Рішення № 71361648, 28.12.2017, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/1579/17

381/3875/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Пруднікової П.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПАТ «Державний ощадний банк України» про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2017 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з вказаною позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №49856873 від 21.01.2016 року, скасувати арешт на автомобіль Мерседес Бенс, номер державної реєстрації:НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_2 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження рухомого майна запис від 12.05.2017 року за №52232602 про арешт вищевказаного автомобіля.

В обґрунтуваннях позовних вимог позивач посилається на те, що 20.08.2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №3772 на 235 000 грн. Відповідно до вищевказаного договору в забезпечення виконання зобов'язань між позичальником та банком був укладений договір іпотеки нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Радянська (І.Ступака) буд. 10 кв. 46. Станом на 31.03.2011 року ОСОБА_4 мав заборгованість перед позичальником в сумі 199118,21 грн. 31.03.2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений трьохсторонній договір поруки №13615, відповідно до якого поручитель відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. 26.09.2014 року Фастівським міськрайонним судом Київської області винесено рішення, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №3772 від 20.08.2008 року у сумі 211 629,15 грн. та судові витрати в сумі 2116,29 грн. солідарно. На виконання рішення суду був виданий виконавчий лист, відповідно до якого державний виконавець ВДВС Фастівського МУЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, у якому 12.05.2017 року державним виконавцем винесена постанова про арешт рухомого майна боржника ОСОБА_2 (автомобіля). 22.09.2017 року вищевказаний легковий автомобіль, який належить ОСОБА_2 затриманий працівниками Дубенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Рівненській області та відданий під відповідальне збереження ОСОБА_6 Позивач зазначає, що за виконавчим провадженням №49856873 від 21.01.2016 року яке розпочато з порушенням норм діючого законодавства, стягнення звернуто на автомобіль, хоча предметом застави за договором-позики була іпотечна застава квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 Таким чином на належне ОСОБА_2 майно (автомобіль) безпідставно накладено арешт, чим порушені його майнові права щодо розпорядження власністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вирішення спірного питання залишити на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника, проти задоволення позову заперечують.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуванням судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Судом встановлено, що 20 серпня 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №3772 відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 235 000, 00 грн. (а.с.5-6).

21.03.2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_4 /Боржник/ та ОСОБА_2 /Поручитель/ був укладений договір поруки №13615, відповідно до якого поручитель відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник (а.с.7-8).

Відповідно до рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2014 року стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №3772 від 20.08.2008 року у сумі 211629,15 грн. та судові витрати в сумі 2116,29 грн. (а.с.11).

На виконання наведеного судового рішення виданий виконавчий лист від 10.10.2014 року.

Постановою ВДВС Фастівського МУЮ відкрито виконавче провадження №49856873 від 21.01.2016 року щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості (а.с.13).

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на легковий автомобіль Мерседес Бенс, номер державної реєстрації НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, накладено обтяження на підставі постанови ВДВС Фастівського МРУЮ від 12.05.2017 року ВП 49856873 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.14).

Відповідно до постанови від 22.09.2017 року Дубенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Рівненській області транспортний засіб, а саме автомобіль Мерседес Бенс, номер державної реєстрації: НОМЕР_1, згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу доставлений на штрафмайданчик, щодо надісланої постанови про проведення виконавчих дій від 21.09.2011 року по опису та арешту вищевказаного автомобіля, який переданий під відповідальне збереження ОСОБА_6 (а.с.15-16).

Згідно письмових пояснень ПАТ «Державний ощадний банк України», ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року розстрочено виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року за позовом ПАТ Державний ощадний Банк України до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 211629,15 грн. строком на три роки по 5878,60 грн. щомісячно.

Як зазначає ПАТ «Державний ощадний банк України», на даний час заборгованість ОСОБА_2 перед банком не погашена в повному обсязі.

Доказів того, що ОСОБА_2 не має будь-яких зобов'язань перед банком, стороною позивача не надано.

Відповідно положень Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. При цьому, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. А у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зняття арешту із транспортного засобу не підлягають задоволенню, оскільки доказів реального виконання рішення суду стороною позивача не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, автомобіль Мерседес Бенс, номер державної реєстрації НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_2.

При цьому, позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду в інтересах ОСОБА_2 вказує, що за дорученням від 29.03.2014 року вона набула права представляти інтереси власника автомобіля з усіх без виключення питань.

Разом з тим, при дослідженні копії цієї довіреності не встановлено, що власник автомобіля ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 здійснювати представництво його інтересів у судових органах, у тому числі подавати позовні заяви та приймати участь у розгляді справи з питань захисту його прав.

Повноваження представників, які беруть участь в цивільному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Дані положення кореспондуються із приписами ст. 244 Цивільного кодексу України, за якими представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю, за цією ж нормою, є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Таким чином, довіреність на представництво інтересів особи, у даному випадку - в цивільному процесі, повинна визначати право особи на прийняття участі саме у цьому процесі, з відповідними процесуальними правами та обов'язками, визначеними ЦПК України.

З наведеного виходить, що ОСОБА_1 не наділена повноваженнями на представлення інтересів ОСОБА_2 в суді.

У разі, якщо позивач ОСОБА_1 вважає, що за цією довіреністю вона набула права власності на вказаний автомобіль, що передбачає і набуття права звернутися до суду з позовом про зняття з майна арешту, суд вважає за необхідне застосувати правовий висновок, викладений в Постанові Верховного Суду України в справі №6-688цс15 від 16 грудня 2015 року, який в силу положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Так, за частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, передумовою звернення до суду з такими вимогами є набуття статусу власника, або обґрунтовано вважати, що майно, на яке накладено арешт, належить позивачу, а не боржникові.

Так, в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Аналогічні положення містить і ЦПК України.

В силу ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналізуючи наведені норми права вбачається, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, суд розглядає справи тільки за зверненням особи - позивача, однак ОСОБА_1 не є особою, якій у спірних правовідносинах належить право вимоги.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись нормами ЦК України, Законами України «Про виконавче провадження», ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПАТ «Державний ощадний банк України» про зняття арешту з майна - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку розділу V ЦПК України.

Суддя Є.Ю.Чернишова