Рішення № 71355013, 20.12.2017, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3054/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

при секретарі Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Головне управління держгеокадастру у Львівській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду зі даним позовом, вказавши, що 18.09.2007 року помер ОСОБА_3. На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склав заповіт на все своє майно на користь ОСОБА_4, який посвідчений секретарем Скоморохівської сільської ради.

Приватним нотаріусом ОСОБА_5 заведено спадкову справу 29.05.2017р. та винесено постанову про відмову у вчинені нотаріально дії – видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа.

Оскільки ОСОБА_3 за життя отримав сертифікат на право приватної власності на землю серії ЛВ №06459 на підставі розпорядження Сокальської райдержадміністрації №205 від 25.04.1997р. на земельну ділянку площею 1,89га для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства, яка розташована на території с. Скоморохи, однак за життя не здійснив реєстрації права власності на визначену земельну ділянку.

Таким чином ОСОБА_4 позбавлений можливості належним чином успадкувати земельну ділянку площею 1.89га, тому змушений звернутися до суду із позовом у якому провить визнати за ним право власності на вказану землю для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства, яка розташована на території с. Скоморохи в порядку спадкування.

Позивач в судове засідання не прибув, однак адвокатом ОСОБА_6 надано заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не прибув. В суд надійшла заява сільського голови в якій просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причини неявки, хоча належним чином повідомлявся про місце та час судового розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, якщо його дії суперечать інтересам інших осіб.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам закону, інтересам сторін по справі та не суперечить правам та інтересам інших осіб.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із копії свідоцтва про смерть серія 1-СГ №108976 встановлено, що ОСОБА_3 помер 18.09.2007 року.

Із копій заповіту від 15.07.1997р. посвідчених секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради, Сокальського району вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, та все майно заповів ОСОБА_4.

Із дослідженої копії сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну часку) серії ЛВ №06459 встановлено, що ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,89га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Сокальського району на підставі розпорядження Сокальської райдержадміністрації №205 від 25.04.1997р.

Проте, як вбачається із постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії від 31.05.2017р. приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу ОСОБА_5 відмовлено гр. ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,89га оскільки сертифікат виданий скоморохівською сільською радою а не районною державною адміністрацією.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися внаслідок його смерті.

Із листа Державної служби України з питань геодезії,картографії та кадастру Держгеокадастр від 27 квітня 2016 року за № 29-28-0.13-7448/2-16 вбачається, що документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Також із зазначеного листа Державної служби України з питань геодезії,картографії та кадастру Держгеокадастр встановлено, відповідно до ст.5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація проводяться відповідною районною державною адміністрацією.

Оскільки сертифікат серії ЛВ №06459 на середню земельну частку виданий головою ОСОБА_2 сільської ради, Сокальського району, Львівської області, згідно зразка затвердженого Постановою Кабінету Міністра України від 12 жовтня 1995 року №801, на підставі розпорядження Сокальської райдержадміністрації від 25.04.1997р., то такий вважається дійсним.

Відповідно до п.п. 16, 17 розділу Х «Перехідних положень» Земельного Кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За п. «г». ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельну ділянку на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За вимогами ч. 3 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Вирішуючи спір суд виходить з того, що розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) проводилось в Україні після прийняття Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.99 р. № 1529/99. Порядок паювання земель був визначений Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.95 р. № 720/95, в п. 1 якого визначалось, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну ділянку (пай) підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка (форма сертифіката затверджена Постановою КМУ від 12.10.95 р. № 801), в якому вказується розмір паю в умовних кадастрових гектарах та його вартість.

Таким чином, земельний пай - це тільки право на виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель, які належали КСП. Сертифікат на право на земельну ділянку (пай) не встановлює право власності фізичної особи на земельну ділянку, а є правовстановлюючим документом, який надає його власнику право вимоги на відведення земельного паю в натурі (на місцевості) .У разі оренди земельної частки (паю), предметом договору оренди є право на земельну частку (пай), що знаходиться у колективній власності.

У листі від 15.01.2013 р. № 10-06-15-13, державна реєстраційної служби України зазначено, що оскільки, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах, а місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені, то земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не належить до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації в порядку, визначеному нормами Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У п.11. постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008р. зазначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) то сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до змісту ст. 1276 ЦК встановлено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Згідно п.3.5. роз'яснень ВСУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) однак не встиг здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену ділянку та виготовити на власне ім'я державний акт на право власності на земельну ділянку. На даний момент ОСОБА_4 не має можливості в повному обсязі прийняти спадщину після смерті спадкодавця.

Таким чином вивчивши матеріали справи та проаналізувавши норми цивільного та земельного законодавства суд приходить до висновку, що за ОСОБА_4 слід визнати право на земельну частку (пай).

Керуючись ст.ст. 81, 247, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, 1218, 1225, 1268 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_4, 01.11.1953р.н., ІПН НОМЕР_1, право на земельну ділянку площею 1,89га, без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства згідно Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №06459 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер 18.09.2007 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня одержання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Сокальський районний суд Львівської області до Апеляційного суду Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Л. Ю. Фарина