Рішення № 71349142, 18.12.2017, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2017 м. Ужгород Справа № 907/784/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", Закарпатська область, м. Тячів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Шкала - Енерджі", Закарпатська область, м. Тячів

про стягнення 122400 грн. основного боргу

Суддя господарського суду – Бобрик Г.Й.

Секретар судового засідання – Раткевич В.С.

представники:

від позивача – ОСОБА_1, представник, довіреність від 15.11.2017

від відповідача – ОСОБА_2, представник, довіреність від 21.11.2017

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал", Закарпатська область, м. Тячів звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Шкала -Енерджі", Закарпатська область, м. Тячів про стягнення суми 122400 грн. основного боргу, 7376,00 грн. річних, 40794,44 грн. інфляційних втрат та 8433,69 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.11.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд на 16.11.2017 на 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 22.11.2017 прийнято до розгляду у судовому засіданні заяву позивача від 21.11.2017 про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 6 грудня 2017, суд, розглянувши клопотання позивача , подане в порядку ст.66 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), виніс ухвалу про задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, про що виніс ухвалу та надіслав її сторонам.

Ухвалою від 06.12.2017 , суд відклав розгляд справи на 18.12.2017 та витребував в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній до 15.12.2017) копії ВДМ (вантажно митних декларацій "ЕК-10" за спірний період).

У судовому засіданні 18.12.2017 присутнім представникам сторін суд повідомив та роз'яснив права та обов'язки сторін та право відводу суду.

Представник позивача заявила клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про долучення до матеріалів справи копій рішень господарського суду Закарпатської області з аналогічним предметом спору за попередні періоди.

Представник відповідача заявила клопотання про долучення до матеріалів справи заперечення на позов та додаткових доказових матеріалів, посилання на які містяться у запереченнях на позов.

Представник відповідача у судовому засіданні повторно заявила клопотання про колегіальний розгляд справи.

Для ознайомлення представниками сторін з заявленими клопотаннями, їх обговорення та для відновлення справності технічного засобу звукозапису, суд, за погодженням присутніх представників сторін, оголосив перерву до 15 год. 30 хв.

Після перерви, перед початком розгляду справи по суті , представник позивача заявила клопотання про зменшення розміру позовних вимог до суми 122400 грн. основного боргу, яке судом прийнято .

Таким чином, розглядається спір про стягнення з відповідача суми основного боргу за надані послуги у розмірі 122400 грн.

Клопотання позивача про розгляд справи судом в порядку спрощеного провадження судом відхилене, як таке що не відповідає положенням ст. ст. 247, 248 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи судом відхилено, в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник позивача просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити у розмірі 122400грн. з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи та додаково поданими доказовими матеріалами та Актом звірки взаємних розрахунків від 14.01.2016 року складеним за період з 21.09.2014 року по 04.01.2016 року. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що позов заявлено про стягнення вартості наданих відповідачу послуг місця доставки митних вантажів, які створив позивач на власній території, виконавши при цьому , цілий комплекс вимог митного законодавства. Також позивачем було виконано ряд вимог щодо облаштування та функціонування території ТОВ "Термінал" по вул. Пролетарській, 2 в м. Тячів як місця доставки митних вантажів . В межах території місця прибуття позивачем відповідно до вимог митного законодавства створена та передана митному підрозділу "постійна зона митного контролю" для проведення митних формальностей щодо вантажів.

Позивачем створено та функціонує склад тимчасового зберігання. Після виконання всіх умов та вимог стосовно створення місця доставки митного вантажу, місцю доставки було присвоєно код "305-002-1-1", який тільки ідентифікує це місце доставки: ТОВ "Термінал", м. Тячів, вул. Пролетарська, 2.

Створення та надання послуг місця прибуття - код "305-002-1-1" ТОВ "Термінал", м. Тячів, вул. Пролетараська, 2 є одним з видів господарської діяльності позивача.

Представник позивача наголошує, що останнім надаються послуги створеного та облаштованого ним місця прибуття з присвоєним кодом "305-002-1-1", а не зони митного контролю. Оплата проводиться за використання послуг місця прибуття. Позивач зазначає, що до взаємовідносин позивача та відповідача по наданню послуг "місця прибуття" при здійсненні митного оформлення вантажів та транспорту комерційного призначення повинні застосовуватись правила публічного договору. Твердження відповідача про те, що вантажі не пред'являлись митниці для огляду та не надавались послуги не спростовує факту знаходження цих вантажів під час їх митного оформлення в місці прибуття, зазначеному в графі 30 митної декларації.

Представник позивача просить суд звернути увагу на те, що відповідач не надав на вимогу суду, витребувані згідно з ухвалою суду від 06.12.2017 в порядку ст. 38 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до зазначеної дати, так і на дату судового засідання.

В той же час , надав вантажно-митні декларації за інші (попередні) періоди, що свідчит про наявність правовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал" та товариством з обмеженою відповідальністю "Шкала - Енерджі". Також відповідач надала суду для долучення до матеріалів справи ксерокопію договіру про надання послуг при митному оформленні вантажів №124 від 15.12.2008, про який їй не відомо.

Представник відповідача заперечує проти позову повністю з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позов та усними поясненнями. Зокрема, покликається на те, що правовідносини сторін спору виникли на підставі Договору про надання послуг при митному оформленні вантажів №124 від 15.12.2008, за умовами якого ТОВ "Термінал" надає комплексні послуги, забезпечує попередню підготовку вантажу власника ТОВ "Шкала- Енерджі" , до митного оформлення, розміщує його на власній території, забезпечує охорону, сприяє проведенню фіто, санітарного, екологічного та інших видів контролю.

До складу послуг крім охорони та диспетчерування автомобілів ( вантажів) входять розвантажувально- навантажувальні роботи механічним і ручним способом, розміщення, зберігання вантажу за окрему плату. Вважає, що документом , що свідчить про факт надання послуг та їх прийняття замовником є акт виконаних робіт. Акт є документом, який фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю, а позивач не надав первинних документів як докази виконаних робіт, а наданий позивачем акт звірки розрахунків від 14.01.2016, не може підтверджувати про існування господарських зобов'язань у сторін., та є по суті документом , що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах. В той же час , у запереченнях на позов , представник відповідача зазначає, що "поданий позивачем акт звірки від 14.01.2016 нічим не підтверджений, є неправомочним документом, який "підписала бухгалтер за наказом диретора"".

Відповідач стверджує, що з вересня 2014 вантажні автомобілі не заїжджали на територію митного поста Тячів, що розташована в межах будівлі, належної позивачу, про що свідчить довідка відповідача 13.12.2017.

До теперішнього часу вантажні автомобілі відповідача не заїжджають на жодний митний пост під час оформлення експорту, оскільки замитнення вантажів з вересня 2014 здійснюється без їх пред'явлення митному органу, а документи надсилаються декларантом на митницю в електронній формі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ТОВ «Термінал» на своїй території по вул. Пролетарській, 2 місті Тячів передано митному підрозділу благоустроєну відповідно до вимог митного органу територію, на якій митними органом затверджено «постійну зону митного контролю». Вказана «зона митного контролю» призначена для проведення митних формальностей щодо вантажів при їх митному оформлені.

Відповідно до класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом №395 Державної митної служби України та наказу Державної митної служби України №426 від 27.08.2012 року "про ведення переліку місць доставки", було присвоєно статус "місця прибуття митних вантажів" за кодом "3052-00-1-1", який ідентифікує місце доставки. Послуги створеного та облаштованого позивачем місця прибуття надавались суб'єктам підприємницької діяльності при здійсненні ними митного оформлення своїх вантажів.

Для цього, територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту забезпечена освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння; наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв’язку, у тому числі з Єдиною автоматизованою інформаційною системою митних органів України. Крім того, було виконано ряд інших вимог, щодо облаштування та функціонування території по вул. Пролетарській, 2 в м.Тячів як “місця доставки митних вантажів”.

Після виконання позивачем всіх умов та вимог щодо створення місця доставки митного вантажу, території ТОВ «Термінал» , вул. Пролетарська,2 м. Тячів, відповідно до Класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом за № 395 Державної митної служби України від 17.05.2011 року та наказу Держмитслужби України № 426 від 27 серпня 2012 року «Про ведення Переліку місць доставки», присвоєно статус «місця прибуття митних вантажів» за кодом 305-00-1-1», який ідентифікує це місце доставки.

Позивач стверджує, що ним надавались послуги створеного та облаштованого ним місця прибуття з присвоєним кодом “305-002-1-1”, а не зони митного контролю. Створення та надання послуг місця прибуття - код “305-002-1-1” ТзОВ “Термінал” вул. Пролетарська,2 м. Тячів.

Наказом №3 від 20.02.2014 року “Про затвердження ціни вартості послуг ТзОВ “Термінал” позивачем затверджена ціна вартості послуг товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал” “по місцю доставки митних вантажів” по 300 грн. за кожне митне оформлення вантажу.

За період до січня 2016 року відповідач здійснював митне оформлення своїх вантажів в режимі експорту в місці прибуття з кодом“305-002-1-1” ТзОВ “Термінал” вул. Пролетарська,2 м. Тячів і повинен був сплачувати по 300 грн. за отримані послуги. За розрахунками позивача станом на січень 2016 року, нараховано позивачем за послуги термінали суму 122400 грн.

Згідно з актом звірки від 14.01.2016 року складеним сторонами по справі за період з 21.09.2014 по 04.01.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Шкала -Енерджі" визнало заборгованість у розмірі 122400 грн. перед товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал", що виникла за використання при митному оформленні вантажів в режимі (ЕК10) "місця прибуття 305-002-1-1" ТзОВ “Термінал” вул. Пролетарська,2 м. Тячів.

Виходячи з вищенаведеного, твердження відповідача про те, що в нормах чинного законодавства не міститься визначення «надання послуг місця доставки митних вантажів» є необґрунтованим та безпідставним, так як з аналізу чинного законодавства дозволено надання всіх послуг, які прямо не заборонені законом.

В ч.1 ст. 6 ГК України унормовано, що одними з загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно з ч.1 ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, а також самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі аналізу ст.633 ЦК України та ст.178 ГК України встановлено ознаки публічного договору: однією зі сторін договору є підприємець; предмет діяльності підприємця становить: продаж товарів, виконання робіт або надання послуг; умови договору повинні відповідати правилам, установленим законодавчими та іншими нормативними актами; порушення вимог, установлених законом для підприємця, спричиняє негативні наслідки у вигляді відшкодування контрагенту збитків, заподіяних необґрунтованою відмовою в укладенні договору; одним з наслідків недотримання вимог законодавства є нікчемність умов публічного договору; підприємець дотримується таких обов’язкових умов: укладає договір із кожним контрагентом, що звернувся; не надає переваги одній особі перед іншою, крім випадків, передбачених законом та іншими правовими актами; продає товари, виконує роботи і надає послуги на однакових умовах для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом та іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів (ч.2, 3 ст.633 ЦК України).

Порядок укладання публічного договору регламентується статтею 642 Цивільного кодексу України, за змістом якої договір укладається шляхом акцепту “Замовника” публічної оферти, без підписання сторонами в кожному окремому випадку.

Згідно з ч.1 ст.178 ГК України суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, укладення договору в усній формі, за наявності доказів його укладення, означає наявність факту існування правочину, зокрема названого договору, тим самим погодження сторонами всіх його умов, які передбачають порядок та правила “надання послуг місця доставки митних вантажів” (предмет договору) передбачених договором.

З метою забезпечення дотримання встановленого порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України встановлений порядок митного оформлення, в тому числі виконання митних формальностей.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок здійснення митного оформлення вантажів відповідно до вимог Митного кодексу України та чинного законодавства передбачає здійснення відповідних митних формальностей. Згідно ст.4 Митного Кодексу України, митні формальності - це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Митні формальності здійснюються за місцем розташування органу доходів і зборів, або поза місцем їх розташування залежно від місця знаходження вантажу та транспорту комерційного призначення, які заявлені до митного оформлення.

Відповідно до вимог ст.321 Митного кодексу України у разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України такі товари та транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту їх пред’явлення для митного оформлення та декларування в установленому порядку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Таким чином, вантаж та транспортний засіб комерційного призначення до початку виконання митних формальностей повинен бути розміщений у постійній чи тимчасовій зоні митного контролю.

Вантажно-митні декларації підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача, що означає розміщення в зоні митного контролю вантажів для митного оформлення та декларування. Твердження відповідача про те, що вантажі не пред’являлись митним органам не спростовує факту знаходження цих вантажів під час їх митного оформлення в місці прибуття (місце доставки вантажу), зазначеному в графі 30 вантажно-митної декларації.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на викладене, суд, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судових засіданях всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у розмірі 122400 грн.

Заперечення відповідача судом не взяті до уваги, оскільки є суперечливими, спростовані матеріалами справи в тому числі актом звірки від 14.01.2016 та чинним законодавством.

Судовий збір, за подання позовної заяви, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволеного позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов, з урахування заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шкала-Енеррджі" (вул. Лазівська, 52, м. Тячів, код ЄДРПОУ: 35611593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (вул. Пролетарська, у. м. Тячів, код ЄДРПОУ: 31538866) суму основного боргу 122400 (сто двадцять дві тисячі чотиристо) грн. та суму 1836 (одну тисячу вісімсот тридцять шість) грн. на відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Вступна та резолютивна частина проголошена 18.12.2016.

Повне судове рішення підписано 29.12.2017.

Суддя Бобрик Г.Й.