Рішення № 71347790, 27.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2017 року № 826/18513/16

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 року

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 року звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2016 р. № 0001331200.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Ізюмською ОДПІ у Харківській області на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 23.06.2016 р. № 7/20-01-12-16/337504782 винесено податкове повідомлення-рішення, яким на позивача за затримку на один календарний день грошового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу накладено штраф в розмірі 260 973,59 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, оскільки проведення платіжних доручень на списання податків до бюджету відбулося не з вини платника податку.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Згідно наданих суду письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача 07.11.2017 р. суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку несвоєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) за квітень 2016 р. згідно поданого розрахунку Договір про спільну діяльність від 10.06.2002 р. № 3 - уповноважена особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» 30162340 вх.№ 9081045036 від 19.05.2016 р. (додаток 2 до податкової декларації рентної плати вх. № 9081048217 від 19.05.2016 р.) по строку сплати 30.05.2016 р. в сумі 2069735,87 грн., яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Кудрявська, 13/19, поштовий індекс 04053.

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу), визначених п. 57.1 ст. 57 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України.

Так при граничному терміні сплати 30.05.2016 р., грошове зобов'язання в сумі 2069735,87 грн. сплачено 31.05.2016 р. із затримкою в один календарний день.

За результатами перевірки складено акт від 23.06.2016 р. № 7/20-01-12-16/337504782 та винесено податкове повідомлення-рішення від 13.07.2016 р. № 0001331200, яким позивачу за порушення строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, визначеного п. 57.1 ст. 57 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України на підставі абз. 1-2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання 2 069 735,85 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу в сумі 260 973,59 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, Ізюмською об'єднаної державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області надано відповідь від 08.07.2016 р. № 4757/10/20-14-12-02-51, якою висновки акту перевірки залишено без змін.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято рішення від 08.09.2016 р. № 5190/10/20-40-10-01-14, яким податкове повідомлення-рішення від 13.07.2016 р. № 0001331200 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 14.11.2016 р. № 24456/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 13.07.2016 р. № 0001331200 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи, рішення відповідача протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень пп. 21.1.1-пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 31.1 ст. 31 названого Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до приписів п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Кодексу).

Водночас, згідно пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл (п.252.23 ст.252 ПК України).

Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр (п.п.252.1.1 п.252.1 ст.252 ПК України).

Згідно із п. 257.1 ст.257 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати (п.257.2 ст.257 ПК України).

Відповідно до п.п. 257.3.1 п. 257.3 ст. 257 Податкового кодексу України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Згідно із п.п. 258.1.1 п. 258.1 ст. 258 Податкового кодексу України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

На суму податкових зобов'язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу (п.п.258.1.2 п.258.1 ст.258 названого Кодексу).

Суд звертає увагу, що згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Виходячи із аналізу наведених вище правових норм, податкова декларація по рентній платі за користування надрами за квітень 2016 р. повинна була бути подана не пізніше 20.05.2016 р., а відповідне узгоджене податкове зобов'язання сплачене не пізніше 30.05.2016 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог чинного законодавства, 19.05.2016 р. позивачем було подано податкову декларацію № 66 від 19.05.2016 р., в якій визначено податкове зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 р. на суму 2 069 735,87 грн.

30.05.2016 р. з метою своєчасності та повноти сплати зазначеного податкового зобов'язання позивачем в електронній системі «Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів iFOBS» (Клієнт-Банк) було сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - ПАТ «Сбербанк» електронне платіжне доручення за № 1449.

ПАТ «Сбербанк» здійснює розрахункове обслуговування позивача в електронній формі «Клієнт-Банк» відповідно до Додаткової угоди № 2 від 17.08.2012 р., укладеної до договору банківського рахунку № Т130-010000077 від 17.08.2012 р.

Згідно умов банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17.08.2012 р. операційний час банку з 09:00 до 17:00.

Крім того, Додатковою угодою № 2 від 17.08.2012 р. до договору банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17.08.2012 р. визначено, що електронні платіжні документи приймаються та виконуються банком в операційний час, що встановлений банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних доручень.

Згідно з частинами першою та другою статті 43 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування бюджетних коштів при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до Положення про Управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - Управління Казначейства), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2015 за №1060/27505 (далі - Положення) Управління Казначейства є територіальним органом Державної казначейської служби України (далі - Казначейство).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Порядок прийняття, реєстрації банками платіжних доручень, списання коштів з рахунків платника та виконання платіжних доручень встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 2.14. Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до п. 2.19 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Як вбачається з матеріалів справи, електронний платіжний документ № 1449 від 30.05.2016 р. був отриманий ПАТ «Сбербанк» 30.05.2016 р. о 16 год. 41 хв., тобто в межах операційного часу банку. Однак, всупереч вимогам Закону та умовам договору банківського рахунку, операція була проведена банком лише на наступний день 31.05.2016 р.

Позивач звернувся до ПАТ «Сбербанк» із листом № 01/06-5 від 01.06.2016 р., в якому вимагав надати пояснення причини невиконання банком доручення від 30.05.2016 р., а також просив надати платіжне доручення № 1449 від 30.05.2016 р. в паперовому вигляді із зазначенням дати фактичного отримання платежу (відмітки банку).

Однак, як зазначає позивач, на день звернення до суду із позовом, банком не було надано витребуваного платіжного документа та пояснень причин невиконання в день його надходження.

При цьому, як зазначає позивач, кошти, які були необхідні для своєчасності сплати податкового зобов'язання, були наявні на поточному рахунку позивача.

Таким чином, несвоєчасна сплата податкового зобов'язання відбулася не з вини позивача, а з вини банку ПАТ «Сбербанк».

Крім того, про зазначені обставини позивач повідомляв відповідача листом № 16/06-7 від 16.06.2016 р. із наданням роздруківки з електронної системи «Клієнт-Банк» з якої видно дату та час вчинення операції (30.05.2016 р. о 16:41) та платіжне доручення № 1449 від 30.05.2016 р., роздруковане із електронної системи «Клієнт-Банк» без відмітки банку, а також виписку по поточному рахунку платника податків з підтвердженням наявності коштів в необхідній для сплати податкового зобов'язання сумі.

У відповідності до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Положення п. 22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» кореспондуються з приписами пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку вказаний Закон пов'язує настання певних правових наслідків.

Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 цього Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося не зарахування чи неповне зарахування податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Тобто, якщо неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

В той же час, судом встановлено, що позивачем вчасно у строки, визначені чинним законодавством було подано до банку на виконання платіжний документ № 1449 від 30.05.2016 р., зокрема, в операційний час банку, а саме о 16 год. 41 хв., що дає суду підстави дійти висновку про те, що несвоєчасне перерахування податку до бюджету відбулося з вину банку, а не позивача, що виключає настання відповідальності передбаченої абз. 1-2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Надаючи оцінку посиланням позивача на порушення відповідачем законодавчо встановленого порядку проведення камеральної перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 258.2.1 п. 258.2 ст. 258 Податкового кодексу України контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно визначення, наведеного у пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральних перевірок врегульований ст. 76 Податкового кодексу України. А саме така перевірка проводиться посадовими особами податкового органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому, акт про результати камеральної перевірки може стати підставою для донарахування податкових зобов'язань, про що платнику повідомляють податковим повідомленням - рішенням. Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його замісником) протягом 10 робочих днів, наступних за днем вручення платнику податків акта перевірки (п. 86.8 ст. 86 ПК України).

Також, питання проведення камеральних перевірок врегульовано Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165 (далі по тексту - Методичні рекомендації).

Зокрема, відповідно до п.п. 2.5.1 п. 2.1 Методичних рекомендацій після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки.

З аналізу вищенаведених норм ст. 75 і 76 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 23.06.2016 р. № 7/20-01-12-16/337504782) вбачається, що предметом камеральної перевірки у даному випадку може бути лише податкова звітність, тобто правильність відомостей, зазначених у відповідній податковій звітності.

Натомість у зв'язку з внесеними змінами до ПК України, починаючи з 01.01.2017 року пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу викладено у новій редакції, яка передбачає, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Тобто, право проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання в межах камеральної перевірки надано контролюючому органу лише з 01.01.2017 року.

Дослідивши зміст акта від 23.06.2016 р. № 7/20-01-12-16/337504782 суд встановив, що предметом вказаної перевірки були виключно питання своєчасності сплати товариством грошового зобов'язання з рентної плати, задекларованого у податковій декларації за квітень 2016 року, а не правильності заповнення такої декларації.

Таким чином, з тексту акта перевірки від 23.06.2016 року видно, що предметом перевірки була своєчасність сплати грошових зобов'язань з рентної плати, в той час, як відповідно до приписів норм ст. 75 ПК України вказані питання є предметом саме документальної перевірки. Підстави та порядок проведення документальної перевірки передбачені ст.ст. 75, 78 і 79 ПК України.

Отже, відповідач, провівши фактично документальну невиїзну перевірку позивача, без дотримання наведених вище норм ПК України, оформив її результати як за наслідками камеральної перевірки. Крім того, порушивши порядок проведення камеральних перевірок, відповідач не дотримався вимог Методичних рекомендацій в частині питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, та склав акт, який теж не відповідає вимогам, вказаним у Методичних рекомендаціях.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, що є підставою для скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.07.2016 р. № 0001331200 ДПІ у Балаклійському районі ГУ ДФС у Харківській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі ГУ ДФС у Харківській області від 13.07.2016 р. № 0001331200.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» судові витрати в сумі 3 104,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко