Рішення № 71350973, 22.12.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/770/16-ц

Провадження № 2/234/3613/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Літовки В.В.,

секретар Білоусова М.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

19.01.2016 року до Краматорського міського суду з позовом звернувся ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом.

Із позову, з урахуванням його уточнення, вбачається, що між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 518-М-06 від 14.08.2006 року. Згідно договору відповідач отримав кредит у розмірі 40 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом та з терміном погішення до 05.08.2011 року. Вказаний договір забезпеченний договором поруки, укладеним з відповідачем ОСОБА_3 14.08.2006 року.

У зв’язку з порушенням виконання умов кредитного договору у відповідача станом на 04.12.2017 року виникла заборгованість в сумі 23 098,75 грн., яка складається з: 9755,24 грн –заборгованість за кредитом; 13 343,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнений позов та просив суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ КБ “Приватбанк” заборгованість у розмірі 23098, 75грн., судові витрати.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і суду показав, що останній платіж за вказаним кредитним договором був ним здійснений 17.08.2011 року. В подальшому платежі він не здійснював, що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності. Окрім того, на підставі рішення Краматорського міського суду від 28.07.2010 року задоволені вимоги банку до нього та звернуто стягнення на заставлене майно – автомобіль ГАЗ 3302 415 в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором. З вказаних підстав у задоволенні позову просить відмовити.

Проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2006 року що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 518М-06. Згідно договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 40 000,00грн. з кінцевим терміном повернення до 05.08.2011 року. (а.с.11-13).

Вказаний договір забезпечений договором поруки, укладеним із ОСОБА_3 14.08.2006 року. (а.с.14).

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Згідно з положеннями ст. 530 ЦК України, якшо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідачі в порушення вимог ст.ст. 526 , 530 ЦК України зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконували у зв'язку із порушенням ними виконання зобов'язання станом на 04.12.2017 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 098,75 грн., яка складається з: 9755,24 грн –заборгованість за кредитом; 13 433,51 грн – пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договорм.

Сторони встановили термін повернення кредиту до 05.08.2011 року.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у розмірі 1065,00 грн. до 05 числа кожного місяця для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, згідно з Додатком 1 до кредитного договору. (а.с.-13)

Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення їх сплати.

Умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов’язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору – до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (пункт 1.3 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту – до 05.08.2011 року включно, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів – щомісяця до 3-5 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості і для процентів за користування кредитом. (Додаток № 1 до кредитного договору) – а.с.13.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов’язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, частині першій, другій статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Перевіряючи доводи сторін щодо позовної давності до спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору – до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов’язань, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 05.08.2011 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно розрахунку заборгованості за договором № 518М-06 від 16.08.2006 р. наданого позивачем, станом на 04.12.2017 р. відповідачі мали заборгованість – загальний залишок заборгованості за процентами - 9755,24 грн. (а.с.-94).

Станом на 17.08.2011 року – дата останнього платежу відповідачем ОСОБА_2, відповідно вищевказаного розрахунку, ОСОБА_2 мав заборгованість за процентами – 9755, 24 грн. (а.с.-93 оборотна сторона)

Вказана сума заборгованості за процентами не змінювалась до 04.12.2017р. (а.с.-92-94).

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом 19 .01.2016р.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору (пунктами 3.1, 3.3) позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 3-5 числа кожного місяця, а процентів - кожного 3-5 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та поручитель перестали з 17.08.2011 року виконувати щомісячні зобов’язання з погашення процентів за користування кредитом, у зв’язку із чим з 17.08.2011 року у них виникла заборгованість за кредитним договором. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до них 19.01.2016 року.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-757цс15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами.

Відповідно статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» «Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 189-VIII від 12.02.2015, №222-V111 від 02.03.2015, №911-V111 від 24.12.2015» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

ПАТ КБ «Приватбанк» не скасував відповідачам пеню у сумі 13343 грн.51 коп. нараховану за несвоєчасне виконання зобов’язань, яка суд вважає не підлягає стягненню.

Крім того не підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості солідарно з поручителя – відповідача ОСОБА_3 з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що в кредитному договорі від 14.08.2006 року строк виконання основного зобов'язання визначений – 05.08.2011 року.

Позивач звернувся до суду з позовом до поручителя 19.01.2016 року.

Разом з тим договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а тому підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно з якими порука вважається припиненою, оскільки кредитор після настання строку виконання основного зобов'язання – 05.08.2011 р. не пред'явив вимоги до поручителя протягом шести місяців.

На підставі ст.141 ЦПК України, судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу, у зв’язку з необґрунтованістю заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. . 2,4, 258, 259, 263-268, 271-273 ЦПК України; ст. ст. 207, 256, 257, 267, 526, 530, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя:

Рішення ухвалено і надруковано в нарадчій кімнаті в одному екземпляр.

Суддя: