Постанова № 71351025, 12.12.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/16012/17

Провадження № 2-а/234/564/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 завернулася до Краматорського міського суду Донецької області із адміністративним позовом, у якому просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі Управління) щодо відмови в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг відповідно до заяви від 19.09.2017 року та зобов'язати Управління призначити та виплачувати їй щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг за заявою від 19.09.2017 року.

Позов обґрунтовує тим, що 23.03.2015 року Управлінням було видано довідку внутрішньо переміщеної особи №1426/43267. На підставі заяви від 15.06.2015 року, як уповноваженому представнику сім'ї їй, її чоловіку ОСОБА_2 та неповнолітній дитині ОСОБА_3 була призначена державна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання. Оскільки з червня 2015 року по листопад 2015 року позивач не працевлаштувалась, виплату державної адресної допомоги їй припинили, але як уповноваженому представнику сім'ї продовжували виплати на дитину та чоловіка. З 04.08.2017 року позивач працевлаштувалась на посаду лікаря стоматолога у «Мій стоматолог» ФОП ОСОБА_4, де працює по теперішній час. 19.09.2017 року позивач повторно звернулася до Управління із заявою про призначення державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, у зв'язку з працевлаштуванням, на що їй Управління вручило Повідомлення від 29.06.2017 року, згідно змісту якого, державна адресна допомога призначена дитині та чоловіку на період з 15.06.2017 року по 14.12.2017 року у сумі 1326,00 грн. а на підставі п.7 Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року допомога на ОСОБА_1 не призначалась.

Позивач вважає, що відповідачем порушено її право на отримання державної адресної допомоги, не врахувало той факт, що вона є працюючою особою, та допомога повинна бути їй призначена та виплачуватись відповідно до норм діючого законодавства.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність і підтримання позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просила відмовити у задоволенні позову. В наданих суду запереченнях від 29.11.2017 року відповідач зазначав, що позивач ОСОБА_5 12.06.2015 року звернулася до Управління, як уповноважений представник сім'ї, про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Рішенням Управління від 17.06.2015 року на сім'ю позивача допомога призначена на період з 12.06.2015 року по 11.08.2015 року - 1768,00 грн., з 12.08.2015 року по 11.10.2015 року - 1326,00 грн., з 12.10.2015 року по 11.12.2015 року - 884,00 грн., у зв'язку з не працевлаштуванням ОСОБА_1 і ОСОБА_2, сума допомоги на наступний період зменшувалась на 50%, а на наступний період припинена. В подальшому Управлінню була надана довідка про працевлаштування ОСОБА_2, і рішенням від 11.11.2015 року проведено перерахунок допомоги у зв'язку із працевлаштуванням. Надалі ОСОБА_1, як уповноважений представник сім'ї, зверталася за призначенням адресної допомоги із заявами від 15.12.2015 року, 05.06.2016 року, 15.12.2016 року, 15.06.2017 року та рішенням Управління ОСОБА_1 призначалась допомога, як уповноваженому представнику сім'ї, у розмірі - 1326,00 грн. на неповнолітню дитину та чоловіка. У разі припинення виплати допомоги відповідно до п.7 Порядку №505 виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця, з місяця припинення її виплати, уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. Виплата допомоги ОСОБА_1, як працездатній особі, яка не працевлаштувалась, була припинена з 12.10.2015 року, працевлаштування відбулось з 04.08.2017 року, тобто після спливу місячного строку, а тому Управління вважає, що діє виключно в межах законодавства України та здійснив призначення та виплату допомоги ОСОБА_1, як уповноваженому представнику сім'ї правомірно.

На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивачка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується Довідкою №1426/43267 від 23.03.2015 року.

Сторонами не оспорюються ті обставини, що 15.05.2015 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та відповідно до рішення Управління про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 17.06.2015 року, на сім'ю позивача було призначено допомогу за період з 12.06.2015 року по 11.08.2015 року - 1768,00 грн., з 12.08.2015 року по 11.10.2015 року - 1326,00 грн., з 12.10.2015 року по 11.12.2015 року - 884,00 грн.. Позивачу та її чоловіку у зв'язку з не працевлаштуванням, у період з 12.08.2015 року по 11.10.2015 року допомога зменшена на 50%, а з 12.10.2015 року припинена, на підставі п.7 Постанови КМУ від 01.10.2014 року №505.

Згідно довідки №1 від 05.09.2017 року, ОСОБА_1 з 04.08.2017 року працює лікарем стоматологом в ФОП ОСОБА_6.

На звернення позивачки до Управління 19.09.2017 року із заявою про призначення на неї державної адресної допомоги у зв'язку із працевлаштуванням, останній допомогу не призначено, надано Повідомлення, про призначення їй, як уповноваженому представнику сім'ї допомоги на період з 15.06.2017 року по 14.12.2017 року у розмірі 1326,00 грн. на підставі рішення Управління від 29.06.2017 року, в якому зазначено, що відповідно до п.7 Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року, якщо працездатна особа не працевлаштувалась протягом двох місяців з дня призначення допомоги на проживання, її розмір на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період припиняється.

Таким чином, відповідачем відмова у призначенні виплат позивачу обґрунтована тим, що виплату допомоги припинено на підставі п.7 Порядку № 505 у зв'язку із не працевлаштуванням, тому, при зверненні позивача у строк понад один місяць після припинення виплати, позивач втратив право на призначення адресної допомоги, навіть за умов подальшого працевлаштування.

Однак з цим погодитись не можливо, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Пунктом 2 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців..

Відповідно до пункт 7 Порядку № 505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що держава бере на себе обов'язок по наданню грошової допомоги особам, які переміщуються, якому кореспондує обов'язок останніх протягом двох місяців з дня призначення такої допомоги працевлаштуватися, крім випадків, якщо допомога призначається непрацездатній особі. У випадку відсутності факту працевлаштування протягом двох місяців допомога має бути зменшена на 50 відсотків на два місяці, після чого припинена.

Крім того, підстави для припинення виплати грошової допомоги визначаються пунктом 12 Порядку № 505, який містить вичерпний перелік підстав для припинення виплати грошової допомоги призначеної відповідно до Порядку.

Суд також зазначає, що вищезазначеним Порядком не заборонено звертатись позивачу із заявою про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, після того, як вона вже отримувала її, але на час звернення із заявою підстави для відмови у призначені такої допомоги відсутні.

Постановою Кабінету Міністрів України №689 від 13.09.2017 р. пункт 3 Порядку № 505 від 01.10.2014 р., викладено в наступній редакції:

«Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.».

Також, згідно пункту 12 Порядку:

«Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.».

Однак, на час припинення позивачу ОСОБА_1 виплати щомісячної адресної допомоги у жовтні 2015 року, вищезазначеним Порядком не передбачалась заборона у подальшому призначенні позивачу такої допомоги.

Суд, вважає, що оскільки при припиненні позивачу виплати адресної допомоги з будь-яких підстав, обмежень щодо її подальшого припинення не існувало, посилання на цю обставину, як підставу для відмови в призначенні цієї допомоги в подальшому порушує права позивача.

Також, суд зауважує, що при припиненні виплати адресної допомоги позивачка жодним чином не було попереджена про наслідки.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Так, Конституційний суд України у своєму Рішенні 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначив, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку № 505, для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Отже, зазначеним Порядком відокремлене поняття, підстави та порядок призначення грошової допомоги, призначення допомоги на наступний шестимісячний строк та поновлення раніше припинених виплат.

З наведеного вбачається, що пунктом 12 Порядку № 505, передбачено строк звернення саме для поновлення вже призначеної на шість місяців допомоги, а не звернення з новою заявою.

Позивач у вересні 2017 року звернулася до відповідача із заявою не про поновлення призначеної допомоги, виплата якої була припинена, а про призначення державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, після влаштування на роботу.

Відповідно до п.2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Отже, допомога повинна бути призначена з дня звернення з відповідною заявою, а саме 19.09.2017 року.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача у відмові в призначені адресної допомоги з зобов'язанням призначити та виплатити позивачці щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 19.09.2017 року.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 186, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті щомісячної адресної грошової допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 19 вересня 2017 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити і виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну грошову допомогу, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 19 вересня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн..

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецький апеляційний адміністративний суд через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Краматорського

міського суду В.О. Заборський