Рішення № 71352629, 13.12.2017, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/2037/17

Провадження № 2/311/915/2017

13.12.2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

08 серпня 2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 24847,25 грн. за кредитним договором № б/н від 06.09.2010 року, а також судові витрати у розмірі 1600,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 06.09.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов Договору, станом на 30.06.2017 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 вересня 2010 року у загальному розмірі 24847,25 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі - 463,19 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі - 18924,67 грн., заборгованості за пенею та комісією 3800,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 1159,39 грн. До теперішнього часу відповідачка ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 вересня 2010 року у добровільному порядку не погасила, тому позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Сафір Ф.О. не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. До суду надано заяву, в якій представник позивача просить розглянути справу у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с.38).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст.ст.74,76 ЦПК України, проте на адресу суду надано заяву, в якій відповідачка ОСОБА_1просить розглянути справу без її участі, проти заявлених позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на надані нею письмові заперечення проти позову та просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності (а.с.49, 63,64-65).

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Згідно положень ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 06 вересня 2010 року позичальник ОСОБА_1 отримала в банківський установі - ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 1200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно умов укладеного договору, кредитний Договір складається із: заяви позичальника, умов та Правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифами Банку (а.с. 6, 7, 8-31).

При оформленні кредитної картки позичальник ОСОБА_1 була ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, та підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, тарифами банку складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві про видачу кредиту від 06 вересня 2010 року (а.с.6).

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 06 вересня 2010 року, у відповідачки ОСОБА_1 станом на 30 червня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 вересня 2010 року у загальному розмірі 24847,25 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі - 463,19 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі - 18924,67 грн., заборгованості за пенею та комісією 3800,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 1159,39 грн. (а.с. 4-5).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч.1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у спорах щодо споживчого кредиту кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Згідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові № 134 цс 14 від 01.10.2014 року, яка в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Верховний Суд України у справі № 6-240 цс14, роз'яснив, що відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, встановлено, що враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

З наданих позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.09.2010 року вбачається, що останній платіж за умовами вищевказаного кредитного договору відповідачкою ОСОБА_1 було здійснено 06.06.2014 року, проте з позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся лише 08.08.2017 року, тобто після спливу трирічного строку звернення до суду (позовної давності).

Крім того, термін дії картки № НОМЕР_2, яка була видана 07.09.2010 року ОСОБА_1, сплив ще у червні 2014 року, що вбачається з відповідної довідка ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с.55).

Положеннями ч.1 ст.259 ЦК України визначено, що позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» не надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності.

Згідно з ч.2 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зроблено до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 у своїй заяві від 04.10.2017 року було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності (а.с.49, 61).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачем пропущена позовна давність, клопотання про поновлення позовної давності представник позивача не заявляв, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.09.2010 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 08.08.2017 року, тобто за спливом передбаченого законом строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, клопотань щодо його поновлення та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивачем суду не надано та в судовому засіданні не доведено. На застосуванні строку позовної давності відповідач ОСОБА_1 наполягає, тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриваБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за пропуском трирічного строку звернення до суду (позовної давності).

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд також відмовляє позивачу ПАТ КБ «ПриваБанк» у відшкодуванні понесених ним судових витрат у вигляді судового збору, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 256, 260, 261, 266, 267, 530, 631, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.7,10, ст.ст.11, 60, 86, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.09.2010 року - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО