Вирок № 71361014, 29.12.2017, Ірпінський міський суд Київської області

29.12.2017 Справа № 367/3509/15-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2017 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

Головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Герасімчук Ю.О.,

за участю:

прокурора Шубчик С.С.,

представника потерпілої ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ірпеня кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110040002293 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

07.12.2014 року, близько 17 год. 50 хв. ОСОБА_4, точний час не встановлен, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна в смт. Гостомель Київської області, на перехресті з вул. Інтернаціональна, порушуючи вимоги п. 1.3 ПДР України «Учасники дорожнього руху зобов’язані знати і неухильно виконувати вимоги правил дорожнього руху, а також бути взаємовічливими», п. 1.5 ПДР України «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків», а також порушуючи п. 10.1 ПДР України «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», не врахував дорожню обстановку, маючи технічну можливість уникнути зіткнення, з метою виконання маневру повороту ліворуч на другорядну дорогу, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху відносно свого напрямку руху і допустив зіткнення з автобусом марки «Mercedes-Benz 310D», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався по даній вулиці в зустрічному для керованого ОСОБА_4 автомобіля напрямку руху. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автобуса марки «Mercedes-Benz 310D», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани нижньої повіки та множинних уламкових переломів стінок правої гайморової пазухи і нижнього краю очниці (вилицево-орбітальний комплекс) та кісток носу, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликають тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, викладеного у вироку суду не визнав . Пояснив, що 07.12.2014 року він рухався на своєму автомобілі марки марки «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Леніна в смт. Гостомель приблизно о 18 годині вечора, зі швидкістю, приблизно 40-60 км/год, оскільки це був населений пункт. На перехресті з вул. Інтернаціональна він зупинився оскільки йому потрібно було повернути ліворуч на вул. Інтернаціональну, пропустив вантажівку, яка рухалась по зустрічній смузі та виконав маневр повороту ліворуч. Однак під час повороту він почув сильний удар в правий бік автомобілю та втратив свідомість. Перед виконанням повороту ліворуч він бачив по зустрічній смузі руху світло фар якогось автомобілю приблизно за 60-70 метрів від нього, але вважав, що встигне виконати маневр повороту. Після удару його забрала карета швидкої допомоги та він нічого не бачив. Про всі обставини ДТП він дізнався вже після того як прийшов до тями в лікарні від дружини та слідчого. Вважав, що в данній ДТП наявна провина водія маршрутки, який скоїв зіткнення з його автомобілем, який вже завершив маневр повороту та перебував за перехрестям на вул. Інтернаціональна. Зазначив, що позовні вимоги потерпілої не визнає в повному обсязі, оскільки не вважає себе винним в порушенні Правил дорожнього руху та оскільки сума заявленої шкоди нею підтверджена не була. В судовому засіданні подав заяву про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2016 році», оскільки має неповнолітню дитину на утриманні, та просив врахувати, що являється особою, що має інвалідність 3 группи.

Разом із тим, незважаючи на зайняту обвинуваченим позицію, яку суд розцінює, як спосіб обраний ним з метою свого захисту та уникнення відповідальності за скоєне, його вина у вчиненні злочину викладеного у вироку, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні сукупністю наступних доказів.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що вона 07.12.2017 року приблизно о 17 год. 40 хв. їхала в маршрутному таксі марки «Mercedes-Benz» з смт. Гостомель до с. Озера Київської області. Потерпіла зазначила, що оскільки в маршрутки сидячих місць не було, вона їхала стоячи по середині салону та трималася рукою за металевий поручень. Через деякий час, як вона зашла в маршрутку, приблизно через хвилин 10, коли даний автомобіль рухався по вул. Леніна в смт. Гостомель, на перехресті з вул. Інтернаціональна, вона відчула сильний удар по автобусу, через що, вона вдарившись головою об металевий поручень впала на підлогу та втратила свідомість. Після чого, коли прийшла до тями вона підвелась на ноги та вийшла з салону автобуса на вулицю, звідки через деякий час її забрала швидка медична допомога, оскільки в неї боліла голова та обличчя, а також була нудота. Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що сам момент зіткнення автомобілів вона не бачила, та з яким саме автомобілем відбулось зіткнення. До удару маршрутка їхала прямо та не зупинялась. Про те, що зіткнення маршрутки відбулось із автомобілем марки «ЗАЗ Lanos» під керуванням ОСОБА_4 їй стало відомо пізніше від слідчого. В наслідок данної ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани обличчя та перелому гайморової пазухи і нижнього краю очниці, та тривали час перебувала у лікарні на лікуванні, їй було проведено операцію на обличчі, однак їй потрібно провести ще декілька операцій для виправлення наслідків травми, потрібно виконати пластику носу. Дані операції дуже багато коштують а тому просила стягнути кошти які вона вже витратила на лікування та яких вона ще потребує для подальшого лікування на її користь з обвинуваченого та страхової компанії ТДВ «СК «КРЕДО». Зазначила, що просить стягнути матеріальну шкоду з страхової компанії, в якої було застраховано відповідальність обвинуваченого у сумі 100 000 гривень, а іншу суму поза страхової суми стягнути з обвинуваченого, а саме в розмірі 250 000 гривень. Також зазначила, що в наслідок даної ДТП та спричинення їй тілесних ушкоджень їй було завдано моральну шкоду, оскільки вона вимушена була відчувати біль, перенести операцію на обличчі, тривалий час лікуватись та відчувати душевні страждання щодо цього, а тому просила стягнути на її користь з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 250 000 гривень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що 07.12.2014 року приблизно о 17 год. 50 хв. він керував автобусом марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 та рухався по маршруту Київ-Шибене, оскільки був водієм на ТОВ «Авто-Транс Буд», яке здійснює пасажирські перевезення. Так, коли він їхав по вул. Леніна в смт. Гостомель та почав наближатися до перехрестя з вул. Інтернаціональна, він побачив, що на зустріч йому по зустрічній смузі руху їхав автомобіль НОМЕР_3, який також наближався до даного перехрестя. Пояснив, що автомобіль рухався з увімкненим ближнім світлом фар, так само як і він на автобусі. Так, на даному перехресті водій автомобіля «ЗАЗ Lanos» не вмикаючи лівий покажчик повороту, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч на вул. Інтернаціональну, в результаті чого він виїхав повністю на його смугу руху. При цьому ОСОБА_5 почав відразу гальмувати і скеровувати кермо свого автобуса праворуч, але зіткнення уникнути не вдалося. Пояснив, що зіткнення відбулося на правій половині його смуги руху, та в результаті ДТП транспортні засоби опинилися на узбіччі з правої сторони. Після чого, ОСОБА_5 виламав пошкоджені двері автобуса та почав допомагати пасажирам виходити з автобуса. Він зазначив, що в салоні автобуса було 20 пасажирів, 18 сидячих та 2 стоячих. Також, він побачив, що потерпіла ОСОБА_6, стояла в автобусі та при зіткненні впала та отримала тілесні пошкодження. Також, свідок повідомив, що через деякий час після ДТП, приїхала швидка медична допомога, яка забрала до лікарні водія автомобіля «ЗАЗ» та декілька пасажирів автобуса, серед яких була й ОСОБА_6. Також, свідок зазначив, що погодні умови на момент ДТП були наступними: було темно, але видимість була нормальною, оскільки туману та дощу не було, однак дорожнє покриття було вкрите кригою, була ожеледиця. Перехрестя освітлювалось звичайними ліхтарями на електроопорах. Пояснив також, що він рухався на автобусі з приблизною швидкістю 50-60 км/год. Після ДТП пригоди він був присутній при складанні схеми ДТП, яку підписав та протоколу огляду місця події. Зазначив, що в схемі ДТП стоїть його підпис, але помилково зазначене призвіще ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні, повідомила, що 07.12.2014 року, у ввечорі, точного часу не пам,ятає, вона була пасажиром маршрутки, яка потрапила в ДТП. Пояснила, що після того як вони виїхали на центральну вулицю смт. Гостомель, вона побачила, що їм на зустріч, зліва, їхав автомобіль, який скоїв з ними зіткнення. Після зіткнення вона впала на підлогу, на неї впали інші пасажири. Зазначила, що на вулиці був сніг, було темно, але працювали вуличні ліхтарі, які добре освітлювали вулицю. До того як вказаний автомобіль зліва в,їхав в них, водій маршрутки їхав прямо та нікуди не повертав, їхав не швидко та по переду них інших автомобілів не було.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що 07.12.2014 року приблизно о 18 годині, він прокинувся в автобусі, в якому перебував в якості пасажира, від сильного гальмування та удару. Пояснив, що моменту зіткнення з іншим автомобілем він не бачив, оскільки заснув. Пояснив, що на вулиці був мороз, снігу на дорозі не було, а перехрестя на якому сталося ДТП було добре освітлюваним. Після зіткнення, він побачив, що у потерпілої ОСОБА_6 була травма носа, а інший водій був без свідомості та їх згодом забрали на швидкій медичній допомозі до лікарні.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що 07.12.2014 року в вечорі, точний час не пам,ятає, він у м. Гостомелі знаходився біля перехрестя вул. Леніна та вул. Інтернаціональна на зупинки за вимогою та чекав свого племінника, та побачив, що автомобіль марки «ЗАЗ Lanos»-пікап проїжджає повз нього та не зупиняючись повертає ліворуч на вул. Інтернаціональну, а через секунду почув сильний удар та побачив, як вказаний автомобіль протягує маршрутка на узбіччя. Самого моменту удару він не бачив, але після зіткнення бачив, що автомобіль Ланос отримав дуже сильні пошкодження з правої сторони та його водій був без свідомості. До того як він почув удар він бачив що по зустрічній для Ланоса смузі до перехрестя під’їжджав якісь автомобіль, оскільки він бачив світло його фар приблизно метрів за 35-40 до перехрестя.

Допитаний в судовому засіданні слідчий Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, в якості свідка ОСОБА_10 пояснив суду, що вже не пам’ятає обставин даного ДТП. Однак, він підтвердив факт того, що саме він був на місці ДТП, та складав протокол огляду місця ДТП та схемі ДТП. Також, пояснив, що при складанні даних документів були різні поняті, оскільки перші поняті не могли чекати та пішли з місця ДТП, тому були запрошені інші поняті для складання схеми. Також зазначив, що схема ДТП на місці була підписана лише водієм ОСОБА_5, оскільки іншого водія забрала карета швидкої допомоги та він перебував без свідомості.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні суду пояснив, що він 07.12.2014 року приблизно о 18 годині вечора у м. Гостомель він йшов по дорозі приблизно в метрах 50 від місця зіткнення автомобілів на перехресті вул. Леніна та вул. Інтернаціональна та побачив, як водій автомобіля «ЗАЗ Ланос» повертаючи ліворуч на вул.. Інтернаціональна не пропустив маршрутку, яка рухалась по вул.. Леніна та здійснив з нею зіткнення. Після удару обидва автомобілі винесло на обочину.

Крім того, вина ОСОБА_4 в скоєнні злочину викладеного у вироку суду підтверджується іншими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та наявні в матеріалах кримінального провадження.

Так, згідно із витягом з кримінального провадження № 12014110040002293, відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені 08 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України ( т. 2 а.с. 1).

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди проведеного слідчим Ірпінського СВ МВ ГУ МВС України в Київській області слідчим Богуш А.М. від 07 грудня 2014 року, який проводився з 18 години 30 хвилин до 19 годин 20 хвилин у смт. Гостомель Київської області, схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та ілюстративної таблиці до нього, вбачається, що місцем дорожньо-траспортної пригоди є перехрестя у вигляді літери «Т» по вул. Леніна навпроти будинку № 3 в смт. Гостомель Київської області. Також, даним оглядом було встановлено, що покриття проїзної частини дороги є асфальтобетонним, яке було у забрудненому стані, а саме на дорозі була ожеледиця. Крім того, дана ділянка дороги освітлювана міським електроосвітлюванням, при цьому загальний стан видимості дороги 200 м, зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія 200 м, із ввімкненим світлом фар: дальнім 200 м, ближнім 100 м, при денному світлі 300 м. Оглядовість із кабіни водія на смузі руху автомобіля: ліворуч 200 м.. Також, було встановлено положення транспортних засобів на місці пригоди паралельно один до одного, передом до буд. № 3 по вул. Леніна в смт. Гостомель, автомобіль НОМЕР_4 білого кольору та маршрутне таксі білого кольору марки «Mercedes Sprinter» д.н.з. НОМЕР_2. Даний протокол був підписаний водієм ОСОБА_5 в присутності понятих та спеціаліста. Крім того, заяв та зауважень до складання протоколу огляду та схеми, під час їх складання, слідчому не надходило. Зі схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та ілюстративної таблиці, вбачається, що зіткнення відбулося на зустрічній, для водія автомобіля «ЗАЗ Lanos» - ОСОБА_4, смузі руху автомобіль «ЗАЗ Lanos» правою боковою частиною автомобіля, а автомобіль «Mercedes Sprinter» передньою правою частиною автомобіля. (т. 2 а.с. 6-17)

Відповідно до висновку експерта № 1256 А від 20.01.2015 року при проведенні авто-технічної експертизи було встановлено, що рульове керування автомобіля «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент огляду знаходилось в технічно несправному непрацездатному стані через деформацію правої рульової тяги. Дана несправність виникла в процесі зіткнення. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1, на момент огляду знаходилась в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент огляду, знаходились в працездатному, технічно несправному стані, через деформацію шарової опори переднього правого колеса. Дана несправність сталась в процесі зіткнення. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено. (т. 2 а.с. 32-36)

Як вбачається, з матеріалів кримінального провадження, а саме дублікатом довідки № 11940 видана ОСОБА_6 КП «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області, про те, що їй була надана медична допомога 07.12.2014 року у зв’язку з ЗЧМТ ЗТМ, відкритий перелом передньої стінки правої гайморової пазухи, н-м кісток носа. (т. 2 а.с. 37)

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту проведеного слідчим СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_12 від 11.03.2015 року, який проходив з 18 год. 00 хв. до 20 год. 30 хв., відповідно до якого учасником слідчої дії був свідок ОСОБА_5 та поняті ОСОБА_13 та ОСОБА_14. Місцем проведення слідчої дії було перехрестя вул. Леніна та вул. Інтернаціональна в смт. Гостомель Київської області, де свідку ОСОБА_5 було запропоновано зазначити як саме та в якому напрямку він рухався перед зіткненням, на що він погодився. Свідок ОСОБА_5 описав обставини, показав місце розташування автомобілів до зіткнення та після нього, також показав саме місце зіткнення транспортних засобів. Так, покази дані свідком ОСОБА_5 під час слідчого експерименту повністю відповідають його показам та показам інших свідків наданими ними в судовому засіданні. (т. 2 а.с. 51-54)

З матеріалів кримінального провадження, а саме дубліката довідки № 11944 видана ОСОБА_4 КП «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області, про те, що йому була надана медична допомога 07.12.2014 року у зв’язку з ЗЧМТ ЗТМ, косий перелом лівого стегна зі зміщенням, саднені рани голови та забій грудної клітини та його було госпіталізовано до реанімаційного відділення. (т. 2 а.с. 55)

Відповідно до висновку експерта № 5-01/207 від 30.03.2015 року при проведенні авто-технічної експертизи було встановлено, що за даних дорожніх обставин, при заданих вихідних даних, водій автомобіля «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній ситуації, при виконанні вимог п. 10.1 ПДР України, водій автомобіля «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автобусом «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2, на що у нього не було перешкод технічного характеру. За даних дорожніх обставин, при заданих вихідних даних, водій автобуса «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України. В даній дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, водій автобуса «Mercedes-Benz» не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «ЗАЗ Lanos» шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для руху. (т. 2 а.с. 61-63)

З висновку судово-медичної експертизи № 51 від 17.03.2017 року, вбачається, що згідно наданої на дослідження медичної документації,(в тому числі і виписного епікризу №106698/1099 згідно, якого ОСОБА_6 перебувала на лікуванні в центрах нейрохірургії та щелепно-лицевої хірургії КОКЛ 07-23.12.14р.) у гр. ОСОБА_6 мали місце ушкодження: забійна рана нижньої повіки та множинні уламкові переломи стінок правої гайморової пазухи і нижнього краю очниці (вилицево-орбітальний комплекс) та кісток носу, які могли утворитись за обставин і в строк, що зазначені у постанові, внаслідок контактування з виступаючими частинами салону автобуса. Діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку», як не підтверджений об’єктивними даними, у висновку враховуватись не може. Отримані ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликають тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я. (т. 2 а.с. 66)

З висновку судово-медичної експертизи № 63 від 26.03.2015 року, вбачається, що згідно наданої на дослідження медичної документації у гр. ОСОБА_4 мали місце ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з різаними ранами обличчя та забоєм головного мозку; закритий перелом лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків. Ушкодження могли утворитись під час ДТП за зазначених у постанові обставин, внаслідок контактування з частинами салону автомобіля і струсу тіла. Отримані ОСОБА_4 ушкодження, у своїй сукупності, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликають тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я. (т. 2 а.с. 68)

Досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази суд оцінює в їх сукупності за критеріями належності та допустимості. За критерієм належності, закріпленим у ст. 85 КПК України, суд вважає всі досліджені докази належними, допустимими, стабільними, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та не має підстав їм не довіряти.

Разом із тим, статтею 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Оцінюючи досліджені докази надані стороною обвинувачення за критерієм допустимості судом встановлено наступне.

В статті 86 КПК України зазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Судом встановлено, що всі надані прокурором докази отримані у порядку, встановленому КПК України.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає безспірно встановленим те, що всі процесуальні дії по збиранню доказів по даному провадженню, які були досліджені судом, були проведені у спосіб, з дотриманням порядку і на підставах, передбачених процесуальним законом з дотриманням загальних засад кримінального провадження, які гарантують права і свободи людини та громадянина (п. п. 1-10 ч. 1 ст. 7, ч. ч. 2, 4 та 6 ст. 246, 251, 252, 271, 273, 275 КПК України).

Таким чином, проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні покази обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілої, свідків, а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом встановлено, що вони є переконливими, послідовними, та такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами. Вказані докази суд покладає в основу свого рішення по суті висунутого ОСОБА_4 обвинувачення по даному кримінальному провадженню.

За таких обставин, суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального злочину викладеного у вироку суду доведена та його дії органом досудового слідства за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілої середньої тяжкості тілесних ушкоджень, скоїв злочин передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

Також судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 який раніше не судимий, пенсіонер по інвалідності 3 групи, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_5.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинений ним злочин відноситься відповідно до ст.ст. 12, 25 КК України до необережних злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

З врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого злочину, і даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом’якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції статті за ч. 1 ст. 286 КК України.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4, можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає обвинуваченому покарання у виді обмеження волі.

При цьому, суд, вважає за можливе задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії 1-ОЛ № 091519 від 22.03.2010 року).

Так, пунктом в) статті 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» встановлено, що звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

При вирішенні цивільного позову потерпілої про відшкодування шкоди завданої злочином, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 127, ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У судовому засіданні позивачка заявлений цивільний позов у даному кримінальному провадженні підтримала у повному обсязі, просила задовольнити. Обвинувачений позов потерпілої не визнав в повному обсязі, оскільки не вважає себе винним у вчиненні злочину, в якому його обвинувачують та сторона захисту вважала, що потерпілою не було надано доказів на підтвердження заявленої нею суми матеріальної та моральної шкоди.

У відповідності зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, що завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода заподіяна не з її провини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або за іншими підставами.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_6 просила суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 250 000, 00 гривень, яка складається з витрат пов’язаних з її лікуванням, а також 100 000 гривень з Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Кредо», в якому було застраховано цивільно–правову відповідальность обвинуваченого, в межах страхової суми полісу АІ/ 7285336 від 08.11.2014 року.

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_3, що належить відповідачу ОСОБА_4 застрахований у ТДВ СК «КРЕДО» згідно полісу № АІ/7285336 від 08.11.2014 року обов’язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 9 вказаного закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як встановлено судом, розмір франшизи за полісом № АІ/ 7285336 обов’язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів складає 0 гривень та ліміт страхового відшкодування шкоди заподіянної життю і здоров,ю становить 100 000 гривень.

Відповідно до ст. 22 вказаного закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При визначення розміру матеріальної шкоди заподіяної потерпілій ОСОБА_6 суд приймає до уваги надані позивачем видаткову накладну від 16.12.2014р., фіскальні чеки на придбання ліків для операції та лікування, які були дослідженні у судовому засіданні, та приходить до висновку, що сума матеріальної шкоди, яка була доведена потерпілою у судовому засіданні складає 11 738 гривень 25 копійок. (т. 4 а.с. 166-176). Втім, суд не може прийняти до уваги квитанцію № 11586.260.1 від 12.12.2014 року на суму 550 гривень, з якої вбачається, що призначення платежу є: «Добровільна пожертва на потреби медичної установи», оскільки ці витрати не є матеріальною шкодою в розумінні ст. 1195 ЦК України. У зв’язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача з Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Кредо» на користь позивачки ОСОБА_6 суму спричиненої їй матеріальної шкоди у розмірі 11 738 гривень 25 копійок.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована у відповідача ТДВ СК «КРЕДО», то суд, вважає за необхідне стягнути на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 11 738, 25 гривень, саме з ТДВ СК «КРЕДО», в іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач також пред’явив позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 250 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, яка передбачена ст. 23 ЦК України підлягають задоволенню частково, оскільки суд вважає, що подія, яка спричинила позивачу моральну шкоду, об’єм її хвилювань, порушення її нормальних життєвих зв’язків, заподіяла моральні страждання з вини відповідача ОСОБА_4, оскільки в результаті ДТП позивач зазнала тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Однак, суд вважає заявлену суму моральної шкоди завищеною і з урахуванням характеру і тривалістю моральних страждань позивача, суд оцінює моральну шкоду у розмірі 30 000,00 гривень, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 судові витрати по справі за проведення експертиз, а саме за № 1256А від 20.01.2015р. у сумі 491,40 гривень, за № 5-01/207 від 30.03.2015р. у сумі 613,80 гривень, а всього в сумі 1105 гривень 20 копійок.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого суд не застосовує.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 369, 370-374, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ТДВ СК «КРЕДО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «КРЕДО» (ЄДРПОУ 13622789) на користь ОСОБА_6, в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 11 738 (одинадцять тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню в сумі 1 105 (одна тисяча сто п’ять) гривень 20 копійок.

Речовий доказ по кримінальному провадженню – автомобіль НОМЕР_5, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 – залишити власнику.

Речовий доказ по кримінальному провадженню – автомобіль НОМЕР_6, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5, - повернути власнику.

Вирок суду першої інстанції, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Київської області, шляхом подачі апеляції до Ірпінського міського суду Київської області.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_16