Постанова № 71348301, 20.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2681/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Категорія №12.3Головуючий суддя першої інстанції Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року (суддя Кравченко М.М., повний текст постанови складений 08 серпня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання неправомірними дій (бездіяльності) та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Одеській області, в якому просила суд: визнати неправомірними дії щодо затримки остаточного розрахунку при звільненні; стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 9936,50 грн., посилаючись на те, що з 06.11.2015 року наказом Головного управління МВС України в Одеській області №1168 о/с ОСОБА_2 було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у звязку зі змінами в організації виробництва і праці (в т.ч. ліквідації, скорочення чисельності штату працівників). 11.03.2016 року на рахунок ОСОБА_2 надійшли кошти у сумі 5344,84 грн. середньомісячного заробітку за листопад 2015 року та компенсації за невикористану відпустку. Позивачка не погоджується з діями відповідача щодо затримки остаточного розрахунку та просила стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 9936,50 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 був задоволений. Визнано неправомірними дії Головного управління МВС України в Одеській області щодо затримки остаточного розрахунку при звільненні. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 9936 (девять тисяч девятсот тридцять шість) гривень 50 копійок.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходила службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, що відповідно до положень п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України відноситься до публічної служби.

Позивачка працювала на посаді діловода канцелярії Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) Головного управління МВС України в Одеській області з 16.07.2013 року.

Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1168 о/с від 04.11.2015 року ОСОБА_2 діловода канцелярії Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) Головного управління МВС України в Одеській області з 06.11.2015 року було звільнено згідно з п. 8 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у звязку з змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників.

11.03.2016 року на банківський рахунок ОСОБА_2 надійшли кошти у сумі 5344,84 грн. у вигляді середньомісячного заробітку за листопад 2015 року та компенсації за невикористану відпустку.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо повного розрахунку з позивачкою, у звязку з чим повинен відшкодувати їй середній заробіток за час затримки повного розрахунку.

Проте, апеляційний суд не може погодитися з таким рішенням суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 цього ж Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Водночас, судом першої інстанції не було враховано, що підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом слугував несвоєчасний розрахунок з позивачкою при звільненні на підставі наказу Головного управління МВС України в Одеській області від 04.11.2015 р. №1168 о/с, яким ОСОБА_2 діловод канцелярії Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області звільнено з посади з 06.11.2015 р. за п. 8 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 1 статті 40 КЗпП у звязку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників.

Колегія суддів погоджується апелянтом, що позивачка на момент звільнення проходила службу саме в Біляївському РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області на посаді діловода канцелярії. Відповідно, отримувала грошове забезпечення за місцем проходження служби саме в Біляївському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

При цьому суд першої інстанції помилково поклав відповідальність за прострочення розрахунків на відповідача по справі ГУМВС України в Одеській області, не врахувавши, що Біляївське РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області є самостійною юридичною особою і має цивільну правоздатність та дієздатність, на підставі чого може бути позивачем, відповідачем та третьою особою у суді.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Біляївський РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області був зареєстрований як юридична особа.

Також суд першої інстанції не звернув увагу, що 01.07.2016 року Біляївським районним судом Одеської області було розглянуто аналогічний позов ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області про стягнення середньомісячного заробітку за час остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 9936,5 грн. Судом першої інстанції цей позов був задоволений частково та стягнуто з відповідача на її користь 3448,20 грн. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2016 року рішення Біляївського районного суду Одеської області змінено та збільшено середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з ліквідаційної комісії Біляївського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь позивачки з 3448,20 грн. до 9936,50 грн.

В подальшому Біляївським районним судом Одеської області 22.11.2016 року було видано виконавчий лист та направлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області із заявою про відкриття виконавчого провадження. Однак, листом №16-08/1652-7631 від 02.12.2016 року Головне управління Державної казначейської служби України в Одеської області залишило без виконання цей виконавчий лист, зазначивши, що в ньому невірно зазначено найменування боржника - ліквідаційна комісія Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області, тоді як має бути Біляївський РВ ГУМВС України в Одеській області.

13.01.2017 р. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/373/16-ц за заявою ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області щодо виправлення помилки, допущенної в рішенні суду від 01.07.2016 року залишено без задоволення. 27.03.2017 року Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/373/16-ц за заявою ОСОБА_2 щодо заміни сторони виконавчого провадження, а саме: замінити боржника «Ліквідаційну комісію Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області» на «Біляївський РВ ГУМВС України в Одеській області» залишено без задоволення. В подальшому позивачка не скористалась своїм правом оскаржити рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27.03.2017 року в апеляційній інстанції, а звернулась із аналогічним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.

Таким чином на теперішній час існують рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01.07.2016 року та Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2016 року, які набрали законної сили, про стягнення з ліквідаційної комісії Біляївського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь позивачки середньомісячного заробітку за час остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 9936,5 грн., які не виконані у передбаченому законом порядку.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що, в даному випадку, з метою виконання цього рішення суду та виданого виконавчого листа, позивачці слід звернутися до Біляївського районного суду Одеської області в порядку виконання судового рішення із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, в тому числі, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Головного управління МВС України в Одеській області підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Одеській області задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання неправомірними дії щодо затримки остаточного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 9936,50 грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.О.Димерлій

СуддяЮ.В.Осіпов