Рішення № 71360244, 27.12.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2-а/361/726/17, cправа № 361/7572/17

27.12.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» грудня 2017 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі судді Василишин В.О., розглянувши у приміщенні Броварського міськрайонного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними й зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

12 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови йому у проведенні перерахунку та виплати пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 468,10 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 02 червня 1986 року по 04 червня 1986 року; зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити йому з 01 липня 2017 року перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 468,10 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 02 червня 1986 року по 04 червня 1986 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід II групи, перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На момент аварії на Чорнобильській АЕС, позивач працював електромонтажником в ДП «Електромонтаж - 422». Згідно із наказом № 18 від 02 червня 1986 року був відкомандирований на КПП-7 30-ти кілометрової зони ЧАЕС по проведенню робіт ЕМР по будівництву перевантажувального пункту для Чорнобильської АЕС з 02 червня 1986 року по 04 червня 1986 року. За цей період позивачу виплачено заробітну плату в сумі 68,10 крб. Заробітна плата нарахована та виплачена без урахування премії, встановленої нормативно-правовими актами СРСР та УРСР, розрахунок заробітної плати за час роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проведений невірно, оскільки не були використані нормативні документи з грифом «таємно» і для «службового використання. Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751, якщо підприємством було невірно нарахована заробітна плата за роботу в зоні відчуження, то підприємство на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно із законодавством, розраховану таким чином заробітну плату не індексують і не виплачують, а лише враховують при обчисленні пенсії.

На даний час позивач не має можливості звернутися до підприємства з вимогою про проведення перерахунку заробітної плати, так як підприємство знаходиться в стані припинення, архівні документи знищені. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до відповідача з заявою провести перерахунок його пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 468,10 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 02 червня 1986 року по 04 червня 1986 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.

Листом від 22 червня 2017 року відповідач повідомив позивачу про відмову у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що ним не надано первинних документів, які б підтверджували виплату премії в розмірі 400,00 крб. Вважає відмову відповідача неправомірною і такою, що порушує його право на належний соціальний захист.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2017 року відкрито скорочене провадження у справі.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень КАС України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами частин першої, другої й четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

27 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення від Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на адміністративний позов, в якому відповідач зазначав про невизнання позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, також є інвалідом (ІІ група інвалідності) внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

16 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою провести перерахунок його пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 468,10 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 02 червня 1986 року по 04 червня 1986р. без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.

Листом від 22 червня 2017 року відповідач повідомив позивачу про відмову у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують виплату одноразової премії в розмірі 400 крб.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо був зайнятий на роботах, передбачених постановами КПРС, РМ СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378 і постановою РМ СРСР і ВЦСПС від 05 червня 1986 року № 665-195, що дає право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі Списком № 1, затвердженим постановою РМ СРСР від 22 серпня 1986 року № 1173. На час аварії на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_1 працював електромонтажником в ДП «Електромонтаж - 422». Згідно із наказом № 18 від 02 червня 1986 року був відкомандирований на КПП-7 30-ти кілометрової зони ЧАЕС по проведенню робіт ЕМР по будівництву перевантажувального пункту для Чорнобильської АЕС з 02 червня 1986 року по 04 червня 1986 року За цей період позивачу було виплачено заробітну плату в сумі 68,10 крб.

Із детальної інформації на юридичну особу вбачається, що ДП «Електромонтаж - 422» з 2005 року перебуває в стані припинення.

Згідно із частиною першою статті 54 цього Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 112 від 25 березня 2014 року був затверджений «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Заробітна плата була нарахована та виплачена без урахування премії, яка була встановлена нормативно-правовими актами СРСР та УРСР, розрахунок заробітної плати за час роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС був проведений невірно, оскільки не були використані нормативні документи з грифом «таємно» і для «службового використання. Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року

№ 09-3751, якщо підприємством було невірно нарахована заробітна плата за роботу в зоні відчуження, то підприємство на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно із законодавством, розраховану таким чином заробітну плату не індексують і не виплачують, а лише враховують при обчисленні пенсії.

Листом Міністерства праці і соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-21 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» було розсекречено ряд нормативно-правових актів урядів СРСР та УРСР. Серед розсекречених в тому числі і Постанова Ради Міністрів СРСР №964 рс від 17 травня 1986 року, Розпорядження СРСР №1512-р від 24 червня 1986 року, від 17 червня 1986 р. N 207-7.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (порядок виплати премії визначено Постановою СРСР №1512-р від 24 червня 1986 року) запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР і розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

Рішенням Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до роз'яснення Міністерства праці України від 09 червня 1995 року за № 224/8.13, перерахунок заробітної плати працівникам, які виконували в зоні відчуження роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розраховується по тій грошовій одиниці, що діяла в 1986 році, тобто в рублях. Нарахована сума заробітної плати не індексується і не виплачується, а лише враховується при призначенні пенсії.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. У ст. 2 цього ж Закону передбачено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Вищий адміністративний суд у своєму рішенні від 18 лютого 2015 року у справі К/800/1607/15 дійшов висновку, що перерахунок пенсії, виходячи із заробітної плати за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС необхідно проводити на підставі постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок №207-7 від 10 червня 1986 року та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року, оскільки право особи на заробітну плату у підвищеному розмірі, за період її роботи у зоні відчуження, гарантоване державою шляхом видання вказаних документів.

Тобто, у позивача з незалежних від нього обставин відсутня можливість надати довідку відповідної форми через те, що підприємство з 2005 року знаходиться в стані припинення.

Однак, на переконання суду, вказана обставина не може бути єдиною підставою до позбавлення права позивача на відповідний перерахунок пенсії.

У частині першій статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У пунктах 1, 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 3668-VI визначено, він набирає чинності з 01 жовтня 2011 року і що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп зазначено, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту інституцій. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.

Отже, системний аналіз викладених правових норм та наведеної правової позиції КСУ дозволяє стверджувати, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом № 3668-VI, тобто після 01.10.2011 р., та Законом № 911-VIII, тобто з 01.01.2016 р.

Тобто, у позивача з незалежних від нього обставин відсутня можливість надати довідку відповідної форми через ліквідацію підприємства без правонаступника, де він працював.

Враховуючи, що за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за місцем постійної роботи позивачу виплачена заробітна плата без урахування всіх тарифних ставок, премії та доплат, які були встановлені нормативно-правовими актами СРСР та УРСР, розрахунок заробітної плати за час роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проведений невірно, оскільки не були використані нормативні документи з грифом «таємно» і для «службового використання», що передбачають оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 3-й, 2-й, 1-й зоні небезпеки відповідно в чотирьох, трьох, двократному розмірі понад збережену заробітну плату, встановлену по основному місцю роботи, а також оплату праці за роботу у вихідні дні в подвійному розмірі, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставини, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи приведені норми та встановлені обставини, суд вважає, що дії позивача, направлені на реалізацію законом встановленого права на перерахунок пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, узгоджуються із положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відмова Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в проведенні перерахунку пенсії є безпідставною і протиправною.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведені відповідачем заперечення по суті даного позову є немотивованими та не обґрунтованими жодними доказами, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Керуючись статтями 2, 6, 77, 78, 90, 242, 243, 244, 245, 246, 257-263, 371 КАС України, пунктом 10 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень КАС України у редакції Закону

№ 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, - Броварський міськрайонний суд

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1, виходячи із заробітної плати в сумі 468,10 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 02 червня 1986 року по 04 червня 1986 року.

Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити з 01 липня 2017 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, виходячи із заробітної плати в сумі 468,10 крб., одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 02 червня 1986 року по 04 червня 1986 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.

Рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.О.Василишин