Рішення № 71347817, 28.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2017 року № 826/3020/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агробіф» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Агробіф» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207 у частині, залишених без змін ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України на загальну суму штрафу 23843, 66 грн.;

- визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.12.2016 року № 8632-17;

- визнати протиправним і скасувати рішення № 418/26-52-17-30 від 26.12.2016 року про опис майна у податкову заставу, прийняте заступником начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неправомірно нарахував штрафні санкції, на його думку, за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, про що прийняв спірні повідомлення-рішення. Такі доводи контролюючого органу спростовуються наявними у позивача платіжними дорученнями про сплату зобов'язання з ПДВ у визначені законом порядку і строк. Протиправність податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу позивач обґрунтовує тим, що вони винесені під час процедури адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень і визначені у них суми податкового зобов'язання не набули статусу податкового боргу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в наданих суду письмових запереченнях зазначив, що позов задоволенню не підлягає, оскільки податкові повідомлення-рішення від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207 про нарахування штрафних санкцій по податку на додану вартість прийняті на підставі обґрунтованих і законних висновків камеральної перевірки, викладених в акті від 31.05.2016 року № 5069/26-52-12-01-14-38293100. Під час перевірки встановлено порушення п.п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, а саме: порушення термінів сплати грошового зобов'язання по податку на додану вартість за лютий-квітень 2014 року, лютий, квітень, червень, липень, жовтень 2015 року та березень 2016 року.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведеної ГДРІ управління оподаткування та контролю об'єктів та операцій Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві камеральної перевірки своєчасності сплати ТОВ «Агробіф» податкового зобов'язання по податку на додану вартість виявлено порушення термінів його сплати за лютий-квітень 2014 року, лютий, квітень, червень, липень, жовтень 2015 року та березень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.05.2016 року № 5069/26-52-12-01-14-38293100.

На підставі вказаного акта Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві 02.06.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафу по податку на додану вартість, а саме:

- № 0044681207 - у розмірі 14627, 32 грн.,

- № 0044611207 - у сумі 27536, 08 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначений акт перевірки та податкові повідомлення-рішення ТОВ «Агробіф» отримало 13.09.2016 року.

Не погодившись із актом перевірки від 31.05.2016 року № 5069/26-52-12-01-14-38293100 позивач подав на нього заперечення за вих. № 34 від 15.09.2016 року, які залишено контролюючим органом без задоволення.

Також 15.09.2016 року позивач за вих. № 35 подав до Головного управління ДФС у м. Києві скаргу на податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207 .

У своєму рішенні про результати розгляду первинної скарги № 24042/10/2615-10-01-25 від 11.11.2016 року Головне управління ДФС у м. Києві вказану скаргу позивача задовольнило частково, скасувало податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 року № 0044681207 у частині 6376, 58 грн., а в іншій частині залишено без змін, № 0044611207 скасувало у частині 11943, 16 грн., а в іншій частині залишено без змін.

У подальшому, 23.11.2016 року ТОВ «Агробіф» подало до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207 та рішення ГУ ДФС у м. Києві, прийняте за розглядом первинної скарги.

20.01.2017 року ДФС України прийнято рішення № 1139/6/99-99-11-03-01-25 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207 з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, та скарги - без задоволення.

У зв'язку з наявністю у позивача станом на 05.12.2016 року податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 41945, 40 грн., Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу на вказану суму № 8632-17 від 06.12.2016 року.

Крім того, 26.12.2016 року заступником начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 418/26-52-17-30 про опис майна ТОВ «Агробіф» у податкову заставу.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями в нескасованій контролюючим органом частині, податковою вимогою і рішення про опис майна у податкову заставу зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207 у частині, залишених без змін ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України.

Встановлено, що позивач зареєстрований як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. В періоді, який перевірявся, здійснював облік та подавав декларації за операціями, що підлягають спеціальному режиму оподаткування.

Відповідно до пунктів 209.1, 209.2 статті 209 ПК України, резиденти, як-от: юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами (абзац другий підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України), які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Для спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств характерні, зокрема, такі особливості:

- кошти, які сплачуються платником податків, акумулюються на його спеціальному рахунку, відкритому в установах банків та/або в органах Державного казначейства України (абз. 2 п. 209.2 ст. 209 ПК України). Нагромадження коштів на цьому рахунку здійснюється відповідно до Порядку;

- кошти платник податків має використовувати лише у конкретно встановлених законодавством цілях - для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (абз. 2 п. 209.2 ст. 209 ПК України);

- за нецільове використання таких коштів платник податків притягується до відповідальності (п. 123.2 ст. 123 ПК України).

За змістом п.п. 11.1, 11.2 ст. 11 ПК України, спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом. Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. За пунктом 11.3 цієї статті спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як грошове зобов'язання платника податків розуміють суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена у встановлений законом строк).

За змістом пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК, на платника податку покладається обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Водночас, податкове та митне законодавство передбачає пільги, за яких можливе звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплати ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 ПК України. Згідно із зазначеним пунктом ,підставами для податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак наявна пільга не звільняє їх від виконання інших обов'язків у разі настання обставин, з якими ПК України пов'язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема й строків сплати узгоджених податкових зобов'язань встановлених ст. 126 ПК України. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком, а тому до позивача можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX ПК України:

- з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі;

- з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200-1 розділу V Кодексу.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" від 16 жовтня 2014 року №569 (далі - Порядок №569).

Рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок (п.2 Порядку №569).

Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі (п.4 Порядку №569).

Відповідно до п. 200-1.5 ст. 200-1 ПК України кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до:

- державного бюджету;

- на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений ст. 209 ПК України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому ст. 209 ПК України;

- на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.

З 01 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України та надає право для реєстрації в Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, за періоди лютий-квітень 2014 року, лютий, квітень, червень, липень, жовтень 2015 року та березень 2016 року подавав відповідачу декларації з податку на додану вартість зі спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

У рішенні ДФС України від 11.11.2016 року про результати розгляду первинної скарги встановлено, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по деклараціям за квітень, червень, липень, жовтень 2015 року є безпідставними, оскільки у платника були наявні кошти на електронному рахунку.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться платіжні доручення, які підтверджують поповнення електронного рахунку адміністрування ПДВ та перерахування на спецрахунок коштів з рахунку в СЕА по деклараціям за лютий-квітень 2014 року та березень 2016 року у порядку та строки, визначені податковим законодавством.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено строки перерахування (акумулювання) сум узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість зі спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства по податковим деклараціям за лютий-квітень 2014 року та березень 2016 року.

Окрім того, як зазначалося вище, за наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 24042/10/2615-10-01-25 від 11.11.2016 року скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 року № 0044681207 у частині 6376, 58 грн. та № 0044611207 - у частині 11943, 16 грн., в решті нарахованих сум штрафу повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Водночас, пунктом 60.4 статті 60 ПК України встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів направлення відповідачем нових податкових повідомлень-рішень, прийнятих з урахуванням вимог рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 24042/10/2615-10-01-25 від 11.11.2016 року, суд прийшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 02.06.2016 року № 0044681207 в частині суми нарахованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 8250, 74 грн., № 0044611207 - у частині суми нарахованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 15592.92 грн., оскільки у розумінні статті 60 ПК України останні не вважаються відкликаними.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною і скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.12.2016 року № 8632-17 суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.3 ст. 59 зазначеного Кодексу, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. п. 56.1, 56.2 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податківподаткового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п. 56.3 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.6 ст. 56 ПК України, у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (п. 56.17 ст. 56 ПК України).

Як вже було встановлено судом, податкові повідомлення-рішення від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207 ТОВ «Агробіф» отримало 13.09.2016 року.

Скаргу на них до Головного управління ДФС у м. Києві позивач подав 15.09.2016 року, тобто, протягом 10 днів з моменту отримання податкових повідомлень-рішень.

Рішення про результати розгляду цієї первинної скарги (часткове задоволення) Головне управління ДФС у м. Києві прийняло 11.11.2016 року, до ТОВ «Агробіф» воно надійшло 19.11.2016 року.

У подальшому, 23.11.2016 року ТОВ «Агробіф» подало до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.11.2016 року, прийняте за розглядом первинної скарги, тобто, знову ж таки протягом 10 днів з моменту отримання рішення про результати розгляду первинної скарги.

20.01.2017 року ДФС України прийнято рішення № 1139/6/99-99-11-03-01-25 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207 з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, та скарги - без задоволення. Це рішення позивач отримав 02.02.2017 року.

Враховуючи наведені положення ПК України, не скасовані суми штрафу по податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207, набули статусу узгоджених саме 02.02.2017 року.

Оскаржувана податкова вимога була сформована контролюючим органом 06.12.2016 року, до закінчення процедури адміністративного оскарження, до узгодження та набуття грошовими зобов'язаннями статусу податкового боргу. Вказана обставина свідчить про те, що податкова вимога Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.12.2016 року № 8632-17 винесена передчасно та з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення № 418/26-52-17-30 від 26.12.2016 року про опис майна у податкову заставу, прийняте заступником начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з п.п. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Із змісту наведених правових норм слідує, що податкова застава застосовується щодо платників, які мають податковий борг.

Оскільки рішення № 418/26-52-17-30 від 26.12.2016 року про опис майна у податкову заставу прийняте до закінчення процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 02.06.2016 року № 0044681207 і № 0044611207, до узгодження та набуття грошовими зобов'язаннями, визначеними у них, статусу податкового боргу, тому таке рішення є протиправним і прийнятим з порушенням норм податкового законодавства.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку відповідач не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність прийняття свого рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агробіф» задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2016 року № 0044681207 в частині нарахування штрафу по податку на додану вартість у розмірі 8250, 74 грн. і № 0044611207 в частині нарахування штрафу по податку на додану вартість у розмірі 15592, 92 грн.

Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.12.2016 року № 8632-17.

Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві № 418/26-52-17-30 від 26.12.2016 року про опис майна у податкову заставу.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агробіф» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.В. Аблов