Рішення № 71348909, 29.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2017 року № 826/8837/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (далі по тексту - позивач, Інститут монокристалів)до треті особиДержавного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни (далі по тексту - відповідач 1, нотаріус Комарницька О.В.) 2. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Майдибури Оксани Василівни (далі по тексту - відповідач 2, нотаріус Майдибура О.В.) 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТА" (далі по тексту - третя особа 1, ТОВ "АТА"); 2. Громадянка Туреччини ОСОБА_1про1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 31755392 від 06 жовтня 2016 року та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності за номером 16788239 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "АТА" на нежилі приміщення - групу приміщень №2/11 (в літ. А9), загальною площею 3 386,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 1048607180000; 2) визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 33812499 від 10 лютого 2017 року та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності за номером 18964929, згідно якого виробничі приміщення - група приміщень №2/11 (в літ. А9), загальною площею 3 386,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 1048607180000, належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу виробничих приміщень, серія та номер: 774, виданий 10 лютого 2017 рокуВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними рішення про державну реєстрацію прав власності за третіми особами на групу приміщень №2/11 (в літ. А9), загальною площею 3 386,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, виходячи з того, що документи, що посвідчували право власності ТОВ "АТА" на майно до реконструкції, містять розбіжності щодо адреси; ТОВ "АТА" незаконно захоплені приміщення, оскільки фактично відсутня технічна можливість об'єднання нерухомого майна та його використання як об'єкта цивільних відносин; відповідач 1 не витребував довідку із Київського міського БТІ про права ТОВ "АТА", зареєстровані до 2013 року; довідка про підтвердження поштової адреси є неналежним доказом для підтвердження поштової адреси; нежилі приміщення є місцем загального користування і проектувались як прохідна; межі приміщення №1 до реконструкції і об'єднання його з іншими приміщеннями не співпадають із межами земельної ділянки, яку передали у користування ПАТ "Квазар" та ТОВ "АТА"; на переконання позивача, із часу придбання приміщень ТОВ "АТА" блокує центральний вхід до лабораторного корпусу Інституту мікроприладів - групу приміщень №1, яка проектувалась та будувалась разом з корпусом як місце загального користування - прохідна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8837/17 та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач 1 письмового заперечення проти позову до суду не надав.

Відповідач 2 подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому вказав про правомірність дій з державної реєстрації права власності на спірні приміщення.

Третя особа 1 подала пояснення, у якому вказала про безпідставність позовних вимог Інституту монокристалів" у зв'язку із правомірністю набуття права власності ТОВ "АТА" на спірні приміщення та обрання позивачем неналежного способу захисту і відсутністю порушеного права.

Третя особа 2 письмових пояснень до суду не надала.

В судовому засіданні 21 листопада 2017 року представники позивачів позовні вимоги підтримав, представники третьої особи 1 проти задоволення позову заперечили, інші особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що згідно з рішенням нотаріуса Комарницької О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31755392 від 06 жовтня 2016 року, зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення групу приміщень №2/11 (в літ. А9), загальною площею 3 386,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1048607180000, за ТОВ "АТА".

Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено "довідка про підтвердження поштової адреси, серія та номер: 12116/0/062/27-14, виданий 18.12.2014., видавник: виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація Департамент містобудування та архітектури; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 14.06.2016, видавник ТОВ "Бюро технічної інвентаризації"; договір купівлі-продажу, нерухомого майна, серія та номер: 7387, виданий 10.08,2007, видавник: Каплун Ю.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; договір купівлі-продажу, нерухомого майна, серія та номер: 4204, виданий 29.11.2013, видавник: Войтовський B.C. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Декларація про початок виконання будівельних робіт, серія та номер: КВ083161620427, виданий 10,06.2016, видавник: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві; договір про поділ нерухомого майна, серія та номер: 6248, виданий 26.12.2006, видавник: ОСОБА_6, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу; рішення іменем України, серія та номер: 910/7523/15-г, виданий 27.05.2015, видавник: Господарський суд міста Києва; декларація про готовність об'єкта до експлуатації який належить до І-ІІІ категорії складності, серія та номер: KB 1431625303 12, виданий 09.09.2016, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві".

Відповідно до рішення нотаріуса Майдибури О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33812499 від 10 лютого 2017 року зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення групу приміщень №2/11 (в літ. А9), загальною площею 3 386,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1048607180000, за ОСОБА_1.

Підставою для прийняття такого рішення зазначено "договір купівлі-продажу, виробничих приміщень, серія та номер: 774, виданий 10.02.2017, видавник: приватний нотаріус Майдибура Оксана Василівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ".

За визначенням пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями частини п'ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягає право власності.

Частина третя статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За правилами частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частина друга статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частина перша статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за умови відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, і при відсутності підстав для відмови у державній реєстрації прав, нотаріус, як державний реєстратор, зобов'язаний прийняти рішення про державну реєстрацію прав.

Досліджуючи наявність підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення групу приміщень №2/11 (в літ. А9), загальною площею 3 386,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "АТА", суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Наявні у справі докази підтверджують, що ТOB "АТА" отримало право власності на об'єкти нерухомого майна, що в результаті здійсненої реконструкції увійшли до складу спірних приміщень, на підставі таких правовстановлюючих документів: договору купівлі-продажу приміщення від 16 грудня 2004 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Квазар" (далі по тексту - ВАТ "Квазар"), правонаступником якого є ПАТ "Квазар", та TOB "ATA", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., за реєстрованим в реєстрі за №8043, за умовами якого ВАТ "Квазар" продало, а TOB "ATA" купило нежиле приміщення №2 першого поверху - приміщення їдальні (в літері А9), загальною площею 542,9 кв.м., що складає 4/1000 частини від майнового комплексу площею 136734,1 квадратних метра, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 серпня 2007 року, укладеного між ВАТ "Квазар" та TOB "ATA", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованого за №7387, за умовами якого ВАТ "Квазар" продало, а TOB "ATA" купило нежилі приміщення (в літері "А9") першого поверху, площею 875,1 кв.м. (частина прохідної), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 29 листопада 2013 року між ВАТ "Квазар" та TOB "ATA", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським B.C., зареєстрованого за №4204 (копія договору додається), за умовами якого ВАТ "Квазар" продало, а TOB "ATA" купило нежиле приміщення №1 (в літері "А9") І поверху загальною площею 44,9 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3; договору про поділ нерухомого майна, укладеного 26 грудня 2006 року між TOB "ЛB- Плюс" (сторона 1), ВАТ "Квазар" (сторона 2), АТЗТ "Квазар-Мікро" (сторона 3), ВАТ "Родовід-Банк" (сторона 4), TOB "ATA" (сторона-5), ДП "КМ Інвестиції Україна" (сторона 6) і Компанією "KM SECURE CORP" (сторона 7), нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черенцевим В.В. та зареєстрованим в реєстрі за №6248, сторони якого є співвласниками об'єкта нерухомого майна, яким є нежилий будинок та нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з метою припинення права спільної часткової власності на об'єкт, сторони цього правочину, дійшли згоди про його поділ. У пункті 10.5 вказаного договору сторони визначили, що TOB "ATA" набуває право власності на окремі індивідуально визначені об'єкти нерухомості - нежилі приміщення №2 першого поверху - приміщення їдальні в літері А9, загальною площею 543,6 кв.м.

Доказів визнання недійсними вказаних вище договорів в установленому законом порядку позивачем до суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи відсутність у справі доказів, які б свідчили про набуття права власності на підставах, заборонених законом, TOB "ATA" набуло право власності на спірне нерухоме майно на законних підставах.

Відповідно до пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі по тексту - Порядок) для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Як встановлено вище, державна реєстрація права власності за ТОВ "АТА" проведена на підставі довідки про підтвердження поштової адреси №12116/0/062/27-14, виданої 18 грудня 2014 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київсбкої міської державної адміністрації), технічного паспорту б/н, розробленого 14 червня 2016 року ТОВ "Бюро технічної інвентаризації", вказаних вище правовстановлюючих документів (договорів купівлі-продажу та поділ нерухомого майна, та декларації про готовність до експлуатації об'єкт, який належить до І-ІІІ категорії складності об'єкт "Реконструкція з об'єднанням нежилих приміщень №№І, 1, 2 (групи приміщень №1), нежилого приміщення №11, нежилого приміщення №2 в літері "А9" під виробничі приміщення за адресою: вул. Північно-Сирецька, 1-3 у Подільському районі м. Києва код об'єкта 1251.5, ІІІ категорія складності", зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві 09 вересня 2016 року за KB 1431625303 12.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, позивач не надав суду доказів, які б спростовували комплектність та відповідність чинному законодавству наданих державному реєстратору документів для реєстрації права власності за ТОВ "АТА"

У справі також відсутні докази, які б вказували на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, у тому числі доказів невідповідності поданих документів вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", або, що подані документи не дають змоги встановити набуття права власності, або доказів наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на спірне нерухоме майно та їх обтяженнями.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про розбіжності між адресами у договорах те, що посвідчували право власності ТОВ "АТА" на майно до реконструкції, містять розбіжності щодо адреси, незаконного захоплення приміщень ТОВ "АТА", про відсутність технічної можливості об'єднання нерухомого майна та його використання як об'єкта цивільних відносин із посиланням на пункт 54 Порядку, оскільки зазначені обставини не підтверджуються належними доказами, а у межах спору об'єкт нерухомого майна фактично утворився внаслідок реконструкції, а не поділу.

Щодо довідки про підтвердження поштової адреси, на думку суду, позивач не довів недостовірність вказаних у ній відомостей про поштову адресу спірного об'єкта нерухомого майна, та нормативно не обґрунтував її не належність як доказу.

Посилання позивач на те, що спірні нежилі приміщення є місцем загального користування і проектувались як прохідна; межі приміщення №1 до реконструкції і об'єднання його з іншими приміщеннями не співпадають із межами земельної ділянки, яку передали у користування ПАТ "Квазар" та ТОВ "АТА", є безпідставними, оскільки законність набуття права власності на спірний об'єкт нерухомого майна позивачем не спростована та не є предметом доказування у даній справі, а наведені позивачем обставини не впливають на правомірність дій державного реєстратора.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача 1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 31755392 від 06 жовтня 2016 року про реєстрацію права приватної власності ТОВ "АТА" на нежилі приміщення - групу приміщень №2/11 (в літ. А9), загальною площею 3 386,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 1048607180000, є правомірним, що є свідчить про безпідставність позовних вимог у цій частині.

Оскільки позовні вимоги про скасування рішення 2 відповідача 2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 33812499 від 10 лютого 2017 року про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежилі приміщення - групу приміщень №2/11 (в літ. А9), загальною площею 3 386,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 1048607180000, позивач обґрунтовує як похідні, від вимоги про скасування рішення нотаріуса Комарницької О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 31755392 від 06 жовтня 2016 року, та не наводить самостійних підстав для його скасування, в їх задоволенні також слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин у позивача відсутнє порушене право, як необхідна умова для задоволення позову.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист зокрема шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав. При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Разом з тим, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що оскаржувані рішення порушують чи обмежують права Інституту мікроприладів.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що йому на праві оперативного управління належить приміщення адміністративно- лабораторного корпусу (літ. А9) площею 6 178, 4 кв.м. по вул. Північно-Сирецькій, 3, у м. Києві; на переконання позивача, із часу придбання приміщень ТОВ "АТА" блокує центральний вхід до лабораторного корпусу Інституту мікроприладів - групу приміщень №1, яка проектувалась та будувалась разом з корпусом як місце загального користування - прохідна, що позбавляє позивача права доступу до інших приміщень адміністративно-лабораторного корпусу, а саме - до сходових маршів головного входу та ліфтам.

Проте, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування рішень не є правильним та належним, оскільки позивач не заявляє прав на належні позивачу приміщення, і має право звернутись за захистом свого права щодо визначення порядку користування майном, що й було зроблено, а саме: у провадженні Господарського суду міста Києва вже розглядається справа №910/28440/15 за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України м. Києва до ТОВ "АТА" про встановлення сервітуту.

Таким чином, позовні вимоги Інституту монокристалів про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та наявності порушеного права, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державному підприємству "Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (код 14308827; 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда