Постанова № 71354003, 21.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 315/482/17Головуючий у 1-й інстанції Романько О.О.Пр. № 22-ц/778/3461/17Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в період часу з 09.10.1984 року по 10.11.1986 року він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій.

Під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан, осколкові поранення спини, лівої руки та обох ніг, контузію головного мозку. Це підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 42 від 08.10.2015 року, в якому встановлено наявність в позивача слідів загоєння ран, отриманих внаслідок осколкових поранень у 1985 році. Після звільнення з військової служби його впродовж тривалого часу турбували періодичні головні болі, проте за медичною допомогою він не звертався, оскільки вважав стан здоров'я задовільним. У 2015 року стан здоров'я суттєво погіршився, його стали непокоїти постійні головні болі, коливання артеріального тиску, безсоння, запаморочення, загальна слабкість.

25 січня 2016 року за результатами огляду МСЕК йому було первинно встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності, в довідці до якого серії АВ № 0550948 від 25 січня 2016 року зазначено, що причиною інвалідності стали поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. Також, позивачу було встановлено протипоказання до тяжкої фізичної праці та психо-емоційних навантажень, рекомендовано лікування у невропатолога, терапевта, стаціонарне лікування, санаторно-курортне лікування. Позивач неодноразово перебував на лікуванні, що підтверджується відповідними виписками з історії хвороби.

Його постійно, щоденно турбують головні болі, він відчуває душевний дискомфорт, оскільки не може у звичайному порядку спілкуватися зі своєю родиною та друзями. Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що рішенням МСЕК йому встановлено ІІІ групу інвалідності, прохає суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яка була йому завдана в результаті проходження військової служби.

Оцінюючи завдану йому моральну шкоду виходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 липня 2017 року (а.с.53-56) позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн., в решті позову - відмовлено.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Позивач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Міністерство оборони України у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною скаргою відкрито (а.с.75), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 77).

У судове засідання 21 грудня 2017 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 79-81) всі особи, які беруть участь у цій справі, не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення апеляційному суду не подавали.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Згідно із ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шестидесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Встановлено, що апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою Банку відкрито 15 серпня 2017 року (ухвала апеляційного судуа.с.75).

В силу вимог п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалила розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх осіб, які беруть участь у справі.

В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст.ст. 3, 10,11, 209, 212,214,215, 217, 218 ЦПК України і виходив із обґрунтованості та доведеності останнього в частині його задоволення.

Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 15.12.2017 року, тобто чинних на час постановлення оскаржує мого рішення судом першої інстанції у цій справі (12 липня 2017 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Встановлено, що ОСОБА_3, з 07.02.1985 року по 10.11.1986 року перебував в Демократичній республіці Афганістан, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 11-12), та довідкою Гуляйпільського РВК № 03 від 18.01.2016 року (а.с.13).

Під час виконання обов'язків військової служби позивач отримав осколкові поранення спини, лівої руки та обох ніг, наслідком яких стали ЗЧМТ (контузія головного мозку) та рубці: в лопатковій області справа, на рівні 10 міжребір'я, розмірами 0,7х0,2 см, в поперековій ділянці , два, розмірами 2,7х0,5 см та 0,5х0,2 см відповідно, в ділянці 1 пальця лівої кісті, розмірами 1,5х0,5 см, декілька на обох ногах розмірами від 1,7х1,5 см до 4,0х0,7 см, що підтверджується висновком спеціаліста № 42 від 08.10.2015 року «Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи», та які у подальшому призвели до розвитку: «Стійких наслідків перенесеної ЗЧМТ (контузії головного мозку, 1985 року) у вигляді післятравматичної, дисциркуляторної та гіпертонічної енцефалопатії ІІ (два) ст., з вираженим церебрастенічним синдромом, вираженими вестибуло-координаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ (два-три) ст., стійко вираженим цефалічним синдромом, вираженим астено-тривожно-невротичним синдромом. Гіпертонічної хвороби ІІ-ІІІ ст.(два-три). Гіпертензивного серця. ІХС: Стабільної стенокарди напруження ФК І. Атеросклеротичного карділсклерозу. СП І ст. Хронічного обструктивного бронхіту. ЛН ІІ ст. Еритематозної гастродуоденопатії. ГЕРХ (гастроезофагеальної рефлюксної хвороби), хронічного реактивного панкреатиту з інкреторною та екскреторною недостатністю підшлункової залози. Жирового гепатозу. Хронічного комбінованого геморою, що підтверджується медичними та військово-обліковими документами, пораненнями (контузія), захворювання є пов'язаними виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 3807 від 15.10.2015 року, виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 3221/и38, № 0238/и119, № 1857, № 3756, 18982 (а.с.14-19).

25.01.2016 року ОСОБА_3 була первинно встановлена ІІІ група інвалідності, так як травми, поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військовослужбовця в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією виписки з акту огляду МСЕК серії АВ № 0550948 (а.с.16).

Управлінням соціального захисту населення Гуляйпільської райдержадміністрації позивач взятий на облік як інвалід ІІІ групи, який має право на пільги, які встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії Є № 011442 від 27.01.2016 року (а.с.10).

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди у будь-якому розмірі ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, належним чином не дослідив, чи доведено позивачем факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

При цьому, Міністерство оборони України доводило у суді першої інстанції відсутність своєї вини та неналежності, як відповідача у цій справі, але суд першої на це належної уваги не звернув.

Так, згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Крім того, відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відшкодування шкоди державою відбувається у спосіб, передбачений законами України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права… фізичних осіб… у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Так, військова служба пов'язана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям визначені законами пільги та гарантії, у тому числі компенсації за моральні страждання вже враховані чинним законодавством.

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишились положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення путівками для санітарно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами тощо.

Також, окрім Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на які суд першої інстанції належної уваги не звернув, відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

При вищевикладених обставинах, позивачем у матеріали цієї справи не було надано суду першої інстанції належних допустимих доказів завдання йому будь-якого розміру моральної шкоди, яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача у цій справі за рішенням суду, враховуючи вказані вище встановлені судом фактичні обставини цієї справи.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову позивача до відповідача у цій справі у повному обсязі.

За таких обставин, доводи відповідача Міністерства оборони України, як особи, яка подала апеляційну скаргу, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213-214 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, щодо його законності та обґрунтованості.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги Міністерства оборони України.

Так, в силу вимог ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу Міністерства оборони України слід задовольнити; рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 липня 2017 у цій справі слід скасувати; у задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди у цій справі слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі відмови ОСОБА_3, як позивачеві, у задоволенні його позову у цій справі у повному обсязі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача Міністерства оборони України у цій справі будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

Також встановлено, що позивач ОСОБА_3 був звільнений в силу вимог Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у цій справі взагалі та у тому числі він був звільнений від його сплати за подачу вищезазначеного позову до суду першої інстанції.

У зв'язку із чим, враховуючи задоволення апеляційної скарги відповідача Міністерства оборони України апеляційним судом у цій справі, судові витрати Міністерства оборони України, пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 704,00 грн. (а.с.74), сплаченого при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду, слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 141, 368, 371 - 372, 379, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 липня 2017 у цій справі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди у цій справі відмовити.

Судові витрати Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022), пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 704,00 грн. компенсувати за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.