Постанова № 71355696, 20.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/205/17 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/783/5366/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Симець В.І.

за участі: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 03 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовомдо Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», та в подальшому, збільшивши розмір позовних вимог, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Львівської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» № 90/к від 08 лютого 2017 року про звільнення ОСОБА_3; поновити його на посаді електромеханіка станційних споруд електрозв’язку 1-ої категорії СЛД№2 РЦТ №135 Львівської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком», стягнути з публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком», надалі ПАТ «Укртелеком», на користь ОСОБА_3 7000 гривень завданої моральної шкоди.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 03 липня 2017 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.

Вказане рішення суду оскаржив ОСОБА_3, подавши апеляційну скаргу.

Вказує, що рішення суду є незаконним, постановленим з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не заперечує тієї обставини, що в Львівській філії ПАТ «Укртелеком» були проведені зміни в організації виробництва, що потягло за собою зменшення чисельності працівників, але разом з тим вважає, що при прийнятті рішення про звільнення відповідачем проігноровано його переважне право на залишення на посаді при скороченні чисельності працівників. Посилається на ч 1 ст.42 КЗпП України відповідно до якої при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Вказує, що працює в Бориславському міському вузлі зв`язку електромеханіком зв`язку з 14.08.1992 року, має вищу освіту, постійно та систематично підвищував свій рівень кваліфікації, виконував завдання на надзвичайно складних ділянках роботи. Зазначає, що оскільки має вищу технічну освіту, а ОСОБА_4, що була залишена на посаді роботодавцем, має середню технічну освіту, то в нього рівень кваліфікації є вищим, а тому наказ про звільнення є протиправним. Також зазначає, що роботодавцем не було проведено порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників.

Просить скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 03 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

ОСОБА_4 вбачається з матеріалів справи, зокрема із запису у трудовій книжці за № 2 від 14.08.1992 року, наказом №243/к від 14.08.1992 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в Бориславський міський вузол зв'язку електромеханіком електрозв'язку. Відповідно до запису №17 від 06.11.2014 року ОСОБА_3 переведений на посаду електромеханіка станційного устаткування електрозв'язку 1 категорії станційно - лінійної дільниці № 2 м. Борислав районного центру телекомунікацій №135 м.Дрогобич технічного департаменту Львівської філії ПАТ «Укртелеком».

Відповідно до наказу Львівської філії ПАТ «Укртелеком», що є правонаступником Бориславського міського вузлу зв'язку, №90/к від 08.02.2017 року ОСОБА_3 звільнений з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою звільнення ОСОБА_3 із вищевказаної посади слугував наказ ПАТ «Укртелеком» №821 від 05.12.2016 року «Про внесення змін до штатного розпису Львівської, Волинської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької філій ПАТ «Укртелеком», яким ПАТ «Укртелеком» скорочено штат працівників окремих підрозділів Львівської філії ПАТ «Укртелеком» з 05.02.2017 року, а саме виведено зі штатного розпису підрозділу станційно - лінійної дільниці № 2 м. Борислав посаду електромеханіка станційного устаткування електрозв'язку 1 категорії, чим підтверджується наявність зміни в організації виробництва і праці відповідача, зокрема, скорочення штату працівників.

05.12.2016 року Львівською філією ПАТ «Укртелеком» було винесено наказ №1787 «Про попередження працівників Львівської філії про майбутнє звільнення» в п.1.1 якого вказано «попередити в термін до 09.12.2016 року про майбутнє звільнення з роботи у зв’язку з скороченням штату, відповідно до законодавства України нижче перерахованих працівників». Зокрема, під порядковим номером 2 – ОСОБА_3, електромеханік станційного устаткування електрозв'язку 1 категорії станційно - лінійної дільниці № 2 м. Борислав районного центру телекомунікацій №135 м.Дрогобич.

З даними наказами №821 та № 1787 від 05.12.2016 року ОСОБА_3 був ознайомлений 07.12.2016 року шляхом їх зчитування під особистий підпис та був ознайомлений з майбутнім скороченням, що підтверджується його власним підписом у попередженні про майбутнє звільнення від 07.12.2016 року.

ОСОБА_4 встановлено, що у період з 07.12.2016 року по 08.02.2017 року відповідачем ОСОБА_3 було неодноразово запропоновано вакантні посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо у відповідача, у ПАТ «Укртелеком», від якої останній відмовився.

Матеріалами справи встановлено, що 07.12.2016 року одночасно з попередженням про звільнення ОСОБА_3 було надано можливість ознайомитись з переліком вакантних посад по ПАТ «Укртелеком» станом на 05.12.2016 року та 20.12.2016 року, 05.01.2017 року, 25.01.2017 року, 07.02.2017 року 19.12.2016 року, 03.01.2017 року, 23.01.2017 року та на 06.02.2017 року.

Проте, ОСОБА_3 вважав, що запропоновані вакантні посади йому не підходять та не надав згоду на переведення на жодну з вакантних посад, про що свідчать його особисті підписи в переліках вакантних посад, а також у документі «Щодо відмови від переведення на іншу роботу» від 08.02.2017 року.

Зважаючи на вищенаведене, суд вірно встановив, що скільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, а відтак ПАТ «Укртелеком» є таким, що виконав цей обов'язок, оскільки позивачу були запропоновані всі інші вакантні посади, які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Так, 26.01.2017 року Львівська філія ПАТ «Укртелеком» направила профспілковій організації Львівської філії ПАТ «Укртелеком» подання № 13-46L100-10 на отримання згоди на розірвання трудового договору за п.1 ст. 40 КЗпПУ з ОСОБА_3

Листом № 01-1-32-04 від 31.01.2017 року профспілкова організація Львівської філії «Укртелеком» повідомила про те, що ОСОБА_3 не є членом Профспілкової організації Львівської філії ПАТ «Укртелеком».

Відтак, оскільки позивач не є членом первинної профспілкової організації, тому не вимагалось і попередньої згоди останньої на розірвання трудового договору з ОСОБА_3

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Відтак, визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Отже, ці питання власник вирішує з врахуванням конкретних особливостей такої роботи за можливістю її виконання тим чи іншим працівником, виходячи з його особистих якостей та досвіду.

Згідно з витягу з штатного розпису ПАТ «Укртелеком» станом на 07.02.2017 на посаді електромеханіка станційного устаткування електрозв'язку 1 категорії станційно - лінійної дільниці № 2 м. Борислав Районного центру телекомунікацій № 135 м. Дрогобич Львівської філії ПАТ «Укртелеком» працювало два працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У Посадовій інструкції електромеханіка станційного устаткування електрозв'язку 1 категорії станційно - лінійної дільниці № 2 м. Борислав Районного центру телекомунікацій №135 м. Дрогобич технічного департаменту Львівської філії ПАТ «Укртелеком» затвердженої начальником Районного центру телекомунікацій №135 м.Дрогобич визначено кваліфікаційні вимоги до особи, яка працює на цій посаді.

Так, в п.2.1 Посадової інструкції передбачені наступні кваліфікаційні вимоги до електромеханіка станційного устаткування електрозв'язку 1 категорії, а саме: базова вища освіта відповідного напрямку підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст) та підвищення кваліфікації. ОСОБА_1 роботи за професією електромеханіка електрозв’язку 2 категорії не менше 2 років.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 має стаж роботи з 14.08.1992 року, здобув вищу освіту, - Львівський політехнічний інститут за спеціальністю конструювання та виробництва радіоапаратури та йому присвоєно кваліфікацію інженер-конструктор-технолог радіоапаратури, неодружений.

При цьому, ОСОБА_4 - стаж роботи з 01.09.1991 року, ІНФОРМАЦІЯ_1, -технікум електрозв'язку за спеціальністю монтаж, обслуговування та ремонт обладнання автоматичного електрозв’язку та їй присвоєно кваліфікацію технік електрозв'язку, одружена, має двох дітей (1993 та 2005р.н.), чоловік не працює.

З вищенаведеного вбачається, що спеціальність позивача «конструювання та виробництва радіоапаратури» не належить до галузі знань «електрозв'язок» чи «телекомунікації» і не свідчить про отримання більш високого рівня освіти, а підтверджує лише здобуття іншої спеціальності на такому самому рівні освіти. Кваліфікаційною вимогою до електромеханіка електрозв'язку станційного устаткування 1 категорії є: базова вища освіта відповідного напряму підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст) та підвищення кваліфікації. Тобто дана посада не вимагає наявності повної вищої освіти, а освіта позивача не є «відповідного напрямку підготовки».

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що посилання апелянта на наявність вищої освіти не є підставою для висновку про те, що рівень його кваліфікації у професійній діяльності є вищим ніж у ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянтом виконувались особливо важлива і відповідальна робота та завдання, то на думку колегії суддів такі є голослівними, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4, якій відповідачем надано переважне право в залишенні на роботі, має освіту технік електрозв'язку за спеціальністю монтаж, обслуговування і ремонт обладнання електрозв'язку - це і є необхідна кваліфікація для займаної нею посади. Також ОСОБА_4 підвищувала кваліфікації за спеціальністю, про що свідчать копії свідоцтв про підвищення кваліфікації.

Також на думку колегії суддів при ухвалені рішення, судом першої інстанції вірно взято до уваги й той факт, ОСОБА_4 також підпадає під дію положення ч.2 ст. 42 КЗпП України, оскільки на її утриманні є неповнолітня дитина, а її чоловік не працює.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 , 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 03 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2017 року.

Головуючий

Судді