Рішення № 71361376, 21.12.2017, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2143/17

Провадження № 2-1270/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 грудня 2017 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Болобана В.Г.,

за участі секретаря Рудніцької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовною заявою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року позивач звернувся до суду із позовною заявою про витребування майна від добросовісного набувача. В обґрунтування позову зазначив, що у 2007 році позивачем, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2007 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за № 9575. було придбано земельну ділянку площею 0.0610 га, кадастровий номер 3223186800:03:011:0008, розташовану на вул..Озерній в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.12.2015 року по цивільній справі № 369/3941/15-ц за позовом ОСОБА_4 було визнано дійсним договір купівлі-продажу даної земельної ділянки від 10.06.2013 року, укладений між ОСОБА_4 як покупцем та ОСОБА_1 як продавцем.

Однак, спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача не з його волі. Позивач з квітня 2012 року по січень 2017 року знаходився за межами України. Ніяких повноважень щодо відчуження належного йому майна не надавав. Вказані обставини встановлені судом по вказаній цивільній справі.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04 травня 2017 року скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.12.2015 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ін. про визнання правочинів дійсними та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити. Однак, згідно з відомостями Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ще до набрання законної сили останнього судового рішення власником даної земельної ділянки став і є на даний час ОСОБА_2. Позивач вважає себе власником спірної земельної ділянки, тому звернувся до суду з вимогою про витребування майна від добросовісного набувача.

Позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, яка була задоволена ухвалою суду від 17.08.2017 року.

В судове засідання 21.12.2017 року позивач та представник позивача не з’явились, подали заяву про розгляд справи без них, проти заочного рішення не заперечили.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, хоча був повідомлений належним чином шляхом оголошення в Урядовому кур’єрі № 211 від 09.11.2017 року. Заяв чи клопотань до суду не подавав.

Судом також був залучений в якості третьої особи ОСОБА_4, який в судове засідання також не з’явився, заяв чи клопотань не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.У 2007 році позивачем, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2007 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за № 9575. було придбано земельну ділянку площею 0.0610 га, кадастровий номер 3223186800:03:011:0008, розташовану на вул..Озерній в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.12.2015 року по цивільній справі № 369/3941/15-ц за позовом ОСОБА_4 було визнано дійсним договір купівлі-продажу даної земельної ділянки від 10.06.2013 року, укладений між ОСОБА_4 як покупцем та ОСОБА_1 як продавцем.

Спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача не з його волі. Позивач з квітня 2012 року по січень 2017 року знаходився за межами України. Ніяких повноважень щодо відчуження належного йому майна не надавав. Вказані обставини встановлені судом по вказаній цивільній справі.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04 травня 2017 року скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.12.2015 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ін. про визнання правочинів дійсними та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Станом на час судового розгляду відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 0.0610 га, кадастровий номер 3223186800:03:011:0008, розташовану на вул. Озерній в с. Підгірці, Обухівського району, Київської області належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 270 від 04.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ ОСОБА_5

Тобто, цей договір був укладений до набрання чинності рішення Апеляційного суду Київської області від 04 травня 2017 року.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Власник майна - це та особа, яка має законні права володіти, користуватися, розпоряджатися майном, що вибуло до добросовісного відповідача поза волею власника. Тобто, звернутися до добросовісного набувача із позовом про витребування майна може тільки неволодіючий власник.

Щодо добросовісного набувача, то відповідно до п. 10 ч. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала не це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано в нього.

Статтею 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За таких обставин, позивач має право витребувати земельну ділянку від добросовісного набувача (відповідача), оскільки майно (земельна ділянка) вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом (укладанням договору купівлі-продажу продавцем, який не мав права на цей правочин).

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню, оскільки позивач обрав правильний спосіб захисту своїх прав саме шляхом витребування майна від добросовісного набувача.Правомірним суд визнає і вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат в повному обсязі, оскільки такі вимоги відповідають ст.88 ЦПК України та підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжним дорученням.

Керуючись статтями 10, 12. 13, 18, 82, 141, 247, 258, 259, 260, 354, 355 ЦПК України, статтями 330, 388 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_2 (07300, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Щорса, 14, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) земельну ділянку площею 0,0610 га, кадастровий номер 3223186800:03:011:0008, розташовану на вул. Озерній в с. Підгірці Обухівського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 737,38 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті відповідно до ухвали Обухівського районного суду Київської області від 17.08.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Київської області з урахуванням статей 354-356 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області за умови подачі письмової заяви відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Болобан В.Г.