Рішення № 71346418, 18.12.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю:

представник позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3

до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 30.06.2015 №4831-12.

В обґрунтування позову підприємець посилається на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, буд. 45, укладеного 12.09.2009 між Запорізькою міською радою та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 закінчився 30.11.2015, а новий договір не укладався, нарахування податковим органом орендної плати у сумі 255 708,61 грн. за 2016 рік, та складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 4831-12 є безпідставним та протиправним.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище просив суд їх задовольнити.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у відзиві на позовну заяву від 27.11.2017 вх. № 32847 вказав на те, що на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 45 знаходяться об’єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_3 на правах власності. Земельна ділянка передана ОСОБА_3 згідно з актом прийому-передачі від 19.10.2009. Рішенням Запорізької міської ради від 07.10.2015 № 58/87 ОСОБА_3 продовжено право оренди землі площею 2,1508 га по вул. Дослідна станція, 45, шляхом укладання відповідного договору строком до 30.11.2034 та зобов’язано позивача у чотиримісячний термін отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, укласти із Запорізькою міською радою відповідний договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку. Вимоги рішення Запорізької міської ради позивачем не виконані, при цьому земельна ділянка орендодавцю не повернута. Згідно інформації управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки станом на 01.01.2016 становить 8 523 620,40 грн. Вважає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

У судове засідання прибула представник відповідача ОСОБА_2 та підтримала заперечення з підстав викладених вище. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, що набрала чинності 15.12.2017, далі - КАС України), у судовому засіданні 18.12.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

12.10.2009 між позивачем та Запорізькою міською радою укладено договір оренди землі (далі – Договір), за умовами якого Запорізька міська рада, відповідно до Рішення тридцять другої сесії п’ятого скликання від 16.04.2009 № 61/100 надає, а позивач приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничо-складського комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, буд. 45. Загальна площа земельної ділянки становить 2.1508 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3 155 223,60 грн. (в цінах 2009 року). Відповідно до п. 8 Договору строк його дії закінчується 30.11.2015.

Згідно з п.п. 9-11 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 39 443,52 грн. на протязі строку будівництва об’єкта, у розмірі 94 656,71 грн. з дня введення об’єкту до експлуатації* (* при не виконанні будівництва в термін, визначений договором оренди землі (2 роки) плата вноситься як за об’єкт, введений до експлуатації), що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 року. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до положень п.п. 14, 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для розташування виробничо-складського комплексу; цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі промисловості.

Зазначені відомості також відображені сторонами у розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, грошова оцінка якої проведена на 01.01.2009, плані земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровому плані земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:03:033:0392), акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), абрисі земельної ділянки (а.с. 23) та акті прийому-передачі земельної ділянки, що є невід’ємними частинами Договору.

Вказаний Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.10.2009 за № 040926101989.

Рішенням Запорізької міської ради №58/87 від 07.10.2015 ОСОБА_3 продовжено право оренди на вказану земельну ділянку та зобов’язано у чотирьохмісячний термін після прийняття даного рішення із Запорізькою міською радою договір оренди землі на вказану земельну ділянку.

30.06.2016 Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 4831-12, яким визначено зобов’язання у розмірі 255 708,61 грн. за платежем «орендна плата з фізичних осіб».

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України № 11215/г/99-99-11-03-01-25 від 26.10.2016 податкове повідомлення-рішення № 4831-12 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_3 звернулось з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенція органів контролю, повноваження й обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Приписами ст. 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п.п. 288.1.1-288.1.5 п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

Пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлює, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Разом з тим, суд зазначає, що питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності чи користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Також, суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07.07.2015 по справі №826/12388/13-а, вказано, що незважаючи на те, що набувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у нього з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім того, згідно постанови від 24.12.2010 по справі №21-59а10 вказано, що виконуючи покладені на Верховний Суд України завдання, у контексті розглядуваних правовідносин, суд виходить із того, що аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, стаття 120 ЗК України та стаття 377 Цивільного кодексу України (щодо відносин, які виникли після 1 січня 2004 року).

Як встановлено з матеріалів справи, на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул.Дослідна станція, 45 знаходяться об’єкти нерухомого майна, що належать ФОП ОСОБА_3 Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно: будівля складу літ.Б за адресою м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 45 право власності за позивачем зареєстроване 09.01.2009.

Доказів переходу права власності на зазначене майно від позивача до інших осіб суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що протягом 2016 року, коли право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Дослідна станція, 45, було зареєстроване за позивачем, у нього був наявний обов’язок щодо виконання податкового обов’язку з плати за землю, на якій такі об’єкти нерухомості розташовані.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до відомостей отриманих контролюючим органом від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (лист від 15 липня 2016 року №8-28-99.3-2264/2-16) нормативно грошова оцінка земельної ділянки розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 45, станом на 01.01.2016 становила 8 523 620,40 грн. за відповідний рік.

За таких обставин, в силу приписів ПК України, відповідачем правомірно нараховано позивачу до сплати грошове зобов’язання з плати за землю в розмірі 255 708,61 грн. за 2016 рік.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості..

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене вище, в адміністративному позові суд відмовляє.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26.12.2017.

Суддя М.С. Лазаренко