Рішення № 71364264, 29.12.2017, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1982/17

Провадження № 2/565/543/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2017 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.

при секретарі судового засідання Панчук Г.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області в особі міського голови ОСОБА_4 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача з вимогами (згідно уточненої позовної заяви від 31.10.2017 року): поновити на посаді діловода відділу комунальної власності Виконавчого комітету Вараської міської ради та стягнути з виконавчого комітету Вараської міської ради середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 10.10.2017 року по день поновлення на роботі; визнати незаконними та скасувати: рішення Вараської міської ради від 09.06.2017 року №759 «Про затвердження структури виконавчих органів Вараської міської ради, загальної чисельності працівників апарату управління» (в частині виключення зі штату відділу комунальної власності виконавчого комітету Вараської міської ради посади діловода відділу комунальної власності виконавчого комітету Вараської міської ради) (далі - рішення №759), розпорядження міського голови ОСОБА_4 від 15.06.2017 року №228-р «Про скорочення штату працівників виконавчого комітету Вараської міської ради» (в частині скорочення зі штату відділу комунальної власності виконавчого комітету Вараської міської ради посади діловода відділу комунальної власності виконавчого комітету Вараської міської ради) (далі- розпорядження №228-р), розпорядження міського голови ОСОБА_4 від 29.08.2017 року №242-ос «Про звільнення ОСОБА_1А.» (далі- розпорядження 242-ос), розпорядження міського голови ОСОБА_4 від 01.09.2017 року №256-ос «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 29.08.2017 року №242-ос «Про звільнення ОСОБА_1А.» (далі- розпорядження №256-ос); відновити посаду діловода відділу комунальної власності виконавчого комітету Вараської міської ради в структурі виконавчих органів Вараської міської ради.

Ухвалою від 01.11.2017 року відкрито провадження по справі в частині вимог позивача про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, у відкриті провадження в решті вимог уточненої позовної заяви, поданої позивачем 31.10.2017 року, відмовлено.

У поданому запереченні на позовну заяву відповідач просить у позові відмовити через необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. У запереченні вказує, що позивач була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст.40 КЗпП у зв»язку із скороченням чисельності працівників виконавчого комітету Вараської міської ради (далі- виконавчий комітет) на підставі рішення Вараської міської ради №759 та розпорядженням міського голови від 15.06.2017 року №228-р «Про скорочення штату працівників виконавчого комітету Вараської міської ради» в частині скорочення зі штату відділу комунальної власності виконавчого комітету посади діловода, на якій до звільнення працювала позивач. Рішення №759 та розпорядження №228-р є чинними.

В судовому засіданні позивач та представник позивача повністю підтримали вимоги позову та пояснили, що розпорядження про звільнення незаконне, позивачу не пропонувалась робота у виконавчому комітеті, що відповідає її кваліфікації. Також позивач пояснила, що згода на її звільнення профспілкою, членом якої вона є, не надавалась, вона має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, колишній чоловік з нею не проживає.

Представник відповідача просив у позові відмовити з підстав, вказаних у запереченні. Також зазначив, що подання про згоду на звільнення позивача до профспілки не подавалось. Інша робота позивачу також не пропонувалась через відсутність вакантних посад у виконавчому комітеті Вараської міської ради.

Заслухавши пояснення учасників процесу, в результаті всебічного, повного і об’єктивного дослідження доказів та керуючись законом, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю. Підставами для такого висновку є наступне.

Постановою ВР України від 19.05.2016 року № 1377-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» (постанова набрала чинності 03.06.2016 року) місто Кузнецовськ Рівненської області перейменоване в місто ОСОБА_5.

Позивач працювала на посаді діловода відділу комунальної власності виконавчого комітету з 01.08.2001 року, що підтверджується записом № 2 в трудовій книжці позивача. 29.08.2017 року міським головою видано розпорядження №242-ос «Про звільнення ОСОБА_1А.», яким передбачено звільнити позивача 31.08.2017 року з займаної помади діловода відділу комунальної власності виконавчого комітету на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (у зв»язку із скороченням чисельності або штату працівників). У зв’язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 міським головою видано розпорядження №256-ос від 01.09.2017 року «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 29.08.2017 року №242-ос «Про звільнення ОСОБА_1А.», згідно якого днем звільнення ОСОБА_1 слід вважати перший день її виходу на роботу.

Відповідач не звертався з поданням про надання згоди на звільнення позивача з роботи до первинної профспілкової організації виконавчого комітету Кузнецовської міської ради працівників державних установ, членом якої є позивач. Вказане підтверджується листом вказаної профспілкової організації від 12.12.17 № 12-ПФ. Позивачем не оспорюється, що вона звільнена з роботи 09.10.17. Вказане твердження позивача підтверджується записом №4 трудової книжки позивача.

Позивач розлучена у 2010 році та має на утриманні дві доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідачем не спростоване твердження позивача про те, що позивачу не пропонувалась інша робота. Також відповідачем не оспорювалась та обставина, що позивач є одинокою матір’ю, яка має дитину віком до чотирнадцяти років.

Будь-якого обґрунтування причин звільнення позивача з роботи та дотримання при звільненні вимог трудового законодавства відповідач суду не надав.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Розірвання трудового договору з вказаних підстав допускається при дотриманні власником положень законодавства, зокрема:

- якщо неможливо перевести працівника на іншу роботу за його згодою (ч.2 ст.40 КЗпП);

- наявності згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), членом якої є працівник (ч.1 ст.43 КЗпП). У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ч.5 ст.43 КЗпП);

- врахувавши переважне право на залишення на роботі (ст. 42, ч. 2 ст. 49-2 КЗпП);

Згідно із ч.3 ст.184 КЗпП звільнення, зокрема, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Частиною 1 ст.43 КЗпП визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

В свою чергу, відповідач звільнив позивача, яка є одинокою матір’ю та має на утриманні двох дітей, одна з яких віком до чотирнадцяти років, повної ліквідації установи не відбувалось, при звільненні позивача з роботи згідно розпорядження № 256-ос у зв»язку із скороченням чисельності або штату не вказано конкретну причину звільнення, інша робота відповідачем не пропонувалась. Первинна профспілкова організація, членом якої являлась позивач, не надала згоди на звільнення.

Тобто, звільнення позивача з роботи проведено без дотримання вимог п.1 ч.1 ст.40, ч.2 ст. 40, ст.43 КЗпП та всупереч вимогам ч.3 ст.184 КЗпП.

Вказані обставини та юридичні факти дають суду підстави вважати, що звільнення з роботи позивача проведене відповідачем без достатніх правових підстав.

Статтею 43 Конституції України гарантується захист громадян від незаконного звільнення. Таким чином та у відповідності із ч.1 ст.235 КЗпП позивач підлягає поновленню на попередній роботі.

Згідно із ч.2 ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. При визначенні розміру середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу, суд керувався вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМУ від 08.02.95 №100.

У відповідності із довідками виконавчого комітету, що видані про заробіток ОСОБА_1 за період її роботи у виконавчому комітеті, заробіток позивача за липень 2017 року становить 15863 гривні 80 коп., від 14.12.17 № 1715/02.3-28/05 заробіток позивача за серпень 2017 року становить 2261,17 грн.. Згідно довідки від 14.12.17 № 1715/02.3-28/05 заробітна плата за вересень 2017 року позивачу не нарахована. Отже суд, вирішив обраховувати заробіток за час вимушеного погулу виходячі із наявної інформації про середній заробіток позивача за липень та серпень 2017 року.

Визначення середнього заробітку, що належить до виплати позивачу за час вимушеного прогулу:

1.середньомісячний заробіток – 15863,80 грн.+2261,17 грн. (заробіток за липень- серпень 2017 року) : 2 місяці = 9062,48 грн..

2.середньоденний заробіток – 9062,48 грн. (середньомісячний заробіток) : 21 (кількість робочих днів у вересні 2017 - місяць, що передує місяцю звільнення з роботи) = 431,54 грн..

3.Заробіток за час вимушеного прогулу - середньоденний заробіток помножений на кількість робочих днів з дня звільнення по день ухвалення судом рішення – 431,54 грн. х 81 р.дн. (з 10.10.2017 року по 29.12.2017 року) = 34954, 74 грн..

Отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34954 (тридцять чотири тисячі дев»ятсот п»ятдесят чотири) гривні 74 копійки.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідачем витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати не понесені, тому у відповідності до ч. 1 ст.141 ЦПК, витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 гривень слід віднести за рахунок держави.

Згідно із пунктами 2 та 4 ч.1 ст.430 ЦПК суд вправі допустити негайне виконання рішення про стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення незаконно звільненого працівника на роботі. Тому слід застосувати вказані положення закону, в частині негайного поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за один місяць.

На підставі наведеного та керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.40, 42, 43, 235 КЗпП України, ст.ст. 141,263-265,430 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю. Поновити ОСОБА_1 (проживає: 34400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на роботі – на посаді діловода відділу комунальної власності виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (34400, Рівненська обл., м.Вараш, майд. Незалежності, буд.1, код ЄДРПОУ 03315879).

Стягнути з виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (34400, Рівненська обл., м.Вараш, майд. Незалежності, буд.1, код ЄДРПОУ 03315879) на користь ОСОБА_1 (проживає: 34400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 34954 (тридцять чотири тисячі дев»ятсот п»ятдесят чотири) гривні 74 копійки.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та присудження їй виплати заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Рівненської області.

Головуючий