Постанова № 71348169, 21.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Рибачука А. І.,

суддів – Багрія В. М., Старунського Д. М.,

за участю секретаря – Андрушківа І. Я.,

позивача – ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі № 803/1330/17 (постанова ухвалена о 11:06 год. у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Андрусенко О. О., повний текст постанови виготовлено 06 листопада 2017 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 20 березня 2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому було безпідставно визначено зобов’язання з ввізного мита на товари, що ввозяться та податку на додану вартість з ввезеної на територію України автобетономішалки, оскільки при переміщенні такої через митний кордон в режимі «транзит» він лише виконував функції водія.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 07 лютого 2017 року № 53/03-20-13-03-06/НОМЕР_3, складеного за результатами документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи по митній декларації ТР 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21 травня 2014 року, ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2017 року №№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з мита на товари, що ввозяться на суму 61261.90 грн, з яких на 49009.52 грн за основним платежем та на 12252.38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за податком на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 134776.19 грн, з яких на 107820.95 грн за основним платежем та на 26955.24 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов’язань слугував висновок відповідача про пропущення позивачем визначеного статтею 95 Податкового кодексу України строку доставки товару до органу доходів і зборів призначення, що послужило підставою для нарахування йому мита, встановленого законом на імпорт такого товару.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем пропущено визначений статтею 95 Податкового кодексу України строк доставки товару до органу доходів і зборів призначення, в результаті чого йому було визначено зобов’язання з мита на товар, що ввозиться на суму 61261.90 грн та податку на додану вартість з такого товару на суму 107820.95 грн.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно винесено вказані вище податкові повідомлення – рішення, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти щодо порушення ним вимог чинного податкового і митного законодавства, викладені в акті перевірки від 07 лютого 2017 року № 53/03-20-13-03-06/НОМЕР_3.

Відповідно до пункту 37 частини першої статті 4 Митного кодексу України перевізник це - особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 92 Митного кодексу України для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару; 2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов’язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Відповідно до частини п’ятої статті 102 Митного кодексу України для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 191 Митного кодексу України перевізники зобов’язані у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них.

Відповідно до частин другої – третьої статті 193 Митного кодексу України у разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов’язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів.

Перевізник звільняється від зобов’язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.

Відповідно до підпункту 54.3.1. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об’єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України встановлено? що визначення самостійно контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 190.1. статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку, що перевізник зобов'язаний у строк, встановлений статтею 95 Митного кодексу України доставити товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі «транзит» до органу доходів і зборів призначення. При цьому у разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів та податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів.

Як видно з матеріалів справи 21 травня 2014 року ОСОБА_1 на територію України було ввезено в режимі «транзит» автобетономішалку марки «MAN», тип «TGA 35.400», шасі № WMAH37ZZ27M480813, 2007 року випуску, реєстраційний номер DAH158A, яка слідувала з країни відправлення - Німеччина на адресу отримувача ООО «Євро Авто» (м. Сухум, вул. Агрба, 4/75, Республіка Абхазія).

Вказана автобетономішалка мала бути перевезена ОСОБА_1 у митному режимі «транзит» з Ягодинської митниці до митного органу призначення - Луганської митниці ПП Красна Талівка - Волошине в термін до 31 травня 2014 року.

Однак згідно з листами Ягодинської митниці від 26 червня 2014 року № 03-70-53/2788-ЕП та від 09 липня 2014 року № 03-70-53/2966-ЕП така не була доставлена до органу призначення, внаслідок чого перебуває на митній території України без нарахування та сплати належних платежів.

Оскільки позивачем було порушено встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки автобетономішалки до органу доходів і зборів призначення, дії відповідача щодо визначення йому зобов’язання з мита та з податку на додану вартість з ввезеної на територію України такої автобетономішалки є правомірними.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що при переміщенні автобетономішалки через митний кордон він лише виконував функції водія, то таке не заслуговує на увагу, оскільки наявними в матеріалах справи фактурою, митною декларацією від 21 травня 2014 року ТР 80 АА № 20520103/НОМЕР_4 підтверджується той факт, що перевізником вказаної автобетономішалки виступав саме позивач.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі № 803/1330/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2017 року.