Постанова № 71347769, 20.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів – Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нехожиній О.О.,

за участю представника прокуратури ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, 3-ї особи ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення – 13.02.2017р.) по справі за адміністративним позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, 3-ї особи ОСОБА_3 про скасування реєстрації про початок виконання будівельних робіт, -

В С Т А Н О В И В:

04.04.2016 року Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту ДАБІ в Одеській області, Управління ДАБК Одеської міськради та 3-ї особи ОСОБА_3, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Одеси, пляж ОСОБА_2,16/2 (замовником будівництва якої визначений ОСОБА_3В.), яка зареєстрована 12.03.2013р. Інспекцією ДАБК в Одеській області за № ОД 081130710341.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана декларація подана та зареєстрована з порушенням діючого законодавства, що, в свою чергу, виключає наявність правових підстав для її реєстрації уповноваженим органом владних повноважень.

Постановою Одеського окружного адміністративно суду від 13 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову Заступника курівника Одеської місцевої прокуратури №3 - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Заступник прокурора Одеської області – Горностаєва Т., 27.02.2017 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

29.05.1991р. Міжвідомчою комісією Приморської районної ради народних депутатів прийнято рішення №83/1, яким ОСОБА_3 було надано в користування приміщення (підвального типу) за №87654321/II ОДН площею 48,65 кв.м для заняття індивідуальною трудовою діяльністю під підсобне приміщення, яке розташоване біля прилеглого пляжу ОСОБА_2 в м.Одесі, та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,6 га, яка прилягає до приміщення та межує зі складами, земляними осипами, парковою зоною та дорожньою ділянкою. Також, вищезазначеним рішенням КП Одеське МБТІ було доручено виготовити технічну документацію.

29.05.1991р. Міжвідомчою комісією Приморської районної ради народних депутатів прийнято рішення №83/1, у відповідності з «Положенням про адресний реєстр міста Одеси» Комунальним підприємством «Право» було зарезервовано адресу для об’єкта нерухомого майна: м. Одеса, пляж «Аркадія»,16/2, про що свідчить довідка від 31.03.2011р. №333563/1.

15.09.2011р. Комунальним підприємством «Одеське МБТІ та реєстрації об’єктів нерухомості» було виготовлено технічний паспорт на нежитлове підсобне приміщення підвального типу площею 48,7 кв. м в будинку 16/2, пляж ОСОБА_2.

Проведеною технічною інвентаризацією були зафіксовані технічні характеристики цього нежитлового приміщення підсобного підвального типу площею 48,7 кв. м в будинку 16/2, пляж ОСОБА_2, як об’єкту нерухомого майна, а саме встановлено: матеріал зовнішніх стін камінь черепашник; матеріал перекриття черепашник; приміщення складається з 1-го приміщення 48,7 кв. м; загальна площа приміщень 48,7 кв. м; висота приміщень 2 і 2,30 м.

19.10.2011р. ОСОБА_3 звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міськради із заявою, в якій просив надати йому дозвіл викупити це нежитлове підсобне приміщення підвального типу пл.48,65 кв.м.

В листопаді 2011 року з листа директора Департаменту комунальної власності №01-13/6909 від 16.11.2011 року на адресу Юридичного департаменту ОМР, ОСОБА_3 дізнався, що Одеська міська рада не визнала за ним право власності на зазначене приміщення та фактично відмовила у дозволі на викуп.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2012р. по справі №1522/11323/12 за ОСОБА_3 було визнано право власності за набувальною давністю на підсобне приміщення, загальною площею 48,65 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, пляж ОСОБА_2, 16/2.

12.03.2013р. Інспекцією ДАБК в Одеській області була зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення під вирощування та сховища грибів без зміни геометричних розмірів за №ОД 081130710341.

Не погоджуюсь з таким рішенням відповідача, прокурор, діючи в інтересах міської ради, звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а також відповідно, з правомірності дій інспекції по реєстрації спірної декларації.

Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодится з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, «земля» в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

У відповідності до вимог п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.12 ЗК України, усі питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.

Як передбачено положеннями ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації, а згідно із ч.1 ст.25 цього ж Закону після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Тому, на етапі виконання будь-яких будівельних робіт забудовник вже повинен мати належним чином оформлено право на земельну ділянку, на якій відбувається забудова.

Статтею 375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» затверджено Порядок виконання будівельних робіт.

Так, як вбачається зі змісту приписів п.1 «Порядку виконання будівельних робіт», будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

А згідно із п.2 цього ж Порядку №466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорії складності.

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що контроль за виконанням будівельних робіт здійснюється державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво об'єкта архітектури (т.б. нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як визначають ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Крім того, згідно із ст.319 ЦК України, власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Як встановлено з матеріалів справи, Одеська міська рада, як фактичний власник земельної ділянки, на якій розташовано спірне нежитлове приміщення підвального типу, будь-яку згоду або дозвіл на його реконструкцію не надавала.

Згідно зі ст.83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальній громаді міста, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

При чому, стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності.

Як слідує з положень ст.ст.10,16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ради представляють інтереси територіальної громади та відповідно до ч.5 ст.60 вказаного Закону здійснюють повноваження власника майна.

Згідно із п.п. «а»,«б»,«в» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, саме до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних населених пунктів належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно лише за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття ж права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача ж в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, як видно зі змісту приписів ст.ст.124,125,126 ЗКу України та ст.ст.18,20 Закону України «Про оренду землі», здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, укладений договір оренди землі підлягає обов’язковій державній реєстрації та набирає чинності відповідно лише тільки після його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення говору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином, приступати до реального використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї (т.б. право власності, право користування чи право оренди), та державної реєстрації - забороняється.

Враховуючи вищевикладені норми діючого на час спірних правовідносин законодавства, судова колегія вважає, що судом 1-ї інстанції, в даному випадку, було проігноровано той факт, що спірне нежитлове приміщення (яке фактично є «штольнею»), на реконструкцію якого була зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт від 12.03.2013р. за №ОД-081130710341, знаходиться безпосередньо на земельній ділянці, на яку у 3-ї особи відсутні будь-які документи, що підтверджують його право власності чи користування. Територіальна ж громада м.Одеси, як свідчать матеріали справи, цю земельну ділянку ОСОБА_3 у встановленим законом порядку не виділяла та правовстановлюючих документів не видавала.

Стосовно ж тверджень 3-ї особи про те, що дана земельна ділянка пл.0,6 га передавалася йому рішенням Міжвідомчої комісії Приморської районної ради народних депутатів від 29.05.1991р. №83/1 у власність для ведення особистого підсобного господарства, то з цього приводу необхідно вказати і звернути увагу на те, що ОСОБА_3 з 1991р. по цей час у будь-який спосіб так і не оформив право власності на цю земельну ділянку та не отримав на неї жодних правовстановлюючих документів.

Що ж стосується безпосередньо спірного підсобного (нежитлового) приміщення, що, згідно оскаржуваної Декларації, є об'єктом реконструкції, то слід зазначити, що у ОСОБА_3 на це приміщення на даний момент теж відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували правомірність набуття його у власність.

Натомність, в матеріалах справи містяться рішення апеляційного суду Одеської області від 26.05.2015р. (по справі №22ц/785/1157/15) та від 03.10.2017р. (по справі №522/1823/16-ц), що набрали законної сили, якими, в свою чергу, були скасовані рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13.02.2014р. та від 09.06.2017р. та ухвалені нові - про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_3 до Одеської міської ради та прокуратури Приморського району м.Одеси про визнання за набувальною давністю права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Одеса, пляж ОСОБА_2,16/2.

Окрім того, вказаними вище рішеннями апеляційного суду Одеської області також, зокрема, встановлено, що спірне майно підвального типу не створене з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання, несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій та фактично є «штольнею».

А як видно з приписів ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 1.5 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» (затв. наказом МЮ України від 18.02.2002р. №157/6445), право власності на «штольні» державній реєстрації не підлягає.

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, зазначений об'єкт (приміщення) не може бути зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Даний факт підтверджується і листом КП «БТІ Одеської міської ради» від 22.04.2014р. №2277/06/404.

До того ж, також необхідно звернути увагу й на те, що на вказаний об'єкт нерухомості взагалі ніколи правовстановлюючі документи не видавались і він не приймався в експлуатацію. Докази, підтверджуючі зворотне, 3-ю особою не надано.

Отже, приймаючи до уваги вказані вище обставини, судова колегія вважає, що судом 1-ї інстанції не було враховано факт того, що вказане приміщення (штольню) не було прийнято в експлуатацію, у зв'язку з чим, це майно не є об'єктом цивільних прав та не має належним чином визначених геометричних розмірів, що, в свою чергу, взагалі виключає застосування до спірних правовідносин п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466, оскільки реконструкція неутвореного майна фактично є будівництвом нового об'єкту з метою подальшого оформлення на нього права власності за відсутності права на земельну ділянку.

Крім того, слід зазначити, що у разі залишення чинною спірної декларації, у 3-ї особи ОСОБА_3 в подальшому виникне право на визнання за ним права власності на реконструйований об'єкт нерухомості, який, в даному випадку, надавався йому ще 29.05.1991р. Міжвідомчою комісією Приморської районної ради народних депутатів під підсобне приміщення, виключно в користування та для заняття індивідуальною трудовою діяльністю.

Таким чином, як на момент подачі оскаржуваної декларації, так і на момент виконання 3-ю особою будівельних робіт з реконструкції спірного приміщення (об'єкта), він повинен мати належним чином оформлене право власності чи користування земельною ділянкою (як того вимагають приписи ст.ст.92,116 ЗК України), на якій знаходиться об’єкт реконструкції (пл.48,65 кв.м), а останній, в свою чергу, повинен бути зареєстрований, як об'єкт нерухомого майна, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Щодо тверджень 3-ї особи про те, що на момент реєстрації Інспекцією ДАБК в Одеській області оскаржуваної декларації, т.б. станом на 12.03.2013р., існувало заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2012р., яким, в свою чергу, за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірне підсобне приміщення підвального типу в порядку набувальної давності, то апеляційний суд з цього приводу зазначає, що дане заочне рішення суду вже 30.05.2013р., за заявою представника Одеської міськради та заступника прокурора Приморського району м.Одеси, було скасовано, як незаконне і передчасне, а в подальшому, як вже зазначалося вище, рішеннями апеляційного суду Одеської області від 26.05.2015р. (по справі №22ц/785/1157/15) та 03.10.2017р. (по справі №522/1823/16-ц) взагалі було відмовлено у задоволенні 2-х позовів ОСОБА_3 до Одеської міської ради та прокуратури Приморського району м.Одеси про визнання за набувальною давністю права власності на це нежитлове приміщення.

Як слідує зі змісту вимог ч.2 ст.39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом 3-х робочих днів з дня скасування.

Крім того, відповідно до положень п.22 Порядку №466, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації і за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та перелічені норми діючого ц цій сфері законодавства, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку про те, що реєстрація спірної декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 081130710341 щодо об'єкта «реконструкція нежитлового підсобного приміщення під вирощування та сховища грибів без зміни геометричних розмірів за адресою: м.Одеса, пляж «Аркадія», замовником якої є 3-я особа ОСОБА_3, була здійснена Інспекцією ДАБК в Одеській 12.03.2013р. протиправно та передчасно (т.б. за відсутності у замовника правовстановлюючих документів на об’єкт реконструкції та на земельну ділянку, на якій він знаходиться), в зв’язку із чим підлягає скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв’язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення окружного суду та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області – задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року – скасувати, та прийняти нову, якою адміністративний позов Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради – задовольнити.

Скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеси, пляж ОСОБА_2, 16/2 (замовником будівництва якої визначений ОСОБА_3В.), яка зареєстрована 12.03.2013р. Інспекцією ДАБК в Одеській області за № ОД 081130710341.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 26.12.2017р.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_5