Ухвала суду № 71355513, 26.12.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5729/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«26» грудня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого судді Глинської Д.Б.

при секретарі Івасюті А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за заявою публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» про перегляд заочного рішення від 30 жовтня 2015 року у справі №466/5729/15-ц за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» про стягнення коштів,

у с т а н о в и в :

у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходилась цивільна справа №466/5729/15-ц за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» ( далі – ОСОБА_1, ПАТ «ВіЕйБі Банк») про стягнення заборгованості за депозитним вкладом.

30 жовтня 2015 року Шевченківським районним судом м. Львова в даній справі було постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені повністю. Заочним рішенням від 30 жовтня 2015 року було вирішено:

- стягнути з ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» на користь ОСОБА_2 суму депозитного вкладу: за Договором від 04.06.2009р. банківського вкладу №14818/2009 (в банківському металі) в розмірі 100 (сто) грам/3,22 (три цілих двадцять дві сотих) тройських унцій банківського металу (золота); за Договором від 15.08.2013р. банківського вкладу «Пенсійний Подарунок «Тринадцяти місячний» №635273/2013 (в євро) в розмірі 500,00 (п’ятсот) євро; за Договором від 03.09.2014р. банківського вкладу «Марафон лояльності_Подвійний дохід ЕПС» №840298/2014 (в доларах США) в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) доларів США 00 центів;

- зобов’язати ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 03 вересня 2014 року: на суму Вкладу у розмірі 100 (сто) грам/3,22 (три цілих двадцять дві сотих) тройських унцій банківського металу (золота) відсотки згідно умов Договору від 04.06.2009р. банківського вкладу №14818/2009 (в банківському металі) до дня, який передує фактичному поверненню Вкладу; на суму Вкладу у розмірі 500,00 (п’ятсот) євро відсотки згідно умов Договору від 15.08.2013р. банківського вкладу «Пенсійний Подарунок «Тринадцяти місячний» №635273/2013 (в євро) до дня, який передує фактичному поверненню Вкладу; на суму Вкладу у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) доларів США 00 центів відсотки згідно умов Договору від 03.09.2014р. банківського вкладу «Марафон лояльності_Подвійний дохід ЕПС» №840298/2014 (в доларах США) до дня, який передує фактичному поверненню Вкладу;

- стягнути з ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» в користь держави 4007 грн. 80 коп. судового збору.

03 квітня 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб на лiквiдацiю ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_3 звернулася в суд з заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, посилаючись на те, що заочне рішення було отримано ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» 20.03.2017 після направлення запиту 07.03.2017 вих. №22/3-8057, а відтак згідно з ч. 1 ст. 228 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-IV строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 30.10.2015 ОСОБА_4 не пропущено.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_5 подав до суду клопотання від 26.06.2017 про залишення без розгляду заяви ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» на підставі ч. 2 ст. 72 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-IV, покликаючись на те, що постановою від 22 грудня 2016 року Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/4167/16 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб на лiквiдацiю ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_6, про визнання протиправним i скасування рiшення, зобов'язання вчинити дії, яка набрала законної сили, встановлено обставину, яка згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-IV не підлягає доказуванню при розгляді заяви ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про перегляд заочного рішення від 30.10.2015, що 26 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб на лiквiдацiю ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_6 з заявою про внесення пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладiв фiзичних осіб змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ОСОБА_4 на підставі заочного рішення від 30 жовтня 2015 року.

Сторони в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином повідомлялися про місце, час та дату судового засідання.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись з заявою ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про перегляд заочного рішення 30 жовтня 2015 року, клопотанням представника ОСОБА_2 – ОСОБА_5 про залишення цієї заяви без розгляду, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що заяву ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» слід залишити без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», надалі – Конвенція від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», надалі – Закон №3477-IV, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію від 04.11.1950 і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, надалі – ЄСПЛ, як джерело права.

ЄСПЛ при розкритті у своїх рішеннях змісту поняття «доступ до правосуддя», закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції від 04.11.1950, вказує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду (рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», §38; «Станєв проти Болгарії», §230). Теж саме застосовується у справах щодо критеріїв прийнятності заяви, що за своїм характером регулюються державою, яка користується певною свободою розсуду у цьому питанні («Луордо проти Італії», §85).

Національним цивільно-процесуальним законодавством України у статті 72 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-IV, чинної до 15.12.2017, та статті 126 ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, чинної з 15.12.2017 і на поточну дату, надалі – ЦПК України від 03.10.2017 №2147-VIII, передбачено критерії прийнятності документів, поданих після закінчення процесуального строку, встановленого законом або судом.

Так, імперативними приписами ч. 1 ст. 72 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-IV (ч. 1 ст. 126 ЦПК України від 03.10.2017 №2147-VIII) регламентовано, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

ЄСПЛ при розкритті змісту справедливого судового розгляду, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції від 04.11.1950, вказує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п. 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «ОСОБА_7 проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

В іншій справі «ОСОБА_8 проти України» ЄСПЛ відхилив скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на порушення права доступу до суду, незважаючи на той факт, що суд апеляційної інстанції не повідомив останніх про винесення рішення, зазначивши при цьому, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України).

Постановою від 22 грудня 2016 року Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/4167/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання протиправним i скасування рiшення, зобов'язання вчинити дії, яка набрала законної сили, встановлено обставини, які згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України (ч. 3 ст. 61 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-IV) не підлягають доказуванню при розгляді заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 30.10.2015, зокрема, що 26 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_6 з заявою про внесення пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладiв фiзичних осіб змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «»ВіЕйБі Банк» на підставі заочного рішення від 30.10.2015; 28 травня 2016 року представник ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_6 з інформаційним запитом про надання інформації та копій документів, які її підтверджують, про виконання заочного рішення від 30.10.2015; 10 червня 2016 року ОСОБА_6 надала відповідь №05-32601, якою відмовила представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_10 в наданні інформації, і така відмова визнана адміністративним судом протиправною.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов’язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки для осіб, які беруть участь у справі, в тому числі і для ПАТ «»ВіЕйБі Банк», як відповідача, передбачено було і ч. 3 ст. 27 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-IV.

З обставин, преюдиційно встановлених постановою від 22 грудня 2016 року Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/4167/16 вбачається, що ПАТ «»ВіЕйБі Банк» в особі ОСОБА_6 ще 10 червня 2016 року при наданні представнику ОСОБА_2 відповіді №05-32601 на запит від 28 травня 2016 року було відомо як про існування заочного рішення від 30.10.2015, так і про його зміст.

Відтак ПАТ «»ВіЕйБі Банк», будучи зобов’язаним добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, мав реальну можливість, починаючи з 10 червня 2016 року звернутись, у разі потреби, до Шевченківського районного суду м. Львова із запитом про надання копії заочного рішення від 30.10.2015.

Наведене підтверджується і запитом ПАТ «»ВіЕйБі Банк», адресованим до Шевченківського районного суду м. Львова у поштовому конверті рекомендованого відправлення від 09.03.2017 №0209605938490, на отримання рішення суду (вх. №5487 від 13.03.2017), в якому ПАТ «»ВіЕйБі Банк» чітко вказує дату ухвалення заочного рішення, копію якого він просить суд надіслати на свою адресу.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-IV заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Отже, скерування ПАТ «»ВіЕйБі Банк» 09 березня 2017 року із значним спливом часу з моменту, коли ПАТ «»ВіЕйБі Банк» достеменно стало відомо про існування заочного рішення від 30.10.2015 і його зміст (10 червня 2016 року), тобто через дев’ять місяців, на адресу суду у рекомендованому відправленні №0209605938490 запиту про надсилання копії згаданого заочного рішення вказує на бажання ПАТ «»ВіЕйБі Банк» створити формальні підстави для подання заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з моменту отримання його копії.

Такі дії ОСОБА_4 вказують на свідоме порушення ним ч. 3 ст. 27 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-IV, яка визначає обов’язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, оскільки заява про перегляд заочного рішення від 30.10.2015 подана ПАТ «»ВіЕйБі Банк» через дев’ять місяців від дати отримання останнім його копії і ПАТ «»ВіЕйБі Банк» не просить суд поновити десятиденний процесуальний строк, визначений ч. 2 ст. 228 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-IV для подання такої заяви, то суд приходить до переконання про необхідність залишення заяви ОСОБА_4 без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України.

Керуючись ч. 1 ст. 58 Конституції України, ч. 4 ст. 82, ч. 2 ст. 126, ст. ст. 258, 259, 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

заяву публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» про перегляд заочного рішення від 30 жовтня 2015 року у справі №466/5729/15-ц за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» про стягнення коштів - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя ОСОБА_11