Постанова № 71359576, 19.12.2017, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року смт Верховина Справа№ 340/362/17

Провадження № 2-а/340/28/17

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

при секретарі судових засідань Фурманюк В.М.,

з участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Верховина адміністративний позов ОСОБА_2 до Косівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,-

в с т а н о в и в:

позивач звернулася із позовом до відповідача про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язати Косівське об'єднане управління ПФУ Івано-Франківської області зарахувати їй період роботи з 01.06.2000 до 01.03.2002 в лікарні медико-соціальної допомоги с Красноїлля Верховинського територіального центру обслуговування пенсіонерів та інвалідів на посаді медсестри у страховий стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, та виплатити грошову допомогу згідно п.7-1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Свої вимоги мотивує тим, що вона звернулася до відповідача із заявою про виплату їй грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка передбачена п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем листом їй було відмовлено у виплаті одноразової допомоги з тих підстав, що в неї немає 30 років страхового стажу, а саме не зараховано до вислуги років період її роботи з 01.06.2000 по 01.03.2002 на посаді медсестри лікарні медико-соціальної допомоги с Красноїлля Верховинського територіального центру обслуговування пенсіонерів та інвалідів, оскільки даний заклад не зазначений у ч.3 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ №909 від 04.11.1993.

Вважає, дії управління ПФУ неправомірними, оскільки такі не відповідають вимогам закону та порушують її права. Зокрема зазначила, що на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, вона не отримувала жодного іншого виду пенсії, досягла пенсійного віку та працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років більше 30 років, а тому має право на отримання грошової допомоги передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою судді від 10.07.2017 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду. У зв'язку із припиненням 12.09.2017 повноважень судді Атаманюка Р.І., у відповідності до вимог ст. 11-1 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Бучинського А.Б. для розгляду зазначеної справи і ухвалою від 19.09.2017 суддею Бучинським А.Б. зазначена справа прийнята до свого провадження та неодноразово призначалася до розгляду.

Відповідач Косівське об'єднане управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області, 20.07.2017 подало заперечення на позов, з якого вбачається що отримання грошової допомоги передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надається за таких умов: призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; на день пенсійного віку, передбаченого у ст.26 зазначеного закону, якщо особа працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років; страховий стаж на відповіднихї посадах: для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років. Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 №909. Однак у позивача відсутній страховий стаж 30 років на відповідних посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності затверджених вищезазначеною постановою, який є однією з підстав для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а саме вона працювала у Верховинському територіальному центрі соціального обслуговування в період з 02.11.1992 по 01.06.2000 на посаді завідуючої реабілітаційного відділення для одиноких громадян похилого віку, що не передбачено Переліком.

В судовому засіданні 19.12.2017 позивач підтримала позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві. Додатково пояснила, що протягом всієї її трудової діяльності, їй нараховувалася заробітна плата як медичному працівнику. Важає, що має право на виплату грошової допомоги передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні 18.10.2017 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що відповідачем безпідставно не виплачено ОСОБА_2 грошову допомогу передбачену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки для виплати такої в неї є всі законні підстави. В наступні судові засідання представник позивача не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, а тому суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача Глусь І.К. в судовому засіданні 18.10.2017 адміністративний позов заперечила, суду пояснила, що позивач не набула права на виплату грошової допомоги передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в неї відсутній страховий стаж 30 років, а саме період її роботи з 01.06.2000 по 01.03.2002 на посаді медсестри лікарні медико-соціальної допомоги с Красноїлля Верховинського територіального центру обслуговування пенсіонерів та інвалідів не зараховано до страхового стажу з тих підстав, що даний заклад не є інтернатним закладом. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, вважаю, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком на загальних умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 18.08.2016. Загальний страховий стаж позивачки склав 40 років 10 місяців 1 день (а.с.29). А тому вважає, що відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона має право на отримання грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Листом № 68/06 від 29.12.2016 (а.с. 7) відповідачем було відмовлено ОСОБА_2 у виплаті грошової допомоги при виході на пенсію оскільки, не зараховано в страховий стаж роботи період її роботи з 02.11.1992 по 01.06.2000 у Верховинському територіальному центрі соціального обслуговування на посаді завідуючої реабілітаційного відділення для одиноких громадян похилого віку, що не передбачено Переліком. Представник відповідача в судовому засіданні уточнила, що позивачу не зараховано до страхового стажу період її роботи з 01.06.2000 по 01.03.2002 на посаді медсестри лікарні медико-соціальної допомоги с Красноїлля Верховинського територіального центру обслуговування пенсіонерів та інвалідів з тих підстав, що даний заклад не є інтернатним закладом.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив їй у виплаті грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191.

Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", до роботи в закладах охорони здоров'я відноситься робота в: лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах на посаді лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад); до роботи в закладах соціального захисту відноситься робота в інтернатних закладах для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих на посадах медичних працівників (незалежно від найменування посад), педагогів, вчителів, логопедів, інструкторів ЛФК та з праці

Згідно примітки до Постанови №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. При призначенні пенсії за вислугу років зазначеним у цьому переліку особам допускається підсумовування стажу за періоди їх роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.

Таким чином з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що право на виплату грошової допомоги згідно п.7-1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виникає у особи при досягненні пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", наявності страхового стажу (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та передбачених Переліком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, а також за умови не отримання особою до цього будь-якої пенсії.

Із записів трудової книжки НОМЕР_2 від 05.10.1979 (а.с.5-6) вбачається, що ОСОБА_2 у період з 01.08.1978 до 06.09.1978 працювала на посаді медсестри гінекологічного відділу Верховинської ЦРЛ (запис №1); у період з 06.09.1978 по 06.07.1983 - на посаді медсестри терапевтичного відділу Верховинської ЦРЛ (запис №2); у період з 06.07.1983 по 01.11.1992 на посаді процедурної медсестри терапевтичного відділу Верховинської ЦРЛ в с Красноїлля (запис №3); у період з 01.11.1992 по 01.06.2000 на посаді завідуючої реабілітаційного відділення Верховинського територіального центру соціального обслуговування (запис №5); у період з 01.06.2000 по 01.03.2002 на посаді медсестри лікарні медико-соціальної допомоги с Красноїлля (запис №8); у період з 01.03.2002 по 02.01.2003 на посаді акушерки 0,5 ст та медсестри стоматологічного кабінету 0,5 ст Красноїлля СЛА (запис №9); у період з 02.01.2003 по 01.10.2004 на посаді дільничної медсестри 0,5 ст та акушерки 0,5 ст Красноїлля СЛА (запис №10); у період з 01.10.2004 по 31.07.2016 на посаді акушерки 0,5 ст Красноїлля СЛА (запис №11,13).

Як встановлено судом, що також не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 вийшла на пенсію за віком на загальних підставах згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до виходу на пенсію вона не отримувала будь-якої пенсії, однак, при визначенні її страхового стажу, що надає право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію, їй не зараховано період роботи з 01.06.2000 по 01.03.2002 на посаді медсестри лікарні медико-соціальної допомоги с Красноїлля, з тих підстав, що даний заклад не відноситься до закладів і установ згідно Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, а тому її страховий стаж, що визначає право на виплату грошової допомоги склав лише 28 років 7 місяців.

Як вже встановлено, позивач ОСОБА_6 працювала на посаді медсестри лікарні медико-соціальної допомоги с Красноїлля Верховинського територіального центру обслуговування пенсіонерів та інвалідів. Згідно листа Департаменту соціальної політики №18/04.1-12/10-17 від 14.06.2017 (а.с.56), посада "сестра медична" належить до медичного персоналу і працівники, які обіймають цю посаду мають право на виплату надбавки за вислугу років.

Згідно з інформацією наданою Верховинським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 19.12.2017 №212/01.1-18 лікарня медико-соціальної допомоги була у складі територіального центру і належала до установ соціального захисту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що період роботи ОСОБА_2 з 01.06.2000 по 01.03.2002 на посаді медсестри лікарні медико-соціальної допомоги с Красноїлля Верховинського територіального центру обслуговування пенсіонерів та інвалідів підлягає зарахуванню до її страхового стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки лікарня медико-соціальної допомоги с Красноїлля Верховинського територіального центру обслуговування пенсіонерів та інвалідів, згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, відноситься до закладів соціального захисту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірною та такою, що суперечить вимогам закону, а тому позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 8-10, 90, 139, 244-246, 250 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги згідно п.7-1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_2 період її роботи в лікарні медико-соціальної допомоги с Красноїлля Верховинського територіального центру обслуговування пенсіонерів та інвалідів у період з 01.06.2000 до 01.03.2002 на посаді медсестри у страховий стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу згідно п.7-1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Стягнути з Державного бюджету України, за рахунок бюджетних асигнувань Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (м.Косів вул Незалежності, 26 А Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 40385698), на користь позивача ОСОБА_2 (с Красноїлля Верховинський район Івано-Франківська область, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені нею судові витрати - судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок гривень нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 29.12.2017.

Суддя: А.Б. Бучинський