Рішення № 71347558, 22.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2017 року № 826/3368/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1 (далі - позивач-1), ОСОБА_2 (далі - позивач-2) з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі відповідач-1), Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (відповідач-2) про визнання протиправним дії, зобов'язання вчинити дії в якому просили суд:

- визнати протиправними дії посадових осіб Київської державної міської адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської адміністрації;

- зобов'язати посадових осіб Київської державної міської адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації надати обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 17.11.2016 з посиланнями на норми закону.

- стягнути з Київської міської державної адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської адміністрації моральну шкоду в розмірі 2000 гривень

В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначили, що 17.11.2016 ними було подана заява в Київську міську державну адміністрацію, проте відповідачем не було розглянуто їх звернення по суті, а лист від 29.11.2016 за номером 056/Ч-83-341/24 за підписом відповідача, не містить в собі обґрунтованих відповідей на поставлені запитання.

У судове засідання 21.09.2017 відповідач 1 та відповідач 2 не прибув. Були належним чином повідомленні про місце, дату та час судового засідання. Через канцелярію суду від відповідач 1 надійшли письмові заперечення, в яких просив відмовити позивачам в повному обсязі та слухати справу у відсутності представника відповідача 1. Відповідач 2, заяв та клопотань не подав, відношення до позову не висловив.

З огляду на вказані обставини суд на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, що діяла на момент ухвалення рішення, (далі - КАС України) ухвалив про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, 17.11.2016 року звернулися до Київської міської державної адміністрації з зверненням, у якому просили взяти їх на квартирний облік, як такі, що потребують отримання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року №422 та направити письмову відповідь в встановлений законом строк.

Вирішуючи спір по суті суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Поряд з цим, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини першої статті 1 вказаного закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (частина перша статті 15 Закону №393/96-ВР).

У відповідності до приписів статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, серед іншого, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (частина перша статті 20 Закону №393/96-ВР).

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку, що громадяни України мають право подати звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування, розгляд яких має здійснювати останніми вчасно та об'єктивно.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивачів від 17.11.2016 було розглянуто, у задоволенні даного звернення відмовлено та надана відповідь відповідачем 2.

У зверненні від 17.11.2016 ОСОБА_1, ОСОБА_2, просили поставити їх сім'ю на квартирний облік, як таких, що потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 №422.

Досліджуючи лист відповідача - 2 від 29.11.2016 за №056/Ч-83-341/24, суд приходить до висновку, що відповідь на звернення була обґрунтована та надана в повному обсязі.

Частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дії посадових осіб Київської державної міської адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської адміністрації щодо надання необґрунтованої відповіді.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про зобов'язання посадових осіб Київської державної міської адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації надати обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 17.11.2016 з посиланнями на норми Закону, суд звертає увагу на наступне.

Частиною другою статті 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

У матеріалах справи міститься лист №056/56-1968 від 13.06.2016 року, відповідно до якого заявників додаткового проінформовано, що на теперішній час у місті Києві не створено фонди для тимчасового проживання та на обліку громадян, які потребують надання житлового приміщення з фонду житла для тимчасового перебування, ніхто не перебуває.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що відповідь на звернення від 17.11.2016 року відповідачами, з урахуванням №056/Ч-83-341/24від 29.11.2016 року, надано в повному обсязі, відтак відсутні правові підстави для вчинення дій з надання повторного роз'яснення щодо взяття на квартирний облік.

Щодо позовної вимоги в якій позивачі просять стягнути з Київської міської державної адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської адміністрації моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4» Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача та наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують розмір завданої моральної шкоди.

При цьому, посилання позивачів на те, що їм завдано матеріальну шкоду, яку вони оцінюють у 2000,00 грн., не підтверджуються належними засобами доказування.

Також, судом не встановлено що відповідачами вчинено певні дії чи бездіяльність, що призвели або могли призвести до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Між тим, частина перша статті 77 КАС України покладає також обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Згідно положень вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, не встановивши факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Є.В. Аблов