд ухвалює рішення за наявними у справі доказами.

Дослідивши в судовому засіданні надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 23.07.2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 04004795404.

Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, первинний кредитор (за кредитним договором - кредитор) надав відповідачу (за договором - позичальнику) кредит у сумі 30 000,00 гривень.

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - графіком платежів.

18.05.2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю (договір відступлення), відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ПростоФінанс», а ТОВ «ПростоФінанс» зобов'язувалось відступити ТОВ «Кредитні Ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору відступлення. Таким чином, ТОВ «ПростоФінанс» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 04004795404 від 23.07.2008 року ТОВ «Кредитні Ініціативи» (позивач). Відповідно до зазначеного договору, сторони свої зобов'язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало грошові кошти, а ТОВ «ПростоФінанс» (первинний кредитор) відступило свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору відступлення.

Відповідно до умов кредитного договору та договору відступлення, позивач вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

Згідно договору факторингу № 2016- ЗКІ/ДГ від 26.09.2016р року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відступило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до Договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки що передбачені умовами основних договорів, у тому числі по кредитному договору № 04004795404.

У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 10.04.2015 року має прострочену заборгованість за кредитом - 27 289 гривень 07 копійок, по відсотках - 8 172 гривні 49 копійок, заборгованості за комісією 33 000,00 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору йому було нараховано неустойку (штраф).

Станом на 10.04.2015 року розмір неустойки становить (штрафу): - 5 479 гривень 04 копійки.

Грошові кошти за кредитним договором № 04004795404 від 23.07.2008 року надавалися на строк до 10.07.2010 року.

Відповідач ОСОБА_2 погашення по кредиту здійснював двічі - 29.10.2008 року у розмірі 3 913 гривень 64 коп. та 07.08.2008 року у розмірі 1 956 гривень 82 коп...

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Як роз’яснено в аб. 3 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, відмова в задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-152цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Трьохрічний строк позовної давності по даному кредитному договору почався 11.07.2010 року і закінчився 10.07.2013 року.

До суду позов було подано лише у травні 2015 року.

Жодних об’єктивних підстав, що перешкоджали би позивачу, для звернення до суду в межах строку позовної давності у даній справі відсутні.

Сплачений позивачем судовий збір, підлягає віднесенню за його рахунок.

Керуючисьст.ст.17, 18, 76,83, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355ЦПК України, ст.ст. 257, 267, 509, 526, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -

В и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С. В. Наумов