Рішення № 71354849, 22.12.2017, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7076/17

пр.№ 2-о/464/130/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2017 року Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Чорна С.З.

при секретарі судового засідання Довгун Л.А.

за участі: заявника ОСОБА_1

заявника ОСОБА_2

представника заявників ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_2, заінтересовані особи: Львівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділ реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції про встановлення факту батьківства,-

в с т а н о в и в :

заявники ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до суду в порядку окремого провадження з заявою, в якій просять встановити факт, що ОСОБА_5, який помер 18.09.2017р. є батьком ОСОБА_2, 01.03.1994р.н. та ОСОБА_4, 21.05.2004р.н.

В обґрунтування своєї заяви посилаються на те, що ОСОБА_5, 04.02.1967р.н. навчався у Львівському політехнічному інституті (НУ «Львівська політехніка») за спеціальністю: «прикладна математика», який закінчив у 1995-му році. Під час навчання познайомився з ОСОБА_6, 20.01.1972р.н., яка теж там навчалася. Так, 01.03.1994р. у них народилася донька - ОСОБА_2, народження якої ОСОБА_6 зареєструвала у Костопільському районному відділі реєстрації актів громадського стану, що підтверджується свідоцтвом про народження серія І-ГЮ № 256917 від 30.03.1994р. Проте, як вбачається з даного свідоцтва, донька була зареєстрована на прізвище матері «Кіт» та по-батькові «Василівна», оскільки ім’я та по-батькові в актах громадського стану про народження було записано зі слів матері – на батька матері – ОСОБА_7. Запис про батька дитини у Книзі реєстрації актів громадянського стану про народження був проведений за прізвищем матері – «Кіт», а його ім’я і по-батькові були записані «Василь Васильович». ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не реєстрували шлюб так як батьки ОСОБА_5 були категорично проти реєстрації шлюбу та створення ними сім’ї. Проте після народження доньки ОСОБА_2, її батько - ОСОБА_5 свого батьківства не заперечував, постійно спілкувався з нею, навідував її з матір’ю та допомагав їм. Крім того, ОСОБА_5 помагав дочці ОСОБА_2 з навчанням у НУ «Львівська політехніка», підтримував її фінансово. З дитинства ОСОБА_2 знала свого батька, їх відносини як батька та доньки носили постійний характер. ОСОБА_5 завжди приїжджав на дні народження, свята до доньки ОСОБА_2 Крім цього, ОСОБА_5 до 2002 року працював на підприємстві ПАТ «ЛьвівОРГРЕС», де також працювала ОСОБА_1, 07.01.1970р.н., з якою у нього зав’язалися стосунки і вони почали зустрічатися. В період вагітності ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_5 за адресою: м.Львів, пр.Ч.Калини, 44/57. А, у 2004 році у них народилася донька - ОСОБА_4, 21.05.2004р.н. Після народження доньки, ОСОБА_1 звернулася у Відділ реєстрації актів громадянського стану ЛМУЮ та зареєструвала народження дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження серія І-СГ № 337089 від 19.06.2004р. запис № 3221. Дитина була зареєстрована зі слів матері на прізвище матері «Сеник» та по-батькові вказано «Романівна». Запис про батька дитини у Книзі реєстрації актів громадянського стану про народження був проведений за прізвищем матері – «Сеник», а його ім’я і по-батькові записані «Роман Миколайович», тобто як у батька ОСОБА_1 Як і в попередньому випадку, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не реєстрували шлюб, оскільки батьки останнього були категорично проти реєстрації шлюбу та створення ними сім’ї. Внаслідок заперечення батьків ОСОБА_5 щодо їх одруження та спільного проживання ОСОБА_1 була змушена переїхати від ОСОБА_5 При цьому, ОСОБА_5 свого батьківства відносно ОСОБА_4 ніколи не заперечував. Після досягнення ОСОБА_4 4-х років її батько ОСОБА_5 почав дуже часто спілкуватись з ОСОБА_1 та часто навідувати її з дочкою за адресою: м.Львів, вул.Вернадського, 26/38. Вони разом проводили вихідні, спільно святкували свята. Хрещені батьки дитини ОСОБА_4 – ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знали ОСОБА_5 саме як батька дитини, спілкувались з ним. З дитинства ОСОБА_4 знала свого батька, їх відносини як батька та доньки носили постійний характер. Однак, 18.09.2017р. батько ОСОБА_5 раптово помер. В організації поховання також були залучені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Більше того, ОСОБА_5 неодноразово висловлював бажання подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак у зв’язку із смертю цього зробити не встиг, у зв’язку з чим виникла необхідність у визнанні батьківства в судовому порядку.

Заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали заяву про встановлення факту батьківства, надали пояснення аналогічні її змісту та просять таку задоволити.

Від заінтересованих осіб - Львівського міського ВДРАЦС ГТУЮ у Львівській області та ВРАЦС Костопільського РУЮ надійшли звернення згідно змісту яких просять здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідної установи, заперечень щодо заяви не мають.

Заслухавши пояснення заявників та їхнього представника, покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши та перевіривши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, 04.02.1967р.н., в період навчання у Львівському політехнічному інституті (НУ «Львівська політехніка») перебував у стосунках з ОСОБА_6, 20.01.1972р.н., в результаті яких у них 01.03.1994р. народилася донька - ОСОБА_2.

Як вбачається із свідоцтва про народження серії І-ГЮ № 256917 від 30.03.1994р. (актовий запис 107), донька ОСОБА_2 була зареєстрована на прізвище матері «Кіт» та по-батькові «Василівна», оскільки ім’я та по-батькові в актах громадського стану про народження було записано зі слів матері – на батька матері – ОСОБА_7. Запис про батька дитини у Книзі реєстрації актів громадянського стану про народження був проведений за прізвищем матері – «Кіт», а його ім’я і по-батькові були записані «Василь Васильович».

Заявник ОСОБА_2 вказала, що її матір ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не реєстрували шлюб так як батьки ОСОБА_5 були категорично проти реєстрації шлюбу та створення ними сім’ї. Проте після її народження батько - ОСОБА_5 свого батьківства не заперечував, постійно спілкувався з нею, навідував її з матір’ю, помагав з навчанням, підтримував її фінансово.

Також встановлено, ОСОБА_5 в період роботи на підприємстві ПАТ «ЛьвівОРГРЕС», перебував у стосунках із ОСОБА_1, 07.01.1970р.н., з якою спільно проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. В результаті даних відносин, 21.05.2004р. народилась донька ОСОБА_4.

Як вбачається із свідоцтва про народження серії І-СГ № 337089 від 19.06.2004р. (актовий запис 3221), донька ОСОБА_4 була зареєстрована на прізвище матері «Сеник» та по-батькові вказано «Романівна», оскільки ім’я та по-батькові в актах громадського стану про народження було записано зі слів матері на прізвище матері «Сеник» та по-батькові вказано «Романівна». Запис про батька дитини у Книзі реєстрації актів громадянського стану про народження був проведений за прізвищем матері – «Сеник», а його ім’я і по-батькові записані «Роман Миколайович», тобто як у батька ОСОБА_1

Заявниця ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, вказала, що вона та ОСОБА_5 не реєстрували шлюб, оскільки батьки останнього були категорично проти реєстрації шлюбу та створення ними сім’ї. Внаслідок заперечення батьків ОСОБА_5 щодо їх одруження та спільного проживання, відносини були на деякий час припинені. При цьому, ОСОБА_5 свого батьківства відносно ОСОБА_4 ніколи не заперечував, а після досягнення ОСОБА_4 4-х років почав систематично спілкуватись з донькою, навідувати її, проводити разом вихідні, спільно святкувати свята.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії І-СГ №481463 від 19.09.2017р., ОСОБА_5 помер 18.09.2017р. в м.Львів у віці 50 років.

У зв’язку із смертю ОСОБА_5, останній не встиг вчасно вирішити питання про визнання за ним батьківства щодо дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2, хоча, зі слів заявників, неодноразово висловлював бажання подати до органу реєстрації актів цивільного стану відповідну заяву про визнання себе батьком дітей.

Вирішуючи питання про встановлення даного факту суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення й інших фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.1 ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно із п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім’ю України. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім’ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір’ю останньої, факт їхнього батьківства(материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту батьківства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України.

Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір’ю) дитини, вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 СК України. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється.

Згідно п.3 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір’ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Така правова позиція викладена і в Постанові Верховного суду України від 25.02.2015р. по справі № 6-20цс15.

Згідно ч.2 ст.53 КпШС України (в редакції 1969 року) в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

Також в ч.3 вказаної статті зазначено, що при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір’ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Встановлення батьківства у відношенні осіб, які досягли повноліття, допускається тільки з їх згоди.

З метою з’ясування дійсних обставин справи, в судовому засіданні були допитані свідки.

Так, Свідок ОСОБА_6 пояснила, що познайомилась з ОСОБА_5 в період навчання у інституті, вважала його своїм хлопцем, однак згодом вона перевелась у Рівненській педінститут. Про вагітність повідомила ОСОБА_5 в момент коли вони розійшлись, проте останній свого батьківства щодо доньки ОСОБА_2 ніколи не заперечував. Батьки ОСОБА_5 заперечували проти шлюбу, а останній крім того боявся додаткової відповідальності, у зв’язку із чим вирішила зареєструвати дитину на своє прізвище. З часом відносини в неї з ОСОБА_5 покращились і переросли в дружні, вони почали більше часу проводити разом, зокрема, ОСОБА_5 часто приїжджав до неї з дитиною, а за відсутності – систематично телефонували одне одному. Аліменти на дитину ОСОБА_5 не платив, оскільки про стягнення таких вона не позивалась, але він без того постійно допомагав як матеріально, так і морально. ОСОБА_5 сам повідомив про наявність у нього ще одної доньки на ім’я ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_11 ствердив, що являється близьким другом ОСОБА_5, знає його на протязі тривалого часу. Вказав, що у ОСОБА_5 були складні відносини з його матір’ю, яка проживала в м.Стрий. Підтвердив, що ОСОБА_5 неодноразово розказував про своїх дітей – доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_4, показував їхні фотографії, повністю визнавав себе їхнім батьком. Систематично дзвонив дітям, навідував їх дома, помагав морально та матеріально. ОСОБА_5 виражав бажання оформити відповідні документи на батьківство.

Свідок ОСОБА_10 вказала, що заявниця ОСОБА_1 є її племінницею, а ОСОБА_5 знає як батька дитини – ОСОБА_4. Зокрема, ствердила, що ОСОБА_5 був присутній на хрестинах ОСОБА_4, поводився та представлявся як її батько. Часто навідувався до доньки, вчив з нею уроки, проводив з нею вільний час. При цьому пригадує, що ОСОБА_5 розказував, що у нього є ще одна донька у віці 10 років на ім’я ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_9, яка є рідною сестрою ОСОБА_1 та хресною мамою ОСОБА_4, пояснила, що знає ОСОБА_5 як батька ОСОБА_13. Ближче з ним познайомилась на хрестинах дитини, де ОСОБА_5 позиціонував себе як рідний батько ОСОБА_13. В подальшому, часто бачила як він приходив до дитини, дарував подарунки, спілкувався та бавився з нею. Жодного разу не чула від ОСОБА_5, що він заперечує своє батьківство.

Свідок ОСОБА_12, будучи хресним батьком ОСОБА_4, пояснив, що батька ОСОБА_13 - ОСОБА_5 бачив на хрестинах дитини. ОСОБА_5 поводив себе як дбайливий батько, часто навідувався до дитини, помагав матеріально.

Крім того, до матеріалів справи долучені письмові поясненні допитаної в якості свідка ОСОБА_14, як в свою чергу вказала, що була співробітницею ОСОБА_5 в період роботи на ВАТ «Львіворггрес», а також сусідкою по гуртожитку. Саме від ОСОБА_5 дізналась, що у нього у Костополі є дочка ОСОБА_15, а її мати звати ОСОБА_6. Розказував, що постійно підтримує з ними відносини, спілкуються по телефону і по електронній пошті. Катерина турбувалась харчуванням та здоров’ям ОСОБА_5, допомагала йому підібрати одяг. Коли їхня донька ОСОБА_9 підросла, ОСОБА_6 приїжджала до нього з дитиною у Львів. ОСОБА_16 показував фотографії дитини, хвалився нею та постійно розповідав про неї. А в 2002р. ОСОБА_5 почав зустрічатись з ОСОБА_1, з якою вони працювали в одному відділі. Зі слів ОСОБА_16 знала про їхні стосунки, він цього не скривав. Коли ОСОБА_5 взнав про вагітність ОСОБА_1, він почав боятись, що відносини з Катею і дочкою можуть погіршитись. Згодом народилась друга дочка ОСОБА_13 і він знову не був офіційно признаним батьком, відносини з ОСОБА_1 встановилися відчуженими. З часом ОСОБА_5 з ОСОБА_1 помирились, перебували в дружніх відносинах. Марія передавала йому фотографії дитини. ОСОБА_16 по змозі намагався приділяти увагу обом дочкам та їх мамам. З Настею він часто робив уроки, відпочивав, займався музикою. Вони їздили разом на море і на природу. Старша донька приїжджала іноді з матір’ю, а після її вступу у Львівський політехнічний університет почала частіше зустрічатися з батьком. Обом дітям ОСОБА_5 надавав матеріальну допомогу і підтримку. ОСОБА_16 хотів оформити офіційно батьківство, але не встиг і тому вважає, що зараз визнати його батьком дочок було б справедливим і вираженням його волі і бажання.

Факт батьківства ОСОБА_5 також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема фотоматеріалами (фотографіями) зі святкування урочистих подій та свят за участі ОСОБА_5, його доньок - ОСОБА_9 та ОСОБА_4, їхніх матерів, родичів та друзів.

За наведених та перевірених обставин суд приходить до висновку, що померлий ОСОБА_5 дійсно являється батьком ОСОБА_2, 01.03.1994р.н. та ОСОБА_4, 21.05.2004р.н., підтримував з ними родинні відносини як батько і його діти, за життя визнавав своє батьківство, а тому суд приходить до висновку, що заяву слід задоволити та встановити факт батьківства.

На підставі ст.ст.130, 135 СК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995р. № 5, постановою Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006р. № 3 та керуючись ст.ст.2, 76-81, 89-90, 256, 258-259, 263-265, 293-294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_2, заінтересовані особи: Львівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділ реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції про встановлення факту батьківства – задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_5, який помер 18 вересня 2017 року (згідно свідоцтва про смерть серії І-СГ № 481463 від 19.09.2017р., про що складено відповідний актовий запис № 757) є батьком ОСОБА_2, 01.03.1994р.н., яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановити факт, що ОСОБА_5, який помер 18 вересня 2017 року (згідно свідоцтва про смерть серії І-СГ № 481463 від 19.09.2017р., про що складено відповідний актовий запис № 757) є батьком ОСОБА_4, 21.05.2004р.н., яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий: