Рішення № 71359702, 26.12.2017, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3592/17

Провадження № 2/345/1685/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2017 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сухарник І.І.

секретаря судового засідання Мостової Ю.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, суд -

встановив:

що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у шлюбі, у якому народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішенням Калуського міськрайонного суду від 24.07.2017 постановлено з відповідача стягувати на утримання дочки на час навчання аліменти у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку починаючи з 07.07.2017 і до закінчення навчання до 01.07.2018. Дочка навчається у Івано-Франківському базовому медичному коледжі. На даний час дочка закінчила 3 (три) курси навчання, за яке позивач сплатила 23494,64грн., що підтверджується відповідними квитанціями. Оплата за 4-ий курс навчання становить 8455,00 грн. плюс комісія банку близько 80,00 грн., таким чином загальні витрати на навчання за 4 курси разом з комісією банку складають 32029,64 грн. Вважаючи, що батько дочки також повинен брати участь у додаткових витратах на дитину, ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду в якому просить стягнути додаткові витрати на дочку ОСОБА_3, 20.08.1999р.н. у розмірі 32029,64 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, однак від неї подана до суду заява про підтримання позовних вимог у повному обсязі, просить долучити квитанції щодо оплати навчання дочки за додаткове навчання англійської мови та вирішити питання про повернення їй зайво сплаченого судового збору, а справу просить розглянути у її відсутності (а.с. 66).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, однак від нього надійшла заява, в якій він підтримує подані ним заперечення, даний позов не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні (а.с. 72). Також відповідачем подано заперечення на позов, в якому він вважає, що позов є необґрунтованим і не може бути задоволений, оскільки згідно вимог чинного законодавства правила ст. 185 СК України, які передбачають стягнення додаткових витрат на утримання дитини не застосовується до правовідносин, що передбачають додаткові витрати на дитину, що продовжує навчання. Така ж позиція викладена у постанові ВСУ від 24.02.2017. Окрім того зазначає, що рішенням суду від 24.07.2017 з нього стягуються аліменти на час навчання дочки до 01.07.2018 у розмірі 1/5 частин всіх видів заробітку. З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 31-32).

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав:

Із матеріалів справи вбачається, що сторони в минулому перебували у шлюбі в якому народилася дочка ОСОБА_3, 20.08.1999р.н. (а.с. 3). Після розірвання шлюбу від червня 2002 року і на даний час дочка проживає з матірю та перебуває на її утриманні (а.с. 4. 11). Згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 24.07.2017 з відповідача постановлено стягувати на утримання дочки на час навчання аліменти у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку починаючи з 07.07.2017 і до закінчення навчання до 01.07.2018 (а.с. 10).

Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Судом встановлено, що дочка сторін ОСОБА_3, 20.08.1999р.н. в силу розвитку своїх здібностей із 2014 року, згідно договору № 38 від 04.08.2014 навчається у Івано-Франківському базовому медичному коледжі за спеціальністю «сестринська справа» на контрактній основі і на даний час закінчила три курси навчання (а.с. 6, 7). Згідно умов договору про вартість навчання за 1-ий рік становить 7380,00 грн., за 2-ий рік становить 7891,00 грн., за 3-ій рік становить 8050,00 грн. Дані кошти були сплачені позивачем, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 8, 9).

У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Дочка сторін ОСОБА_3 народилася 20.08.1999, таким чином вона досягла повноліття 20.08.2017, тому з огляду на вимоги законодавства, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат є підставними, так як охоплюють час до досягнення дитиною повноліття, що відповідає вимогам ст. 185 СК України.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що до досягнення повноліття дочка ОСОБА_4 закінчила три курси навчання, за які позивачем, згідно пред’явлених квитанцій, сплачена сума 23494,64 грн.

Також згідно долучених квитанцій, дочка ОСОБА_4 до досягнення повноліття додатково відвідувала курси навчання англійської мови, що зумовлено розвитком її здібностей (а.с. 67, 68, 69), з яких вбачається, що позивачем сплачено за навчання 1700,00 грн.

При цьому, суд виходить з рівності обов’язку батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, тому приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути половину суми додаткових витрат на дочку до досягнення нею повноліття, а саме суму 12597,32 грн. - (23494,64+1700,00)/2=12597,32).

Суд відхиляє посилання відповідача у своїх запереченнях на позицію ВСУ викладену у постанові від 24.02.2017, оскільки дана позиція викладена щодо правовідносин з приводу додаткових витрат на дитину на час навчання після досягнення дитиною повноліття, що не регулюються положеннями статті 185 СК України. Також, суд відхиляє покликання відповідача на те, що він сплачує аліменти на утримання дочки на час навчання, оскільки згідно ст. 199 СК України, це є окремим обов’язком батьків щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, який не впливає на обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення судового збору у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому суд вважає, що заяву слід задоволити і повернути ОСОБА_1 640,00 грн. зайво сплаченого судового збору (а.с. 1).

На підставі ст. ст. 141, 180, 182, 184, 192 СК України та керуючись ст. ст. 263 – 265 ЦПК України, суд –

вирішив:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, 30.05.1971р.н., ІНП: НОМЕР_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_5, 13.03.1975р.н., ІНП: НОМЕР_2 додаткові витрати на дочку ОСОБА_3, 20.08.1999р.н. у розмірі 12597,32 (дванадцять тисяч п’ятсот дев’яносто сім) гривень (тридцять дві) копійки.

У задоволенні решти позову відмовити.

Повернути ОСОБА_1 помилково зайво сплачену суму коштів на оплату судового збору згідно квитанції № 0. 0. 891312285. 1 від 13.11.2017 у розмірі 640,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 30-ти днів з часу проголошення.

Головуючий: