Вирок № 71354360, 20.12.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2514/17

Провадження № 1-кп/442/215/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Хомика А.П..

з участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017140110000265 від 23.02.2017року відносно:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 IIАДРЕСА_1,

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_2, громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, проживаючого без реєстрації в м.Львів, вул. Пасічна, 60,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

з участю: прокурора Левицького М.М.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_3

їх захисників: адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5

встановив:

ОСОБА_3 за попередньою змовою у групі осіб із ОСОБА_1 23.02.2017 у період часу з 12 год. 10 хв. по 16 год. шляхом підбору ключа до вхідних дверей проникли у квартиру № 38, що розміщена на вул. Самбірській, 60/2 в м. Дрогобич Львівської області, звідки скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб умисно, таємно, з метою особистого збагачення викрали належне громадянці ОСОБА_6 особисте майно, а саме: грошові кошти в сумі 2600 гривень, жіночий перстень із золота 585 проби вагою 3 грами вартістю 1500 гривень, жіночі сережки із золота 585 проби вагою 3 грами вартістю 1500 гривень, чим спричинили потерпілій матеріальні збитки на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість в пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема зазначив, що дійсно разом з ОСОБА_3 викрав у ОСОБА_6 грошові кошти та золоті вироби. У вчиненому розкаявся, просить не обирати йому міру покарання пов’язану з ізоляцією від суспільства, відшкодував заподіяну шкоду.

ОСОБА_3 суду пояснив, що дійсно 23.02.2017 разом з ОСОБА_1 проникли у квартиру АДРЕСА_2, звідки викрали грошові кошти та золоті вироби, а саме перстень та сережки, які належали ОСОБА_6 У вчиненому розкаявся, відшкодував заподіяну шкоду, просить суворо його не карати.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнали повністю, а його обставини не оспорюються учасниками кримінального провадження та вони не заперечують проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, то суд, впевнившись у правильному розумінні обвинуваченими змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КК України , за згодою учасників кримінального провадження визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненому ними кримінальному правопорушенні доведена повністю, і їх неправомірні дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням в житло.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинувачених в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

При призначенні покарання обвинуваченим суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Разом з тим, загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Суд) передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".

У справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд указав, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи".

В даній справі, суд, призначаючи покарання обвинуваченим, при виборі останнім заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, враховує дані про особи обвинувачених та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

При цьому до обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченими своєї винуватості, каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Також суд ураховує те, що обвинувачені усвідомлюють про настання наслідків, які завдані кримінальними правопорушеннями.

Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, аналізу особи винних як у загально-соціальному плані, так і в плані їх потенційної суспільної небезпеки, встановлених судом конкретних обставин події, оцінки поведінки обвинувачених після вчинення злочину, що позитивно характеризує їх особи, суд вважає, що покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України.

Разом з тим, виправлення і перевиховання обвинувачених можливе при застосуванні покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України та відповідних пунктів ст. 76 КК України.

Судових витрат не має.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності 100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, змінити на особисте зобов’язання, а ОСОБА_1, повернути суму застави.

Керуючись ст. ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на 3 (три) роки, зобов'язавши в силу п.2 ч.2 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та в силу п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму застави в розмірі 128 000 грн., внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА у Львівській області.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на 3 (три) роки, зобов'язавши в силу п.2 ч.2 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та в силу п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою змінити на особисте зобов’язання, звільнивши з-під варти в залі суду.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду від 27.02.2017 року та речі повернути власникам.

Речові докази: пластикову коробочку з вмістом відмичок в кількості дев’ять штук – залишити при справі.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Хомик А.П.