Рішення № 71354397, 21.12.2017, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2846/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Андрушко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач в квітні 2015р. звернувся в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 31.07.2007р. в сумі 13066,97 дол. США, що по курсу НБУ станом на 02.04.2015р. становить 306812 грн. 46 коп. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 31.07.2007р. між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №LVT6AE00000010, за яким відповідачу було надано кредит у розмірі 13336,91 дол. США, на термін до 30.07.2012р. Відповідно до умов вказаного договору, погашення заборгованості здійснюється в наступною порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошті (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається і заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідні кредитного договору.Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі в місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.Позивач зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, а відповідач в свою чергу не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов’язання за кредитним договором від 31.07.2007р. не виконав, чому позивач, відповідно до умов договору, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №LVT6AE00000010 від 31.07.2007р. у розмірі 13066,97 дол. США, що по курсу НБУ станом на 02.04.2015р. становить 306812 грн. 46 коп., в тому числі 6512,16 дол. США заборгованості за кредитом; 2638,00 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом; 373,40 дол. США заборгованості по комісії за користуванням кредитом та 3543,41 дол. США пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, та надав аналогічні пояснення викладені в письмовому поясненні. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04.07.2012р. передано в заклад ПАТ КБ "Приватбанк" шляхом вилучення у ОСОБА_1, належного йому на праві власності та переданого в заставу згідно договору застави від 31.07.2007 р. рухомого майна - автомобіля Мерседес - Бенц, модель: Е-250В, рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий сєдан-В, № кузова/шасі: WDВ 1241261J067548, реєстраційний номер: ВС8817ВВ; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LVТ6А00000010 від 31.07.2007 року в сумі 6725,92 доларів США, що за курсом 7.97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26 липня 2011 року складає 53605,58 грн.: звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль Мерседес - Бенц, модель: Е-250В, рік випуску; 1995, тип ТЗ: легковий сєдан-В, № кузова/шасі: WDВ 1241261J067548, реєстраційний номер: ВС8817ВВ, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Тобто, за вказаним рішенням суду було достроково звернуто стягнення на предмет застави, чому змінено строк виконання основного зобов’язання. Зазначив, що позивач лише 16.04.2015р. звернувся до суду з даним позовом, хоча ОСОБА_1 здійснив останню оплату по спірному кредитному договору у 2011р., а відтак позивач пропустив строк позовної давності ще у 2014р. Просить в позові відмовити, у зв’язку із спливом строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оглянувши справу №2-3728/11, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення ст.1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено судом, 31.07.2007р. ОСОБА_1 отримав у ПАТ КБ "Приватбанк" кредит в сумі 19261,91 доларів США, з них 12000 доларів на придбання автомобіля, на строк до 30.07.2012року, зі сплатою відсотків за користуванням кредиту у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості /а.с.8-9/. Відповідно до п. 3.1.1 даного договору позичальник погодився здійснити погашення кредиту та сплату процентів шляхом здійснення періодичних (ануїтетних) платежів у сумі 168 доларів США. Відповідно до п. 10.6 вказаного договору такий діє з моменту його підписання і до повного виконання зобов’язань за даним договором.

Відповідно до 2.3.3. а банк на власний розсуд має право зажадати від позичальника дострокового погашення кредиту, сплати винагороди та відсотків за його використання, виконання інших зобов"язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов"язань термін виконання яких не настав, вважається, що термін настав у зазначеному в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов"язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором у ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість, яка станом на 0.04.2015 року становить 13066,97 дол. США /а.с.3-6/.

З виписки по кредитному рахунку ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 здійснив останній платіж - 25.11.2010р. /а.с.60-63/, чим порушив взяті на себе, згідно кредитного договору №LVТ6А00000010 від 31.07.2007р. зобов’язання.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04.07.2012р. у справі №2-3728/11, передано в заклад ПАТ КБ "Приватбанк" шляхом вилучення у ОСОБА_1, належного йому на праві власності та переданого в заставу згідно договору застави від 31.07.2007р. рухомого майна - автомобіля Мерседес - Бенц, модель: Е-250В, рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий сєдан-В, № кузова/шасі: WDВ 1241261J067548, реєстраційний номер: ВС8817ВВ; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LVТ6А00000010 від 31.07.2007 року в сумі 6725,92 доларів США, що за курсом 7.97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26 липня 2011 року складає 53605,58 грн.: звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль Мерседес - Бенц, модель: Е-250В, рік випуску; 1995, тип ТЗ: легковий сєдан-В, № кузова/шасі: WDВ 1241261J067548, реєстраційний номер: ВС8817ВВ, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Рішення суду набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи 2-3728/11 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, банк надсилав позичальнику ОСОБА_1 повідомлення від 18.07.2011р., в якому повідомляв про необхідність у термін не пізніше 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, погасити прострочену заборгованість та вимагав, у разі неплати простроченої заборгованості у вищевказаний строк, на підставі ст.1050 ЦК України та умов договору, повернути суму кредиту у повному обсязі.

Таким чином, банк змінив строк виконання зобов"язання за кредитним договором №LVТ6А00000010 від 31.07.2007 року.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття «зобов’язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 29.06.2016р. у справі №6-1188цс16.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Із заяви представника відповідача від 30.11.2017р. вбачається, що він просить застосувати строк позовної давності, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом пропустив такий.

Пунктом 7.1. кредитного договору строк виконання зобов’язання за кредитним договором встановлено 30.07.2012р., проте банком змінено строк виконання зобов"язання, що підтверджується повідомленням ПАТ КБ "Приватбанк" від 18.07.2011р.

Оскільки строк виконання основного зобов’язання було змінено на 18.08.2011 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 16.04.2015 року, тобто зі пропуском строку позовної давності.

За наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, що виникла станом на 06.04.2012р., в розмірі 10097,16 дол. США, в тому числі за тілом кредиту, відсотками, комісією та пенею, до задоволення не підлягають, в зв"язку із пропуском строку позовної давності.

Разом з тим, враховуючи, що кошти за вказаним кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом, комісія та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

З п.7.1. «Особливі умови» кредитного договору також вбачається, що щомісячний платіж складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії.

Також даним пунктом встановлено винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №LVТ6А00000010 від 31.07.2007р. /а.с.3-6/ вбачається, що за період з 06 квітня 2012р. до 02 квітня 2015р., тобто в межах строку позовної давності, заборгованість ОСОБА_1 по відсотках становить 1173,69 дол. США (2638,00 – 1464,31)., а за комісією - 672,18 дол. США / п.7.1 договору/, що підлягає стягненню з останнього.

Щодо вимоги про стягнення пені за кредитним договором, то така підлягає стягненню з 15.04.2014р., виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року № 6-37цс16.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 та від 08 червня 2016 року у справі № 6-3006цс15).

Відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України та умов договору (п.4.1.), банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку у разі порушення позичальником будь-якого зобов’язання, зокрема сплати відсотків, погашення кредиту, пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не меньше 1 гривні за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 02.04.2015р., заборгованість відповідача за пенею з урахуванням однорічного строку позовної давності, тобто за період з 15.04.2014р. по 02.04.2015р. становить 1123 дол. США 94 центів /3403,73 – 2279,79/, яка і підлягає стягненню з ОСОБА_1

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 31.07.2007р. у розмірі 2969,81 доларів США, що за курсом НБ України відповідно до службового розпорядження НБ України від 21.12.2017р. становить 82738 грн. 91 коп., в тому числі 1173,69 дол. США відсотків, 672,18 дол. США комісії та 1123,94 дол. США пені.

На підставі п.3 ч.2 ст.144 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача в користь позивачки судовий збір у розмірі 167,50 грн.

На підставі ст.ст.12, 89, 264, 265 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 2969,81 доларів США, що за курсом НБ України відповідно до службового розпорядження НБ України від 21.12.2017 року становить 82738 грн. 91 коп., заборгованості за кредитним договором від 31.07.2007 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 827,39 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя