Постанова № 71356065, 21.12.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2017 Справа №607/12958/16-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Братасюка В.М.,

за участю секретаря судового засыдання Бігун О.І.

позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Матуса Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі позову заяву ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним дій щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років та зобов'язання призначити пенсію за вислугою років з 01.08.2016 року.

В обґрунтування вимог позивач вказує на те, що його загальний стаж на посадах в закладах охорони здоров'я в період з 1989року до 2016 становить 27 років 6 місяців та 6 днів. 01.08.2016року він звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, із заявою про призначення пенсії за вислугою років, проте, йому було відмовлено, у зв'язку із тим, що його загальний стаж становив 26 років 1 місяць 22 дні, з них 25 років 3 місяці 25 днів - працівника охорони здоров'я, тому комісія вирішила відмовити йому у призначенні пенсії так як станом на 01.04.2016року він не мав 26 років стажу за вислугу років.

З даним рішенням він не погоджується, зазначає, що відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років, а після 01.04.2015 року - 25 років і 6 місяців, з 01.04.2016року по 31.03.2017року - не менше 26 років. В примітці 2 Постанови КМУ № 909 від 04.11.1993р. «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» вказано, що робота в установах і на посадах, передбачених переліком посад в даній постанові, дає право на пенсію за вислугою років незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. До посад відносяться - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органів Держсанепідслужби (шодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів. З огляду на вище зазначене, враховуючи те, що він працював в закладах охорони здоров'я на протязі 27 років на посадах, які відносяться до посад середніх медичних працівників, та дату його народження 1970рік, вважає, що має право на призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в судовому засіданні позову не визнав, просить відмовити в його задоволенні, з підстав зазначених у запереченні.

При розгляді справи судом встановлено наступне.

Згідно записів трудової книжки Серії НОМЕР_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював з 01.04.1989року по 31.07.2016року:

- з 01.04.1989р. по 15.05.1989р. на посаді фельдшера Почаївської районної лікарні;

- з 02.08.1991р. по 18.04.1994р. на посаді фельдшера Почаївської районної лікарні;

- з 04.04.1997р. по 10.10.2000р. на посаді інструктора фельдшера TOB «Санаторій «Веселка»;

- з 10.10.2000 р. по 01.04.2002 р. па посаді комерційного агента ЗАТ «ТАПК»;

- з 23.05.2002р. по 01.09.2005р. на посаді фахівця з методів вивчення ринку збуту ПМП «Альянс»;

- з 24.10.2005р. по 28.02.2006р. отримував допомогу по безробіттю.

- з 01.03.2006р. по 31.07.2016р. працював на посаді медсестри 1 психіатричнного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні.

01.08.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Як вбачається із змісту наявного у справі копії протоколу за №44 від 11.10.2016року засідання комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з питання розгляду заяви позивача ОСОБА_2 щодо призначення пенсії за вислугу років, комісія вирішила відмовити ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку із тим, що станом на 01.04.2016року він не мав 26 років стажу за вислугу років, його загальний стаж становив 26 років 1 місяць 22 дні, з них 25 років 3 місяці 25 днів - працівника охорони здоров'я.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.9 Кодексу адміністративного суду України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За нормами ч.1 ст.245 Кодексу адміністративного суду України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до вимог ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно із ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

У відповідності до вимог ст.ст. 82, 104 Закону України "Про пенсійне забезпечення", документи про призначення пенсій розглядаються органами Пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Зазначене рішення органу, який призначає пенсії, може бути оскаржено до суду.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п."е" ч.1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (із змінами) право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на квітня 2015року - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016року - не менше 25 років 6 місяців, з 01 квітня 2016року по 31 березня 2017року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:

-які в період до 01 січня 2016року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

-1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року.

В примітці 2 Постанови КМУ № 909 від 04.11.1993р. «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» вказано, що робота в установах і на посадах, передбачених переліком посад в даній постанові, дає право на пенсію за вислугою років незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. До посад відносяться - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органів Держсанепідслужби (шодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів.

Згідно з записами трудової книжки та з врахуванням відомостей встановлених при проведенні перевірки стажу роботи згідно акту №392 від 31.08.2016р. до стажу роботи працівника охорони здоров'я для призначення пенсії позивачу ОСОБА_2 були зараховані періоди:

-з 01.04.1989р. по 15.05.1989р. на посаді фельдшера Почаївської районної лікарні (0 років 1 місяць 15 днів);

-з 02.08.1991р. по 18.04.1994р. на посаді фельдшера Почаївської районної лікарні (2 роки 8 місяців 17 днів);

-з 02.06.1998р. по 24.09.1999р. на посаді медсестри TOB «Санаторій «Веселка» (1 рік 3 місяці 23 дні);

-з 21.05.2000р. по 31.08.2000р. на посаді медсестри TOB «Санаторій «Веселка» (0 років 3 місяці 11 днів);

-з 17.09.2000р. по 05.10.2000р. на посаді медсестри TOB «Санаторій «Веселка» (0 років 0 місяців 19 днів);

-з 01.03.2006р. по 31.07.2016р. на посаді медсестри 1 психіатричного відділення Тернопільської обласної комнальної клінічної психоневрологічної лікарні (20 років 10 місяців 0 днів).

Відповідно спеціальний стаж працівника охорони здоров'я позивача ОСОБА_2 складав 23 роки 3 місяці 25 днів.

Період роботи з 04.04.1997р. по 31.05.1998р. на посаді інструктора ЛФК 0,5 окладу і медсестри 0,5 окладу в TOB «Санаторій «Веселка» (0 років 10 місяців 19 днів) хоч і відображений у трудовій книжці, проте не зарахований до спеціального стажу оскільки наявні розбіжності мій записами в трудовій книжці та первинними документами позивача.

Також враховуючи те, що в період роботи з 25.09.1999р. по 20.05.2000р. позивач ОСОБА_2 займав посаду медсестри TOB «Санаторій «Веселка» (0 років 8 місяців 10 днів), однак знаходився відпустці без збереження заробітної плати, тому зарахування вказаного періоду до спеціального стажу роботи, тобто до вислуги років, що дає право на призначення пенсії неможливе.

Твердження позивача ОСОБА_2, що жодних заяв про надання відпусток без збереження заробітної плати він не писав та в періоди з 1997-200роки щомісячно отримував заробітну плату через касу банку та ставив підписи у відомостях про отримання заробітної плати суд до уваги не приймає, оскільки на виконання ухвали суду від 15.08.2017року працівниками Тернопільського РВП було проведено перевірку, в результаті якої встановлено, що згідно книг обліку виплат зарплат у санаторії «Веселка», що у с.Петриків по вул.Зелена, Тернопільського району, гр.ОСОБА_2 не отримував зарплати у періоди вказані у наказах ЗАТ (TOB) санаторій «Веселка» про надання відпусток без збереження заробітної плати, про що свідчать розрахункові чеки (копії яких містяться в матеріалах справи). У своєму поясненні директор санаторію «Веселка», ОСОБА_6 зазначив, що у безоплатні відпустки ходили майже усі працівники санаторію, у періоди коли починались проведення тендерів на оздоровлення дітей, у зв'язку із тим, що у санаторії не було дітей і роботи також не було. Усі працівники писали заяви про надання відпусток без збереження заробітних плат, в тому числі і ОСОБА_2, про те дані заяви до теперішнього часу не збереглися, оскільки не були документами суворої звітності. Накази про надання відпусток без збереження заробітної плати та книги обліку виплат зарплат зберігаються у приміщенні адміністративного будинку на території санаторію «Веселка», згідно яких видно, що ОСОБА_2 перебував у безоплатних відпустках і в ті періоди не отримував та не міг отримувати зарплату.

З врахуванням того, що з 10.10.2000 р. по 01.04.2002 р. позивач займав посаду комерційного агента ЗАТ «ТАПК» та з 23.05.2002р. по 01.09.2005р. працював в ПМП «Альянс» займаючи посаду фахівця з методів вивчення ринку збуту, то вказаний період роботи (3 роки 0 місяців 30 днів) також не може бути зараховано до спеціального стажу, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 №909 не передбачено зарахування до вислуги років періоду роботи в таких закладах.

Згідно з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що вимоги позивача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років та зобов'язання призначити пенсію за вислугою років з 01.08.2016 року до задоволення не підлягають, оскільки немає законних підстав для призначення йому пенсії за вислугу

років, за відсутності необхідного спеціального стажу роботи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 7, 9, 72-77, 241-246, 255, 295 КАС України, ст.19 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 №909 суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за вислугою років з 01.08.2016 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили через тридцять днів з дня її проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в апеляційному порядку до Львівського шіеляцішіого адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції у 30 -денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк