Ухвала суду № 71355635, 21.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/11703/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/4435/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Жукровської Х.І.

з участю: ОСОБА_2, його представника Хом»яка О.Г.,

ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4

представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5, за участю заінтересованих осіб ОСОБА_3, Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів, звернувся в суд із заявою про визнання виконавчого листа № 2-2681/11 від 27.02.2012 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року у справі № 2-2681/11, на виконання якого видано виконавчий лист від 27.02.2012 року, виконано ним добровільно, сума заборгованості, стягнута за рішенням суду, повернута ОСОБА_7 повністю, що підтверджується розпискою від 29.12.2015 року.

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви ОСОБА_5, за участю заінтересованих осіб ОСОБА_3, Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено за безпідставністю.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та визнати виконавчий лист № 2-2681/11 від 27.02.2012 року таким, що не підлягає виконанню. Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що представником заявника було надано суду першої інстанції оригінал розписки, власноручно написаної ОСОБА_7 на підтвердження того, що останньому у повному обсязі було повернуто борг у розмірі 57 500 доларів США. Також зазначає, що відповідно до наявного у матеріалах справи висновку № 6/214 експерта Львівського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру, рукописний текст у розписці написаній від імені ОСОБА_7 від 29.12.2014 року про отримання ним від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 57 500 доларів США на лицевій стороні виконаний ОСОБА_7; підпис в нижній частині лицевої сторони розписки від імені ОСОБА_7 виконаний ОСОБА_7. Дані обставини також підтверджуються свідченнями наданими ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 які підтвердили повернення ОСОБА_5 всієї суми позики у розмірі 57 500 доларів США. Отже, наявність у заявника розписки на всю суму боргу є належним, допустимим доказом того, що ОСОБА_7 було повернуто заборгованість у повному обсязі, і як наслідок виконавчий лист № 2-2681/11 від 27 лютого 2012 року слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, його представника Хом»яка О.Г., ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_5, суд першої інстанції вважав формальною розписку, написану ОСОБА_7, і з врахуванням показань свідків, допитаних судом, дійшов до висновку, що рішення Галицького районного суду м.Львова від 24.01.2012 року, на примусове виконання якого було видано виконавчий лист, невиконане, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_5 для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року у цивільній справі № 2-2681/11, задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики. Рішенням ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 суму боргу за договором позики у розмірі 577 224.77 грн.

Галицьким районним судом м.Львова 27.02.2012 року видано виконавчий лист на підставі рішення Галицького районного суду м.Львова від 24.01.2012 року.

Постановою старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 27.03.2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 31882560 щодо виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року.

Постановою старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 25.12.2014 року закінчено виконавче провадження ВП № 31882560 у зв’язку із скеруванням матеріалів до ВДВС Пустомитівського РУЮ за місцем знаходження майна боржника.

Постановою державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ від 31.01.2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження та повернуто матеріали виконавчого провадження до Галицького ВДВС Львівського МУЮ.

Постановою старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 25.02.2015 року повторно відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року за номером - ВП № 46634125.

Постановою старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 27.03.2015 року закінчено виконавче провадження ВП № 46634125 із повторним скеруванням матеріалів до ВДВС Пустомитівського РУЮ за місцем знаходження майна боржника.

Згідно листа Пустомитівського РВДВС від 28.07.2016 року повторно виконавчий документ про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у розмірі 577 224,77 грн. не надходив.

02.07.2015 року стягувач ОСОБА_7 загинув у дорожньо – транспортній пригоді.

Постановою старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 21.08.2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 31882560 щодо виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст.. 369 ЦПК України в редакції 2004 року, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі, якщо його було видано помилково або якщо обов»язок боржника відсутній повністю або частково у зв»язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Аналогічна норма міститься і в ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов»язок боржника відсутній повністю або частково у зв»язу з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. (ч.4 ст. 432 ЦПК України).

Суд першої інстанції, давши оцінку показам свідків, допитаних в судовому засіданні, дійшов до висновку про те, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року, на виконання якого 27.02.2012 року було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження ВП № 31882560, що рішення залишилось невиконаним, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв»язку з його добровільним виконанням та погашенням заборгованості.

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов»язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов»язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов»язку.

За змістом розписки від 29.12.2014 року: « Я,ОСОБА_7, 18.04. ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія КВ 890148, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 19.03.2002, отримав від ОСОБА_5, паспорт серія КВ 745929, виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, грошові кошти в сумі 57 500.00 доларів США, що еквівалентно стягненню у виконавчому провадженні № 31882560. Жодних майнових та інших претензій до ОСОБА_11 за його розпискою немаю у виконавчому провадженні вказаному вище».

Розписка написана у присутності свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із зазначенням їх паспортних даних.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції вважав недопустимим доказом розписку ОСОБА_7 від 29.12.2014 року, оскільки, на думку суду, долученою до матеріалів справи розпискою, не можливо встановити той факт, що зазначені кошти були повернуті боржником стягувачу саме на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року у цивільній справі № 2-2681/11 про стягнення грошових коштів у розмірі 577 224,77 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, який спростовуєттся змістом розписки, оскільки у розписці від 29.12.2014 року зазначено, що ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 57500 дол. США , що еквівалентно стягненню у виконавчому провадженні №31882560, а як вбачається з постанови старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 27.03.2012 року виконавче провадження ВП №31882560 було відкрито щодо виконання саме рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції посилався на те, що на підтвердження власних боргових зобов'язань, ОСОБА_5 видав ОСОБА_7 два боргових документи, а саме власноручно написану розписку, у якій йдеться про укладення договору позики від 27.02.2010 року на загальну суму 57500,00 доларів США та розписку від 27.07.2010 року, що була надрукована та скріплена печаткою ФОП ОСОБА_5, яка за своїм змістом є лише підтвердженням обов'язку повернути кошти ОСОБА_7

Зважаючи на те, що лише одна розписка (друкована) була надана боржником у судовому засіданні, а інша розписка, яка була написана власноручно ОСОБА_5, так і не була представлена суду для огляду, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що така у боржника відсутня у зв’язку із неповерненням ним заборгованості.

Колегія суддів вважає такий висновок суду безпідставним та необгрунтованим, таким, що ґрунтується на припущеннях, такий висновок суду першої інстанції спростовується власноручно написаною ОСОБА_7 розпискою від 29.12.2014 року, її змістом, у якій ОСОБА_7 зазначив, що грошові кошти в сумі 57500 дол. США, ОСОБА_5 йому повернув, і він немає жодних майнових та інших претензій до ОСОБА_5 за його розпискою у виконавчому провадженні №31882560, відкритому на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року.

Суд першої інстанції не взяв до уваги розбіжності у показаннях свідків щодо повернення коштів ОСОБА_5, не дав оцінки показанням свідків в сукупності з іншими наявними у справі доказами, зокрема, наявності в матеріалах справи розписки про повернення ОСОБА_5 коштів, написаною ОСОБА_7 29.12.2014 року.

Твердження ОСОБА_5 про передачу ним ОСОБА_7 29.12.2014 року 10000.00 дол. США в якості остаточного погашення боргу, не спростовані ні показаннями свідків, ні іншими матеріалами справи.

В матеріалах справи наявні висновок експерта Львівського науково – дослідного інституту судових експертиз №6/214 від 04.05.2016 року, згідно з яким рукописний текст у розписці від імені ОСОБА_7 від 29.12.2014 року про отримання від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 57500 дол. США, на лицевій стороні, підпис в нижній частині лицевої сторони розписки від імені ОСОБА_7 – виконаний ОСОБА_7; видимих ознак незвичного способу особи при виконанні підпису та рукописного тексту в розписці, написаній від імені ОСОБА_7 від 29.12.2014 року – не виявлено; та висновок Київського науково – дослідного інституту судових експертиз судово – почеркознавчої експертизи за к/п №12015140050003108 від 31.01.2017 року з яких вбачається, що підпис від імені ОСОБА_7, що міститься нижче рукописного тексту в лівій нижній частині на лицьовій стороні Розписки, виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та допомоги технічних засобів. Рукописний текст Розписки та рукописний запис «Свідки1» зі зворотної сторони Розписки від 29.12.2014 року, виконані самим ОСОБА_7 Підпис від імені ОСОБА_7, що міститься нижче рукописного тексту в лівій нижній частині на лицьовій стороні Розписки, виконано самим ОСОБА_7

Розписка, написана ОСОБА_7 29.12.2014 року про отримання ним від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 57050 дол. США, як односторонній правочин, не оспорювалася, недійсною в судовому порядку не визнавалася, а відтак є чинною.

Твердження представників ОСОБА_2, ОСОБА_3 про нікчемність розписки, оскільки така, на їх думку, не містить умов, передбачених ч.2 ст. 545 ЦК України, і зі змісту розписки не вбачається інформації про одержання виконання грошового зобов»язання частково або в повному обсязі, на думку колегії суддів спростовуються самим текстом розписки, у якій зазначено, що ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 57500 дол. США, що еквівалентно стягненню у виконавчому провадженні №31882560, яке, як встановлено судом, було відкрито з приводу примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року. Крім цього, у розписці зазначено, що ОСОБА_7 жодних майнових та інших претензій до ОСОБА_5 за його розпискою не має.

А відтак, за наявності в матеріалах справи розписки від 29.12.2014 року, яка недійсною в судовому порядку не визнавалася, яка відповідно до ст. 545 ЦК України є доказом на підтвердження повернення ОСОБА_5 грошових коштів ОСОБА_7 в сумі 57500 дол. США, підтвердженням добровільного виконання боржником рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року, суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа, виданого Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частина 1 ст. 376 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків , викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про визнання виконавчого листа №2-2681/11, виданого 27.02.2012 року Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення 577224.77 грн. заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 376, 381, 382, 383, 384, ч.2 ст. 432 ЦПК України,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року – скасувати та постановити нову ухвалу, якою виконавчий лист №2-2681/11, виданий 27.02.2012 року Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення 577224.77 грн. заборгованості визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали складено 28.12.2017 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_12