Рішення № 71349829, 20.12.2017, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/463/17

Провадження № 2/222/233/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року Володарський районний суд Донецької області в складі:

судді Доценко С.І.,

секретаря Болбат Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Нікольське Нікольського району Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ» далі по тексту - ПАТ « ВБР» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором № IKCASHSHGВІ 138896.006 від 23.08.2013 року,яка утворилась на 03.05.2017 РОКУ в сумі 41458.7грн, та складається з простроченої заборгованості по тілу кредиту - 15514.49 грн., прострочену заборгованість за процентами 566.13 грн., прострочену заборгованість за комісією - 22009.49 грн., заборгованість за штрафами та або пенею 3 368.63 грн.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що 23.08.2013 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_2 укладено зазначений кредитний договір за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 16500 грн. із них 15000 – на споживчі цілі, а 1500 грн. – на оплату винагороди банку за надання фінансового інструменту строком до 22.08.2016 року. Процентна ставка за користування кредитом 0,001% річних, із сплатою комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 4% від суми кредиту по договору, щомісяця в період сплати. Виконання банком своїх зобов’язань підтверджує заява на видачу готівки від 23.08.2013 року. За п.2.4. договору встановлено сплату регулярних платежів за кредитом з 1 по 10 число кожного місяця, починаючи з наступного місяця, після дати підписання даного договору .При несплаті кредиту, комісії та процентів вони вважаються простроченими. Виконання зобов’язань за цим договором забезпечено договором поруки № РХ0239031.161939.001 укладеним між банком та ОСОБА_3 23.08.2013 року згідно якого поручитель відповідає перед банком за невиконання зобов’язань позичальником, та несе солідарну відповідальність, що відповідає ст. 553 ЦК України. В порушення умов договору, ст.526,527,530 ЦК України позичальник не виконав покладені на нього зобов’язання. За порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом п.6.1-6.8 кредитного договору встановлено нарахування позичальнику процентів в розмірі 36% річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, а також банк має право нараховувати штраф в розмірі 2,0% від суми кредиту, зазначеного в п.1.2 кредитного договору у разі невиконання позичальником п.п.4.2.5,4.2.6 кредитного договору за кожний факт порушення. За порушення строків сплати процентів за користування кредитом або комісії банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 05% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки. У разі порушення позичальником п.п.4.2.7,4.28 кредитного договору Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1000 грн. за кожний факт порушення. При порушенні позичальником строків платежів за кожним із грошових зобов’язань, передбаченим договором більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку в судові органи, позичальник виплачує банку штраф в розмірі 1% від суми позову. У разі порушення зобов’язань, передбачених п.п.4.2.4 кредитного договору ОСОБА_1 має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 100 гривень за кожний факт порушення . Н виконання умов договору банком було 08.04.2016 року надіслано вимоги від 08.04.2016 року про погашення заборгованості за кредитним договором відповідачам, але вони продовжують ухилятись від виконання зобов’язань. Тому просять задовольнити вимоги в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, але ж ОСОБА_2 звернувся з заявою про застосування строків позовної давності як до зобов’язань за основним договором так і за договором поруки, тому що згідно розрахунку заборгованості останній платіж за кредитом на момент звернення позивача до суду був 10.09.2013 року. Згідно укладеного договору відповідачі взяли на себе відповідальність щодо повернення кредиту частками щомісячними платежами згідно графіку платежів, який є додатком до договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання відповідно до ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. В разі неналежного ви конання позичальником зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованості повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Відповідно до положень ст.554 ЦК ці ж правила поширюються і на поручителя з особливостями, зазначеними в ст. 559 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності для пред’явлення вимог до поручителя 6 місяців. Прострочка платежів мала місце з 10.09.2013 року і саме з цього часу почався перебіг позовної давності 6 місяців для вимог до поручителя та 3 роки для вимог до позичальника. Позов поданий за межами цього строку, а тому просив відмовити в позові. Також в своїх письмових поясненнях зазначив, що позивач неправомірно нарахував штрафні санкції за договором, тому що банку відомо що відповідачі проживають в зоні проведення АТО, а відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції банкам забороняється нараховувати пеню та штрафи на основну суму заборгованості з кредитними договорами. Також відповідач вважає неправомірним нарахування комісії за послуги банку за обслуговування кредиту, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів, а тому нараховану комісію в сумі 22009.49 грн. вважає необґрунтованою. Окрім того відповідач звернувся із заявою про те що на вимогу банку в телефонному режимі він вніс 07.10.2017 року в рахунок погашення заборгованості 1902 грн., але ж банк не зменшив суму позову і йому невідомо яким чином ці кошти були враховані, просив витребувати у позивача інформацію та зарахувати ці кошти в погашення заборгованості.

Представник позивача у відповідь на пояснення та заяву відповідача зазначив, що позиція відповідача не заслуговує на увагу та звертає увагу суду на те. що сторони домовились про те що строк позовної давності за договором становить 10 років. Кінцева дата повернення кредиту 22 серпня 2016 року, а тому позивачем не пропущений строк позовної давності. Згідно ст.559 ч.4 ЦК порука припиняється після закінчення строку , встановленого в договорі поруки. Пунктом 14 договору передбачено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, а тому банк має право на солідарне стягнення.

Дослідивши наявні в справі докази окремо та в їх сукупності судом встановлено наступне.

Згідно кредитного договору № IKCASHSHGВІ 138896.006 від 23.08.2013 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_2 укладено зазначений кредитний договір за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 16500 грн. із них 15000 – на споживчі цілі, а 1500 грн. – на оплату винагороди банку за надання фінансового інструменту строком до 22.08.2016 року. Процентна ставка за користування кредитом 0,001% річних, із сплатою комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 4% від суми кредиту по договору, щомісяця в період сплати. п.2.4. договору встановлено сплату регулярних платежів за кредитом з 1 по 10 число кожного місяця , починаючи з наступного місяця, після дати підписання даного договору. При несплаті кредиту, комісії та процентів вони вважаються простроченими. За порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом п.6.1-6.8 кредитного договору встановлено нарахування позичальнику процентів в розмірі 36% річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, а також банк має право нараховувати штраф в розмірі 2,0% від суми кредиту, зазначеного в п.1.2 кредитного договору у разі невиконання позичальником п.п.4.2.5,4.2.6 кредитного договору за кожний факт порушення . За порушення строків сплати процентів за користування кредитом або комісії банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 05% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки. У разі порушення позичальником п.п.4.2.7,4.28 кредитного договору Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1000 грн. за кожний факт порушення. При порушенні позичальником строків платежів за кожним із грошових зобов’язань, передбаченим договором більш ніж на 30 днів, що спричинили звернення Банку в судові органи, позичальник виплачує банку штраф в розмірі 1% від суми позову. У разі порушення зобов’язань, передбачених п.п.4.2.4 кредитного договору ОСОБА_1 має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 100 гривень за кожний факт порушення.

Виконання зобов’язань за цим договором забезпечено договором поруки № РХ0239031.161939.001 укладеним між банком та ОСОБА_3 23.08..2013 року згідно якого поручитель відповідає перед банком за невиконання зобов’язань позичальником, та несе солідарну відповідальність.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Суд вважає доведеним, що між сторонами виникли кредитні договірні правовідносини за якими за умовами кредитного договору банк надав відповідачу відповідачу кредит в сумі 16500 грн. із них 15000 – на споживчі цілі, а 1500 грн. – на оплату винагороди банку за надання фінансового інструменту строком до 22.08.2016 року на умовах, визначених кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості на 03.05.2017 року встановлено, що останнє погашення кредиту проводилось відповідачем 10.09.2013 року в сумі 1200 грн. (а.с.7—24). Поточна заборгованість за кредитом -15514.49 грн., поточна заборгованість за процетами за користування кредитом 566.13 грн.

Згідно копії квитанції від 07.10.2017 року встановлено що ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитом за цим кредитним договором сплатив банку 1902 грн.

Таким чином, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_2, який є позичальником, з 11.10.2013 року неналежно виконував свої зобов’язання за кредитним договором, а тому вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення тіла кредиту-15514.49грн та процентів за користування кредитом - 566.13 грн., відрахуванням із зазначених сум сплаченої заборгованості 7.10.2017 року 1902 грн.

Висновок суду про стягнення заборгованості ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами кредитного договору, згідно яких встановлені права та обов’язки сторін договору ,положеннях ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, які регулюють відносини за кредитним договором та встановлюють обов’язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку встановленому в договорі.

Суд не приймає доводи позивача про застосування строків позовної давності за зобов’язаннями позичальника за цим кредитним договором тому що, ним було перервано строк позовної давності.

Вимога позивача про дострокове повернення кредиту ґрунтується на ст. 1050 ЦК України, яка згідно ч 2 ст.1054 поширюється на кредитні правовідносини, яка надає право кредитодавцю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому за умови прострочення позичальником повернення чергової частини кредиту, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії за користування кредитом, то вони не можуть бути задоволені тому що банк, зазначивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитом, не зазначив про те, які саме послуги за вказану комісію були надані відповідачу банком. При цьому нарахування комісії було проведено за послуги банку, що супроводжують кредит, що не відповідає вимогам Закону України « Про захист прав споживачів», при тому що згідно кредитного договору та додатків до нього кредит сторонами визначено споживчім.

Так, відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином на підставі викладеного умови про комісійну винагороду банку за управління кредитом є нікчемною, що, відповідно до ст. 215 ч.2 ЦК України не потребує визнання такого правочину недійсним, а тому, відповідно до ст.216 ЦК України ОСОБА_2, як сторона договору, не зобов’язаний виконувати передбачені цим пунктом договору умови.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеному в постанові від 25.09.2013 по справі №6-80ц13 та постанові у справа № 6-1746цс16.

А тому в цій частині позову слід відмовити.

Суд застосовує позовну давність до позовних вимог про солідарне стягнення боргу з поручителя. Тому що за умовами договору встановлювався строк погашення кредиту щомісячними платежами з 1 по 10 число кожного місяця і банк був обізнаний про те , що позичальник порушив зобов’язання за цим кредитним договором з 11.10.2013 року, не внесши обов’язковий платіж, але ж протягом шести місяців поручитель не був повідомлений про невиконання позичальником кредитних зобов’язань. Перебіг строку позовної давності за договором поруки суд рахує з 11.10.2013 року, який згідно з вимогами ст. 559 ч.4 ЦК України для пред’явлення вимог до поручителя встановлений в 6 місяців, а позов був пред’явлений за межами зазначеного строку. З цих же підстав суд не враховує позицію позивача про те що за договором поруки строк закінчується після спливу строку дії договору - 22.08.2016 року, т.щ. п. 14 договору передбачено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором .

Таким чином на користь позивача слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитом -15514.49 грн., поточна заборгованість за процентами за користування кредитом 566.13 грн. з відрахуванням із цих сум 1902 грн., сплачених ним добровільно після пред’явлення позову. В решті позову відмовити.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем при звернені до суду по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Однак, враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 38,78 %, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 620,48 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 76-80, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 215,216,559,1049-1054 ЦК України, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.11,18 «Про захист прав споживачів», суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства « ОСОБА_1 РОЗВИТКУ» далі по тексту - ПАТ «ВБР» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 (ІНН 226511735) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ» (код ЄДРПОУ 36470620 юридична адреса 01135 м. Київ вул. Вячеслава Чорновола ,25), заборгованість за кредитним договором № IKCASHSHGВІ 138896.006 від 23.08.2013 року, а саме поточну заборгованість за кредитом - 15514 (п’ятнадцять тисяч п’ятсот чотирнадцять) гривень 49 копійок, поточну заборгованість за процентами за користування кредитом 566 (п’ятсот шістдесят шість) гривень 13 копійок, відрахуванням із цих сум суми добровільно сплаченої заборгованості за кредитом 07.10.2017 року - 1902 (одну тисячу дев’ятсот двох) гривень.

Стягнути ОСОБА_2 (ІНН 226511735) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ» (код ЄДРПОУ 36470620 юридична адреса 01135 м. Київ вул. Вячеслава Чорновола ,25) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 620 (шістсот двадцять) гривень 48 копійок.

В решті позову – відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 26.12.2017 року.

На рішення може бути подана апеляція протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Володарський районний суд Донецької області до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі, а для осіб, які не були присутні при його проголошенні – в той же строк, з дня отримання його копії.

Суддя С.І. Доценко