Постанова № 71348724, 06.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року м. Київ № 810/403/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Тятькова І.А., в присутності

представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача та третьої особи – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна – 2011"

до Макарівського відділення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України

третя особа: Вишгородська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна – 2011" з позовом до Макарівського відділення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України, третя особа: Вишгородська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 30.11.2016 №0005211014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його думку, документальну перевірку податковим органом проведено незаконно, оскільки в момент проведення перевірки діяв мораторій на проведення перевірок підприємств до яких входить позивач. Позивач також стверджував, що перевірку було проведено з порушенням строків встановлених пунктом 76.3 статтею 76 Податкового кодексу України, а саме, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути поведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

У судовому засіданні 06.06.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що контролюючим органом на законних підставах проведено камеральну перевірку, складено Акт камеральної перевірки та прийнято спріне податкове повідомлення – рішення, у зв’язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна – 2011" є юридичною особою, що зареєстрована 28.02.2011 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР – 1 340 102 0000 001242), як платник податків перебуває на обліку у Макарівському відділенні Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2015 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію, з податку на додану вартість за вересень 2015 року.

03.11.2015 позивачем було подано уточнюючу декларацію.

27.05.2016 всі декларації були відкореговані і залишок до сплати становив 45 458,00 грн. та 16 145,00 грн., який був сплачений 31.05.2016.

30.11.2016 посадовими особами Макарівського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, було проведено невиїзну документальну перевірку (у приміщенні контролюючого органу) ТОВ "Агрофірма "Весна – 2011" з питань порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за 2016 рік.

За результатами перевірки було складено Акт від 30.11.2016 року за № 229 про встановлення порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання відповідно до Податкового кодексу України.

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Агрофірма "Весна – 2011" пункту 1 статті 126 Податкового кодексу України "Порушення правил сплати (перерахування) податків, що виявилося у несвоєчасній сплаті протягом граничних строків узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за 2016 рік.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.11.2016 № НОМЕР_1, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 44 календарних днів сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 405 115,00 грн. зобов’язано ТОВ "Агрофірма "Весна – 2011" сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 40 511,50 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Не погоджуючись з правомірністю прийтого відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Основним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Права контролюючого органу визначені статтею 20 Податкового кодексу України, так підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 вказаної статті встановлено, що контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Під час судового розгляду, представником позивача та представником відповідача обґрунтовувались свої доводи з позиції, що 30.11.2016 контролюючим органом було проведено саме камеральну перевірку, а не невиїзну документальну. З огляду на зазначені пояснення представників позивача та відповідача, суд зазначає про таке.

Відповідно до підпункту 75.1.1 статті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно із пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З системного аналізу наведених положень Податкового кодексу України слідує, що камеральна перевірка має свої специфічні ознаки, які притаманні тільки даному виду перевірки. Зокрема, податковим законодавством не визначено підстави для її проведення, не передбачено вчинення контролюючим органом певних дій, при дотриманні яких можливе її проведення, як то направлення запиту, винесення наказу, направлення на проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки та направлення (вручення) цих документів платнику податків.

Наказом Міністерства доходів та зборів України від 14 червня 2013 року № 165 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця» передбачені особливості проведення камеральних перевірок податкової звітності, зокрема, з податку на додану вартість.

Так, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 зазначених Методичних рекомендацій визначено, що податкова звітність, подана платником ПДВ, проходить арифметичний та логічний контроль - автоматизовану перевірку, складовими якої є: перевірка правильності визначення податкового періоду (відповідно до статті 202 Кодексу), своєчасності надання звітності (дотримання строків, встановлених пунктом 49.18 статті 49 та статтею 203, з урахуванням пункту 49.20 статті 49 Кодексу), правильності вибору форми декларації; перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, перевірка узгодженості показників, що переносяться з додатків до декларацій, порівняння звітних показників з показниками попередніх звітних періодів.

Тобто, предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути тільки дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

Під арифметичною помилкою слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларації або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

Під методологічною помилкою, у свою чергу, слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

При цьому, питання своєчасності сплати податків та зборів, при проведенні камеральної перевірки не досліджується, оскільки це є предметом документальної перевірки.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, у ході «камеральної перевірки» зі слів представника позивача та відповідача контролюючим органом було проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2016 рік.

Водночас, суд зазначає, що своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів є предметом саме документальної перевірки, умови, порядок призначення та проведення якої суттєво відрізняються від камеральної перевірки.

Так, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 79 Податкового кодексу України.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 зазначеної статті).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки(пункт 79.2 зазначеної статті).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Статтею 77 Податкового кодексу України встановлюється порядок проведення документальних планових перевірок, а статтею 78 Податкового кодексу України встановлюється порядок проведення документальних позапланових перевірок.

З аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що і документальна планова перевірка і документальна позапланова перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 77.4 статті 74 Податкового кодексу України право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 78.4 статті Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Під час судового розгляду справи, представником відповідача, не було надано суду доказів прийняття керівником контролюючого органу рішення (наказу) про проведення невиїзної документальної перевірки, а також вручення такого рішення (наказу) позивачу.

Враховуючи пояснення (заперечення) відповідача та наведені норми чинного законодавства, судом встановлено, що посадовими особами контролюючого органу, проведено камеральну перевірку за наслідками якої складено Акт невиїзної документальної перевірки, що свідчить про грубе порушення відповідачем норм чинного законодавства.

З огляду на те, що під час камеральної перевірки перевіряються дані задекларовані у податковій звітності, а не дослідження своєчасності сплати платником податків податкових зобов'язань, суд дійшов висновку, що висновки обумовленого Акта «камеральної» перевірки не можуть бути належними доказами щодо несвоєчасної сплати платником податків узгоджених зобов'язань, оскільки відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі наданих йому прав, тобто відповідач діяв неправомірно.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Акт "камеральної" перевірки є доказом, здобутим із порушенням закону, а отже, відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, судом до уваги не береться та відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення, що у свою чергу, є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Також суд зазначає, що відповідач не мав права проводити перевірку і у зв’язку з дією мораторію на проведення податкових перевірок відповідно до пункту 3 розділу II Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано суду дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки.

У той же час, суд не бере до уваги при прийнятті рішення посилання позивача на порушення відповідачем пункту 76.3 статтею 76 Податкового кодексу України, оскільки станом на час виникнення спірних відносин, в редакції статті 76 Податкового кодексу України, був відсутній пункт 76.3. Стаття 76 Податкового кодексу України була доповнена пунктом 76.3 Законом від 21.12.2016 № 1797-VIII.

Крім того, суд зазначає, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.03.2014 у справі № 2а-7249/10/1570 дійшов висновку, що формальні порушення податковим органом процедури проведення податкової перевірки можуть слугувати підставою для скасування податкових повідомлень-рішень лише у випадках, якщо вони призвели до істотного порушення прав платника та/або мали наслідком прийняття контролюючим органом неправомірного рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено норми Податкового кодексу України, оскільки податковим органом у ході камеральної перевірки було проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість, в той час як перевірка своєчасності сплати податку повинна проводить під час проведення документальної перевірки.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене та з метою захисту порушених прав позивача, суд вбачає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Макарівського відділення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо проведення 30.11.2016 перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна – 2011".

Отже, оскільки судом визнано протиправними дії податкового органу податкове повідомлення-рішення від 30.11.2016 № НОМЕР_1 повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Враховуючи той факт, що позивачем вимог про відшкодування судових витрат не було заявлено, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Макарівського відділення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Київської області щодо проведення 30.11.2016 перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна – 2011".

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.11.2016 № НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 червня 2017 р.