Ухвала суду № 71362305, 27.12.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/551/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Д. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2017 року м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Іванова Д.Л.,

суддів Ремеза П.М., Бондарчука Р.А.,

при секретарі Верещагіній В.В.,

за участі прокурора Суворова О.Л., Черевка Є.М.,

представників ТОВ «Вентура» ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника-адвоката ОСОБА_5,

підозрюваного ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2017 року про арешт майна, в кримінальному провадженні № 12017120000000155 від 25 вересня 2017 року стосовно ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

З представлених матеріалів судового провадження вбачається, що за клопотанням старшого слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 від 26 жовтня 2017 року, погодженого із прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_8, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2017 року, на житловий будинок та автомобіль підозрюваного ОСОБА_6 накладено арешт, із забороною ними розпоряджатися та користуватися.

Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя зазначив про те, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України та необхідність такого арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна ( п.3 ч.2 ст. 190 КПК).

В апеляційній скарзі захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про накладення арешту.

Свої вимоги сторона захисту обґрунтовує, тим, що обвинувачення ОСОБА_6 у заволодінні коштами очолюваного ним підприємства ТОВ «Вентура» та завдання збитків компанії «Ар-Джей-Ді-Ел ЛТД» грунтується на припущеннях, за відсутністю прямих та достовірних доказів, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею не дотримано принцип співрозмірності та не враховано, що арештоване майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_10, яка не є учасником даного кримінального провадження.

Окрім цього, апелянт вказує, що слідчий суддя незаконно позбавив ОСОБА_6, його дружину та трьох неповнолітніх дітей права користування житловим будинком, чим порушив гарантоване Конвенціїєю права дітей ОСОБА_6 на захист від свавільного або незаконного втручання ( ст.ст. 16, 27 Конвенції про права дитини ), постановив ухвалу без виклику особи, яка її оскаржує, про існування якої стало відомо випадково, її копію отримано лише 16 листопада 2017 року, а тому вважає, що згідно ч.3 ст. 395 КПК України, строк на апеляційне оскарження пропущено не було.

На апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 від представника ТОВ «Вентури« ОСОБА_4 надійшли заперечення, в яких він просить відмовити адвокату у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту, підозрюваного ОСОБА_6, думку прокурора, який просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, представників ТОВ «Вентура» ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які заперечували проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п’яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно матеріалів провадження оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику підозрюваного, про арешт майна стало відомо лише 16 листопада 2017 року, після прийняття оскаржуваної ухвали.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження захисником пропущений з поважних причин.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, тощо.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, 25 вересня 2017 року за заявами ОСОБА_2 ОСОБА_11 та ОСОБА_2 ОСОБА_12 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120000000155 були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч. 3, 4 ст. 358 та ч.5 ст. 191 КК України.

Згідно постанови слідчого Спориша А.Ю. від 10 жовтня 2017 року в даному кримінальному провадженні призначена судово-економічна експертиза щодо визначення розміру завданих ТОВ « Вентура « збитків.

25 жовтня 2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 та ч.5 ст. 191 КК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

В даному випадку, колегія суддів відмічає, що своєму у клопотанні слідчий Спориш А.Ю. просив слідчого суддю накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6, при тому що у справі фігурує ОСОБА_9.

Під час розгляду клопотання, слідчий суддя на неточність в анкетних даних, уваги не звернув, більш того сам допустив помилку, наклав арешт на майно ОСОБА_6, при тому, що у справі в якості підозрюваного фігурує ОСОБА_9, незаконно позбавив ОСОБА_6 та членів його сім’ї правом користуватися житловим будинком, а тому ухвалу слідчого судді від 26 жовтня 2017 року не можна вважати законною та обґрунтованою.

Разом з цим, колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням серйозності висунутої проти ОСОБА_6 підозри, з метою запобігання ОСОБА_6 відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а також потреб досудового розслідування, вважає можливим та необхідним клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на майно, зазначене у клопотанні.

При цьому колегія суддів відмічає, що на даній стадії, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З урахуванням вищевикладеного, подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2017 року про арешт майна в кримінальному провадженні № 12017120000000155 від 25 вересня 2017 року стосовно ОСОБА_6 - скасувати.

Клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_7 від 26 жовтня 2017 року про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9, а саме: житловий будинок № 69, розташованого по вул. Іллінська ( Жовтнева) в м. Новомиргород, Новомиргородського району, Кіровоградської області, автомобіль марки «ФОРД», моделі Ф250, синього кольору 2007 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки Тайота, моделі ОСОБА_13 200, білого кольору, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Заборонити ОСОБА_9 відчужувати та користуватися автомобілем марки ФОРД, моделі Ф 250, синього кольору 2007 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобілем марки Тайота, моделі ОСОБА_13 200, білого кольору, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Заборонити ОСОБА_9 відчужувати житловий будинок № 69, розташованого по вул. Іллінська ( Жовтнева) в м. Новомиргород, Новомиргородського району, Кіровоградської області, залишивши його у користуванні ОСОБА_9.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ГУНП в Кіровоградській області капітна поліції ОСОБА_7

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора Суворова О.Л.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_14 ОСОБА_15