Ухвала суду № 71352944, 20.12.2017, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/2843/16-ц

Провадження № 6/311/118/20127

20.12.2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.

при секретарі Осінцевій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка подання державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документа, -

В С Т А Н О В И В :

Державний виконавець Василівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 звернулася до Василівського районного суду Запорізької області з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон боржника – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: Запорізька область Василівський район м. Дніпрорудне вул.Літня буд.21 «А», без вилучення паспортного документа.

В судове засідання державний виконавець Василівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 повторно не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, що підтверджується розписками в отриманні судової повістки, проте про причини неявки суду не повідомлено, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано (а.с.76,83).

В судове засідання заінтересована особа: ОСОБА_3 не з’явилася, проте на адресу суду надано заяву про розгляд подання державного виконавця у її відсутність, зазначені в подані вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити, за підставами викладеними у поданні (а.с.78).

В судове засідання боржник ОСОБА_2 повторно не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про направлення та отримання судових повісток (а.с.77,84), проте про причини неявки суду не повідомлено, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано.

Дослідивши матеріали подання та надані на його обґрунтування документи, проаналізувавши письмові заперечення боржника з долученими до нього документами, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що пред’явлене до суду подання державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»підставами для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Статтями 19, 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено у яких випадках за мотивованим письмовим рішенням суду може бути тимчасово обмежено право виїзду з України громадянина

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну. Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи за межі України – до виконання зобов’язань за рішенням.

З наданих до суду матеріалів подання вбачається, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 23254067 з примусового виконання виконавчого листа № 2/311/1229/2016, який виданий 17.01.2017 року Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.10.2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

19.01.2017 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії постанов направлено боржнику до виконання та стягувачеві до відома.

11.07.2017 року державним виконавцем було направлено боржнику розрахунок заборгованості та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до відповідей УПФУ та ДФСУ боржник ніде не працює та на обліку в органах УПФ не перебуває.

Станом на 11.07.2017 року заборгованість за виконавчим документом становить 15166,72 грн. Станом на 16.11.2017 року боржник не погашає заборгованість та не сплачує аліменти. Боржник ОСОБА_2 до відділу жодного разу не з’явився та письмових пояснень не надав.

Проте, на думку суду, в задоволенні подання державного виконавця слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.

Відповідно до норм ЦПК України та Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» (ст.6 вказаного Закону) одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Згідно положень ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

На думку суду, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні від його виконання, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч.3 ст.12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Оскільки, відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України згадане подання розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на державного виконавця покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв 'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом певного строку не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Разом з тим, державним виконавцем не надано суду належних доказів, які б достовірно підтверджували, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, як зазначено у ст.18 цього Закону і які є підставою для постановлення мотивованого письмового рішення суду про обмеження у праві виїзду за межі України громадянина, про що вказано у ст.20 цього Закону. Також, державним виконавцем суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 має намір виїжджати за межі України на тимчасове чи постійне проживання, тим самим ухилиться від виконання боргових зобов’язань.

Відповідні обмеження встановлені п.5 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", п 18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 441 ЦПК України.

Відповідно до них, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта та у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, виконавець, на виконанні якого знаходиться виконавчий документ погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Виходячи з вищевикладеного, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)" включає будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

При цьому, ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинно вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження на момент звернення з відповідним поданням до суду.

Між тим, державним виконавцем до матеріалів подання не надано будь-яких доказів про повідомлення боржника щодо відкриття виконавчого провадження та строків добровільного виконання покладених судовим рішенням обов’язків, а також ухилення боржника від виконання обумовлених зобов'язань.

Звернувшись з поданням про тимчасове обмеження особи боржника у праві виїзду за межі України державним виконавцем не надано суду жодних даних про наявність у боржника закордонного паспорту, даних про наміри останньої виїхати за кордон, чи не пов'язаний такий виїзд з характером її професійної діяльності, необхідністю лікування, тощо.

Крім того, у матеріалах, доданих до подання не міститься попередження боржника про застосування до нього в разі ухиляння від виконання рішення суду таких заходів, як тимчасове обмеження у праві виїзду.

Таким чином, через неявку державного виконавця до суду та недоведеність із її сторони необхідності та доцільності застосування до боржника ОСОБА_2В, тимчасового обмеження у виїзді за межі України, у задоволенні подання слід відмовити, що не перешкоджає виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду.

Тому, дослідивши подання та долучені до нього матеріали, суд приходить до висновку, що доказів на підтвердження тих обставин, що боржник у встановленому законом порядку викликався до відділу ДВС та свідомо ухиляється від виконання судового рішення, суду не надано та належними доказами в судовому засіданні державним виконавцем не доведено, оскільки спростовується долученими до заперечень документами. Тому, пред’явлене подання державного виконавця є безпідставним, не вмотивованим, поданим передчасно, не підтверджено належними та достатніми доказами та безпосередньо в судовому засіданні не доведено, а тому задоволенню не підлягає, оскільки, в судовому засіданні не було встановлено обставини, які б були належними та достатніми підставами для обмеження конституційного права ОСОБА_2, передбаченого ст.33 Конституції України

Таким чином, в судовому засіданні не добуто належних та достовірних доказів, що боржник ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання виконавчого документу, який перебуває у виконавчому провадженні державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1, що є обов’язковою умовою застосування до особи тимчасового обмеження права виїзду з України.

Також доказів, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_2 вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, тобто, ухиляється від виконання вищевказаних рішень, відділом ДВС суду не надано та державним виконавцем в суді не доведено.

На підставі вищевикладеного, й зважаючи на вимоги ч.1 ст.89 ЦПК України, суд дійшов переконання, що заявлене подання є необґрунтованим та в задоволенні подання державного виконавця слід відмовити.

Керуючись ст.ст.22,33 Конституції України, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст.ст. 259-260, ст.441 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: Запорізька область Василівський район м. Дніпрорудне вул. Літня буд. 21 А, РНОКПП: НОМЕР_1, без вилучення паспорту – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5