Рішення № 71348930, 28.12.2017, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/981/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса ОСОБА_2, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21165689 від 07.05.2015 року 16:09:20.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 листопада 2006 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11071686000 в сумі 76 000 дол. США, терміном користування до 06.11.2017 року.

В якості забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_3, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, як із майновим поручителем, був укладений договір іпотеки №29205, предметом якого є нерухоме майно, а саме: чотирьох кімнатна квартира, загальною площею 86,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

07 травня 2015 року державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_2, на підставі розгляду заяви та договору іпотеки № 29205 виданого 06.11.2006 року, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21165689 від 07.05.2015 року та зареєстровано ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ», як власника зазначеної квартири.

Позивач вважає такі дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа ОСОБА_2 незаконними, а прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскільки позивачу не надходили будь - які листи щодо зміни кредитора, невиконання та/або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, листи - вимоги щодо дострокового погашення кредиту із попередженням за 30 днів про застосування позасудового порядку - звернення стягнення на майно.

Також, позивач зазначила, що іпотечне майно, а саме: квартира №139 буд. З1аб. по вулиці Комарова м. Чернівці, використовується позивачем як місце постійного проживання починаючи з 1989 року, що підтверджується відміткою про реєстрацію в паспорті. Крім цього це єдине нерухоме майно (площею 86,4кв.м.), яке знаходиться у власності позивача, що підтверджується інформаційною довідкою виданою на підставі заяви ОСОБА_1 щодо надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі – відповідач) до суду подав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач вважає, що ним було дотримано п.15 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 року за № 868. Розгляд справи просив провести без його участі.

Представник третьої особи ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Сторони надали суду заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

06 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту N 11071686000 в сумі 76000 дол. США, терміном користування до 06.11.2017 року. (т.1, а.с.11-14).

На забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають із договору споживчого кредиту N 11071686000 від 06.11.2006 року, між ОСОБА_1 (іпотекодавець), яка діє в якості майнового поручителя ОСОБА_3 (позичальника) та Акціонерним комерційним інноваційним банком ««УкрСиббанк» (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 29205 від 06.11.2006 року. (т.1, а.с.15-16).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна видно, що в єдиному реєстрі заборон значиться реєстраційний номер обтяження :4007299 від 06.11.2006 року. Крім того значиться запис номер запису про обтяження : 9597326 від 06.11.2006 року.

07 травня 2015 року внесено запис про накладення заборони на нерухоме майно ОСОБА_1 у зв'язку із укладенням договору іпотеки №29205 та зареєстровано ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ», як власника зазначеної квартири (т.1, а.с.17-18).

11 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (яке є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» були укладені Договір факторингу №4 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, 11 червня 2012 року за реєстровими №2459-2460, згідно яких право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

24.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» направило ОСОБА_5, ОСОБА_1 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання або звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу. (т. 1 а.с. 98-90).

07 травня 2015 року, приватним нотаріусом ОСОБА_2, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21165689 від 07.05.2015 року та зареєстровано ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ», власником квартири загальною площею 86,40 яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (т.1 а.с 95).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про реєстрацію за Тоівариством з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Судом з метою з’ясування обставин справи було зобов’язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог. З урахуванням заявлених клопотань позивача, відповідача, оголошувалася перерва у зв’язку з необхідністю витребування письмових доказів щодо підтвердження обставин правомірності прийняття спірного рішення та необхідністю виклику для допиту як свідків посадових осіб.

Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не було надано достатньо доказів для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. ч. 4,5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній на момент витребування доказів) зобов’язував сторони надати суду письмові докази, які б вказували на законність підстав прийняття спірного рішення та інші документи, які мали значення для розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи неодноразово зупинявся.

Частиною 1 ст. 69 КАС України (у редакції, чинній на момент витребування доказів) передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Дослідженням письмових доказів а саме, матеріалів реєстраційної справи, наданої юридичним управлінням відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради видно, що реєстраційна справа в копії на 44 аркушах. В наданих матеріалах відсутні квитанція про сплату адміністративного збору та квитанція про внесення плати за надання витягу. (т.1, а.с. 91-114).

Із змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень встановлено, що представник Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» ОСОБА_6 просить зареєструвати на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, буд. 31 аб, № 139. На звороті значиться підпис заявника. (а.с. 124).

Оглядом картки прийому заяви № 21164996, встановлено, що заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також перелік документів поданих разом із заявою від ОСОБА_7 отримано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.05.2015 року о 15:59: год. за реєстраційним номером 11304843. Із змісту картки прийому заяви видно, що державному реєстратору разом із заявою надано договір іпотеки № 29205, серія та номер 4574, виданий 06.01., видавник приватний нотаріус ОСОБА_8 2006 року. У графі перелік документів наданих додатково, відсутні будь які записи про додані документи до заяви. В нижній частині значиться запис отримано витяг з державного реєстру речових прав а також договір іпотеки . Документи з переліком отримав 07 травня 2015 року ОСОБА_7 (т.1, а.с.163 зворотній бік).

Дослідженням рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21165689 від 07.05.2015 року, встановлено, що державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_2, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 07.05.2015 року о 15:59:22 за № 11304843, зареєстровано ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» власником квартири загальною площею 86,40 яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Із змісту Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21165689 від 07 травня 2015 року видно, що державним реєстратором прав на нерухоме майно приватний нотаріус ОСОБА_2 розглянула заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 07.05.2015 року о 15:59:22, реєстраційний номер 11304843, яку подала ОСОБА_7 на підставі довіреності, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності приватна, розмір частки 1, що розташована за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комарова Володимира буд. 31 а-бАДРЕСА_3, квартира 139 без зазначення відомостей щодо кадастрового номера земельної ділянки.

Керуючись частиною другою статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, пунктом 16 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року державний реєстратор ОСОБА_2 провела державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, розмір частки 1, на квартиру, що розташована за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, буд. 31 а-бАДРЕСА_3, квартира 139, у відсутності відомостей щодо кадастрового номера земельної ділянки. (т.1, а.с. 162).

Дослідженням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 07.05.2015 року, встановлено, що згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 07.05.2015 року о 15:59:22 на підставі заяви за № 11304843, 07 травня 2015 року о 16:00:22 державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_2 зареєстровано ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» власником квартири загальною площею 86,40 яка знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Комарова, буд. 31 а-б, квартира 139. (т.1, а.с.160 зворот).

Крім того, дослідженням відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, видно, що 06.11.2006 року о 13:41:31 приватним нотаріусом ОСОБА_9, відкрито номер запису про обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження № 4007299 та внесено запис про обтяження: підстава обтяження : договір іпотеки № 4574 від 06.11.2006 року, заборона за р. № 4575 на об'єкт обтяження - квартира, яка знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Комарова, буд. 31 аб, квартира 139. (т.1, а.с.161 зворот).

З урахуванням зазначених письмових доказів судом встановлено, що державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_2 07 травня 2015 року о 16:00:22 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» власником квартири загальною площею 86,40 яка знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Комарова, буд. 31 а-б, квартира 139 без документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, а також без переліку документів, які передбачені пунктом 37-40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року.

Дослідженням матеріалів, наданих приватним нотаріусом ОСОБА_2 встановлено, що реєстраційна справа надана в копії на 58 аркушах. В наданих матеріалах відсутні квитанція про сплату адміністративного збору та квитанція про внесення плати за надання витягу. (т.1, а.с. 217-275).

Із змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень видно, що представник Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» ОСОБА_6 просить зареєструвати на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, буд. 31 аб, № 139. На звороті значиться підпис заявника. (т.1 а.с. 218.

Оглядом картки прийому заяви № 21164996, встановлено, що заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також перелік документів поданих разом із заявою від ОСОБА_7 отримано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.05.2015 року о 15:59: год. за реєстраційним номером 11304843. Із змісту картки прийому заяви видно, що державному реєстратору разом із заявою надано договір іпотеки № 29205, серія та номер 4574, виданий 06.01.2006 року, видавник приватний нотаріус ОСОБА_8 У графі перелік документів наданих додатково, відсутні будь які записи про додані документи до заяви. В нижній частині значиться запис отримано витяг з державного реєстру речових прав, а також договір іпотеки. Документи з переліком отримав 07 травня 2015 року ОСОБА_7 (т.1, а.с.263).

Дослідженням рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21165689 від 07.05.2015 року, встановлено, що державним реєстратором на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_2, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 07.05.2015 року о 15:59:22 за № 11304843, зареєстровано ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» власником квартири загальною площею 86,40 яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Із змісту Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21165689 від 07 травня 2015 року видно, що державним реєстратором прав на нерухоме майно приватний нотаріус ОСОБА_2 розглянула заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 07.05.2015 року о 15:59:22, реєстраційний номер 11304843, яку подала ОСОБА_7 на підставі довіреності, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності приватна, розмір частки 1, що розташована за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, буд. 31 а-бАДРЕСА_3, квартира 139 у відсутні відомості щодо кадастрового номера земельної ділянки.

Керуючись частиною другою статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, пунктом 16 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус ОСОБА_2 провела державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, розмір частки 1, на квартиру, що розташована за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, буд. 31 а-бАДРЕСА_3, квартира 139, у відсутності відомостей щодо кадастрового номера земельної ділянки. (т.1, а.с. 267).

Із змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності видно, що 07.05.2015 року о 15:59:22 на підставі заяви № 11304843 року державним реєстратором приватним нотаріусом зареєстровано ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» власником квартири загальною площею 86,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, буд. 31 а-б, квартира 139. (т.1, а.с.268).

Дослідженням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, видно, що 06.11.2006 року о 13:41:31 приватним нотаріусом ОСОБА_9, відкрито номер запису про обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження № 4007299 та внесено запис про обтяження: підстава обтяження : договір іпотеки № 4574 від 06.11.2006 року, заборона за р. № 4575 на об'єкт обтяження - квартира, яка знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Комарова, буд. 31 аб, квартира 139. (т.1, а.с.161 зворот).

З урахуванням зазначених письмових доказів судом встановлено, що державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_2 07 травня 2015 року о 16:00:22 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» власником квартири загальною площею 86,40, яка знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Комарова, буд. 31 а-б, квартира 139 на підставі договору іпотеки № 29205 серія та номер 4574 виданого 06.11.2006 року без документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, а також без переліку документів, які передбачені пунктом 37-40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, при зареєстрованій забороні відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером № 4007299 від 06.11.2006 року.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-ІV), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі прядок № 868) та іншими.

Проаналізувавши чинне законодавство яке регулює питання реєстрації речових прав на нерухоме майно, суд зазначає, що до вказаних правовідносин слід застосувати наступні положення закону та робить висновки по суті спору.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Стаття 182 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 236 Цивільного Кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІУ (ОСОБА_7 - Закон 1952-ІV) обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 9 Закону 1952-ІV Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до статті 15 Закону 1952-ІV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до статті 16 Закону 1952-ІV, разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Статтею 19 цього Закону визначено, що Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно частини 3 статті 17 Закону 1952-ІV, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, Законом встановлена імперативна норма, що правовстановлюючі документи, на підставі яких здійснюється реєстрацію права власності, повинні виповідати нормам Закону щодо форми, змісту та законності їх видачі.

Пунктом 1 статті 22 Закону передбачено, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Статтею 29 Закону передбачено, що за державну реєстрацію прав справляється адміністративний збір у такому розмірі: 1) за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: для фізичних осіб: щодо розташованих на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна площею до 100 квадратних метрів - 0,07 мінімальної заробітної плати; щодо розташованих на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна площею до 200 квадратних метрів - 0,1 мінімальної заробітної плати; щодо розташованих на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна площею більше 200 квадратних метрів - 0,2 мінімальної заробітної плати; щодо земельних ділянок - 0,1 мінімальної заробітної плати; для юридичних осіб: щодо об’єктів нерухомого майна площею до 500 квадратних метрів - 0,3 мінімальної заробітної плати; щодо об’єктів нерухомого майна площею понад 500 квадратних метрів - 0,6 мінімальної заробітної плати; щодо об’єктів нерухомого майна площею понад 5000 квадратних метрів - 1,4 мінімальної заробітної плати; 2) за державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно, крім права оренди землі, - 25 відсотків розміру адміністративного збору за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно; 3) за державну реєстрацію обтяження права на нерухоме майно - 0,07 мінімальної заробітної плати; 4) за державну реєстрацію права оренди земельної ділянки -0,06 мінімальної заробітної плати; 5) за внесення змін до записів Державного реєстру прав, у тому числі виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, - 0,04 мінімальної заробітної плати. Адміністративний збір справляється у відповідному розрахунку від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення державної реєстрації прав.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень Затвердженого ПКМ України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі прядок № 868) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна;

Пунктом 13 Порядку № 868 визначено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус, особа, зазначена у пункті 1-1 цього Порядку, не приймає заяву в разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату адміністративного збору в повному обсязі, передбаченому законодавством, крім випадків, передбачених абзацом другим цього пункту.

Пунктом 15 Порядку № 868 визначено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 16 Порядку № 868 передбачено, що у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Пунктом 27 Порядку № 868 визначено, що заява, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату адміністративного збору, а також інші документи, що видані, оформлені або отримані державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав, у тому числі по одному примірнику витягу з Державного реєстру прав та свідоцтва (у разі його формування), долучаються ним до реєстраційної справи відповідно до законодавства.

Згідно пункту 36 Порядку № 868 видно, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

У пункті 37 порядку 868 зазначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Пунктом 39 порядку № 868, визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке набувається у зв’язку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.

Пунктом 40 Порядку № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Згідно пункту 94 порядку № 868 під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння адміністративного збору та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

Пунктом 95 Порядку № 868, передбачено, що державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав; обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав; обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

Згідно пункту 99 Порядку № 868, видно, що орган державної реєстрації прав, нотаріус у строк, що не перевищує трьох робочих днів з моменту перенесення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та/або Державного реєстру обтяжень рухомого майна, надсилає особі, якій на певному речовому праві належить нерухоме майно, органові або посадовій особі, якими встановлено обтяження речових прав на нерухоме майно, особі, в інтересах якої встановлено таке обтяження, письмове повідомлення про прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав та перенесення ним відповідних відомостей до зазначеного Реєстру (за наявності в таких реєстрах відомостей про місцезнаходження (адресу) органу (особи).

Статтею 1 Закону України “Про іпотеку” від 05.06.2003 року № 898-IV (далі – Закон №898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону №898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 статті 35 Закону №898-IV передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно частини 1 статті 36 Закону №898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Частиною 3 статті 37 Закону №898-IV визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Враховуючи вищезазначені норми права, суд приходить до висновку, що законодавцем чітко передбачений порядок набуття права власності на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання за договором перед іпотекодержателем.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що на адресу позивача не надходили будь - які листи щодо зміни кредитора, невиконання та/або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, листи - вимоги щодо дострокового погашення кредиту із попередженням за 30 днів про застосування позасудового порядку - звернення стягнення на майно. Крім того, представник позивача також зазначив, що позивач не залучався до проведення оцінки майна, про проведення оцінки майна позивачу нічого не відомо. Також зазначив, про відсутність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, які набрали законної сили. Третя особа на стороні відповідача не надала суду доказів щодо наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, які набрали законної сили.

Водночас суд зазначає, що 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону N 2654-ХП та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону № 898-ІУ, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами — резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що в позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м-для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Відповідно до частини першої, другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням системного аналізу законів, встановленого порядку, письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_2 07 травня 2015 року здійснювались реєстраційні дії, при наявності зареєстрованого в Державному реєстрі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - тип обтяження - заборона на відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження № 4007299 від 06.11.2006 року, яке знаходиться за адресою Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, буд. 31 а-б, квартира 139 у відсутності документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси, документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку, документа, що підтверджує оплату послуг, без встановлення відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, як передбачено Законом та встановленим Порядком.

Водночас суд зазначає, що відповідачем державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_2, третьою особою не дотримано вимоги Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджених ПКМ України від 17 жовтня 2013 року № 868, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 травня 2015 року номер 21165689 прийнято без дотримання вимог Закону № 1952-IV та Порядку, без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 4, ст. ст. 6, 9, 14 72-77, 90, 139, 194, 241-246, 250 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.05.2015 року № 21165689.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статтей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Д. Дембіцький