Ухвала суду № 71359907, 28.12.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2934/17

Провадження № 11-кп/779/559/2017

Категорія ч.1 ст. 186 КК України

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Гандзюка В.П.,

секретаря с/з ОСОБА_1,

з участю прокурора Журавльова Є.Є.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою (далі АС) обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_2, на вирок Коломийського міськрайонного суду від 03 листопада 2017 року по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), предбаченого ч.1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Коломия, вул. Леонтовича, 22/2, Івано-Франківської області, українець, неодружений, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючий, згідно ст.55 КК в редакції 1960 року та ст. 89 КК не судимий, громадянин України,-

визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст.186 КК – на 1 (один) рік позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж 60 днів, з часу проголошення вироку.

Строк відбування покарання постановлено рахувати 16 червня 2017 року.

У відповідності до вимог ст. 72 ч. 5 КК, у редакції чинній на час обрання запобіжного заходу, зараховано в строк відбування покарання у виді позбавлення волі термін його попереднього ув»язнення з 16.06. по 20.06.2017р. включно, що становить 5 (п"ять) днів, з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до положень ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

За вироком суду ОСОБА_3 засуджений за те, що він вчинив відкрите викрадення чужого майна.

Так, обвинувачений, 15.06.2017р. приблизно об 11 год., перебуваючи в магазині «Еліт пласт», що в м. Коломия по вул. С. Бандери, 13/3, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, відкрито викрав у гр. ОСОБА_4 належний їй мобільний телефон марки «Nomi Colt i401», білого кольору, імей 1-868648021110504, імей 2-868648021110512, вартістю 749 гривень, в якому була вмонтована сім-картка оператора «МТС» НОМЕР_1 вартістю 25 гривень та флеш - карта на 8 ГБ вартістю 150 грн. Після чого, ОСОБА_3 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 924 (дев»ятсот двадцять чотири) грн.

Не погодившись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_3 подав АС, із змісту якої вбачається, що він покликаються на суворість призначеного йому покарання, а також зазначає, що вказаний вирок є безпідставним та необґрунтованим у зв’язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд на його думку неправильно зарахував йому строк попереднього ув’язнення у строк відбуття покарання, зокрема з 21.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Просить вирок суду змінити, призначити йому покарання у виді 6 місяців арешту та зарахувати йому строк попереднього ув’язнення до вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

В АС захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2 вказує, що призначене його підзахисному покарання за своєю суворістю є таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного, а тому в цій частині вирок на його думку підлягає зміні. Зазначає також, що судом першої інстанції не неправильно застосувано закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд на його думку неправильно зарахував його підзахисному строк попереднього ув’язнення у строк відбуття покарання, зокрема з 21.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає одному дню позбавлення волі. Крім цього, вказує, що суд першої інстанції під час судового розгляду в порушення вимог КПК, з власної ініціативи відновив судове слідство без жодної на те підстави, та ще й продовжив ухвалою від 06.10.2017 року строк тримання під вартою його підзахисному, хоча зобов’язаний був після промов у дебатах надати сторонам право на репліку та надати обвинуваченому останнє слово.

Просить вирок суду змінити, призначити його підзахисному покарання у виді 6 місяців арешту та зарахувати йому строк попереднього ув’язнення до вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_2, які підтримали подані АС, просять вирок суду змінити та задовольнити їх апеляційні вимоги; пояснення прокурора Журавльова Є.Є., який заперечив доводи АС обвинуваченого та його захисника, вирок суду вважає законним і обґрунтованим, і просить залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таких вимог закону суд першої інстанції при призначенні покарання в повній мірі дотримався.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема заяви ОСОБА_3 від 06.10.2017 року, він, в порядку ч.3 ст.349 КПК, правильно зрозумів зміст обставин справи, і у зв’язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому слідстві, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили. Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ч.3 ст.349 КПК, а тому фактичні обставини справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються, апеляційним судом не перевірялися.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ним зазначеного у вироку кримінального правопорушення (злочину) та кваліфікація його неправомірних дій за ч.1 ст. 186 КК, відповідають встановленим судом фактичним обставинам, і це в АС не оспорюється

У відповідності до положень ст.65 КК, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покликання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 у своїх АС на суворість покарання, є необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 у виді 1 (одного) року позбавлення волі, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК, правильно врахував тяжкість інкримінованого йому злочину, який у відповідності до положень ст.12 цього ж Кодексу, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи, які пом’якшують та обтяжують покарання та дані про його особу.

Суд першої інстанції вірно встановив дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який негативно характеризується, дані досудової доповіді Коломийського міськрайонного відділу з питань пробації, і згідно якої існує висока ймовірність вчинення обвинуваченим повторно кримінального правопорушення і виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства може становити небезпеку для суспільства, позицію потерпілої, яка згідно поданої заяви просить його покарати на розсуд суду, претензій до обвинуваченого не має. .

Обставин, які обтяжують обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, судом першої інстанції та апеляційною інстанцією не встановлено.

До обставин, які пом’якшують обвинуваченому покарання, суд першої інстанції правильно відніс те, що він визнав свою вину, у скоєному злочині щиро розкаявся та активно сприяв в розкритті злочину.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням вищенаведених обставин, а також даних про особу ОСОБА_3, що в сукупності, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції призначив йому мінімальний строк покарання, який визначений санкцією ч.1 ст. 186 КК, і таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.

Тому, підстав для застосування до ОСОБА_3, ще більш м’якого покарання, апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на викладене, покликання обвинуваченого та його захисника – адвоката ОСОБА_2 в АС на суворість призначеного покарання, є безпідставними. Вирок щодо ОСОБА_3 колегія суддів визнає законним і обґрунтованим. Підстав для його зміни шляхом призначення більш м’якого покарання, про що просять апелянти у своїй АС, відсутні.

Щодо доводів АС обвинуваченого та його захисника – адвоката ОСОБА_2 щодо неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд на їх думку не зарахував обвинуваченому строк попереднього ув’язнення, зокрема з 21.06.2017 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі, є необґрунтованим, виходячи із наступного.

Відповідно до Закону України від 18.05.2017 р. «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення», попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування".

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано з 16.06. по 20.06.2017 року у строк відбуття покарання зарахував термін попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а починаючи з 21 червня 2017 року (тобто з часу набрання чинності Законом України від 18.05.2017 р. «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення»), з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

За таких обставин, АС обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_2 не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2017 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу проголошення, а обвинуваченим – у цей же строк з часу отримання копії ухвали.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді Б.М. ОСОБА_6 Гандзюк