Рішення № 71347767, 22.12.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3387/17

РІШЕННЯ

іменем України

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

розглянувши адміністративну справу за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 78617,50 грн. та пені за порушення термінів сплати цих санкцій у розмірі 7327,85 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що за 1 робоче місце призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2017 року повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 78617,50 грн. Вказує, що сума заборгованості підтверджується звітом форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, розмір пені в сумі 7327,85 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості. Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 85945,35 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що у позивача відсутні підстави для стягнення з Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, оскільки підприємство виконало усі передбачені чинним законодавством дії щодо створення робочих місць для інвалідів та їх подальшого працевлаштування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив зазначене нижче.

18 вересня 2017 року Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство подало до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік.

На підставі вказаного звіту позивач застосував адміністративно господарські санкції в сумі середньомісячної заробітної плати штатного працівника за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте ним у сумі 78617,50 грн., та нарахував пеню за порушення термінів їх сплати у сумі 7327,85 грн.

Враховуючи несплату відповідачем зазначених санкцій та пені, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України відповідачу надано право довести, що ним здійснено всіх залежних від нього заходів спрямованих на виконання загальновстановленого нормативу щодо кількості працюючих на підприємстві інвалідів.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 3 статті 18-1 Закону № 875-ХІІ Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Отже, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом безпосереднього звернення інваліда до підприємства або до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування.

Закон № 875-ХІІ зобов'язує підприємство створити необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого цим Законом, та повідомити про це Державну службу зайнятості, яка, в свою чергу, здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань.

Суд встановив, що відповідач протягом 2016 року щомісячно інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів шляхом подання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Також, в матеріалах справи міститься копія листа Шепетівського міськрайонного центру зайнятості від 15.12.2017 року № 20-03/2343, в якому зазначено, що з 01.01.2016 року по 01.01.2017 року Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство щомісячно подавало інформацію про наявність вакантного робочого місця за посадою "лісник" для особи з інвалідністю згідно "Інформації про попит на робочу силу (вакансії)" за формою звітності № 3-НП, де у пункті 3 зазначено категорію "інваліди, що не досягли пенсійного віку". Окрім того, Шепетівський міськрайонний центр зайнятості в листі повідомив про те, що протягом 2016 року на обліку у Шепетівському МРЦЗ були відсутні особи, які відповідають вимогам вакансії "лісник" за категорією "інваліди, що не досягли пенсійного віку" та вимогам освітнього рівня кандидатів на працевлаштування.

Тому, підстави для застосування до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, то на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність безпосереднього звернення до підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Враховуючи те, що незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році виникла не з вини відповідача, то підстави для стягнення з Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Грушевського, 87) до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства (30410, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Рилівка, вул. Церковна, 39) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 грудня 2017 року