Рішення № 71347784, 29.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2017 року 09 год. 05 хв. № 826/12613/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., суддів: Пащенка К.С., Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомНаціонального банку Українидо третя особа,Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1,про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Національний банк України (далі також - позивач, Національний банк) з позовом до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Яніни Олексіївни (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 22.07.2016 року ВП № 51740816.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговська-Харітонова Я.О. прострочила строк надіслання на адресу боржника (Національного банку України) постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2016 року № 51740816, фактично відправивши її поштою 27.07.2016 року. За наведених обставин, позивач вважає таку постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У призначене судове засідання 23.11.2017 року позивач та відповідач явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Натомість від сторін до канцелярії суду надійшли клопотання від 22.11.2017 року про розгляд справи за відсутності представників Національного банку та Департаменту ДВС.

Поряд з цим, відповідач позов не визнав, про що зазначив у тексті клопотань від 26.09.2016 року і від 22.11.2017 року, та надав суду копії матеріалів виконавчого провадження № 51740816.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав та мотивів, наведених у тексті його письмових заперечень від 03.03.2017 року та пояснень від 06.10.2017 року.

У судовому засіданні 23.11.2017 року, у зв'язку із неявкою представників сторін, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 року по справі № 826/5325/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року, позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22.03.2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» з моменту її прийняття. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 року № 385 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття. Зобов'язано Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах). У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

15.07.2016 року Київським апеляційним адміністративним судом на виконання вказаної постанови суду від 29.04.2016 року видано виконавчий лист № 826/5323/16.

19.07.2016 року ОСОБА_1 через свого уповноваженого представника звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

22.07.2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською-Харітоновою Я.О. винесено постанову № 51740816 про відкриття виконавчого провадження. За цим виконавчим провадженням № 51740816 стягувачем зазначений ОСОБА_1, а боржником - Національний банк України. Встановлений строк для добровільного виконання судового рішення встановлений до 29.07.2016 року.

Копія вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2016 року була направлена старшим державним виконавцем на адреси стягувача та боржника поштою разом з супровідним листом від 22.07.2016 року № 383/6.

Як зазначає позивач в тексті позову, фактично постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2016 року була надіслана державним виконавцем поштою 27.07.2016 року та надійшла на адресу Національного банку лише 01.08.2016 року (на підтвердження чого надав копію рекомендованого поштового відправлення № 0100141940443), тобто після закінчення встановленого строку для добровільного виконання судового рішення, що, на думку відповідача, є достатньою підставою для скасування такої постанови. Жодних інших підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем в тексті позову наведено не було.

При вирішення даного спору по суті суд виходить з наступного.

За приписами ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов?язковими до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 255 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 257 цього Кодексу судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Порядок примусового виконання рішень судів на момент на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі за текстом - Закон № 606-XIV, який згідно із Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII втратив чинність 05.10.2016 року, окрім ст. 4 такого Закону, що втратила чинність з 05.01.2017 року).

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 7, ч. 1 і 2 ст. 8 Закону № 606-XIV (у редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження) «виконавче провадження» як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Учасниками виконавчого провадження є, зокрема: державний виконавець, сторони та представники сторін.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За нормою ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 і 5 ст. 25 цього Закону державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV).

Поряд з цим, нормами ч. 1 ст. 35 Закону № 606-XIV передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, державним виконавцем дотримані норми Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2016 року № 51740816.

Водночас суд встановив, що в даному випадку мало місце порушення державним виконавцем законодавчо встановленого строку надіслання на адресу боржника (позивача) цієї постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме: постанову направлено поштою не в день прийняття такої постанови та не наступний робочий день після того (оскільки: 23.07.2016 року та 24.07.2016 року були вихідним днями), а 27.07.2016 року.

Суд вважає, що дана обставина щодо несвоєчасного надсилання державним виконавцем цієї постанови не спростовує правомірності її винесення. Оскільки дата отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2016 року не може бути підставою для визнання дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я.О. при винесенні такої постанови про відкриття виконавчого провадження № 51740816 незаконними та відповідно скасування такої постанови (наведені правові висновки суду відповідають правовим позиціям наведеним в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 року № К/800/49323/13, К/800/49581/13, від 08.09.2015 року № К/800/6489/13 та постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2017 року № 904/8842/15).

Суд звертає увагу на те, що у випадку несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2016 року боржник (позивач) не був позбавлений права добровільного виконання рішення суду упродовж семиденного строку з дня отримання цієї постанови та подати заяву з питання прийняття державним виконавцем постанови про відкладення провадження виконавчих дій, чим позивач не скористався.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Національного банку.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку позивач (Національний банк) в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, ст. 7, ст.ст. 72 - 77, ст. 139, ст. ст. 241 - 246, ст. 250, ст. 287, ст. 293, стт.ст. 295 - 297, ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Національного банку України відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими в ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Головуючий суддя Судді О.В. Дегтярьова К.С. Пащенко О.М. Чудак