Постанова № 71351918, 28.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/3159/16-ц Номер провадження 22-ц/775/2162/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 26 травня 2017 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Ліпчанського С.М. у місті Курахові, в справі номер 237/3159/16-ц, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.03.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/ pages/70/, складає між ним та Банком Договір.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником платежів по кожному з грошових зобов’язань, перед6ачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми пазову.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим відповідач станом на 31.05.2016 року має заборгованість в розмірі 16050,15 грн., яка складається з наступного: 992,11 грн. - заборгованість за кредитом; 10767,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3050,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 740,48 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що е порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк».

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану вище заборгованість в розмірі 16050,15 грн., а також судові витрати у розмірі 1378 грн.

Рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 26 травня 2017 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився позивач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» і оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, рішення суду прийняте без повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» не з’явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 не з’явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм за № 6033 (а.с. 96).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 9 розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, який набрав чинність з 15.12.2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що позивачем при поданні позовної заяви не надано жодного належного доказу до матеріалів справи.

З вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з наступних підстав.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ’я сторін та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, який складається із анкети-заяви, Умов і правил надання банківських послуг та тарифів банку. Відповідно до укладеного договору № б/н від 30.03.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як вбачається із п.п. 2.1.1.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт надає право банку в любий момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, яка передбачає, що договором приєднання е договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконував і станом на 31.05.2016 року має заборгованість в розмірі 16050,15 грн., яка складається з наступного: 992,11 грн. - заборгованість за кредитом; 10767,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3050,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 740,48 грн. - штраф (процентна складова).

Апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 992,11 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 10767,56 грн.

Відносно нарахованої комісії в розмірі 3050,00 грн., то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг.

Що стосується нарахування штрафів в розмірі 1240,48 грн. відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, апеляційний суд вважає, що позивач не довів в цій частині свої позовні вимоги. Зі змісту наведеного вище пункту Умов та правил вбачається, що штраф враховується на окремому рахунку і підлягає сплаті в першу чергу. Позивач не надав доказів нарахування штрафу за порушення строків платежів по грошовому зобов’язанню більше ніж на 30 днів, а саме – не пізніше 22 червня 2012 року (перше порушення зобов’язання відбулося 22 травня 2012 року – а.с. 4).

Тому апеляційна скарга у цій частині підлягає відхиленню.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені частково, з відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які становлять 2120, 28 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 26 травня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 заборгованість за кредитом в розмірі 992 (дев’ятсот дев’яносто дві) грн.11 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 10767 (десять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 56 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2120 (дві тисячі сто двадцять) грн. 28 коп.

В іншій частині позовних вимог позивача відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: