Постанова № 71347655, 14.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року справа № 823/3155/14

10 год. 47 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

суддів: Гайдаш В.А., Руденко А.В.,

секретаря Савости С.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 – особисто;

представника відповідачів: ОСОБА_2 – за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області, Генеральної прокуратури України, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до прокуратури Черкаської області та Генеральної прокуратури України, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:

- визнати протиправними дії відповідачів, а саме: прокуратури Черкаської області щодо ненарахування та невиплати їй грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», Генеральної прокуратури України щодо не проведення фінансування для виплати грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов’язати прокуратуру Черкаської області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до частини 16 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов’язати Генеральну прокуратуру України провести фінансування для виплати грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов’язати прокуратуру Черкаської області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, по день фактичного розрахунку;

- зобов’язати Генеральну прокуратуру України провести фінансування для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні позивач просила розглядати її позовні вимоги, які викладені в первісній редакції адміністративного позову, а саме:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо невиплати позивачу грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов’язати прокуратуру Черкаської області та Генеральну прокуратуру України нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до частини 16 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов’язати прокуратуру Черкаської області та Генеральну прокуратуру України нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.04.2014 позивач звільнена з органів прокуратури за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру» (перебуває в статусі пенсіонера та отримує пенсію з 28.01.2008), а тому має право на грошову допомогу у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи в органах прокуратури, що прямо передбачено ч. 16 ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру». Оскільки, станом на 18.09.2014 виплата вказаної грошової допомоги прокуратурою Черкаської області проведена не була, ОСОБА_1 звернулася з відповідним листом до Генеральної прокуратури України, яка повідомила, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» були внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема виключено із ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру» ч. 16, а отже позивач не має права на виплату такої допомоги.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлений позов та просила його задовольнити.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечила з підстав викладених у запереченнях, зазначивши, що згідно з положеннями ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» основною передумовою для отримання грошової допомоги є безпосереднє звільнення працівника із займаної посади, тобто безпідставним є твердження позивача, що вона має право на отримання вказаної допомоги саме з 28.01.2008 (дати виходу на пенсію за вислугою років), оскільки у 2008 році ОСОБА_1 оформила пенсію без фактичного звільнення з органів прокуратури, таким чином, оскільки Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» з 01.04.2014 виключено із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ч. 16, то при звільненні 29.04.2014 позивачки з органів прокуратури вона взагалі не мала права на отримання зазначеної грошової допомоги, в зв’язку з чим Генеральна прокуратура України відмовляючи їй у виплаті грошової допомоги діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Позовні вимоги стосовно прокуратури Черкаської області вважає також безпідставними, оскільки річний кошторис видатків прокуратури Черкаської області затверджується Генеральною прокуратурою України. Такий кошторис передбачає бюджет оплати праці виходячи із фонду оплати праці і нарахувань із розрахунку штатного розпису. Грошові виплати, що передбачені ч. 16 ст. 50 Закону України «Про прокуратуру» не враховані при формуванні кошторису. Крім того, наказ прокурора Черкаської області від 30.04.2014 № 323к про виплату позивачеві грошової допомоги у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» скасовано, а отже у прокуратури Черкаської області відсутні правові підстави для виплати такої допомоги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що з 17 липня 1997 року по 29 квітня 2014 рік позивач працювала на різних посадах в органах прокуратури Черкаської області.

28 січня 2008 року позивачу призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», без фактичного звільнення з органів прокуратури.

Наказом прокурора Черкаської області від 29 квітня 2014 року № 322к, ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора Смілянської міжрайонної прокуратури з 29 квітня 2014 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), в зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

В подальшому, прокурором Черкаської області на підставі довідки управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі від 28 квітня 2014 року № 404/05 та довідки прокуратури Черкаської області від 30.04.2014 №11-330 вих. 14 про повні роки видано наказ від 30 квітня 2014 року № 323к про виплату ОСОБА_1 у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» грошової допомоги.

30 квітня 2014 року прокуратурою Черкаської області до Генеральної прокуратури України направлений розрахунок грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, що підлягає виплаті позивачеві у відповідності до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Оскільки станом на 18 вересня 2014 року виплата грошової допомоги не здійснена, позивач звернулася до Генеральної прокуратури України з відповідним запитом.

Листом заступника Генерального прокурора України від 06 жовтня 2014 року №18-1812 вих. 14 позивачу роз’яснено, що оскільки на час її звільнення з органів прокуратури ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» виключена у зв’язку із прийняттям Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», то наказ прокурора Черкаської області від 30 квітня 2014 року № 323к визнано таким, що виданий з порушенням вимог чинного законодавства, а отже не підлягає виконанню.

Наказом в.о. прокурора Черкаської області від 30 жовтня 2014 року № 937к наказ прокурора Черкаської області від 30.04.2014 № 323к скасовано.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю, що прямо передбачено ч. 1 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача) (далі – Закон № 1789).

Частиною 1 ст. 50-1 Закону № 1789 (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача) визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Матеріалами справи підтверджено, що з 28.01.2008 ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років.

Відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону № 1789 (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача), прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Отже, підставами для виплати грошової допомоги вважались вихід працівника прокуратури на пенсію за вислугою років та його звільнення з органів прокуратури.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014р. № 1166-VII (далі – Закон № 1166) внесені зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі виключено частину 16 ст. 50-1 Закону №1789.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1166 визначено, що зміни, передбачені розділами II і III, набирають чинності з 1 квітня 2014 року, крім абзацу другого підпункту 3 пункту 3, підпунктів 2 і 3 пункту 8, пункту 23, абзацу другого підпункту 2 пункту 24, пункту 25, підпункту 2 пункту 28 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 травня 2014 року.

З аналізу перелічених законодавчих актів вбачається, що норми закону про виключення положень, які регулюють виплату грошової допомоги працівникам прокуратури, набрали чинності 1 травня 2014 року, тобто після звільнення позивача.

Тому позивач станом на дату звільнення у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років – 29 квітня 2014 року, мала право на отримання грошової допомоги.

При цьому, вимоги про визнання протиправними дій відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у виплаті зазначених сум.

За вказаних обставин суд вважає обґрунтованими вимоги позивача до прокуратури Черкаської області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію.

Однак, суд вважає безпідставними вимоги позивача до Генеральної прокуратури України, як такі, що заявлені передчасно, оскільки обов’язки по нарахуванню зазначених виплат покладено на безпосереднього роботодавця – прокуратуру Черкаської області. У разі відсутності бюджетних асигнувань у прокуратури Черкаської області та відмови Генеральної прокуратури України у виділенні бюджетних асигнувань після нарахування виплат прокуратурою Черкаської області, такий спір може мати місце в майбутньому.

Частиною 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В силу положень ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Наведені норми Кодексу законів про працю України передбачають обов’язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах – суб’єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток у разі невиплати в день звільнення усіх сум, що належать працівнику на день звільнення.

Зазначена норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку розрахунку з працівником при звільненні, якщо між сторонами наявний спір щодо сум. Навпаки, за наявності спору щодо сум виплат таке відшкодування здійснюється у разі вирішення спору на користь працівника.

Зважаючи, що позивачу грошова допомога в день звільнення не виплачена та враховуючи, що спір вирішено на користь працівника, суд вважає обґрунтованою вимогу про виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, по день фактичного розрахунку.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно наданої прокуратурою Черкаської області довідки №18/294вих17 від 13.12.2017 розрахована відповідно до вказаних положень Порядку №100 середньомісячна заробітна плата позивача складає 5020 грн. 86 коп., тому середній заробіток, який підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, прокуратура Черкаської області зобов’язана провести виходячи з наведеної суми по дату фактичного розрахунку з відрахуванням податків, зборів та обов’язкових платежів.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову прокуратури Черкаської області у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991.

Зобов’язати прокуратуру Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до частини 16 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991.

Зобов’язати прокуратуру Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, по день фактичного розрахунку, виходячи з середньомісячної заробітної плати в розмірі 5020 (п’ять тисяч двадцять) грн. 86 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов’язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.12.2017

Головуючий суддя В.В. Гаращенко

Судді В.А. Гайдаш

ОСОБА_3