Рішення № 71348869, 28.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1097/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1302 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини польова пошта В2830 (далі відповідач, ВЧ 2830), відповідно до якого, з урахуванням уточненого адміністративного позову, що надійшов до суду 14 грудня 2017 року (арк. спр.81, 82), позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ 2830 в частині невиплати позивачу грошового забезпечення;

- зобовязати відповідача провести належні виплати грошового забезпечення, а саме: грошову компенсацію за 30 діб невикористаної основної відпустки пропорційно прослуженому часу; матеріальну допомогу за 2016 рік для вирішення соціально-побутових питань; 50% грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік 1 рік; грошове забезпечення з 01.05.2016 по 26.10.2016 в розмірі 25 515,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з наказом від 21.04.2015 № 94 позивач був зарахований до Збройних сил України, а саме у військову частину - польова пошта В2830. Згідно наказу командира військової частини польова пошта В2830 від 26.10.2016 № 170-к позивач був звільнений у запас. Згідно із наказом командира військової частини польова пошта В2830 від 26.10.2016 № 290 у звязку із звільненням позивачу належить до виплати: грошова компенсація за 30 діб невикористаної основної відпустки пропорційно прослуженому часу; матеріальна допомога за 2016 рік для вирішення соціально- побутових питань; 50 % грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік - 1 рік.

Як зазначає позивача, вказані виплати йому не були проведені та він їх не отримував.

Крім цього, позивач з 07.06.2016 по 06.10.2016 перебував на обстеженні та лікуванні в ТМО «Психіатрія» у м. Києві, що підтверджується копією свідоцтва про хворобу № 972-п, та рішенням ВЛК психоневрологічного профілю 06 жовтня 2016 позивача визнали непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відтак з 07.06.2016 і по день звільнення - 26.10.2016 грошове забезпечення позивачу не виплачувалось і по теперішній час залишається не виплаченим, що підтверджується банківською випискою по карті.

Представник позивача надав заяву від 28.12.2017 вх. № 32978/2017 про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк.спр. 92).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк.спр. 90), причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Судом установлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань від 03.08.2017 за № НОМЕР_1, найменуванням відповідача є Військова частина А 1302, яка має той же ідентифікаційний код юридичної особи та те ж місцезнаходження, що й Військова частина польова пошта В 2830 (арк.спр. 25-27), тобто фактично відбулась лише зміна найменування відповідача, а не процесуальне правонаступництво нової юридичної особи, тому вірним найменуванням відповідача у справі на теперішній час є Військова частина А 1302.

Ухвалами суду від 17.08.2017 (арк.спр. 32), від 12.09.2017 (арк.спр. 45), від 10.10.2017 (арк.спр. 54), від 20.11.2017 (арк.спр. 68), від 14.12.2017 (арк.спр. 83) зупинялося провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 156 КАС України.

Ухвалами суду від 12.09.2017 (арк.спр. 43), від 10.10.2017 (арк.спр. 52), від 20.11.2017 (арк.спр. 66), від 14.12.2017 (арк.спр. 79) та від 28.12.2017 (арк.спр. 94) поновлювалося провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.12.2017 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (арк.спр. 93).

Ухвалами суду від 03.08.2017 (арк.спр. 1), від 12.09.2017 (арк.спр. 45), від 10.10.2017 (арк.спр. 54) відповідача зобовязано у разі невизнання позову надати суду письмові заперечення проти позову, установчі документи, наказ від 26.10.2016 № 290 стосовно ОСОБА_1, довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення (з зазначенням складових) за період з 01.01.2016 по 26.10.2016 та відомості щодо проведення розрахунків з ОСОБА_1 при звільненні.

Враховуючи положення частини девятої статті 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд встановив таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом від 21.04.2015 № 94 зараховано до військової частини польової пошти В2830. Наказом командира військової частини В 2830 № 170-к від 26.10.2016 позивач звільнений за станом здоровя. Позивач є учасником бойових дій (арк. спр. 6-14,19).

Позивач у період з 28.04.2015 по 06.03.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (арк.спр. 12).

З виписного епікризу вбачається, що позивач перебував на стаціонарному обстеженні в клініці психіатрії НВ МКЦ «ГВКГ» з 20.09.2016, де зроблено висновок щодо його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку. Зазначене підтверджується свідоцтвом про хворобу № 972-п від 06.10.2016 (а.с.16-18).

З витягу з наказу командира ВЧ польова пошта В2830 (по стройовій частині) від 26.10.2016 № 290 вбачається, що позивача з 26.10.2016 виключено зі списків особового складу частини і усіх видів забезпечення і направлено до Новомосковського МВК Дніпропетровської області з виключенням з військового обліку. Також, вказаним наказом визначено: виплатити компенсацію за 30 діб невикористаної основної відпустки пропорційно прослуженому часу; виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік; виплатити матеріальну допомогу за 2016 рік для вирішення соціально - побутових питань; 50 % грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік - 1 рік (арк.спр. 76).

З банківської виписці по картці/рахунку позивача вбачається, що на рахунку позивача у період з січня по червень 2017 року перебували такі кошти: у січні 2016 року 9012,31 грн, у лютому 2016 року 11 375,14 грн, у березні 2016 року 11243,14 грн, у квітні 2016 року 12 106,47 грн, у травні 2016 року 7 118,79 грн, у червні 2016 року 920,00 грн, у листопаді 2016 року 0,00 грн, у грудні 2016 року 0,00 грн, у квітні 2017 року 0,00 грн (нецільові - 2985,00 грн), у травні 2017 року 0,00 грн, у червні 2017 року 0,00 грн (нецільові 1500,00 грн) (арк. спр. 20, 21).

Станом на дату звернення позивача до суду з позовом відповідачем не нараховано та не виплачено всупереч наказу від 26.10.2016 № 290 грошову компенсацію за 30 діб невикористаної основної відпустки; матеріальну допомогу за 2016 рік на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2016 рік, 50% грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік 1 рік. Також не нараховано та не виплачено грошове забезпечення з травня по 26.10.2016.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу ті деяких інших осіб» виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ. Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій. Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Позивачем заявлено вимогу про зобовязання відповідача провести належні позивачу виплати грошового забезпечення з 01.05.2016 по 26.10.2016 у розмірі 25515,50 грн, щодо якої суд зазначає таке.

Підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України віл 11 червня 2008 року №260 (далі Інструкція № 260) передбачено, що грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) в апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Інструкції № 260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з абзацом третім пункту 1.9 розділу І Інструкції № 260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання (пункту 1.10 розділу І Інструкції № 260).

Згідно із пунктом 10.1 розділу Х Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні, та тим, хто на день вибуття на лікування звільнений від посад, за весь період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою згідно з висновком військово-лікарської комісії, але не більше чотирьох місяців з дня вибуття з військової частини (крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі терміни перебування на лікуванні), виплачується грошове забезпечення за останніми штатними посадами, які вони займали.

Грошове забезпечення у цьому разі обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Свідоцтвом про хворобу від 17.10.2016 № 972-п, виданим ЦВЛК МО України, підтверджується, що позивач перебував на обстеженні та лікуванні ТМО «Психіатрія» у м. Києві з 07.06.2016 по 20.09.2016, НВМКЦ «ГВКГ» з 20.09.2016 по дату обстеження 06.10.2016 (арк.спр. 17).

Таким чином, позивачу мало бути виплачене грошове забезпечення, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з 07.06.2016 по 07.10.2016 (дата виключення зі списків особового складу), проте на нараховувалось та не виплачувалось у цей період, що не спростовано відповідачем та підтверджується роздавальною відомістю № 422 на виплату грошового забезпечення, грошової допомоги при звільнення, грошової допомоги на оздоровлення, наданої відповідачем на виконання вимог ухвал суду при витребування доказів (арк.спр. 73) та випискою з банківського рахунку від 05.07.2017 (арк.спр. 20-21).

Щодо періодів з 01.05.2016 по 06.06.2016, з 07.10.2016 по 26.10.2016, суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Витягом з наказу командира військової частини польова пошта В2830 (по стройовій частині) від 26.10.2016 № 290 підтверджується, що ОСОБА_1 звільнено з 26.10.2016 наказом командира військової частини польова пошта В2830 від 26.10.2016 № 170-к за рапортом солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 (вх.№ 17164 від 26.10.2016) (арк.спр. 76). Тобто звільнення відбулося на підставі рапорту ОСОБА_1

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що у період з 01.05.2016 по 06.06.2016, з 07.10.2016 по 26.10.2016 позивач не знаходився на службі, не виконував свої службові обовязки чи перебував на лікуванні, тому суд доходить висновку про обовязок відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення також за періоди з 01.05.2016 по 06.06.2016 та з 07.10.2016 по дату виключення зі списків особового складу 26.10.2016.

Щодо розрахунку грошового забезпечення з 01.05.2016 по 26.10.2016, зробленого відповідачем в ході розгляду справи (роздавальні відомість № 422 та довідка про доходи від 26.10.2017 № 289 арк.спр. 73-74), суд його не погоджує з огляду на таке.

З довідки про доходи № 289 від 26.10.2017 вбачається, що позивачем за період з січня по жовтень 2016 року нараховано та виплачено наступні суми грошового забезпечення: у січні 7043,14 грн., у лютому 7043,14 грн., у березні 2016 року 7093,57 грн., у квітні 7118,79 грн., нараховано, проте не виплачено у травні 6482,63 грн. (військове звання 35,00 грн., посадовий оклад 530,00 грн., вислуга років 28,25 грн., 50% НВОВЗ - 296,63 грн., премія 3604,00 грн., ЩДГВ 2087,48 грн., всього нараховано 6581,36 грн.), у червні 4426,47 грн. (військове звання 35,00 грн., посадовий оклад 530,00 грн., вислуга років 28,25 грн., 50% НВОВЗ - 296,63 грн., премія 3604,00 грн., всього нараховано 4493,88 грн.), у липні 3580,24 грн. (військове звання 35,00 грн., посадовий оклад 427,42 грн., вислуга років 23,12 грн., 50% НВОВЗ - 242,77 грн., премія 2906,45 грн., всього нараховано 3634,76 грн.), у серпні 2016 року (військове звання 35,00 грн., посадовий оклад 0,00 грн., вислуга років 1,75 грн, всього нараховано 36,75 грн), у вересні 2016 36,20 грн. (військове звання 35,00 грн., посадовий оклад 0,00 грн., вислуга років 1,75 грн, всього нараховано 36,75 грн), у жовтні 10953,76 грн. (військове звання 29,35 грн., посадовий оклад 0,00 грн., вислуга років 1,47 грн, компенсація за н/в 4348,92 грн, ГДО - 4493,88 грн, ГД при звільненні 2246,94 грн, всього нараховано 11120,56 грн) (арк.спр.74).

Відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (Порядок № 100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з довідкою про доходи від 26.10.2017 № 289, виданою ОСОБА_1 Військовою частиною А 1302, з травня 2016 року не нараховувалось грошове забезпечення позивачу, тому для обчислення грошового забезпечення використовуються дані про грошове забезпечення за березень та квітень 2016 року.

Так, у березні 2016 року розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 склав 3692,60 грн (оклад за військовим званням 35 грн, посадовий оклад 605 грн, вислуга років 21,33 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 330,67 грн, щомісячні додаткові види грошового забезпечення 2700,60 грн), у квітні 2016 року 3718,20 грн (оклад за військовим званням 35 грн, посадовий оклад 605 грн, вислуга років 32 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 336 грн, щомісячні додаткові види грошового забезпечення 2710,20 грн).

Всього за березень та квітень 2016 року 7410,80 грн, середньоденний розмір грошового забезпечення 7410,80 грн / 61 день = 121,49 грн.

Тобто, за період з 01.05.2016 по 26.10.2016, з урахуванням вимог пункту 10.1 розділу Х Інструкції № 260, відповідачем мало бути сплачено грошове забезпечення у розмірі 21746,71 грн (121,49 грн х 179 днів).

Щодо вимоги про зобовязання відповідача провести належні виплати грошової компенсації за 30 діб невикористаної основної відпустки пропорційно прослуженому часу, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 37.9 розділу ХХХVII Інструкції № 260 особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, у разі, якщо їм не надавалася відпустка з подальшим виключенням зі списків особового складу, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки з розрахунку, зокрема, тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - за 30 календарних днів.

Розрахунок грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки, визначеної в пунктах 37.5 та 37.6 цієї Інструкції, та грошової компенсації, визначеної в пунктах 37.9-37.11 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою штатною посадою, що ним займалася (пункт 37.13 розділу ХХХVII Інструкції № 260).

Відповідачем в ході розгляду справи на виконання наказів від 26.10.2016 № 290 (по стройовій частині) та від 13.09.2017 № 772 нараховано позивачеві компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4348,92 грн (арк.спр. 73-74), щодо розміру якої спору між сторонами немає.

Проте відповідачем не надано доказів виплати позивачу зазначеної компенсації, тому позовна вимога про зобовязання компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4348,92 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобовязання відповідача нарахувати та виплатити матеріальну допомогу за 2016 рік для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 33.1 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 33.2 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260).

Таким чином, можливість реалізації права військовослужбовця на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань законодавець повязує зі зверненням особи з відповідною заявою, доказів звернення з якою у 2016 році позивачем не надано, тому дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобовязання нарахувати та виплатити 50 % грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік 1 рік, суд зазначає таке.

У відповідності до пункту 38.1 розділу ХХХVIII Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоровя, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідачем в ході розгляду справи на виконання наказів від 26.10.2016 № 290 (по стройовій частині) та від 13.09.2017 № 772 нараховано позивачеві допомогу при звільненні у розмірі 2246,94 грн (арк.спр. 73-74), щодо розміру якої спору між сторонами немає.

Проте відповідачем не надано доказів виплати позивачу зазначеної допомоги, тому позовна вимога про зобовязання виплатити грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби у розмірі 2246,94 грн підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачем в ході судового розгляду справи нараховано компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4348,92 грн, грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби у розмірі 2246,94 грн, грошове забезпечення за період з 01.05.2016 по 26.10.2016 в розмірі, меншому ніж розраховано судом, проте не надано доказів виплату позивачу зазначених видів забезпечення, позовні вимоги про зобовязання виплатити ці суми є обгрунтованими.

Проте, щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ Мрія до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк, приватної фірми Орнатус про зобовязання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне у відповідності із частиною другою статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за період з 01.05.2016 по 26.10.2016 у розмірі 21 746,71 грн, грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки в розмірі 4348,92 грн, та 50% грошової допомоги при звільненні в розмірі 2246,94 грн, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає обєкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення залишаються судом без задоволення через неналежність обраного позивачем у спірних правовідносинах способу захисту порушеного права.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобовязаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно зі статтею 5 Закону України Про судовий збір, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 1302 (ідентифікаційний код юридичної особи 07946341, адреса: 51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання Луганська область, м. Перевальськ, вул. Леніна, 68/146, місце проживання: 93406, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Сосюри, 356/24) невиплачене грошове забезпечення за період з 01.05.2016 по 26.10.2016 у розмірі 21746,71 грн (двадцять одна тисяча сімсот сорок шість гривень 71 коп.), грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки в розмірі 4348,92 грн (чотири тисячі триста сорок вісім гривень 92 коп.), та 50% грошової допомоги при звільненні в розмірі 2246,94 грн (дві тисячі двісті сорок шість гривень 94 коп.), всього 28 342,57 (двадцять вісім тисяч триста сорок дві гривні 57 коп.) грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обовязкових платежів.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_2