Постанова № 71362312, 21.12.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 402/241/17

№ провадження 22-ц/781/2137/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.12.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів : Гайсюка О.В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві під час виконання трудових обов’язків працівником.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 2008 по 2013 рік позивач знаходився у трудових відносинах з Державним підприємством Іллічівський морський торгівельний порт працюючи докером-механізатором 4 класу. 22 березня 2012 року під час виконання трудових обов’язків отримав виробничу травму: перелом нижньої щелепи вугла з права. Роботодавець намагався приховати вказаний факт, але рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2014 року встановлено факт нещасного випадку на виробництві, що стався з ОСОБА_2.М. 22 березня 2012 року під час виконання трудових обов’язків, а підприємство зобов’язано скласти акт Н-1. 18 березня 2015 року ДП Іллічівський морський торгівельний порт складено акти про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1, Н-5. З приводі отриманої травми він лікувався в Інституті стоматології НАМНУ м. Одеса, переніс операцію та в подальшому продовжував лікування в Інституті раку м. Київ, вимушений лікуватися до теперішнього часу. На лікування позивачем було витрачено 25 000 грн. З 21 березня 2015 року йому встановлено третю групу інвалідності вперше, загального захворювання. Згідно рішенням Кіровоградського МСЕК від 25 жовтня 2016 року його визнано інвалідом другої групи, встановлено 80% втрати професійної працездатності, причина - трудове каліцтво. З вини відповідача, який не створив для нього належних умов праці йому завдано моральну шкоду, яка у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час травмування так і ті, котрі він переносить і по теперішній час. Через отриману травму він не має змоги нормально приймати їжу. Вимушений докладати значних додаткових зусиль для лікування. Не має змоги працювати.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив суд стягнути з ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» на його користь 256 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 25 000 грн. в рахунок понесених матеріальних витрат на лікування.

Рішенням Ульяновського районного суду кіровоградської області від 21 серпня 2017 року позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути із ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_2 14 573 грн. 23 коп. в рахунок компенсації понесених матеріальних витрат та 128 000 грн. моральної шкоди а також 4057 грн. 60 коп. витрат на правову допомогу. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій він клопоче перед судом про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд першої інстанції не повно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Зокрема вказується на те, що згідно з актом комісії за формою Н-1 від 18 березня 2015 року хронічний остеомієліт нижньої щелепи з права Позивач отримав травму, перелом нижньої щелепи кут з права, пов’язану з виконанням трудових обов’язків, а захворювання на хронічний остеомієліт є наслідком онкологічного захворювання і, не пов’язано з нещасним випадком на виробництві. Суд не врахував, що 16 березня 2013 року позивач отримав травму голови внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відповідач вважає, що не має достатніх та переконливих підстав стверджувати про причинний зв’язок між отриманою позивачем виробничою травмою та його теперішніми стражданнями, які він переживає через онкологічне захворювання. У встановленому порядку вина відповідача у спричиненні травми та захворювання позивача встановлена не була.

У судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та надав усні пояснення щодо позиції відповідача.

Позивач та його представник – ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, надали усні та письмові пояснення (т. 1 а.с. 237 – 239, 244 – 249), просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Позивач також додатково повідомив суду, що з 2016 року він отримує відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, який спричинив втрату працездатності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін і позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, встановлених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини.

З 2008 по 2013 роки ОСОБА_2 знаходився в трудових відносинах з державним підприємством Іллічівський морський торгівельний порт де він працював докером-механізатором 4 класу (т. 1 а. с. 6).

22 березня 2012 року, перебуваючи на денній зміні, згідно змінно-добового плану та табелю робочого часу, на території ДП Іллічівський морський торгівельний порт під час виконання трудових обов’язків, а саме: зачищення вантажу вручну (соняшникової олії), позивач отримав виробничу травму: перелом нижньої щелепи вугла з права.

З 23 березня 2012 року позивач неодноразово проходив лікування у різних медичних закладах.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2014 року, яке набрало законної сили, встановлено факт нещасного випадку на виробництві, що стався з ОСОБА_2 22 березня 2012 року під час виконання трудових обов’язків, а саме: перелом нижньої щелепи в області кута з права та зобов’язано підприємство скласти акт за формою Н-1. (т. 1 а. с. 114-129).

18 березня 2015 року відповідачем було складено акти про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1, Н-5, який стався з ОСОБА_2, 22 березня 2012 року (т. 1 а. с. 10-20).

Відповідно до копії довідки Ульяновського МСЕК серії 10 ААА №871827 від 21 березня 2013 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності вперше, загального захворювання (т. 1 а. с. 8).

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №181421 від 25 жовтня 2016 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, встановлено 80% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва (т. 1 а. с. 7).

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 16 вересня 2016 року № 319 Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» перейменовано у Державне Підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (т. 2 а. с. 24 – 25).

Державну реєстрацію вказаних зміни здійснено у у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом від 26 вересня 2016 року (т. 2 а. с. 26 - 30).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов’язків у зв’язку незадовільним контролем за виконанням робіт з боку керівників ДП «Іллічівський морський торговельний порт». Внаслідок нещасного випадку. Який стався з позивачем, йому завдано травму у вигляді перелому нижньої щелепи в області кута з права а також він захворів на остеомієліт нижньої щелепи з права. Суд дійшов висновку, що з вини відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка виявилася у фізичному болю, тривалих душевних переживаннях, пов’язаних з втратою здоров’я, працездатності, необхідністю докладати значних додаткових зусиль для забезпечення свого життя. Суд оцінив компенсацію завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 128000грн. Крім того, суд вважав доведеними вимоги позивача про відшкодування витрат на лікування у розмірі 14 573 грн. 23 коп.

Однак з таким висновком суду в повній мірі погодитися не можливо.

Згідно ст. 213 ЦПК України (у редакції 2004 року, діючого на час ухвалення судом першої інстанції рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржуване рішення суду цим вимогам не відповідає.

Відповідно до ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 173 КЗпП Українивизначено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за сукупності умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Факт нещасного випадку, який стався 22 березня 2012 року з ОСОБА_2, а саме перелом нижньої щелепи вугла з права, пов'язаний з виробництвом оскільки стався під час його роботи у денній зміні на зачистці резервуару № 14 на території ДП «Іллічівський морський торговельний порт», що встановлено рішенням Ульяновськоо районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2014 року а також підтверджено складеним на його підставі актом повторного розслідування нещасного випадку, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-5 від 18 березня 2015 року та актом форми Н-1 від того ж числа.

Комісія, яка проводила розслідування не встановила причин завдання травми позивачу.

Водночас комісія не встановила вину (умисел або недбалість) позивача, або третіх осіб у настанні нещасного випадку, який стався.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч.ч. 1 – 4 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відсутність висновків комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_2, на що посилалася представник відповідача, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за шкоду завдану здоров’ю працівника під час виконання ним трудових обов’язків так, як створення безпечних умов праці покладається на роботодавця, а виявлення причин нещасного випадку з працівником - на створену роботодавцем комісію.

Отже відсутність своєї вини має доводити відповідач. Проте доказів на підтвердження своїх заперечень він не надав.

Водночас твердження позивача, що внаслідок нещасного випадку, який мав місце з ним 22 березня 2012 року, він захворів на тяжке хронічне захворювання є необґрунтованим так, як відповідне захворювання у нього було діагностовано лікувальними закладами та Національним інститутом раку, але причинно-наслідковий зв'язок між цим захворюванням і отриманою позивачем на виробництві травмою не підтверджений доказами у справі.

У зв’язку з цим суду першої інстанції безпідставно відхилив заперечення відповідача на позов в цій частині та помилково визнав цю обставину встановленою.

Суд мав дослідити ці обставини, а свій висновок мотивувати посиланням на належні, допустимі та достовірні докази, які доводять наявність цієї обставини.

В іншому випадку суд мав розмежувати моральні страждання, які зазнав позивач внаслідок отриманої на виробництві травми, від інших моральних страждань, не пов’язаних з цим фактом. Проте суд на це уваги не звернув.

Допущена судом помилка у встановленні обставин, які мають значення для справи, вплинула на визначений судом розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди. Суд першої інстанції врахував моральні страждання, які зазнав і зазнає позивач у зв’язку з наявною у нього хворобою, при присудженні розміру компенсації.

У зв’язку з цим визначений судом розмір відшкодування завданої моральної шкоди підлягає зменшенню до 80000 грн.

При цьому апеляційний суд враховує фізичний біль та страждання, яких позивач зазнав у зв'язку з каліцтвом, тривалість лікування отриманої ним травми, глибину душевних страждань у зв'язку з втратою працездатності та вимушеними змінами у його житті, його страждання пов’язані з порушенням трудових прав, прав на охорону його життя і здоров’я.

За обставин справи апеляційний суд вважає визначений ним розмір відшкодування розумним і справедливим.

Крім того, відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як встановлено у справі, позивач проходив курс лікування отриманої ним на виробництві травми та ніс витрати на лікування (придбанні ліків), що підтверджується наданими ним фінансовими чеками на суму 1870 грн. 49 коп. (т. 1 а. с. 138 - 140).

Так, як факт трудового каліцтва не був встановлений відразу, понесені позивачем витрати на лікування отриманої на виробництві травми здійснювалися ним власним коштом, а не за рахунок Фонду соціального страхування.

У зв’язку з цим такі витрати підлягають стягненню з відповідача, як особи винної спричинені позивачу каліцтва.

Проте Апеляційний суд відхиляє надану позивачем квитанцію від 26 березня 2012 року про сплату благодійного внеску (т. 1 а.с. 135) так, як ці витрати не є витратами на лікування.

Суд також відхиляє надані позивачем квитанції ТОВ «Медичний центр INTO-SANA» (т. 1 а. с. 136 – 137) так, як в них не зазначено характер оплачених позивачем медичних послуг.

Відхиляє суд і замовлення на доставку лікарських засобів з аптек ТОВ «Фармцентр» (т. а. с. 141 - 142) так, як відсутні відомості про їх оплату позивачем.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог в цій частині позивач не надав.

Суд першої інстанції мотивів стягнення з відповідача витрат на лікування у сумі 14573 грн. 23 коп. не навів, оцінку наданим позивачем доказав не надав.

Оскільки роглядаючи справі місцевий суд не дотримався загальних вимог процесуального права, закріплених у ст.ст. 57–60, 131–132, 177, 179, 185, 212–215 ЦПК України 92004 року), не перевірив доводів відповідача, неправильно встановив обставини справи та позбавив себе можливості правильно застосувати норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині задоволених позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Вимоги апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити частково.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2017 року частково змінити.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на корить ОСОБА_2 1870 (одну тисячу вісімсот сімдесят) грн. 49 коп. витрат на лікування та 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2017 року.

Головуючий

Судді: