Постанова № 71359889, 22.12.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1821/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1777/2017

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

Головуючого судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.,

за участю секретаря – Петріва Д.Б.,

представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

позивачки – ОСОБА_4,

її представника – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та позивачки ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2017 року, ухвалене головуючим суддею Керніцьким І.І. в м. Долина, повний текст якого складено 20.09.2017, по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання понад п’ять років однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання права спадкування за законом разом з спадкоємцем другої черги,

в с т а н о в и л а :

1. позов подано 27.09.2016;

1.1. вимоги: 1) встановлення факту проживання позивачки понад п’ять років однією сім’єю з померлим ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу; 2) визнання права спадкування за законом разом із спадкоємцем другої черги (а.с. 1); 3) визнання права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1.

1.2. Обґрунтування вимог:

- 25.10.2015 помер чоловік позивачки ОСОБА_6, поховання якого вона здійснювала власними силами та коштами;

- після смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно;

- з ОСОБА_6 позивачка спільно проживала до 2010 року у зареєстрованому шлюбі, а з 2010 року і до дня його смерті проживали з ним разом однією сім’єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство за адресою вул. Франка, 14/7 смт. Вигода Долинського району;

- позивачка за даною адресою проживає більше 20 років, а зареєстрована з 1997 року;

- дане житло вони спільно облаштовували, за її кошти придбавали будівельні матеріали для ремонту квартири, меблі та предмети домашнього вжитку, особистим коштом та зусиллями проводила ремонт перед заселенням та поточні ремонти, здійснювала та здійснює оплату витрат по будинку;

- за час проживання виготовила за власні кошти проект газопостачання квартири, погасила заборгованість за послуги, погасила заборгованість за водопостачання та водовідведення, погасила суми боргу з енергопостачання, оплачувала самостійно всі комунальні послуги в повному обсязі, несла витрати по утриманню господарства та інших потреб;

- у період хвороби ОСОБА_6 допомагала йому, купувала ліки, ставила його на лікування на стаціонар в лікарню, оплачувала всі витрати по лікарні, та перебувала біля нього;

- витрати останніми роками щодо забезпечення життя ОСОБА_6 несла також вона.

1.3. Заперечення відповідачки:

- позовні вимоги не відповідають змісту і меті позовної заяви;

- позивачкою не надано доказів підтвердження заявлених позовних вимог;

- не відомо, яким чином прописали позивачку в спірній квартирі, якщо власниця спірної квартири (мати ОСОБА_6М.) померла ще в 1992 році;

- позивачка проживає в цивільному шлюбі з іншим чоловіком;

- спадщина належить відповідачці з часу відкриття спадщини – з дня смерті її дядька ОСОБА_6 Просила відмовити в позові (а.с. 49-52, т. 1).

1.4. Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання понад п’ять років ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім’єю без реєстрації шлюбу з померлим 25 жовтня 2015 року ОСОБА_6.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

1.5. Представник відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу з таким змістом:

- факт реєстрації позивачки та ОСОБА_6 у одній квартирі не свідчить про їх проживання однією сім’єю;

- суд не врахував ряд встановлених при розгляді справи обставин та не дав їм належної оцінки (ост. абз. а.с. 56);

- ОСОБА_1 обстеження матеріально-побутових умов від 10.06.2015 підтверджено, що ОСОБА_6 проживав один, не мав ні постійної, ні тимчасової роботи та потребував матеріальної допомоги;

- рішенням виконкому від 1.10.15 йому виділили допомогу 500 грн на лікування;

- довідками підтверджено, що з серпня 2010 року по квітень 2012 року у спірній квартирі не було споживання електроенергії;

- борги за комунальні послуги, на що позивач посилається як на доказ систематичної сплати за квартиру, були сплачені нею після смерті ОСОБА_6;

- станом на січень 2011 року борг за газопостачання спірної квартири становив 122,04 грн, з січня 2011 року по день смерті ОСОБА_6 газ у цій квартирі не використовувався, а станом на лютий 2017 року газопостачання не відновлено через пошкодження печі;

- твердження позивачки про те, що вона оплачувала стаціонарне лікування в ЦРЛ покійного, є надуманим та не підтверджено жодними доказами, а натомість, згідно пояснень, наданих суду лікуючим лікарем, за ліки оплачувала лікарня, а жінка, яка представилась дружиною ОСОБА_6, прийшла в лікарню через 2-3 дні після початку лікування;

- виданий у травні 2012 року судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 коштів по заборгованості за електропостачання з серпня 2010 року по квітень 2012 року тому, що договір про надання електропостачання був на ОСОБА_7, проте це не підтверджує регулярну та щомісячну сплату нею за споживання електроенергії, а лише стягнення боргу;

- ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім’єю не проживали, не мали спільного бюджету, не були пов’язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов’язків; спірна квартира не була забезпечена елементарними санітарно-гігієнічними та побутовими умовами для проживання, а сама позивачка проживала у с. Новоселиця з іншим чоловіком;

- рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2017 року належить скасувати в частині встановлення факту проживання однією сім’єю понад 5 років без реєстрації шлюбу, відмовити в задоволенні цієї вимоги.

1.6. ОСОБА_4 також оскаржила рішення, вважаючи, що:

- суддя Керніцький І.І. діяв упереджено при розгляді справи;

- свідченнями самої відповідачки підтверджено, що ОСОБА_6 випивав, не мав постійного заробітку, а з заробітків в 2009 році приїхав хворобливим і його стан постійно погіршувався; - в оскаржуваному рішенні суд посилався на свідчення свідків неповно, необ’єктивно, не беручи до уваги їх в цілому, перекручуючи їх;

- безпідставними є посилання суду першої інстанції на відсутність правових підстав щодо зміни черговості спадкування, а саме – відсутність безпорадного стану ОСОБА_6, оскільки в матеріалах справи представлені докази фактів її опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування його в безпорадному стані;

- стверджує, що всі витрати по утриманню квартири, забезпечення життя ОСОБА_6, опікування ним, матеріальне забезпечення протягом кількох років в зв'язку з безпорадним станом та хворобою спадкодавця, а пізніше і його поховання здійснювала одноосібно, власним коштом, оскільки мала стабільний заробіток;

- відповідачка не надала суду доказів в підтвердження припущень щодо здорового стану спадкодавця в останні роки його життя, від клопотання щодо проведення судмедекспертизи з цього приводу відмовилась;

- суперечливими є висновки суду щодо посилань на норми ст. 55 СК України, що піклування про спадкодавця було обов’язком позивачки як дружини і відмова у позові з цих підстав, та на приписи ст. 1261 ЦК України, згідно якої ОСОБА_4, як визнана судом дружина покійного, мала б бути спадкоємцем першої черги;

- рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2017 року належить скасувати в частині відмови, змінити черговість спадкування та надати ОСОБА_4 право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги;

- визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину спадкового майна після ОСОБА_6, а саме – на спірну квартиру.

1.6.1. Представник відповідачки 30.11.2017 подав заперечення на апеляційну скаргу позивачки. Просив її відхилити. Додатково зазначив, що у встановлений законом 6-ти місячний термін ОСОБА_4 не зверталась із відповідною заявою про прийняття спадщини як особа, що протягом п’яти років проживала з спадкодавцем, як і з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину. Вважає, що відсутність постанови нотаріуса про відмову у видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину позбавляє останню права визнавати за нею право на спадщину на частку спірної квартири у судовому порядку.

2. Фактичні обставини справи.

2.1 25.10.2015 помер ОСОБА_6 (далі – спадкодавець, копія свідоцтва про смерть а.с. 6, т. 1). Після його смерті відкрилася спадщина, в склад якої входить квартира АДРЕСА_1 (далі – спірна квартира, а.с. 106, т. 1 – Витяг з держреєстру, а.с. 57-58, т.1 – копія Будинкової книги), яку він прийняв у спадок від своєї матері, що не заперечується сторонами по справі.

2.2. В зареєстрованому шлюбі позивачка проживала з ОСОБА_6 з 22.02.1997; шлюб розірвано 06.07.2010 та присвоєно ОСОБА_8 прізвище ОСОБА_5 (копії свідоцтва про розірвання шлюбу – а.с. 9, т. 1, копія рішення – а.с. 53, т. 1).

2.3. На момент смерті ОСОБА_6 у спірній квартирі були зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (довідки КП «Вигодського комбінату комунальних підприємств» (а.с. 7, т. 1).

2.4. Відповідачка ОСОБА_2 племінниця спадкодавця – єдина особа, хто звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (відповідь нотаріальної контори, а.с. 8 т. 1).

2.5. Рішенням Долинського районного суду від 03.11.2016 по справі за позовом ОСОБА_2 до Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно позов задоволено: визнано за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру (а.с. 117-119, 125-126 т.1).

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09.03.2017, що набрало законної сили, скасовано рішення Долинського районного суду від 03.11.2016, в задоволенні позову ОСОБА_2 – відмовлено.

2.6. На а.с. 20-25 містяться копії розрахункових та ін. документів про сплату ОСОБА_9 (ОСОБА_4М.) за електрику, водопостачання, газ у 2012 – 2016 роках (в т. ч. і після смерті спадкодавця). Рішенням селищної ради від 01.10.2015 ОСОБА_6 на лікування виділили 500 грн (а.с. 55, т.1). З 13.10.2015 по день смерті спадкодавець перебував на лікуванні (довідки на а.с. 74, 76), ліки виділялись з фондів лікарні та придбані за власні кошти (довідки на а.с. 75, 77).

2.7. На а.с. 78-102 (т.1) містяться копії медичних документів щодо захворювання та стану здоров’я спадкодавця, а на а.с. 204-238 (т.1.) – медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_6 (оригінал).

2.8. В суді першої інстанції факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім’єю понад п’ять років до моменту смерті останнього підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 (лікар) (абз. 7 а.с. 43, т.2 ).

2.9. У судовому засіданні апеляційного суду було допитано двох свідків, заявлених сторонами.

Свідок ОСОБА_18 показав, що покійний ОСОБА_6 був його сусідом. Відповідачка не жила з ним однією сім`єю. Квартира була у стані малопридатному для проживання. Води, електрики, газу не було, їсти готувати, митись тощо було ніяк. Покійний постійно у нього харчувався, хворів, а позивачка йому не допомагала. У покійного було до позивачки негативне ставлення – він її лаяв і казав, що вона хоче забрати квартиру.

Свідок ОСОБА_19 показав, що знав покійного і позивачку – він їх вінчав у церкві як священник. Вони жили як сім`я. Йому про це відомо особисто – не раз він бачив як ОСОБА_6 і позивачка разом ходили, поверталися з ринку. Причому, речі несла позивачка, бо покійний був дуже хворий і не взмозі був обходити себе сам.

3. Оцінки апеляційного суду.

3.1. Суд першої інстанції належно установив фактичні обставини справи і з досліджених доказів зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 протягом 5 останніх років проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу згідно з положеннями ст. 1264 ЦК України та ч. 2 ст. 3 СК України.

Аргументи скарги ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 апеляційний суд відхиляє з таких мотивів.

За ст. 3 СК України сім’я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства і складається з осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя, яке не проживає спільно з поважних причин вважається сім’єю.

Для визначення того чи проживала позивачка із спадкодавцем як одна сім’я в контексті усіх фактів даної справи слід установити обставини, сукупність яких поза розумним сумнівом буде вказувати на існування фактичних сімейних стосунків.

Це обставини:

a. спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та пов’язаності спільним побутом (спільне ведення господарства, бюджет) або поважність причин непроживання разом;

b. існування взаємних прав та обов’язків (факти турботи, піклування, спільного проведення часу тощо, окрім ведення спільного господарства);

c. строку проживання (стійкість, усталеність відносин);

d. відсутності іншого шлюбу;

e. неприховування стосунків від третіх осіб.

ОСОБА_4 і ОСОБА_6 жили разом з 1997 року у спірній квартирі, там зареєстровані. Після розірвання шлюбу в 2010 році жили спільно до смерті спадкодавця, вели спільне господарство, позивачка платила за квартиру, опікувалась хворим ОСОБА_6 – вела себе як дружина. Даних про інший шлюб ОСОБА_6 чи ОСОБА_4 немає, за виключенням пояснень відповідачки, її представника та окремих заяв осіб, які як свідки, допитані не були. Така інформація не є доказовою через неналежність засобів доказування (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Про це дали показання всі свідки, за виключенням свідка ОСОБА_18, який заперечував проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім’єю. Ці показання свідка не можуть бути покладені в основу рішення, бо є висновками з фактів, а не самими фактами. Коли свідок був у ОСОБА_6 вдома, спілкувався з ним, то ОСОБА_4 там не було. ОСОБА_6 відзивався щодо ОСОБА_4 негативно. Квартира була у занедбаному стані. Свідок давав ОСОБА_6 харчі, допомагав. З цього свідок зробив висновок, що сімейних відносин не було. Висновок свідка, на думку апеляційного суду, некоректний, оскільки ці факти не вказують на відсутність сімейних стосунків. Вони є свідченням того, що ОСОБА_18 під час свого спілкування з ОСОБА_6М дійсно міг не бачити ОСОБА_4, якщо тільки постійно не перебував із спадкодавцем поряд протягом кількох років і не вів спостережень, про що він не показував. Зате інші свідки дали показання про те, що ОСОБА_4 постійно жила у спірній квартирі з спадкодавцем однією сім’єю, вони вели спільне господарство як сім’я з урахуванням специфіки їх стосунків – покійний зловживав алкоголем, виганяв ОСОБА_4 з дому і це було регулярно. Показання цих свідків щодо обставин справи мають доказову інформацію, оскільки стверджують не те, свідком чого вони не були, а те, що сприймали особисто, бачили особисто, спілкувались особисто, особисто чули від ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про обставини їх сімейного життя.

Окрім того, є ряд платіжних та інших документів, які свідчать про сплату як до смерті спадкодавця, так і після неї комунальних платежів, опікування за газопостачання житла, стягнення коштів за електрику з позивачки тощо.

Відповідачка доказів протилежного не подала, тільки заперечення та сумніви у доведеності позовних вимог, які в основу рішення по справі покласти не можна.

Те, що спадкодавець отримував одноразову матеріальну допомогу від сільської ради, в лікарні отримував ліки з фондів лікарні, що йому допомагав свідок ОСОБА_18 тощо не спростовує доказів наявності сімейних стосунків між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а тільки підтверджує потреби ОСОБА_6 у сторонній допомозі.

Наведеного достатньо для висновку про необґрунтованість апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3.

У якості супутньо висловленого апеляційний суд вважає необхідним звернути увагу на специфіку даної справи. Факти, пов`язані з відносинами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 указують на існування тісного зв’язку між ними, який почався з 1990 року (за поясненнями позивачки). Ці відносини у різний період мали різний зміст – на це вказує рішення суду про розірвання шлюбу від 2002 року, яке не реалізовувалось аж до 2010 року. ОСОБА_6 зловживав спиртним, влаштовував сварки, створював нестерпні умови для проживання. Протягом таких періодів загострення ОСОБА_4 з ОСОБА_6 дійсно не жила, це стверджували свідки. Немає підстав вважати недостовірними пояснення позивачки про відчуження її власної квартири для погашення боргів ОСОБА_6, оскільки вони узгоджуються з фактами справи – позивачка була зареєстрована у спірній квартирі з 1997 року і протягом усього життя там і живе. Вона відповідала за борги, пов`язані з житлом як до смерті ОСОБА_6, так і після. Вона опікувалась ОСОБА_6, який її виганяв, але потім приймав допомогу, оскільки родичі ОСОБА_6 ним не цікавились. Про це теж показали свідки. У квартирі газу не було (в справі є документи на встановлення газопостачання на ім`я позивачки за 2006 рік), була вода і електрика. Спосіб життя ОСОБА_6, пов`язаний із зловживанням алкоголем, тяжка хвороба та її перебіг визначили специфіку сімейних стосунків між ним і ОСОБА_4: ОСОБА_6 вживав алкоголь, виганяв ОСОБА_4 із дому, вона йшла, потім поверталась, обходила чоловіка, а через деякий час все починалось спочатку.

Стосунки між цими людьми мали всі ознаки сімейних: почались у 1990 році і продовжувались до смерті ОСОБА_6 у 2015 році, не зважаючи на тимчасові періоди загострення та охолодження відносин. З іншими жінками у ОСОБА_6 стосунків не було, дані про це відсутні. Взаємність прав та обов’язків мала свою особливість: ОСОБА_6 потребував допомоги і ОСОБА_4 її надавала, опікувалась майном, в якому жила, хоч воно і належало на праві приватної власності ОСОБА_6

Висновок суду першої інстанції з цього приводу є законним, обґрунтованим і відповідає завданням цивільного судочинства.

3.2. Апеляційна скарга позивачки ОСОБА_4

Установивши факт проживання однією сім’єю та констатувавши право позивачки на спадщину як спадкоємиці четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України, суд першої інстанції водночас зробив некоректний висновок про те, що піклування за померлим і було обов’язком позивачки як дружини, а тому для застосування норми про зміну черговості спадкування немає підстав. Окрім того, ОСОБА_4 не надала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії і це є перешкодою для зміни черговості спадкування.

Такий висновок, на думку апеляційного суду, не відповідає засадам судового захисту цивільного права та інтересу і завданням цивільного судочинства (ст. 3 ЦК України, ст. 3 ЦПК України).

По-перше. ОСОБА_4 і ОСОБА_6 жили як сім`я, однак шлюб між ними був розірваний і формально вони не були подружжям, що сам суд і констатував, визнавши за позивачкою право на спадкування з спадкоємцями четвертої черги. Позивачка має право на спадкування за померлим ОСОБА_6 не як дружина, а як особа, що проживала з спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. Факт визнання проживання позивачки з спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років, піклування нею про ОСОБА_6, який перебував у безпорадному стані потрібен саме для зміни черговості спадкування, яка є логічним етапом процедури визнання права на майно. Тому посилання на приписи ст. 55 СК України як на підставу для відмови у позові апеляційний суд вважає некоректним, оскільки дана норма не впливає на вирішення цього спору. Приписи ст. 74 СК України, згадані судом першої інстанції, також цієї справи прямо не стосуються, оскільки позовні вимоги не про спільне сумісне майно фактичного подружжя, а про спадкове право, яке ґрунтується на проживанні однією сім’єю не менш 5 років.

По-друге. Суд послався на відсутність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Позивачка не звернулась за прийняттям спадщини, не отримала постанову нотаріуса, а тому суд не може визнати за нею право на 1/2 спадкового майна. Апеляційний суд уважає, що умов для звернення позивачки до нотаріуса у позивачки не було, оскільки за рішенням суду право на всю спадщину одержала відповідачка як спадкоємиця другої черги. Тому позивачка не мала можливості реалізувати своє право до тих пір, поки питання зміни черговості не вирішено судом. Наявність чи відсутність постанови нотаріуса у даному випадку на вирішення цього спору не впливає і перешкодою для визнання права на спадкування за позивачкою бути не може, оскільки констатація права залежить від рішення суду. У противному випадку буде явно несправедлива ситуація: особа право має, а реалізувати його не може, що означає неспроможність системи правозастосування через неефективність способів захисту цього права. Окрім того, у законі відсутні заборони захищати право в судовому порядку в такій ситуації. Інакше, позивачці потрібно буде розпочинати процедуру отримання спадщини спочатку, отримати ймовірну відмову нотаріуса через відсутність провоустановлюючих документів на майно і потім знову звертатися з аналогічними вимогами до суду. Це було б вкрай неефективним правовим захистом, який покладає на сторону надмірний додатковий тягар і реальними потребами необґрунтований. Комплексний підхід до захисту порушеного права вимагає вирішення усіх фактичних і правових питань в межах одного провадження в порядку цивільного судочинства.

По-третє. Щодо тяжкості хвороби та безпорадний стан ОСОБА_6 Судова практика виробила критерії для вирішення питань зміни черговості спадкування (лист ВССУ від 16.05.2013), які у якості орієнтиру можна застосувати до даної ситуації: 1) здійснення опіки над спадкодавцем; 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги у матеріальному вигляді; 4) тривале виконання п. 1-4; 5) безпорадний стан спадкодавця, викликаний, зокрема, тяжкою хворобою.

На думку апеляційного суду в даній справі наявні всі ознаки, які достатні для висновку про необхідність зміни черговості спадкування.

Померлий регулярно вживав алкоголь, хворів на цироз печінки ІІ – ІІІ стадії (а.с. 80 т. 1), від цирозу печінки та хронічної печінково-ниркової недостатності помер (а.с. 233, т. 1). До лікарів ОСОБА_6 самостійно не звертався, дані про це відсутні. У стадії загострення був госпіталізований. Є показання свідків, що ОСОБА_6 приїхав у 2009 році з Росії вже хворим. На думку апеляційного суду цього достатньо для висновку про тривалу тяжку хворобу, яка завершилась смертю. Усі свідки і докази (медичні документи) вказують на те, що він потребував сторонньої допомоги і сам не міг обслуговувати свої потреби. Це робила для нього позивачка ОСОБА_4, яка хоч і не мала статусу дружини, однак відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України протягом тривалого часу (не менше 5 років за рішенням суду) опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу час був у безпорадному стані.

Аргументи апеляції представника відповідачки апеляційний суд відхиляє з наведених міркувань.

4. Рішення апеляційного суду щодо визнання за позивачкою права власності на 1/2 майна спадкодавця.

Апеляційний суд вважає, що право ОСОБА_4 на отримання спадщини порушено і відновлення справедливості потребує способу захисту права позивачки у порядку, визначеному приписами ст. 1259 ЦК України. Тому рішення в частині відмови у зміні черговості спадкування та надання право спадкування разом із спадкоємцями другої черги й визнання права власності апеляційний суд уважає необхідним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про одержання позивачкою права на спадкування разом із спадкоємцями другої черги.

Визнаючи за позивачкою право власності на 1/2 спірної квартири апеляційний суд виходить із того, що в цій справі відповідно до ст. 1259 ЦК України є дві спадкоємиці: ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з рівними частками (ст. 1267 ЦК України). При цьому, ОСОБА_4 як спадкоємиця, яка постійно проживала з спадкодавцем на час відкриття спадщини, згідно з приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла. А тому перешкод для визнання за нею права власності на 1/2 частини спірної квартири апеляційний суд не вбачає.

За цих обставин апеляційну скаргу ОСОБА_4 належить задовольнити, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4

У решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про зміну черговості спадкування, надання позивачці права на спадкування за законом разом з спадкоємцями другої черги та про визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_6, а саме: квартиру АДРЕСА_2 – скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Змінити черговість спадкування та дати ОСОБА_4 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 25.10.2015, разом з спадкоємцями другої черги.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3.

Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – відхилити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: Р.Й. Матківський

ОСОБА_20

Повний текст постанови складено 27.12.2017