Вирок № 71362291, 26.12.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

415/1238/16-к

1-КП/415/335/17

ВИРОК

Іменем України

26.12.17 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

судді Фастовець В.М.,

судді Калмикової Ю.О.,

за участю:

секретаря Кайданович Л.В.,

прокурора Лугового О.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Білогорівка Попаснянського району Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, пенсіонера, одруженого, не судимого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1, ст.263 ч.1 КК України, –

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами, зокрема, зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, знайшовши, за невстановлених обставин, у невстановлений час, відповідно до висновку судової балістичної експертизи за №406 від 30 жовтня 2015 року, –

бойову нарізну вогнепальну зброю: самозарядний пістолет «ТТ», калібра 7,62 мм, заводський «30032424», самозарядний пістолет «ПМ», калібра 9 мм, виробництва СРСР, 1984 року виготовлення, заводський «УХ-4762», які справні та придатні до стрільби, і нарізну вогнепальну зброю – мисливську гвинтівку «ТОЗ-8-01», калібра 5,6 мм, виробництва СРСР, 1986 року виготовлення, справну та придатну до стрільби,

а також, бойові припаси: 141 штуку – бойові пістолетні патрони 9x18 ПМ, калібра 9 мм, призначені для стрільби з бойової нарізної зброї відповідного калібру і типорозміру патронника, 120 штук – бойові пістолетні патрони 7,62x25 ТТ, калібра 7,62 мм, призначені для стрільби з бойової нарізної зброї відповідного калібру і типорозміру патронника (пістолети, пістолети-кулемети), 104 штуки – бойові проміжні патрони 5,45x39 АК, калібра 5,45 мм, до нарізної бойової зброї відповідного калібра і типорозміру патронника (автомати, кулемети Калашникова), 127 штук – гвинтівочні патрони 7,62х54R Мосин, калібра 7,62 мм, виробництва СРСР, призначені для стрільби з гвинтівок, карабінів і кулеметів того ж калібра і типорозміру патронника, 976 штук – бойові проміжні патрони 7,62x39 АК, калібра 7,62 мм, до нарізної бойової зброї відповідного калібра і типорозміру патронника (карабіни, автомати системи Калашникова), які придатні для стрільби,

зберігав останні – за місцем свого мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_5, селища Білогорівка Попаснянського району, – без передбаченого законом дозволу, до моменту виявлення та вилучення правоохоронцями, в присутності понятих, під час проведення обшуку житла 30 вересня 2015 року, в період часу з 09 години 30 хвилин до 17 години.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.258-3 ч.1, ст.263 ч.1 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, – не визнав, зазначивши:

щодо обвинувачення за ст.258-3 ч.1 КК України, що – у період часу приблизно травень-червень 2015 року, проживаючи зі своєю родиною у селищі Білогорівка Попаснянського району, та іноді, виїжджаючи до міста Лисичанська, будь-яким чином діяльності терористичних угруповувань на території Луганської області – не сприяв, будь-яких злочинів – не скоював, послугами оператора мобільного зв’язку «Life)» у інкримінований період – не користувався, ОСОБА_4 – дійсно знає, але поверхово, як керівника організації учасників війни у Афганістані, оскільки сам є воїном-інтернаціоналістом, не заперечуючи наявність мобільного номеру ОСОБА_4 у телефонній книжці його мобільного телефону, при цьому, не товаришуючи та не підтримуючи з останнім дружніх стосунків, будь-якої інформації, яка стосується АТО в межах Луганської області, він ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_5, ані іншим особам, – не передавав, і, відповідно вказаним особам, в інкримінований період, – не телефоновував, взагалі не цікавлячись зазначеним питанням, при цьому, з будь-ким із осіб, які б були учасниками будь-якого угруповування, діючого поза законом, – він не знайомий, про перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у терористичній организації – йому будь-що не відомо,

щодо обвинувачення за ст.263 ч.1 КК України, що – вогнепальна зброя та боєприпаси, точну кількість яких він не пам’ятає, у зв?язку зі сплиненням певного часу після вказаних подій, до тогож – і не рахував тої взагалі, які було вилучено правоохоронцями під час обшуку, за місцем його мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_5, селища Білогорівка Попаснянського району, наприкінці вересня 2015 року, – він знайшов напередодні, у мішку, вигулюючи собаку за межами селища, і, відповідно, з метою недопущення доступу до зброї та уникнення можливих негативних наслідків, які могли б статися за умов потрапляння вказаної знахідки будь-кому із цивільних осіб, він переніс знайдену зброю з бойовими припасами до себе додому, будучи обізнаним з приводу наслідків, пов?язаних з незаконним поводженням зі зброєю та боєприпасами, оскільки є колишнім правоохоронцем та пенсіонером МВС, маючи намір відвести знахідку до відповідного відділку поліції, що зробити не встиг, у зв?язку з обшуком житла і подальшим вилученням виявленого, одночасно зазначаючи, що з приводу знайдення вогнепальної зброї та боєприпасів він телефонував на мобільний номер ЧЧ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області, додатково вказавши, що 976 штук – бойових проміжних патронів 7,62x39 АК, калібра 7,62 мм, до нарізної бойової зброї відповідного калібра і типорозміру патронника (карабіни, автомати системи Калашникова), які також інкриміновано йому в провину, він, являючись мисливцем і маючи відповідне посвідчення та дозвіл на право носіння, зберігання гладкоствольної, пневматичної та нарізної зброї, придбав на законних підставах у збройному магазині ще у 90-х роках минулого століття, оскільки ті перебували у вільній торгівлі.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї провини, вина останнього у скоєнні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, викладеного в данному вироку, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_3 – знає, як особу, що перебуває на обліку, як індивідуальний власник зброї, оскільки, являючись інспектором з надання дозволу на право придбання, носіння та зберігання гладкоствольної мисливської зброї Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, він обізнаний щодо зазначеного кола осіб. Відповідно до встановлених правил – цивільна особа, без відповідного дозволу, не має права придбати боєприпаси та зброю, що визначено на законодавчому рівні. Бойові та мисливські патрони відрізняються проміж собою. З приводу придбання обвинуваченим ОСОБА_3 бойових проміжних патронів 7,62x39 АК, калібра 7,62 мм, які, було вилучено у останнього, у вільній торгівельній мережі – йому будь-що не відомо, відповідно до діючого законодавства України – зазначене заборонено.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що, будучи слідчим СВ УСБУ в Луганській області, проводив досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3, за ознаками складу злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1, ст.263 ч.1 КК України, окрім того, приймаючи безпосередню участь у проведенні обшуку за місцем мешкання останнього у селищі Білогорівка Попаснянського району, на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду, під час якого у обвинуваченого ОСОБА_3, в присутності понятих, було виявлено та вилучено – вогнепальну зброю та бойові приписи, які той зберігав без передбаченого законом дозволу, про що було складено відповідний протокол, при цьому, будь-яких скарг та зауважень з приводу проведення вказаної слідчої дії – ані від обвинуваченого ОСОБА_3, ані від понятих, – не надходило.

Крім вищевикладеного, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, викладеного в данному вироку, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні і доведена наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду, які узгоджуються проміж собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Із протоколу обшуку від 30 вересня 2015 року (том 2 а.с.95-99), проведеного на підставі Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 вересня 2015 року (том 2 а.с.94), вбачається, що 30 вересня 2015 року, в період часу з 09 години 30 хвилин до 17 години, правоохоронцями, за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3, по провулку Донецький, 7, селища Білогорівка Попаснянського району Луганської області, виявлено та вилучено –

140 штук металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у 7 коробках), 20 штук металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у 1 коробці), 20 штук металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у папері), 20 штук металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у 1 коробці), 18 штук металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у поліетиленовому пакеті), 40 штук металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у шкіряному підсумку), 40 штук металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у шкіряному підсумку), 82 штуки металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у поліетиленовому пакеті), 42 штуки металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у поліетиленовому пакеті), 22 штуки металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у поліетиленовому пакеті), металевий предмет, схожий на пістолет «ТТ», «30032424», з 2 магазинами, з металевими предметами циліндричної форми, схожими на набої, в кількості 16 штук, у останніх, металевий предмет, схожий на пістолет «ПМ», «ХК 004462», з 1 магазином, з металевими предметами циліндричної форми, схожими на набої, в кількості 8 штук у останньому, металевий предмет, схожий на пістолет «ПМ», «УХ 4762», з 1 порожнім магазином,

а також, металевий предмет циліндричної форми, із металевими скобою та кільцем, який, відповідно до висновку вибухотехнічної експертизи за №342 від 12 жовтня 2015 року (том 2 а.с.118-120) з фототаблицею (том 2 а.с.120/об-121), – складається з накольного механізму підривача УЗРГМ та учбово-імітаційного запалу, що містить заряд димного пороха ДРП №1,2 або 3, вагою 2,15 грамма, до боєприпасів або вибухових пристроїв – не відноситься, в наданому вигляді – знаходится в несправному стані і до застосування стандартним способом – не придатний,

металеві предмети, схожі на холодну зброю, у кількості 8 штук, з яких, відповідно до висновку експертизи холодної зброї за №19/113/6-3/9е від 04 березня 2016 року з фототаблицею (том 2 а.с.191-205), – 3 ножа – відносяться до категорії холодної зброї та є мисливськими ножами, інші – до категорії холодної зброї не відносяться,

141 штука металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у 9 коробках), 75 штук металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у поліетиленовому пакеті), 20 штук металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у поліетиленовому пакеті), 72 штуки металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у поліетиленовому пакеті), 740 штук металевих предметів циліндричної форми, схожих на набої (у 38 коробках),

при цьому, відповідно до висновку судової балістичної експертизи за №406 від 30 жовтня 2015 року (том 2 а.с.160-169) з фототаблицею (том 2 а.с.160-169), надані на дослідження: предмет – є бойовою нарізною вогнепальною зброєю – самозарядним пістолетом «ТТ», калібра 7,62 мм, «30032424», справний та придатний до стрільби, предмет – є нарізною бойовою вогнепальною зброєю – самозарядним пістолетом «ПМ», калібра 9 мм, «УХ-4762», виробництва СРСР, 1984 року виготовлення, справний та придатний до стрільби, предмет – є гладкоствольною вогнепальною зброєю самозахисту – травматичним пістолетом моделі «ПМР», умовного калібра 9 мм, виробництва України, «ХК-004462», справний та придатний до пострілів «боєприпасами роздільного спорядження» та до стрільби штатними «травматичними» патронами умовного калібра 9 мм, предмет – є нарізною вогнепальною зброєю – мисливською гвинтівкою «ТОЗ-8-01», калібра 5,6 мм, виробництва СРСР, 1986 року виготовлення, справний та придатний до стрільби, предмет – є стандартною гладкоствольною мисливською вогнепальною зброєю – двоствольною гладкоствольною мисливською рушницею моделі «Иж-58», 16 калібра, «КК-9503», виробництва СРСР, ймовірно, справна та придатна для стрільби, предмет – є стандартною гладкоствольною мисливською вогнепальною зброєю – двоствольною гладкоствольною мисливською рушницею моделі «Иж-58», 20 калібра, «К-6818», виробництва СРСР, 1959 року виготовлення, ймовірно, справна та придатна для стрільби, предмет – є стандартною гладкоствольною мисливською вогнепальною зброєю – одноствольною гладкоствольною мисливською рушницею моделі «ЗК», 16 калібру, «А-13332», виробництва СРСР, 1956 року виготовлення, ймовірно, справна та придатна для стрільби, предмет – є стандартною гладкоствольною мисливською вогнепальною зброєю – двоствольною гладкоствольною мисливською рушницею моделі «SARSILMAZ TS870TM», 12 калібра, «108301», виробництва Туреччини, ймовірно, справна та придатна для стрільби, 141 штука – бойові пістолетні патрони 9x18 ПМ, калібра 9 мм, призначені для стрільби з бойової нарізної зброї відповідного калібра і типорозміру патронника, 120 штук – бойові пістолетні патрони 7,62x25 ТТ, калібра 7,62 мм, призначені для стрільби з бойової нарізної зброї відповідного калібру і типорозміру патронника (пістолети, пістолети-кулемети), 104 штуки – бойові проміжні патрони 5,45x39 АК, калібра 5,45 мм, до нарізної бойової зброї відповідного калібру і типорозміру патронника (автомати, кулемети Калашникова), 976 штук – бойові проміжні патрони 7,62x39 АК, калібра 7,62 мм, до нарізної бойової зброї відповідного калібру і типорозміру патронника (карабіни, автомати системи Калашникова), 38 штук – мисливськими проміжними патронами 7,62x39 калібру 7,62 мм до нарізної бойової зброї відповідного калібру і типорозміру патронника, 127 штук – гвинтівочні патрони 7,62x54R Мосин, калібра 7,62 мм, виробництва СРСР, призначені для стрільби з гвинтівок, карабінів і кулеметів того ж калібру і типорозміру патронника, 6 штук – мисливські патрони 7,62х54 R, калібру 7,62 мм, виробництва СРСР, до нарізної зброї відповідного калібра і типорозміру патронника, 3 штуки – бойові гвинтівочні патрони 7,92x57 Маузер, калібра 7.92 мм, призначені для стрільби з гвинтівок, карабінів та кулеметів, відповідного калібру і типорозміру патронника,

і, з 1515 патронів, які є боєприпасами: 15 відстріляних патронів 9x18 ПМ – придатні для стрільби, інші 126 патронів, ймовірно, також придатні для стрільби, 15 відстріляних патронів 7,62x25 ТТ – придатні для стрільби, інші 105 патронів, ймовірно, також придатні для стрільби, 10 відстріляних патронів 5,45x39 АК – придатні для стрільби, інші 94 патрона, ймовірно, також придатні для стрільби, 40 відстріляних патронів 7,62x39 АК – придатні для стрільби, інші 936 патронів, ймовірно, також придатні для стрільби, 10 відстріляних патронів 7,62x39 МП – придатні для стрільби, інші 28 патронів, ймовірно, також придатні для стрільби, 10 відстріляних патронів 7,62х54 R Мосин – придатні для стрільби, інші 117 патронів, ймовірно, також придатні для стрільби, 6 патронів 7,62х54Ру МП – придатні для стрільби, 3 патрони 7,92x57 Маузер – не придатні для проведення пострілів, 8 предметів – є травматичними пістолетними патронами умовного калібра 9 мм, призначеними для стрільби з травматичної зброї відповідного калібра і до категорії боєприпасів, – не відносяться, придатні для використання за призначенням (для проведення пострілів),

грошові кошти, у загальній сумі – 900 доларів США (7 банкнот – номіналом по 100 доларів США кожен, 4 банкноти – номіналом по 50 доларів США кожен), 70 євро (1 банкнота – номіналом 20 євро, 1 банкнота – номіналом 50 євро), 47700 рублів РФ (7 банкнот – номіналом по 5000 рублів РФ кожен, 8 банкнот – номіналом по 1000 рублів РФ кожен, 5 банкнот – номіналом по 500 рублів РФ кожен, 22 банкноти – номіналом по 100 рублів РФ кожен) та 59500 гривень (33 банкноти – номіналом по 500 гривень кожен, 187 банкнот – номіналом по 200 гривень кожен, 56 банкнот – номіналом по 100 гривень кожен), записна книжка в обкладинці зеленого кольору з рукописними записами, посвідчення інспектора групи розшуку відділення ДАІ УДАІ УMBС №УЛГ №051808, на ім'я ОСОБА_3, видане 09 жовтня 2008 року з терміном дії – до 09 жовтня 2012 року, Sim-картка оператора мобільного зв'язку «Life)», №2208240840920, мобільний телефон марки «Nokia», ІМЕІ №353181036879089, з Sim-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» «+380505635236»,

ноутбук марки «eMachines», серійний номер «LXNB60C0070353E2F41601», ноутбук марки «Asus», серійний номер «6CN0AS003669», ноутбук марки «Sony», серійний номер «VPCEG1S1R», дослідженням яких, відповідно до комп?ютерної експертизи за №74 від 26 листопада 2015 року (том 2 а.с.211-214) з фототаблицею (том 2 а.с.215-218) та протоколу огляду від 01 грудня 2015 року (том 2 а.с.221) – будь-якої інформації, що має значення для доказової бази, за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України, – не встановлено.

Із повідомлення Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 22 лютого 2016 року ( том 2 а.с.106) вбачається, що у період часу з 23 вересня 2015 року до 01 жовтня 2015 року – до чергової частини Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області – заяви та повідомлення щодо добровільної здачі зброї та бойових припасів не надходили, і у вказаний період часу перебоїв в роботі лінії «102» не зафіксовано.

Із повідомлення Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області від 22 лютого 2016 року (том 2 а.с.168) вбачається, що у період часу з 23 вересня 2015 року до 01 жовтня 2015 року – до чергової частини Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області – заяви та повідомлення щодо добровільної здачі зброї та бойових припасів не надходили, і у вказаний період часу перебоїв в роботі лінії «102» не зафіксовано.

Із інформації Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області (том 2 а.с.184-185) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3, як власник вогнепальної нарізної зброї, – має право на придбання, носіння, зберігання та використання (за наявності відповідного дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї) боєприпасів не військового призначення.

На підставі викладеного, суд, оцінюючи в сукупності надані в судовому засіданні пояснення безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_3, а також, пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – які погоджуються з матеріалами кримінального провадження, та, відповідно, не викликають сумнівів, а також, досліджені, переперевірені та оголошені у судовому засіданні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, критично оцінює покази обвинуваченого ОСОБА_3 щодо непричетності до незаконного поводження зі зброєю та бойовими припасами, оскільки зазначене повністю спростовуються здобутими під час судового розгляду доказами, зокрема:

показами свідка ОСОБА_6, який під час судового розгляду зазначив, що бойові та мисливські патрони відрізняються проміж собою, придбання бойових проміжних патронів 7,62x39 АК, калібра 7,62 мм, у вільній торгівельній мережі, відповідно до діючого законодавства України, – заборонено,

показами свідка ОСОБА_7, який під час судового розгляду вказав, що за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3, у селищі Білогорівка Попаснянського району, в присутності понятих, було виявлено та вилучено – вогнепальну зброю та бойові приписи, які той зберігав без передбаченого законом дозволу, про що було складено відповідний протокол,

підстав не вірити яким і сумніватися у їх достименності у суду не має, оскільки у останніх не було причин для омовлення обвинуваченого ОСОБА_3, а також, допитані свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань за ст.384 КК України, і, відповідно, приведені до присяги,

протоколом обшуку житла від 30 вересня 2015 року (том 2 а.с.95-99), проведеного на підставі Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 вересня 2015 року (том 2 а.с.94), зі змісту якого вбачається вилучення правоохоронцями – за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3, по провулку Донецький, 7, селища Білогорівка Попаснянського району Луганської області, відповідно до висновку судової балістичної експертизи за №406 від 30 жовтня 2015 року з фототаблицею (том 2 а.с.160-169): вогнепальної зброї (пістолета «ТТ», калібра 7,62 мм, пістолета «ПМ», калібра 9 мм, гвинтівки «ТОЗ-8-01», калібра 5,6 мм, справних та придатних до стрільби) та бойових припасів (бойових пістолетних та гвинтівочних патронів – 9x18 ПМ, калібра 9 мм (141 штука), 7,62x25 ТТ, калібра 7,62 мм (120 штук), 5,45x39 АК, калібра 5,45 мм (104 штуки), 7,62х54R Мосин, калібра 7,62 мм (127 штук), 7,62x39 АК, калібра 7,62 мм (976 штук), придатних для стрільби), які останній зберігав – без передбаченого законом дозволу,

інформацією Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 22 лютого 2016 року ( том 2 а.с.106) та Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області від 22 лютого 2016 року (том 2 а.с.168), зі змісту якої вбачається, що у період часу з 23 вересня 2015 року до 01 жовтня 2015 року – до ЧЧ вказаних відділків – заяви та повідомлення щодо добровільної здачі зброї та бойових припасів не надходили, і у вказаний період часу перебоїв в роботі лінії «102» не зафіксовано,

інформацією Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області (том 2 а.с.184-185), зі змісту якої вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3, як власник вогнепальної нарізної зброї, – має право на придбання, носіння, зберігання та використання (за наявності відповідного дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї) боєприпасів не військового призначення.

протоколом огляду предметів від 01 жовтня 2015 року (том 1 а.с.196-197), зі змісту якого вбачається, що під час огляду мобільного телефону марки «Nokia», ІМЕІ №353181036879089, з Sim-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» «+380505635236», вилученого правоохоронцями під час обшуку житла обвинуваченого ОСОБА_3 30 вересня 2015 року (том 2 а.с.95-99), проведеного на підставі Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 вересня 2015 року (том 2 а.с.94), в тому числі, оглянутого і під час судового розгляду, – вихідних дзвінків на абонентський номер «НОМЕР_1», який у телефонній книзі зазначеного телефону має назву «Деж.Попасная», у інкримінований обвинуваченому ОСОБА_3 період, – не зафіксовано,

при цьому, на думку колегії суддів, наявність вказаного номеру «НОМЕР_1» – ідентифікованого у телефонній книзі мобільного телефону марки «Nokia», ІМЕІ №353181036879089, з Sim-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» «+380505635236», – як «Деж.Попасная», не може свідчити про добровільність здачи органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, і, відповідно, не може бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, згідно положень ст.263 ч.3 КК України, в данному випадку, – за незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами,

і не визнання обвинуваченим ОСОБА_3 провини у данній частині, суд розцінює, як спосіб захисту та бажання уникнути передбаченої законом кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

При цьому, у судовому засіданні, не здобуто жодних доказів, щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення сприяння діяльності терористичної організації (ст.258-3 ч.1 КК України), оскільки, у судове засідання стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б прямо чи непрямо підтверджували, а також, з достовірністю свідчили, і, відповідно, викривали обвинуваченого ОСОБА_3 в частині здійснення останнім будь-яких дій, спрямованих на забепечення відповідних умов для діяльності такого об?єднання у будь-яких формах, в тому числі, і визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом».

Так, згідно з викладеним у обвинувальному акті змістом, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив інкримінований злочин, передбачений ст.258-3 ч.1 КК України, за наступних обставин, – маючи умисел на сприяння діяльності терористичної організації, достовірно знаючи, що на території Луганської області невстановленими особами створено терористичну організацію, перебуваючи в межах міста Лисичанська Луганської області, використовуючи мобільний телефон з абонентським номером «093-581-63-72», здійснив ряд телефонних дзвінків, а саме: 26 травня 2015 року, о 09 годині 40 хвилин, на мобільний телефон особі, визначеній як ОСОБА_4, на абонентський номер «095-414-60-84», повідомивши про переміщення позицій сил АТО, 03 червня 2015 року, о 09 годині 50 хвилин, на мобільний телефон особі, визначеній як ОСОБА_4, на абонентський номер «095-414-60-84», повідомивши про переміщення танків та БТР сил АТО у бік міста Артемівськ Донецької області по а/ш «КПП Танюшевка-Старобільськ-Артемівськ», 04 червня 2015 року, об 11 годині 56 хвилин, на мобільний телефон особі, визначеній як ОСОБА_4, на абонентський номер «095-414-60-84», повідомивши про переміщення колон військової техніки сил АТО у бік Донецької області, укріплення фортифікаційних споруд, знаходження на території міста Сєвєродонецька баз, на яких здійснювалось тренування військових, задіяних в проведенні АТО, 05 червня 2015 року, о 12 годині 09 хвилин, на мобільний телефон особі, визначеній як ОСОБА_4, на абонентський номер «095-414-60-84», повідомивши про кількість військових інструкторів, задіяних в навчанні військовослужбовців сил АТО, 10 червня 2015 року, о 12 годині 07 хвилин, на мобільний телефон особі, визначеній як ОСОБА_5, на абонентський номер «066-337-41-78», повідомивши про кількість бронетехніки сил АТО, які базуються у місті Старобільськ.

У судовому засіданні на підтвердження провини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, сторона обвинувачення надала наступні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, зокрема:

протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08 серпня 2015 року (том 1 а.с.142-144), використаний на підставі Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2015 року (том 1 а.с.140-141), та протокол огляду компакт диску за №736 (04 серпня 2015 року) від 05 жовтня 2015 року (том 1 а.с.148-153, том 2 а.с.44-48), зі змісту яких вбачається, що правоохоронцями встановлено наявність розмов між абонентом «А» – мобільний номер «380935816372» та абонентом «Б» – мобільний номер «380954146084», 26 травня 2015 року, о 09 годині 40 хвилин, 03 червня 2015 року, о 09 годині 50 хвилин, та 04 червня 2015 року, об 11 годині 56 хвилин, під час яких абонент «А» повідомляв абоненту «Б» інформацію щодо сил АТО в межах території Луганської області,

висновок фоноскопічної експертизи за №120/4 від 08 грудня 2015 року з фототаблицею (том 1 а.с.161-171), зі змісту якого вбачається, що – на фонограмах, що містяться на оптичному диску марки «Artex» CD-R700 МВ, №736 від 04 серпня 2015 року, а саме, у файлах:

«03_06_2015_09_50_33_луганськ_Н_380935816372_(СБД)11272736_00.wav»,

«04_06_2015_11_56_56_луганськ_Н_380935816372_(СБД)134756167_00.wav»,

«05_06_2015_12_09_29_луганськ_Н_380935816372_(СБД)1847905_00.wav»,

«10_06_2015_12_07_53_луганськ_Н_380935816372_(СБД)172044974_00.wav»,

«26_05_2015_09_40_38_луганськ_Н_380935816372_(СБД)112857611_00.wav»,

зафіксоване усне мовлення обвинуваченого ОСОБА_3, слова та фрази, які йому належать, позначені в копії протоколу огляду (від 05 жовтня 2015 року), як учасник переговорів – «абонент «А», на фонограмі, що міститься на оптичному диску марки «Artex» «CD-R700МВ», №736 від 04 серпня 2015 року, а саме у файлі:

«28_05_2015_10_52_40_луганськ_Н_380935816372_(СБД)163139840_00.wav»,

зафіксоване усне мовлення обвинуваченого ОСОБА_3, слова та фрази, які йому належать, наведені в п.5 Висновку експерта,

висновок фоноскопічної експертизи за №26/4 від 09 березня 2016 року (том 2 а.с.37-42), зі змісту якого вбачається, що у розмовах, зафіксованих у фонограмах, що містяться на оптичному диску марки «Kaktus» DVD-R №736 від 04 серпня 2015 року, а саме, у файлах:

«03_06_2015_09_50_33_луганськ_Н_380935816372_(СБД)11272736_00.wav»,

«04_06_2015_11_56_56_луганськ_Н_380935816372_(СБД)134756167_00.wav»,

«26_05_2015_09_40_38_луганськ_Н_380935816372_(СБД)112857611_00.wav»,

ймовірно, бере участь ОСОБА_4, слова та фрази, які, ймовірно, йому належать, позначені у копії протоколу огляду від 05 жовтня 2015 року, як учасник переговорів – «абонент «Б», ймовірність висновку обумовлена обмеженим частотним діапазоном корисного сигналу, у розмові, зафіксованій у фонограмі, що міститься на оптичному диску марки «Kaktus» DVD-R, №736 від 04 серпня 2015 року, а саме, у файлі:

«10_06_2015_12_07_53_луганськ_Н_380935816372_(СБД)172044974_00.wav»,

ОСОБА_4 участі не бере, встановити, чи приймає участь ОСОБА_4 на фонограмах, що містяться на оптичному диску марки «Kaktus» DVD-R, №736 від 04 серпня 2015 року, а саме, у файлах:

«05_06_2015_12_09_29_луганськ_Н_380935816372_(СБД)1847905_00.wav»,

«28_05_2015_10_52_40_луганськ_Н_380935816372_(СБД)163139840_00.wav»,

неможливо, у зв’язку з недостатністю тривалості голосу та мовлення досліджуваної особи,

інформація Лисичанського МРВ УСБУ в Луганській області за №34/777 від 07 вересня 2015 року (том 1 а.с.175), зі змісту якої вбачається, що за наявними данними, отриманими внаслідок проведення ряду слідчих та розшукових дій, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 використовує наступні засоби зв’язку: мобільний номер «050-563-52-36» – мобільний телефон ІМЕІ №35318103687908, мобільний номер «093-581-63-72» – мобільний телефон ІМЕІ №35864801839362, ОСОБА_4 використовує мобільний номер «095-414-60-84», мобільний телефон ІМЕІ №86596101395968.

інформація Лисичанського МРВ УСБУ в Луганській області за №34/217 від 23 лютого 2016 року (том 1 а.с.176), зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 використовує мобільні номери «066-754-62-31», «095-414-60-84», «066-050-63-34», при цьому, у підпорядкуванні ОСОБА_4, який, за наявними данними, отриманими внаслідок проведення ряду слідчих та розшукових дій, є командиром батальону т.з. Козачого полку імені Платова, перебуває ОСОБА_5, що використовує мобільний номер «066-337-41-78», та є родичем обвинуваченого ОСОБА_3

протокол огляду предметів від 01 жовтня 2015 року (том 1 а.с.196-197), зі змісту якого вбачається, що під час огляду мобільного телефону марки «Nokia», ІМЕІ №353181036879089, з Sim-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» «+380505635236», вилученого правоохоронцями під час обшуку житла обвинуваченого ОСОБА_3 30 вересня 2015 року (том 2 а.с.95-99), проведеного на підставі Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 вересня 2015 року (том 2 а.с.94), встановлено наявність 1395 контактів у телефонній книзі, в тому числі, і контакти, підписані – як «Скорый», з номерами мобільних телефонів «НОМЕР_2», «+380972689255», «+380673172580», – як «Саняр» з номером мобільного телефону «066-337-41-78», а також, оглянуто папку «Журнал» у розділі «Набранные номера», на які телефонував обвинувачений ОСОБА_3 у період часу з 27 вересня 2015 року, о 19 годині 36 хвилин, до 30 вересня 2015 року, о 08 годині 34 хвилини.

протокол огляду компакт диску «CD/К1-П/16-614», вилученого на підставі Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 грудня 2015 року (том 1 а.с.209), і диску «00426 ВК», вилученого на підставі Ухвал слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 листопада 2015 року та від 25 грудня 2015 року (том 1 а.с.201-202,208,219), від 29 січня 2016 року (том 1 а.с.226-240), зі змісту яких вбачається, що, відповідно до інформації, отриманої у ПрАТ «МТС Україна» і ТОВ «Астеліт», під час тимчасового доступу до речей і документів, встановлено знаходження мобільного телефону «+380935816372», який, відповідно до інформації Лисичанського МРВ УСБУ в Луганській області за №34/777 від 07 вересня 2015 року (том 1 а.с.175), використовував обвинувачений ОСОБА_3, для зв’язку з мобільним номером «НОМЕР_3», який, відповідно до інформації Лисичанського МРВ УСБУ в Луганській області за №34/777 від 07 вересня 2015 року та за №34/217 від 23 лютого 2016 року (том 1 а.с.175,176), використовував ОСОБА_4 А.М., за період з 01 квітня 2015 року до 10 червня 2015 року, під час здійснення дзвінків, при цьому, місце знаходження абонента мобільного телефону «+380935816372» – місто Лисичанськ, місце знаходження абонента мобільного телефону «НОМЕР_3» – місто Стаханів,

протоколи огляду від 23 листопада 2015 року, від 19 січня 2016 року, від 23 листопада 2015 року та від 21 березня 2016 року (том 2 а.с.9-10,11-13,14-17,30-31,49-51,52-53), зі змісту яких вбачається, що органом досудового розслідування, під час огляду відповідних Інтернет-сторінок, ідентифіковано особу – ОСОБА_4, та встановлено наявність сайту – «Народная Милиция» з відповідним Положенням (том 2 а.с.56-65),

копія Повідомлення про підозру від 20 жовтня 2015 року (том 2 а.с.21-22), зі змісту якої вбачається, що у кримінальному провадженні за №12015130240000241, відомості про яке було внесено до ЄРДР 03 лютого 2015 року – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, – повідомлено про підозру в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ст.260 ч.2 КК України,

протоколи пред?явлення особи для впізнання за фототзнімками від 19 січня 2016 року (том 2 а.с.26,27,28,29), зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, відповідно, серед наданих фотокарток осіб, за відсутності ідентифікації останніх, впізнали особу під №3, яка схожа на ОСОБА_4,

інформація штабу АТО на території Донецької та Луганської областей №2472ато від 10 квітня 2016 року (том 3 а.с.162), зі змісту якої вбачається факт переміщення військової техніки та особового складу підрозділів сил АТО за інкримінований обвинуваченому ОСОБА_3 період.

Відповідно до положень ст.91 КПК України – у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення),

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення,

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат,

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження,

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання,

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення,

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

І, згідно з вимогами ст.94 КПК України – жоден доказ не має наперед встановленої сили, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд – за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, – з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ст.92 ч.2 КПК України, покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених КПК України випадках – на потерпілого (ст.92 ч.1 КПК України).

Згідно ст.370 КПК України – судове рішення повинно бути законним, обґрунтованним і вмотивованним, при цьому, законним – є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим – є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим – є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд, приймаючи до уваги вищенаведене, встановив, що, слідчим, прокурором, всупереч вимогам ст.92 КПК України, не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого останньому кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, оскільки докази, на які посилається сторона обвинувачення в частині вчинення злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, як на підставу доведеності провини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного злочину, – не були підтверджені безпосередньо під час судового розгляду, як докази, що обгрунтовують провину, і останні – можуть бути оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність, – з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, у зв'язку з чим, надані стороною обвинувачення докази, не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, інкримінованого в провину, і, відповідно, для визнання обвинуваченого ОСОБА_3 – винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України.

Відповідно до ст.6 ч.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно положень ст.62 Конституції України – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також, на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

І, обов`язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачений ст.62 Конституції України, та положення ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, поєднуються з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, відповідно до якого – ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (ст.17 ч.2 КПК України).

Так, наявні в матеріалах кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 та надані до суду на підтвердження провини останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, докази, а саме:

протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08 серпня 2015 року (том 1 а.с.142-144), використаний на підставі Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2015 року (том 1 а.с.140-141), протокол огляду компакт диску за №736 (04 серпня 2015 року) від 05 жовтня 2015 року (том 1 а.с.148-153, том 2 а.с.44-48), зі змісту яких вбачається, що правоохоронцями встановлено наявність розмов між абонентом «А» – мобільний номер «380935816372» та абонентом «Б» – мобільний номер «380954146084», 26 травня 2015 року, о 09 годині 40 хвилин, 03 червня 2015 року, о 09 годині 50 хвилин, та 04 червня 2015 року, об 11 годині 56 хвилин, під час яких абонент «А» повідомляв абоненту «Б» інформацію щодо сил АТО в межах території Луганської області, та висновки фоноскопічних експертиз за №120/4 від 08 грудня 2015 року (том 1 а.с.161-171), за №26/4 від 09 березня 2016 року (том 2 а.с.37-42), що є похідними від вказаного протоколу, оскільки грунтуються на інформації, отриманої внаслідок вищезазначеної НСРД,

не можуть бути прийняті судом з точки зору допустимості, у відповідності до ст.94 КПК України, оскільки, матеріали, які стосувались санкціонування відповідних заходів судом – стороні захисту у повному обсязі не відкривались, і, відповідно, під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження – не встановлено, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачених відповідними судовими рішеннями, тобто, у судовому засіданні з достатньою повнотою не з?ясовано правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи обвинуваченого ОСОБА_3, що становить основний критерій допустимості їх результатів, як джерела доказів, так як, згідно положень діючого КПК України, критерієм допустимості доказів – є не лише законність їх отримання, а і попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді, оскільки, зазначені відомості підтверджують законність (або свідчать про незаконність) проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, і, відповідно, мають оцінюватися судом за участю сторін кримінального провадження у сукупності із протоколами негласних слідчих (розшукових) дій.

Крім того, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок, це право (і, відповідно, обов’язок держави) було підтверджено у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року, і таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем.

При цьому, як у судовому засіданні, так і в матеріалах кримільного провадження, які були відкриті стороні захисту, в порядку ст.283, ст.290 КПК України, – сторона обвинувачення не забезпечила наявність відповідної Ухвалу слідчого судді, на підставі якої надано відповідний дозвіл на проведення зазначених та наданих як доказ – негласних слідчих розшукових дій – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08 серпня 2015 року (том 1 а.с.142-144), тоді як про їх існування стороні обвинувачення було відомо на час звернення до суду з обвинувальним актом, і недослідження судом процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, так як відсутність дослідження зазначених матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також, достовірності та допустимості їх результатів – як доказів, і, відповідно, недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування доказами, допустимість яких є ймовірною, що в контексті презумпції невинуватості – є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.

І, наявність в матеріалах Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2015 року (том 1 а.с.140-141), відповідно до змісту якої органу досудового розслідування надано дозвіл на використання протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії №2/17980 від 08 серпня 2015 року, та додатку до нього компакт диску CD-R №736 від 04 серпня 2015 року, (нетаємно), отриманих у кримільному провадженні №22015130000000149 у іншому кримільному провадженні №22015130000000401, – не може свідчити про відкриття зазначеного доказу стороні захисту.

Тож, відповідно, невідкриття матеріалів сторонами, в порядку ст.290 КПК України, – є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази, при цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов’язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечує можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів, при цьому, надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Фактичні данні, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, можуть бути визнані належними та використані як докази у кримінальному провадженні, лише за умови, якщо їх було отримано в порядку, передбаченому КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», тощо.

Крім того, надані стороною обвинувачення –

інформація Лисичанського МРВ УСБУ в Луганській області за №34/777 від 07 вересня 2015 року та за №34/217 від 23 лютого 2016 року (том 1 а.с.175,176) щодо використання обвинуваченим ОСОБА_3 мобільного номеру «050-563-52-36» – мобільного телефону ІМЕІ №35318103687908, мобільного номеру «093-581-63-72» – мобільного телефону ІМЕІ №35864801839362,

протокол огляду предметів від 01 жовтня 2015 року (том 1 а.с.196-197), зі змісту якого вбачається наявність у телефонній книзі мобільного телефону марки «Nokia», ІМЕІ №353181036879089, з Sim-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» «+380505635236», контактів, підписаних: як «Скорый» – з номерами телефонів операторів мобільного зв'язку «НОМЕР_2», «+380972689255», «+380673172580», та як «Саняр» – з номером телефону оператора мобільного зв'язку «066-337-41-78»,

протокол огляду компакт диску «CD/К1-П/16-614» і диску «00426 ВК» (том 1 а.с.226-240), зі змісту яких встановлено знаходження мобільного телефону «+380935816372», який, відповідно до інформації Лисичанського МРВ УСБУ в Луганській області за №34/777 від 07 вересня 2015 року, – використовував обвинувачений ОСОБА_3, для зв’язку з мобільним номером «НОМЕР_3», який, відповідно до інформації Лисичанського МРВ УСБУ в Луганській області за №34/777 від 07 вересня 2015 року та за №34/217 від 23 лютого 2016 року, – використовував ОСОБА_4, за період з 01 квітня 2015 року до 10 червня 2015 року, під час здійснення дзвінків, при цьому, місце знаходження абонента номеру мобільного телефону «+380935816372» – місто Лисичанськ, місце знаходження абонента номеру мобільного телефону «НОМЕР_3» – місто Стаханів,

протоколи огляду від 23 листопада 2015 року, від 19 січня 2016 року, від 23 листопада 2015 року та від 21 березня 2016 року (том 2 а.с.9-10,11-13,14-17,30-31,49-51,52-53), зі змісту яких вбачається, що органом досудового розслідування, під час огляду відповідних Інтернет-сторінок, ідентифіковано особу – ОСОБА_4,

протоколи пред?явлення особи для впізнання за фототзнімками від 19 січня 2016 року (том 2 а.с.26,27,28,29), зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, впізнали особу під №3, яка схожа на ОСОБА_4,

інформація штабу АТО на території Донецької та Луганської областей №2472ато від 10 квітня 2016 року (том 3 а.с.162), зі змісту якої вбачається факт переміщення військової техніки та особового складу підрозділів сил АТО,

копія Повідомлення про підозру від 20 жовтня 2015 року (том 2 а.с.21-22), зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 – повідомлено про підозру в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ст.260 ч.2 КК України,

не можуть свідчити про причетність обвинуваченого ОСОБА_3 – до вчинення сприяння діяльності терористичної організації (ст.258-3 ч.1 КК України), оскільки, зазначені докази, на які посилається прокурор, підтверджують лише певні факти, які не викривають обвинуваченого ОСОБА_3 в частині здійснення останнім будь-яких дій, спрямованих на забепечення відповідних умов для діяльності такого об?єднання у будь-яких формах, і, відповідно, не можуть бути оцінені в контексті достатності та взаємозв?язку для прийняття відповідного процесуальтного рішення.

Крім того, не можна не звернути уваги й на той факт, що, відповідно до висновків фоноскопічних експертиз за №120/4 від 08 грудня 2015 року (том 1 а.с.161-171) та за №26/4 від 09 березня 2016 року (том 2 а.с.37-42) –

у розмовах, зафіксованих у фонограмах, що містяться на оптичному диску марки «Kaktus» DVD-R №736 від 04 серпня 2015 року, а саме, у файлах:

«03_06_2015_09_50_33_луганськ_Н_380935816372_(СБД)11272736_00.wav»,

«04_06_2015_11_56_56_луганськ_Н_380935816372_(СБД)134756167_00.wav»,

«26_05_2015_09_40_38_луганськ_Н_380935816372_(СБД)112857611_00.wav»,

ймовірно, бере участь ОСОБА_4, при цьому, встановити, чи приймає участь ОСОБА_4 на фонограмах, що містяться на оптичному диску марки «Kaktus» DVD-R, №736 від 04 серпня 2015 року, а саме, у файлах:

«05_06_2015_12_09_29_луганськ_Н_380935816372_(СБД)1847905_00.wav»,

«28_05_2015_10_52_40_луганськ_Н_380935816372_(СБД)163139840_00.wav»,

неможливо, у зв’язку з недостатністю тривалості голосу та мовлення досліджуваної особи, і, що саме обвинувачений ОСОБА_3, здійснюючи телефонний дзвінок 10 червня 2015 року, о 12 годині 07 хвилин, на абонентський номер «066-337-41-78», мобільного телефону розмовляв саме з ОСОБА_5 – також не можливо, що, під час ухвалення відповідного рішення суду по справі – є не припустимим, оскільки, обвинувальний вирок не може грунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, визначені у Реєстрі матеріалів досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України, – для надання пояснень до суду – не з'явились, і сторона обвинувачення, відповідно до положень ст.23 ч.3 КПК України, не забезпечила присутність зазначених свідків обвинувачення під час судового розгляду, з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом, при цьому, стороною обвинувачення не надано жодного аргументу, який би свідчив про поважність неявки визначених свідків у судові засідання аба виключну обставину відсутності останніх під час судового розгляду,

в той час, як, в силу вимог діючого кримінально-процесуального законодавства України, – суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ст.95 ч.4 КПК України),

при цьому, судом стороні обвинувачення неодноразово надавалась можливість забезпечення явки зазначених свідків, заявлених саме стороною обвинувачення, для допиту під час судового розгляду і відсутність свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у декількох судових засіданнях, протягом тривалого часу – є не виправданим затягуванням судового процесу та розумних строків розгляду кримінального провадження.

Водночас, свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що, проживаючи у ІНФОРМАЦІЯ_7, є односельцем обвинуваченого ОСОБА_3, якого може охарактеризувати лише з позитивного боку, як і всі односельці, в цілому, при цьому, зазначаючи, що під час бойових зіткнень на прилеглій до міста Лисичанська та Попаснянського району території у 2014 році обвинувачений ОСОБА_3 разом з родиною виїзжав до РФ, при цьому, повернувшись, у будь-яких формуваннях – участі не брав та діяльності останніх – не сприяв.

Крім того, суд вважає за необхідне, під час ухвалення рішення за матеріалами кримінального провадження, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України, не приймати до уваги надані: як стороною захисту – інформаційні листи Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, ВР України та Апарату РНБО України, а також, стороною обвинувачення – Протоколи огляду з відповідними дисками від 08 грудня 2017 року, оскільки, сторони кримінального провадження не здійснили відкриття одне одній визначених додаткових матеріалав, відповідно до положень ст.290 КПК України, у зв?язку з чим, суд також не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, при цьому, зауваживши, що чинний КПК України не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній, однак долучення останніх в якості доказів на стадіях судового розгляду порушує права сторін, оскільки змушує сприймати ті без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Так, оцінюючи у судовому засіданні наданий стороною обвинувачення кожен доказ щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, – з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також, враховуючи те, що орган досудового розслідування не надав суду будь-яких об'єктивних данних, які б достименно свідчили про причетність обвинуваченого ОСОБА_3 – до вчинення сприяння діяльності терористичної організації (ст.258-3 ч.1 КК України), а також, приймаючи до уваги те, що всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, суд, за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає, що обвинуваченого ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, – щодо вчинення сприяння діяльності терористичної організації – необхідно виправдати – за недоведеністю, що зазначене кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Таким чином, на підставі викладеного, суд, оцінюючи в сукупності надані в судовому засіданні пояснення безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_3, а також, досліджені, переперевірені та оголошені у судовому засіданні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, в тому числі, і що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 – у незаконному поводженні зі зброєю та бойовими припасами, тобто, зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, – доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.263 ч.1 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_3 – не працює, є пенсіонером МВС України (том 1 а.с.59,117), має постійне місце проживання (том 1 а.с.124,125), за місцем мешкання та у побуті – характеризується позитивно (том 1 а.с.127,130-131,133-134).

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.66 КК України, суд суд визнає наявність на утриманні дитини неповнолітнього віку – ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_8 (том 1 а.с.115), дружини – ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка страждає на тяжкі захворювання, в тому числі, і пов?язані з необхідністю оперативного медичного втручання (том 1 а.с.121, том 2 а.с.110), матері похилого віку – ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_10, яка за станом здоров?я та за віком, потребує у догляді, а також, стан здоров?я безпосередньо обвинуваченого, який страждає на ряд хронічних захворювань (том 1 а.с.114,116), наявність статусу Воїна-інтернаціоналіста та Ветерану Афганістану (том 1 а.с.118,119), і ту обставину, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності (том 1 а.с.138-139).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, а також, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який – не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, за місцем проживання – позитивно характеризується у побуті, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, дружину, яка страждає на ряд тяжких захворювань, матір пенсійного віку, яка за станом здоров?я та за віком, потребує у догляді, при цьому, також, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, в тому числі, враховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, і, одночасно, беручи до уваги суспільну небезпеку злочинного діяння, кількість вилученої вогнепальної зброї та боєприпасів, і, разом з тим, приймаючи до уваги безпосередню роль та не тривалий час незаконного поводження зі зброєю та бойовими припасами, в тому числі, враховуючи також, і мету обвинуваченого – здати зброю та бойові припаси до органів влади, а також, непричетність обвинуваченого ОСОБА_3 до застосовування останніх, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання – у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.263 ч.1 КК України, так як обвинувачений ОСОБА_3 скоїв умисний злочин, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, та є – пов'язаними з громадською безпекою, у зв'язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливо лише із застосуванням покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства, – у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів, при цьому, враховуючи, що під час розгляду зазначеного кримінального провадження в апеляційній інстанції, колегія суду не посилалась на невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ст.263 ч.1 КК України – тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, – як на підставу для скасування вироку суду першої інстанції.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 30 вересня 2015 року (том 1 а.с.48), слід обчислювати з 30 вересня 2015 року, оскільки, термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється – з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, – з моменту затримання.

При цьому, суд, прийшовши до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання – у виді позбавлення волі, а також, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України (в редакції ст.72 ч.5 КК України – до змін, внесених, на підставі Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року), – вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження, за період з 30 вересня 2015 року (Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 30 вересня 2015 року (том 1 а.с.48) до 20 червня 2017 року, включно (до дня набрання Законом №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року чинності): з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки, відповідно до ст.5 КК України, – закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ст.5 ч.2 КК України), при цьому, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом?якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ст.5 ч.4 КК України).

І, у зв'язку з тим, що під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт здійснення з боку обвинуваченого ОСОБА_3 – сприяння діяльності терористичної організації, і, відповідно, факт причетності останнього до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, а також, приймаючи до уваги санкцію статті інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 злочину, передбачаченого ст.263 ч.1 КК України, яка визначена в межах покарання: – у виді позбавлення волі від 3 до 7 років, і, разом з тим, враховуючи, що під час розгляду зазначеного кримінального провадження в апеляційній інстанції, колегія суду не посилалась на невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ст.263 ч.1 КК України – тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, – як на підставу для скасування вироку суду першої інстанції, а також, враховуючи тривалий термін перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, в тому числі, беручи до уваги строк попереднього ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_3, в межах того самого кримінального провадження, який, в перерахунку до співвідношень, визначених ст.72 ч.5 КК України, станом на день ухвалення вироку, складає біля 4 років позбавлення волі, а також, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3, який – є пенсіонером МВС, воїном-інтернаціоналістом, має постійне місце проживання, має родину, має на утриманні неповнолітню дитину, дружину, яка страждає на тяжкі захворювання, в тому числі, і пов?язані з необхідністю оперативного медичного втручання, та матір похилого віку, що також потребує відповідного догляду, за місцем мешкання та у побуті – має позитивну побутову характеристику, вперше притягується до кримінальної відповідальності, і, одночасно, беручи до уваги стан здоров'я безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_3, який страждає на ряд хронічних захворювань, суд вважає за доцільне, до набуття вироком законної сили, – скасувати застосований, відповідно до Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 02 жовтня 2015 року (том 1 а.с.85-86), відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід – у вигляді тримання під вартою, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти, в залі судового засідання, оскільки, вищевикладене свідчить про винятковість обставин, встановлених під час кримінального провадження, які, на думку суду, повинні бути враховані під час ухвалення вироку по справі в частині вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі, і в частині рішення про запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, і продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою, за вказаних умов, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, – не може бути виправданим.

Процесуальні витрати по справі – у сумі 3456 гривень (том 2 а.с.170), пов'язані з залученням експертів під час проведення судової балістичної експертизи за №406 від 30 жовтня 2015 року (том 2 а.с.160-169), за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України, – підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави (одержувач – УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, №рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО – ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Процесуальні витрати по справі – у сумі 920 гривень 70 копійок (том 2 а.с.137), пов'язані з залученням експертів під час проведення судової трасологічної експертизи №35 від 05 листопада 2015 року (том 2 а.с.128-136), за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України, – стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 – не підлягають, оскільки причетність обвинуваченого ОСОБА_3 до знищення або зміни заводських номерів наданих на дослідження пістолету «ПМ» «УХ 4762», пістолету «ПМР» «ХК 004462», пістолету «TT» «30032424», рушниці «SARSILMAZ TS870TM» «108301», рушниці «ИЖ-58» «КК 9503», рушниці «ЗК» «А13332», гвинтівки «ТОЗ-8-01», рушниці «ИЖ-58» «К 6818», – не встановлено.

Процесуальні витрати по справі – у сумі 1536 гривень (том 2 а.с.152), пов'язані з залученням експертів під час проведення судової дактилоскопічної експертизи №141 від 31 жовтня 2015 року (том 2 а.с.144-151), за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України, – стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 – не підлягають, оскільки причетність обвинуваченого ОСОБА_3 до залишення слідів на досліджуваних об?єктах – 2 пістолетах «ПМ», 1 пістолеті «ТТ» «УХ 4762 84», «ХК 004462», «30032424», 4 рушницях та 1 гвинтівки «А 13332 1956г 16», «SARSILMAZ TS870TM», «108301», «ИЖ-58 К 6818», «ИЖ-58 КК 9503», та «ТОЗ-8-01 СДЕЛАНО В СССР», відповідно, – не встановлено.

Процесуальні витрати по справі – у сумі 4296 гривень 88 копійок (том 1 а.с.172) і у сумі 2112 гривень 72 копійки (том 2 а.с.43), пов'язані з залученням експертів під час проведення фоноскопічних експертиз за №120/4 від 08 грудня 2015 року (том 1 а.с.161-171) та за №26/4 від 09 березня 2016 року (том 2 а.с.37-42), за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України, – стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 – не підлягають, оскільки причетність останнього до вчинення злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, – не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Процесуальні витрати по справі –

у сумі 491 гривня 04 копійки (том 2 а.с.117), пов'язані з залученням експертів під час проведення вибухотехнічної експертизи за №342 від 12 жовтня 2015 року (том 2 а.с.118-121),

у сумі 2116 гривень 96 копійок (том 2 а.с.190), пов'язані з залученням експертів під час проведення експертизи холодної зброї за №19/113/6-3/9е від 04 березня 2016 року (том 2 а.с.191-205),

у сумі 6368 гривень 59 копійок (том 2 а.с.219), пов'язані з залученням експертів під час проведення комп?ютерної експертизи за №74 від 26 листопада 2015 року (том 2 а.с.211-218),

за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України, – стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 – не підлягають, оскільки останньому підозра в данній частині – не висувалась.

Крім того, у зв?язку з тим, що під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт здійснення з боку обвинуваченого ОСОБА_3 – сприяння діяльності терористичної організації, і, відповідно, факт причетності останнього до скоєння зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, санкція статті за вчинення якого передбачає застосування додаткового покарання – у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне зняти арешт, накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_3, відповідно до –

Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 січня 2016 року (том 2 а.с.231), а саме: – 1/2 частину грошових коштів, вилучених, відповідно до протоколу обшуку житла від 30 вересня 2015 року (том 2 а.с.95-99), зокрема, у сумі – 450 (чотириста п’ятдесят) доларів США, 35 (тридцять п’ять) євро, 23850 (двадцять три тисячі вісімсот п’ятдесят) рублів РФ, 29750 (двадцять дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень, оскільки, під час судового розгляду, на задоволення клопотання сторони захисту, відповідно до Ухвали Лисичанського міського суду від 12 жовтня 2017 року – арешт на 1/2 частину грошових коштів, а саме: у сумі – 450 (чотириста п’ятдесят) доларів США, 35 (тридцять п’ять) євро, 23850 (двадцять три тисячі вісімсот п’ятдесят) рублів РФ, 29750 (двадцять дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень, що належать дружині обвинуваченого ОСОБА_3 – ОСОБА_17, – скасовано,

Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 січня 2016 року (том 2 а.с.243,245), а саме: – автомобіль марки «УАЗ 469Б», державний реєстраційний номер «00201AM», автомобіль марки «HYUNDAI SONATA», державний реєстраційний номер «ВВ2000ВК», автомобіль марки «УАЗ 3303», державний реєстраційний номер «ВВ5178АМ», автомобіль марки «УАЗ 452А», державний реєстраційний номер «ВВ2117СА»,

Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 січня 2016 року (том 2 а.с.253), а саме: – гараж, літера «Д», по вулиці Осипенко П, 1, міста Лисичанська,

Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2016 року (том 2 а.с.257), а саме: – травматичний пістолет моделі «ПМР», «ХК-004462», умовного калібра 9 мм, виробництва України, мисливську рушницю «SARSILMAZ TS870TM», «10830», 12 калібра, виробництва Туреччини.

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Nokia», ІМЕІ №353181036879089, з Sim-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» «+380505635236», що знаходиться в матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України (том 1 а.с.198),

– підлягає поверненню обвинуваченому ОСОБА_3

грошові кошти, а саме: у сумі – 450 (чотириста п’ятдесят) доларів США, 35 (тридцять п’ять) євро, 23850 (двадцять три тисячі вісімсот п’ятдесят) рублів РФ, 29750 (двадцять дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень, що знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України (том 2 а.с.227),

– підлягають поверненню обвинуваченому ОСОБА_3,

бойова нарізна вогнепальна зброя: самозарядний пістолет «ТТ», калібра 7,62 мм, заводський «30032424», самозарядний пістолет «ПМ», калібра 9 мм, виробництва СРСР, 1984 року виготовлення, заводський «УХ-4762», нарізна вогнепальна зброя – мисливська гвинтівка «ТОЗ-8-01», калібра 5,6 мм, виробництва СРСР, 1986 року виготовлення, бойові припаси: 141 штука – бойові пістолетні патрони 9x18 ПМ, калібра 9 мм, 120 штук – бойові пістолетні патрони 7,62x25 ТТ, калібра 7,62 мм, 104 штуки – бойові проміжні патрони 5,45x39 АК, калібра 5,45 мм, 127 штук – гвинтівочні патрони 7,62х54R Мосин, калібра 7,62 мм, 976 штук – бойові проміжні патрони 7,62x39 АК, калібра 7,62 мм, що знаходяться на зберіганні в УСБУ в Луганській області (том 2 а.с.173-174,175),

– підлягають знищенню.

Керуючись ст.373, ст.374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, та призначити йому покарання – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

ОСОБА_3 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, – виправдати, у зв'язку з не доведеністю, що інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ст.258-3 ч.1 КК України, вчинене обвинуваченим.

Запобіжний захід – у вигляді тримання під вартою, застосований у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, відповідно до Ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 02 жовтня 2015 року, до набуття вироком законної сили, – скасувати, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_3, з-під варти, в залі судового засідання, негайно.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з 30 вересня 2015 року. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 в строк відбування покарання – термін перебування останнього під вартою з 30 вересня 2015 року до 26 грудня 2017 року, включно. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 срок попереднього ув'язнення з 30 вересня 2015 року до 20 червня 2017 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави:

(одержувач – УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО – ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

3456 (три тисячи чотириста п?ятдесят шість) гривень за проведення судової балістичної експертизи за №406 від 30 жовтня 2015 року.

Процесуальні витрати по справі – у сумі 4296 гривень 88 копійок та у сумі 2112 гривень 72 копійки, пов'язані з залученням експертів під час проведення фоноскопічних експертиз за №120/4 від 08 грудня 2015 року та за №26/4 від 09 березня 2016 року, за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України, – віднести за рахунок держави.

Арешт, накладений, відповідно до Ухвал слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 січня 2016 року, від 12 січня 2016 року, від 12 січня 2016 року та від 19 лютого 2016 року, відповідно, на майно обвинуваченого ОСОБА_3, а саме:

1/2 частину грошових коштів, вилучених, відповідно до протоколу обшуку житла від 30 вересня 2015 року, у сумі – 450 (чотириста п’ятдесят) доларів США, 35 (тридцять п’ять) євро, 23850 (двадцять три тисячі вісімсот п’ятдесят) рублів РФ, 29750 (двадцять дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень,

автомобіль марки «УАЗ 469Б», державний реєстраційний номер «00201AM», автомобіль марки «HYUNDAI SONATA», державний реєстраційний номер «ВВ2000ВК», автомобіль марки «УАЗ 3303», державний реєстраційний номер «ВВ5178АМ», автомобіль марки «УАЗ 452А», державний реєстраційний номер «ВВ2117СА»,

гараж, літера «Д», по вулиці Осипенко П, 1, міста Лисичанська,

травматичний пістолет моделі «ПМР», «ХК-004462», умовного калібра 9 мм, виробництва України, мисливську рушницю «SARSILMAZ TS870TM», «10830», 12 калібра, виробництва Туреччини,

– зняти.

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Nokia», ІМЕІ №353181036879089, з Sim-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» «+380505635236», що знаходиться в матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України,

– повернути обвинуваченому ОСОБА_3

грошові кошти, а саме: у сумі – 450 (чотириста п’ятдесят) доларів США, 35 (тридцять п’ять) євро, 23850 (двадцять три тисячі вісімсот п’ятдесят) рублів РФ, 29750 (двадцять дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень, що знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.258-3 ч.1 та ст.263 ч.1 КК України,

– повернути обвинуваченому ОСОБА_3,

бойову нарізну вогнепальну зброю: самозарядний пістолет «ТТ», калібра 7,62 мм, заводський «30032424», самозарядний пістолет «ПМ», калібра 9 мм, виробництва СРСР, 1984 року виготовлення, заводський «УХ-4762», нарізну вогнепальну зброю – мисливську гвинтівку «ТОЗ-8-01», калібра 5,6 мм, виробництва СРСР, 1986 року виготовлення, бойові припаси: 141 штуку – бойові пістолетні патрони 9x18 ПМ, калібра 9 мм, 120 штук – бойові пістолетні патрони 7,62x25 ТТ, калібра 7,62 мм, 104 штуки – бойові проміжні патрони 5,45x39 АК, калібра 5,45 мм, 127 штук – гвинтівочні патрони 7,62х54R Мосин, калібра 7,62 мм, 976 штук – бойові проміжні патрони 7,62x39 АК, калібра 7,62 мм, що знаходяться на зберіганні в УСБУ в Луганській області,

– знищити.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

ОСОБА_3 вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Головуючий суддя:

Судді: